Постанова № 2025110, 04.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.2008

Справа №2-29/16375-2007А

За позовом – Фермерського господарства «Веста», Нижньогірський район,с. Садове.

До відповідача – Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим, смт. Нижньогірське.

Про зобов’язання списати податковий борг.

Суддя Башилашвілі О.І.

Секретар судового засідання Романів В.В.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Перец О. І., довіреність від 31.07.207р., представник.

Від відповідача – Грязнова Г. М., довіреність №20/8/10-0 від 08.01.08р., завідуюча юридичним сектором.

Суть спору: Фермерське господарство «Веста» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про зобов’язання списати безнадійний податковий борг в сумі 46304,47 грн. податку з доходів фізичних осіб за оренду земельних паїв за період 30.11.2005 - 31.03.07 року, та суму 3791,78 грн. пені, нарахованої на суму несвоєчасно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за період 30.11.2005 - 31.03.07 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав відмовляє позивачу в списанні заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за оренду земельних паїв та нараховану на цю суму пеню. При цьому позивач посилається на те, що несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб та виникнення податкового боргу викликано наявністю форс-мажорних обставин, у зв’язку з чим на думку позивача ця заборгованість повинна бути списана в порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що юридичні особи, в розумінні Закону України №2181-111 від 21.12.2000р., є платниками податку з доходів фізичних осіб, оскільки вони уповноважені відповідним законом утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, відповідач посилається на те, що дію підпункту "г" підпункту 18.2.1. пункту 18.2 статті 18 Закону України №2181-III припинено на 2006 рік підпунктом 6 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", у зв’язку з чим, відсутні підстави для списання податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що виникли в 2005, 2006 році.

Ухвалою від 29 лютого 2008 року провадження у справі зупинялось до поновлення дії підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У зв’язку з скасуванням Севастопольським апеляційним господарським судом ухвали господарського суду АР Крим від 29 лютого 2008 року, розгляд справи був продовжений.

Після з’ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

У період з 30.11.2005 по 31.03.07 року за позивачем склалась заборгованість у сумі 46304,47 грн. по податку з доходів фізичних осіб за оренду земельних паїв, на цю суму заборгованості відповідачем нарахована пеня в сумі 3791,78 грн.

Позивач посилається на те, що несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб та виникнення податкового боргу викликано наявністю форс-мажорних обставин.

Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим по техногенно-екологічній безпеці і надзвичайним ситуаціям від 20.03.2006 р. № 5 погодні умови визнано надзвичайними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. №368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій»» та позивача включено в перелік сільгоспвиробників, потерпілих від надзвичайної ситуації Факт наявності форс мажорних обставин підтверджено висновком ТПП України від 10.04.06р. № 1023/05-4.

Нарахування податкового боргу 46304,47 грн. та 3791,78 грн. пені за його несплату, здійснено у додатку до акту від 23 серпня 2007 року за № 093/23-00/32369247.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про списання боргу, однак відповідач відмовив в списанні заборгованості, посилаючись на те, що п.п. 6 ст.77 ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» про зупинення дії списання податків на підставі п. «г» п. 18.2. ст. 18 Закону України № 2181.

Позивач вважає таку відмову безпідставною та необґрунтованою, посилається на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України», а навіть при наявності змін, такі зміни може бути застосовано тільки з послідуючого бюджетного року.

Встановлення Законами про державний бюджет будь якого року, будь-яких змін в податкову систему, на думку позивача, не відповідає вимогам Закону «Про систему оподаткування» і не може бути застосовано судом.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією позивача, у зв’язку з наступним.

Згідно пунктам 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку та у строки, визначені цім Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону №2181, термін «платники податку» означає - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Таким чином, юридичні особи є, в розумінні Закону України №2181-111 від 21.12.2000р., платниками податку з доходів фізичних осіб, оскільки вони уповноважені відповідним законом утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Підпунктом „г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції яка діяла на момент виникнення податкового боргу, визначено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Проте, відповідно до пункту 7 статті 75 Закону України від 25.03.2005 року „Про внесення змін у Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і деякі інші законодавчі акти України” зупинено на 2005 рік дію підпункту „г” пункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Дію підпункту „г” пункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 вказаного Закону також припинено на 2006 рік підпунктом 6 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”. Також дію підпункту „г” пункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України №2181-ІІІ зупинено на 2007 рік згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” N398-V від 30.11.2006 року.

Таким чином норму Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою передбачено списання податкового боргу, який виник внаслідок форс-мажорних обставин, у період з 2005 року по 2007 рік включно було зупинено.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, суд встановив, що Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 3 червня 2008 року N309-VI виключено підпункт „г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Викладені обставини та наведені норми виключають підстави для списання податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що виникли в 2005, 2006 році.

Відповідно до підпункту 1.4 статті 1 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. термін «пеня» означає - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно акту перевірки № 923/23-00/32369247 від 23.08.2007р. та розрахунку пені, позивач нарахував, утримав, але несвоєчасно перерахував податок з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 46304,47 грн., за що нарахована пеня у сумі 3791,79 грн.

Згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону Україні "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду".

Стаття 16 Закону №2181 встановлює початок і кінець нарахування пені, її розмір.

Згідно п.п. 16.1.1. п. 16.1. ст. 6 Закону №2181, по завершенні встановлених термінів погашення погодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 16.1.2 "б" п.16.1 ст.16 Закону №2181 передбачено, що нарахування пені починається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, що випливає за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до п.п. 16.4.1. п.16.4 ст.16 Закону №2181, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені вище обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені – 04.09.2008р.

Повний текст постанови оформлений та підписаний – 09.09.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.