Постанова № 20251279, 19.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2011 р. № 2а- 6749/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка А. В.,

суддів Чалого І.С., Шевченка О.В.

при секретарі Воронові М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Харківський бронетанковий ремонтний завод” до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, ДПА України та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, з участю прокуратури Ленінського району м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 987354,0 грн. та донарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 246838,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000030700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 593089,0 грн. та донарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 148272,25 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000020700/0 від 25 січня 2011 року про донарахування сум податкового зобов'язання в розмірі 264835,0 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 66208,75 грн.; скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду скарги від 16.03.11 №1040/10/25-103; скасувати рішення Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги від 24.05.2011 року №9589/6/25-045; стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 593089,00 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»суму в розмірі 1700.00 грн. на відшкодування судових витрат.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА у Харківській області від 16.03.2011 року № 1040/10/25-103.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ХБТРЗ з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 30.09.2010року та за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 по 30.10.2010 року.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова складено акт № 21/07-004/08099848 від 12.01.2011 року на підставі якого податковою службою винесені податкові повідомлення рішення № 0000040700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 987354,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 246838,50 грн.; № 0000030700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 593089,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 148272,25 грн.; №0000020700/0 від 25 січня 2011 року про донарахування сум податкового зобов'язання в розмірі 264835,0 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 66208,75 грн.

Такі висновки перевіряючи було зроблено з приводу неправомірного декларування платником зовнішньоекономічної операції з ремонту майна нерезидента, що виконані ХБТРЗ у межах договору комісії № USE 20.31-409D/K-08 від 23.12.2008 року.

Висновки зроблено з тих припущень, що позивачем надавались послуги з ремонту майна нерезидента, місце надання яких знаходиться на митній території України, тобто для резидента (ДК «Укрспецекспорт»), та у відповідності до п.3.1 ст.3 та п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»є обєктом оподаткування за ставкою ПДВ 20%. Тобто позивач не має права обліковувати послуги з ремонту майна нерезидента за ставкою ПДВ 0%.

Актом перевірки було встановлено, що в порушення п.3.1 ст.3 та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на 1423159,07 грн. та в порушення п.п.7.7.1, п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону підприємству зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 470670,0 грн., зменшено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року на 665650,0 грн., зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 321704,00 грн., донараховано податку на додану вартість за листопад 20101 року сумі 264835,00 грн.

Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого суперечать фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Позивач зазначив, що підставою для визначення податкових зобовязань та зменшення суми бюджетного відшкодування стало невірне застосування відповідачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПА у Харківській області та до ДПА України.

Але рішенням державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду скарги від 16.03.11 №1040/10/25-103 та рішенням Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги від 24.05.2011 року №9589/6/25-045 у задоволенні скарг було відмовлено, а податкові повідомлення рішення залишені без змін.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та прохали суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники ДПІ та ДПА в судовому засіданні проти позову заперечували і просили у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на встановлені перевіркою порушення та вказали, що винесені податкові повідомлення-рішення правомірні та відповідають вимогам діючого податкового законодавства.

Відповідач, Головне Управління Державного казначейства України у Харківській області, в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор повністю підтримав позицію органу податкової служби та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників адміністративного процесу, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод»(далі - ДП “Харківський БТРЗ”) є платником ПДВ згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100017077 від 29.01.2007р.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ХБТРЗ з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 30.09.2010року та за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 по 30.10.2010 року.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова складено акт № 21/07-004/08099848 від 12.01.2011 року на підставі якого податковою службою винесені податкові повідомлення рішення № 0000040700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 987354,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 246838,50 грн.; № 0000030700/0 від 25 січня 2011 року про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 593089,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 148272,25 грн.; №0000020700/0 від 25 січня 2011 року про донарахування сум податкового зобов'язання в розмірі 264835,0 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 66208,75 грн.

Актом перевірки було встановлено, що в порушення п.3.1 ст.3 та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на 1423159,07 грн. та в порушення п.п.7.7.1, п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону підприємству зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 470670,0 грн., зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року на 665650,0 грн., зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 321704,00 грн., донараховано податку на додану вартість за листопад 20101 року сумі 264835,00 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПА у Харківській області та до ДПА України.

Рішенням за результатами розгляду скарги позивача ДПА у Харківській області скасовує податкові повідомлення рішення ДПІ У Ленінському районі м. Харкова від 25.01.2011 №0000030700/0 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 148272,25 грн. і № 0000040700 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 246838,50 грн., в іншій частині вказані рішення та податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 25.01.2011 №0000020700/0 залишає без змін, а скаргу директора підприємства в цій частині без задоволення.

ДПА України рішення за результатами розгляду скарги ХБТРЗ залишає податкові повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з урахуванням рішення ДПА у Харківській області без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання є висновки перевіряючих з приводу неправомірного декларування платником зовнішньоекономічної операції з ремонту майна нерезидента, що виконані ХБТРЗ у межах договору комісії № USE 20.31-409D/K-08 від 23.12.2008 року.

Так позивачем надавались послуги з ремонту майна нерезидента, місце надання яких знаходиться на митній території України, тобто для резидента (ДК «Укрспецекспорт»), та у відповідності до п.3.1 ст.3 та п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», що є обєктом оподаткування за ставкою ПДВ 20%. Тобто позивач не мав права обліковувати послуги з ремонту майна нерезидента за ставкою ПДВ 0%.

Суд вказує, що згідно з п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом, оподатковуються за нульовою ставкою.

Як встановлено судом, 23.12.2008 року між позивачем - ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод” (Комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” (Комісіонер) укладено договір комісії № USE 20.31-409-D/K - 08.

Згідно з п.1.1 вказаного договору Комісіонер від свого імені за рахунок Комітента зобовязується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з проведення капітального ремонту (надалі „ремонт”) технічного майна (надалі - „вироби”), яке є власністю Замовника та передається в ремонт за номенклатурою, у кількості та залоговою вартістю, що визначена у Додатку № 1 до цього Договору. Пунктом 1.5 договору комісії визначено, що виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою - ЗАТ „Белтехекспорт” (Республіка Білорусь) (надалі „Замовник”) на виконання ремонту виробів.

Вказані умови контрактів узгоджуються з приписами ст. 1011 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до приписів ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Згідно з п.п.3.1.2 договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.2008р. комісіонер зобов'язується передати вироби Комітенту (позивачу) для виконання ремонту, прийняти від Комітента вироби після виконання ремонту. Комісіонер згідно з п.п. 3.1.6 договору зобов'язується здійснити декларування і митне оформлення виробів, або укласти договір з підприємством, яке здійснює декларування на підставі договору, на митне оформлення та декларування виробів, та сплатити пов'язані з цим митні платежі і вартість послуг митних терміналів.

Судом встановлено, що в ході перевірки позивачем надані міжнародні ТТН (МТТН № 0002856; МТТН № 0000027.; МТТН № 0001187), якими підтверджується факт ввезення рухомого майна на митну територію України. У вказаних МТТН в якості відправника зазначено ЗАТ „Белтехекспорт”, Республіка Білорусь, отримувача - ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод”.

Також, позивачем надані акти прийому передачі виробу для ремонту на підприємстві Замовника від 26.07.2010 року та від 11.08.2010 року.

Факт виконання підприємством позивача робіт із вказаним рухомим майном підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Відповідач заперечує факт вивезення майна нерезидента позивачем з посиланням на п.1.5. договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., стверджуючи, що позивач ні власними силами, ні за дорученням через комісіонера не здійснив вивіз майна за межі митної території України.

Суд зауважує, що п. 1.5 договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., визначено, що виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою - ЗАТ „Белтехекспорт” (Республіка Білорусь) (надалі „Замовник”) на виконання ремонту виробів. Відповідач невірно трактує норми п. 1.5 як обов'язок комісіонера самостійно, без доручення комітента здійснити перетин рухомого майна через кордон України. Суд зауважує, що відповідач безпідставно ототожнює такі правові факти, як вчинення зовнішньоекономічної угоди (укладення правочину на проведення капітального ремонту майна нерезидента), та факт здійснення перетину рухомого майна через кордон України.

Як слідує з договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., та узгоджується з приписами ст.1011, ст. 1014 Цивільного кодексу України, сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний рахунок. Основна ознака договору комісії полягає в тому, що одна сторона - виконавець (комісіонер) зобов'язується вчинити правочини (юридичні дії) в інтересах другої сторони - замовника (комітента).

Зокрема, відповідно до п. 12.7 договору комісії № USE 20.31-409-D/K-08 від 23.12.08 р. комісіонер зобовязаний протягом 3-х днів надати комітенту (позивачу) копії ВМД та інвойсів, оформлених при експорті виробів з України, а протягом 10-ти днів оригінали ВМД з відміткою митного органу про фактичний перетин митного кордону України”. З огляду на вказане, виконуючи зобовязання по договору комісіонер діє в інтересах та за дорученням комітента.

Заперечення відповідача відносно того, що “ДП “Харківський БТРЗ” не значиться відправником/експортером товарів згідно наданих до перевірки вантажно-митних декларацій, тобто підприємством надавались послуги, місце надання яких знаходиться на митній території України та у відповідності до п. 3.1 ст 3 та п. 6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”є обєктом оподаткування за ставкою 20%, судом не приймаються з таких підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що факт вивезення відремонтованого рухомого майна за межі митної території України підтверджується експортними ВМД №100000032/2010/892713, №100000032/2010/071222, №100000032/2010/892701, №100000032/2010/071221, №100000032/2010/071223, №100000032/2010/071380, №100000032/2010/892684, №100000032/2010/892685, №100000032/2010/071003.

Вказані ВМД оформлені у відповідності з нормами Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 7 листопада 2007 р. N 933), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247 (далі Інструкція про порядок заповнення ВМД) .

Судом взято до уваги, що Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 р. № 1414 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.02.2009 р. № 148/16164) (далі - Наказ № 1414) було внесено зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД, які набули чинності з 01.03.2009 р. Зокрема, Наказом № 1414 було змінено порядок заповнення графи 2 "Відправник/Експортер" та графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" вантажної митної декларації. Відповідно до змін, що відбулися згідно Наказу № 1414, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами в графі 2 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше незалежно від того, чи є відправник власником товару чи ні. До 01.03.2009 р. в графі 2 зазначалися відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не був відправником, то в графі зазначали відомості про власника товарів і вчинявся запис "Див. доп.", а в доповненні наводили відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів. В графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. До 01.03.2009 р. зазначали відомості лише про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера.

Як встановлено судом, в графі 9 експортних ВМД № 100000032/2010/892713 , № 100000032/2010/071222, № 100000032/2010/892701, № 100000032/2010/071221, № 100000032/2010/071223, № 100000032/2010/071380, № 100000032/2010/892684, № 100000032/2010/892685, № 100000032/2010/071003 зазначено "Див. доп.", в Доповненнях до графи 9 вказаних ВМД зазначено: „ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод”. З огляду на вказане, експортні ВМД заповнені у відповідності до вимог Інструкції про порядок заповнення ВМД.

Відповідно до внесених змін з 01.03.2009 р. при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, в графі 9 - зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. У графі 2 з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника (а не про власника товару).

Таким чином, позивачем відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість від бази оподаткування за експортними операціями поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником податку.

З огляду на зазначене, висновок відповідача, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтованим.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. У разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ДПІ у Ленінському районі міста Харкова не надав суду достатніх доказів правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги від 24.05.2011 року №9589/6/25-045, так як Відповідач ДПА України з підстав зазначених у акті державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова не відновив порушеного права позивача та не скасував самостійно оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Щодо вимог позивача стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 593089,00 грн. то суд зазначає, що на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом дана сума не була підтверджена податковим органом в порядку, передбаченому ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, оскільки відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України обовязок надання висновків органу державного казначейства виникає у податкового органу після закінчення перевірки платника податку за умови підтвердження суми бюджетного відшкодування, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є передчасними.

Дане положення кореспондується з п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України, яким передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У звязку з цим, у задоволенні вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 593089,00 грн. слід відмовити.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства “Харківський бронетанковий ремонтний завод” до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, ДПА України та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0, 0000030700/0 та 0000020700/0 від 25 січня 2011 року.

Скасувати рішення Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги від 24.05.2011 року №9589/6/25-045.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»суму в розмірі 3 грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 грудня 2011 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді І.С. Чалий

О.В. Шевченко