Рішення № 20253757, 07.12.2011, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-983/11

Р І Ш Е Н Н Я

07.12.2011м. Полтава Ленінський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді – Крючко Н.І.

при секретарі - Довгенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про захист порушеного права на пенсію за віком на пільгових умовах, внесення доповнень до трудової книжки, та про невідповідність і неповноту записів у трудовій книжці первинним документам, про зобов’язання надання уточнюючої довідки та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про захист порушеного права на пенсію за віком на пільгових умовах, внесення доповнень до трудової книжки, та про невідповідність і неповноту записів у трудовій книжці первинним документам, про зобов’язання надання уточнюючої довідки та відшкодування моральної шкоди.

04 жовтня 2011 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2М подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ОСОБА_1 право на отримання від Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» уточнюючої довідки про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу), зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу) за період з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року, за виключенням періоду з 05.07.1989 року по 21 липня 1989 року та стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» на користь ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, за нотаріально посвідченою довіреністю – ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позову в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява, в якій вони просять розглядати справу у відсутність їхнього представника.

Суд, вислухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення за наступних обставин.

Так, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що позивач досяг 55-річного віку, загальний стаж його роботи складає 37 років, починаючи з 1973 року по 2010 рік включно, з них 18 років 11 місяців останній працював водієм (автобусів) міського пасажирського транспорту, спочатку водієм третього класу, а з 10.07.1998 року, другого класу пасажирського автобусу міського маршруту, що підтверджується довідкою від 08 липня 2008 року № 01/05-344, виданою ВАТ «Полтавське АТП 15327», про те, що з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року він працював повний робочий день і за вказаний період виконував перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі за посадою водія автобуса автоколони № 1. Відповідач неодноразово шляхом реформування декілька разів проводив своє перенайменування та зміну форми власності. Водночас підприємство постійно складалося з відповідних структурних підрозділів, куди входили відповідні бригади. Всього на підприємстві існувало 4 автоколони: автоколона №1 та № 2 займалися виконанням міських перевезень пасажирів, автоколона № 3 займалася виконанням міжміських перевезень пасажирів, автоколона № 4 займалася приміськими перевезеннями пасажирів. Маючи пільговий стаж 18 років 10 місяців 27 днів для призначення пенсії з 55 років при загальному стажі понад 30 років для нарахування пільгової пенсії у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 12 лютого 2010 року він звернувся з відповідною заявою про нарахування пільгової пенсії до Управління ПФУ в Ленінському районі м. Полтави. В управлінні Пенсійного Фонду його довірителю пояснили, що необхідно надати уточнюючу довідку, яка підтверджує його трудовий стаж і надає право на пільгову пенсію. Він звернувся до відповідача за такою довідкою, після чого йому було надано довідку № 01/05-47 від 01 березня 2011 року, яка не відповідає вимогам управління Пенсійного Фонду, а тому йому було відмовлено в призначені пільгової пенсії, а також роз’яснено, що в трудовій книжці відсутній уточнюючий запис про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту, крім того у довідках вказано, що атестація робочих місць водія відсутня, і що йому необхідно було звернутися до керівництва ВАТ «Полтавське АТП 15327» із заявою про надання уточнюючої довідки про роботу на підприємстві більше 12 років 6 місяців на посаді водія міського пасажирського транспорту. Для оформлення пенсії на пільгових умовах він неодноразово письмово звертався до відповідача за відповідною довідкою, але у видачі такої довідки йому безпідставно відмовляли посилаючись на те, що він ніби-то не працював на міських маршрутах у звичайному режимі за посадою водія автобуса і на цій підставі атестація робочого місця водія не проводилася.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає в абсолютній безпомічності перед посадовими особами ВАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 15327». В нього зірвалися життєві плани, він змушений нервуватися, оскільки дана ситуація є для нього стресовою і по сьогоднішній день.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав свого представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_1 працював на ВАТ «Полтавське АТП-15327» в період часу з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року, про що йому була надана підприємством відповідна довідка. В зв’язку з специфікою роботи підприємства всі водії здійснюють перевезення пасажирів на міських, приміських, міжміських маршрутах на замовлення людей, на сільськогоспроботи тощо. Це означає, що поділу водіїв, які виконували б тільки один вид перевезень відсутній. Водій виконує той вид перевезення, який визначає керівник підприємства на кожний день, що фіксується в дорожньому листі, який і є основним письмовим документом для визначення пільгового стажу, так як всі наступні документи, як облік робочого часу, нарахування заробітної плати, яка заноситься до особистого рахунку тощо є похідними від нього. Тільки відповідно до подорожніх листів вираховується пільговий стаж роботи водія, але термін зберігання їх визначено в 3 роки. ОСОБА_4, як і інші водії виконував всі види перевезень. Так, 05.08.1982 року він здійснював перевезення людей на сільгоспроботи, 09 вересня 1984 року – виконував приміські перевезення за маршрутом Полтава-Терешки, а 23 липня 1999 року – за маршрутом Полтава – Супрунівка, з 05 липня 1989 року по 21 липня 1989 року працював контрольним мастером. Стверджувати, що позивач, працюючи на підприємстві, здійснював усі види перевезень, тому його посилання на виконання лише міських перевезень є безпідставним.

Також представник відповідача зазначив, що запис підтвердження спеціального трудового стажу у трудовій книжці позивача відсутній, ОСОБА_1 при звільнені з роботи 28 липня 1999 року мав можливість ознайомитися із записами в трудовій книжці та оскаржити їх, але цього не зробив. Отримання пільгової пенсії передбачає врахування її із заробітної плати за виконану роботу, за яку вона призначається. Нарахування щомісячної заробітної плати в підприємстві здійснювалося за підготовку автобуса, роботи на лінії та участь у ремонті. Вираховувати зарплату тільки за роботу на міських перевезеннях неможливо, бо всі види перевезень об’єднувалися в графу роботи на лінії і обумовлювалося це тим, що попереднє законодавство не передбачало отримання пенсії водіями міського пасажирського транспорту. Стосовно проведення атестації робочих місць, представник відповідача пояснив, що вона проводилась для робітників, зайнятих на роботах з шкідливими та важкими умовами праці і передбачені списками № 1 та № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України. Водії автобусів, зайнятих перевезеннями пасажирів, до цих списків не внесені. Докази моральної шкоди, представник відповідача, вважає необ’єктивними та сумнівними, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що з 02 липня 1980 року по 28 липня 1999 року ОСОБА_1 працював у ВАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» (остання назва підприємства).

Так, позивач був прийнятий слюсарем 2-го розряду в реммайстерню на ділянку № 6 бригаду № 2, з 03 липня 1980 року з іспитовим строком один тиждень, що підтверджується наказом по особовому складу № 112 від 02 липня 1980 року та трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.12-25, 44).

В зв’язку із закінченням курсів підготовки на категорію «Д» ОСОБА_1 направлено для подальшої роботи водієм 3-го класу в АК -1, з 02.09.1980 року, що підтверджується також наказом по особовому складу № 459 від 02.09.1980 року та трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.12-25, 44).

Наказом від 491 від 23.09.1980 року ОСОБА_1 допущено до самостійної роботи після стажування водієм 3 класу в АК-1 на автомобілі ЛІАЗ з 23.09.1980 року, окрім даного наказу, цей факт підтверджується також трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.12-25, 44).

В період з 05 липня 1989 року по 21 липня 1989 року за станом здоров’я ОСОБА_1 переведено контрольним майстром на час щорічної відпустки основного працівника ОСОБА_5, що підтверджується наказом по особовому складу №181 від 05 липня 1989 року та трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.12-25, 44).

ОСОБА_1 було звільнено з роботи водія АК-1 за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП з 28 липня 1999 року, що підтверджується наказом по особовому № 73 від 28 липня 1999 року та трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.12-25, 44).

З зазначених вище наказів вбачається, що позивач ОСОБА_1, як був прийнятий на роботу водієм автоколони №1 (АК-1) у вересні 1980 року так і звільнений з роботи водія АК - №1 за власним бажанням у липні 1999 року.

Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє місце роботи ОСОБА_1, а саме – АК -1 за весь час його роботи на підприємстві ВАТ «Полтавське АТП 15327» так і не змінювалось.

На спростування доводів позивача щодо того, що саме автоколона № 1 та № 2 (загальна кількість по підприємству склала 4) – займалась саме виконанням міських перевезень пасажирів представником відповідача будь-яких доказів суду надано так і не було.

Твердження представника відповідача щодо відсутності поділу підприємства на структурні підрозділи для визначення їх виду перевезень суд не приймає до уваги та визнає безпідставними, оскільки в самих наказах по підприємству щодо позивача чітко визначено вказану структурну одиницю, а саме АК-1.

Будь-яких доказів на спростування тверджень позивача щодо виконання автоколоною № 1 (АК-1) саме міських перевезень представником відповідача так надано і не було.

Більш того, заперечення представника відповідача щодо виконання позивачем різного виду перевезень, а також перехід його протягом всього часу роботи зі складу однієї автоколони до складу іншої є безпідставним і таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Поряд з цим, навіть на виконання ухвали суду щодо витребування доказів представником відповідача не було надано жодних актів щодо знищення тих чи інших документів, на відсутність котрих останній посилається в своїх запереченнях.

Не зважаючи на заперечення представника відповідача, відповідно до довідок № 01/05-344 від 08 липня 2008 року та № 01/05-47 від 01.03.2011 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих ОСОБА_1, зазначено, що останній працював повний робочий день в ВАТ «Полтавське АТП 15327» в період з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року та виконував перевезення пасажирів в АК – 1 у звичайному режимі, за професією, посадою – водій автобуса. Підставою для видачі даних довідок були наступні документи: особова облікова карта Т-2, розрахункові відомості на заробітну плату, накази (первинні статистичні документи для видачі довідки відсутні) (а.с.26-27).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 року № 442 – Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності. Основна мета атестації полягає у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Частиною 2 п. 4 зазначеного порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо відсутності атестації у ОСОБА_1 суд визнає безпідставними.

Рішенням колегіального органу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві № 87 від 23.03.2011 року комісія відмовила ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком в зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а саме: відсутністю первинних документів, що підтверджують факт роботи водієм міського пасажирського транспорту, згідно п. 3 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 XV розділу прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.28).

Акти та пояснення надані представником відповідача разом з запереченнями не можуть бути прийняті судом, як належні докази, на підтвердження здійснення на постійній основі зазначених в них видів перевезень, оскільки вони не спростовують вимоги позивача, а також суперечать доводам позивача, які нічим не спростовані про те, що він виконував перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі за посадою водія автобуса автоколони № 1, яка займалась виконанням міських перевезень, належність позивача до автоколони № 1 також підтверджується наказами по особовому складу № 459 від 02.09.1980 року, № 491 від 23.09.1980 року та № 73 від 28.07.1999 року. (а.с.47).

          Більш того, дані пояснення та акти суд визнає лише як підтвердження виконання підприємством та його працівниками обов’язкового державного замовлення незалежно від функціональних та посадових обов’язків.

          Будь-яких документів чи доказів на підтвердження характеру постійності таких перевезень виконуваних позивачем, представником відповідача суду не надано.

          Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21 червня 2011 року зобов’язано Приватного підприємця ОСОБА_6 м. Київ в десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» ЄДРПОУ 03118311 (а.с.116-117).

          Відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

          Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

          Посилання представника відповідача як на підставу своїх заперечень щодо не оскарження позивачем в судовому порядку записів в трудовій книжці суд визнає як порушення представником відповідача принципу диспозитивності.

          У відповідності зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України 12 серпня 1993 року постановою № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового стажу або відповідних записів у ній. В пункті 20 цього Порядку зазначено, що у тих випадках коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорії працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організації.

          Поряд з цим суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10000 грн. необґрунтованими і такими, що підлягають до часткового задоволення в розмірі 1000 грн.

          Таким чином суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача і в свою чергу безпідставності доводів заперечень проти позову - представника відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 62, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Правління ПФУ від 10.11.2006 № 18-1 «Про порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ст.ст. 16, 23, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 10,11, 30 60, 61, 213-215, 224 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про захист порушеного права на пенсію за віком на пільгових умовах, внесення доповнень до трудової книжки, та про невідповідність і неповноту записів у трудовій книжці первинним документам, про зобов’язання надання уточнювальної довідки та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання від Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» уточнюючої довідки про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу).

          Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу) за період з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року, за виключенням періоду з 05.07.1989 року по 21 липня 1989 року.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» на користь ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп., що були сплаченні останнім при подачі позову до суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про захист порушеного права на пенсію за віком на пільгових умовах, внесення доповнень до трудової книжки, та про невідповідність і неповноту записів у трудовій книжці первинним документам, про зобов’язання надання уточнювальної довідки та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання від Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» уточнюючої довідки про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу).

          Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про роботу на підприємстві на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу) за період з 02 вересня 1980 року по 28 липня 1999 року, за виключенням періоду з 05.07.1989 року по 21 липня 1989 року.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» на користь ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп., що були сплаченні останнім при подачі позову до суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7