Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 грудня 2011 р. № 2-а- 12646/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого Судді Архіпової С.В.
при секретарі Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача Галієва І.Ю.,
представника відповідача- Служавий Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Приватного підприємства "Транс-Сервіс"
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
проскасування податкового повідомлення-рішення ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Приватне підприємство «Транс-сервіс» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту відповідач) та просив, з урахуванням наданих уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000582340 від 11.04.2011р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу нараховано грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 224671,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56167,75 грн.
З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважаючи незаконним та необґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на прибуток, в якій в рядку 04.1 «витрати на придбання товарі (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» зазначив показник за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в загальній сумі 33474,695,00 грн. Проте при перевірці податковим органом зроблено висновок про збитковість діяльності підприємства позивача від надання послуг з перевезення та включення до складу валових витрат у І кварталі 2010 року собівартості послуг з перевезення в розмірі 3 693882,00 грн. Таким чином відповідачем зроблено висновок, що дохід, отриманий від реалізації перевезень без ПДВ склав 898683,18 грн., що є збитками підприємства позивача в розмірі 898683,13 грн.
Позиція позивача щодо даних висновків полягає в тому, що надання послуг з перевезення позивачем є прибутковими, а збитки виникли від перевезення пільгових категорій громадян на регулярних автобусних маршрутах в звязку з відсутністю компенсування цих перевезень за рахунок державного бюджету.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та законним, в звязку з чим відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що в березні 2011 року фахівцями Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 28.03.2011р. № 500/234/33010796, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження задекларованої до сплати суми податку на прибуток на 224671,00 грн. за І квартал 2010 року.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000582340 від 11.04.2011р., згідно якого позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 224671,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56167,75 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач взяв до уваги виявлення перевіркою того, що позивач згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів має збитковий результат від діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів. Так, собівартість реалізованих робіт і послуг по перевезенню пасажирів у І кварталі 2010 року складає 3693882,06 грн. без ПДВ. Зазначену суму включено до складу валових витрат за відповідний період. Дохід від надання послуг по перевезенню у І кварталі 2010 року складає 2795198,89 грн. без ПДВ. Таким чином відповідачем зроблено висновок, що у І кварталі 2010 року позивач має збиток від зазначеної діяльності в розмірі 898683,18 грн.
Відповідач вважав, що дані витрати не обумовлені наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності, а також не є підтвердженими фактично. Зокрема, він врахував, що відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) є підставою для створення умов, за яких позивач мав намір не одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, натомість переслідував мету виключно чи переважно сформувати «штучні» валові витрати, чи спричинити шкоду державним та суспільним інтересам. Спірна сума, віднесена підприємством до складу валових витрат, не є компенсацією вартості товару (робіт, послуг), втратами у підприємницькій діяльності підприємства та не містить ознак отримання прибутку від укладення господарської угоди. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект за результатами підприємницької або іншої економічної діяльності, а не за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат. Намір одержати прибуток лише в означений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.
При цьому відповідачем зроблено висновок, що правочин, за яким позивачем сформовано склад валових витрат, є таким, що порушує публічний порядок та за змістом ст. 228 ЦК України, є нікчемним.
Погоджуючись з висновком відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат в І кварталі 2010 року суми 898683,00 грн., суд зазначає, що 01 червня 2010 року позивачем укладено з Зміївською райдержадміністрацією Харківської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Зміївської райдержадміністрації Харківської області договір № 6 про відшкодування перевізнику втрати його доходів від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, за рахунок субвенцій бюджету на 2010 рік. Згідно умов зазначеного договору позивач (перевізник) забезпечує надання транспортних послуг з пільгового проїзду окремим категоріям, які мають право на такий проїзд, а замовник 2 - Управління праці та соціального захисту населення Зміївської райдержадміністрації Харківської області відповідно до вимог чинного законодавства в межах субвенції з державного бюджету відшкодовує позивачу втрати його доходів від перевезень. Також, 21.10.2010р. між позивачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Харківської райдержадміністрації Харківської області укладено договір № 10 про відшкодування перевізнику витрат його доходів від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2010 рік. Згідно умов зазначеного договору позивач (перевізник) забезпечує надання транспортних послуг з пільгового проїзду окремим категоріям, які мають право на такий проїзд, а замовник Управління праці та соціального захисту населення Харківської райдержадміністрації Харківської області відповідно до вимог чинного законодавства в межах субвенції з державного бюджету відшкодовує позивачу втрати його доходів від перевезень.
В позовній заяві позивач зазначає, що відшкодування втрат його доходів в звязку з перевезенням пільгових категорій пасажирів за укладеними договорами у повному обсязі не відбулось з незалежних від нього причин.
В звязку із встановленим суд зауважує, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин є підставою для створення умов, за яких вищезазначений платник податків мав намір не одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а мав намір виключно чи переважно сформувати „штучні", нічим не підтверджені валові витрати, тим самим нанести ,шсоду державі та суспільству.
Витрати, господарський зміст яких є необгрунтованим, не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків, оскільки відсутні обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп..5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.
Відповідно до п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад: до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Керуючись п.10 Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117 підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою «2-пільга», а у разі неможливості подати розрахунки за цією формою, надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором.
Єдиним актом, який встановлює порядок обліку кількості перевезення пасажирів є Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 р. №150, відповідно до якого кількість перевезених пасажирів за посвідченнями, що надають право безоплатного проїзду у громадському транспорті у приміському сполученні розраховується за формулою: Qбезплат. = Q платн. х К(3), де Qбезплат. - кількість безплатних пасажирів, Qплатн. - кількість платних пасажирів, К(3) коефіцієнт співвідношення безплатних та платних пасажирів для приміських перевезень, встановлені регіональними управліннями статистики.
Проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, судом встановлено, що формула, за допомогою якої позивач розраховує витрати на перевезення окремих категорій громадян не відповідає нормативно встановленій, в звязку з чим розрахунки, проведені за допомогою цієї формули не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, з розглянутих договорів №6 та № 10 про відшкодування перевізнику втрати його доходів від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, за рахунок субвенцій бюджету, звітів позивача щодо наданих послуг з пільгового проїзду окремим категоріям громадян в міському та приміському транспорті, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, суд зауважує, що порядок врегулювання питання щодо подання та узгодження даних про перевезення пільгового контингенту населення встановлюється зазначеною вище Постановою Кабінету Міністрів України №117, та не може бути зміненим за угодою сторін. Також посилання на законодавчо встановлену форму звітності міститься в договорах №6 та №10, проте позивачем не дотримано вимог встановленого порядку, оскільки подача звітності з цього питання виконувалась ним з порушенням норм законодавства.
Таким чином зазначені витрати не можуть бути взяті до уваги при визначенні підприємством позивача своїх валових витрат, оскільки позивачем не доведено реальність надання послуг з перевезення пільгових категорій населення за укладеними договорами на суму, по якій сформовано податкове зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В даній справі позивачем не доведено правомірність формування ним валових витрат, а відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду доведено в повній мірі обґрунтованість та законність прийнятого рішення, що оскаржується.
Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено його законність та обґрунтованість, в звязку з чим відсутні підстави для його скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Транс-сервіс»
до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
<Текст ><Сума задоволення ><Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2011 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова
Судове рішення № 20250965, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 13.12.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 12646/11/2070. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: