Постанова № 20250766, 13.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2011 р. № 2а- 13319/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бездітка Д.В.,

суддів Сагайдака В.В., Шляхової О.М.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Нагаєць Д.В.,

представника відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому з урахування заяви про зміну позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005112305 від 31.10.2011 р. на суму 950168,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003992305 від 30.08.2011 р. на суму 190035,0 грн. у повному обсязі.

Позивач позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0004002305 від 30.08.2011 року змінив на скасування податкового повідомлення-рішення № 0005112305 від 31.10.11 р., посилаючись на те, що попередньо оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0004002305 від 30.08.2011 року є відкликаним у порядку п.п. 60.1.3. п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, підтримав подані ним письмові заперечення проти позовну, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у звязку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" (ТОВ “ТД “ПМЗ”) код за ЄДРПОУ 34758433 з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ПП “Агротехсервіс НК”, код ЄДРПОУ 35323535 за результатами якої складено акт від 12.08.2011 року № 3673/23-05/34758433.

Відповідно до висновку акту № 3673/23-05/34758433 від 12.08.2011 року були встановлені порушення позивачем вимог:

- ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 190034,0 грн., в тому числі за квітень 2011 на суму 190034,0 грн.

- ст. 138, 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті за період ІІ квартал 2011 року зменшено від'ємне значення за ІІ квартал 2011 року на суму 950168,0 грн.

На підставі акту № 3673/23-05/34758433 від 12.08.2011 року Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. за № 0003992305, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 190035,0 грн., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 190034,0 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 1,0 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 р. за № 0005112305, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 950168,0 грн., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 950168,0 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ про порушення ПП “Агротехсервіс НК” статей 203,215,216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з покупцем ТОВ “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ” та те, що перевіркою ПП “Агротехсервіс НК” встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємців-постачальників та по операціях з продажу цих товарів(послуг) підприємствам-покупцям у квітні 2011 року.

За результатами дослідження порядку та підстав віднесення ТОВ «ТД «ПМЗ»до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 190034,0 грн. по придбаному товару, судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що зазначене порушення вмотивоване тим, що у квітні 2011 року ТОВ «ТД «ПМЗ»було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим при придбанні товару у постачальника ПП “Агротехсервіс НК” № 51 на суму ПДВ 71295,62 грн.; від 04.04.2011 р. № 52 на суму ПДВ 81953,33 грн., від 05.04.2011 р. № 53 на суму ПДВ 36784,67 грн. Сума ПДВ у розмірі 190033,62 грн. була включена до податкового кредиту підприємства у квітні 2011 р.

Досліджуючи обґрунтованість вказаного висновку податкового органу, суд встановив, що між позивачем та ПП “Агротехсервіс НК” був укладений договір постачання товару № Ш-280211/5-К від 28.02.11 р. Договір є дійсним, чемним та має всі необхідні реквізити та істотні умови для його виконання Сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Згідно укладеного договору постачання № Ш-280211/5-К від 28.02.11 р. ПП “Агротехсервіс НК” зобов'язується поставити та надати у власність Позивачу, а Позивач зобов'язується прийняти та сплатити Товар шрот соняшниковий. Умовою постачання товару за договором є FCA (франко-перевізник) приміщення, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, см.т Пересічна, вул. Центральна, 1 згідно Інкотермс 2000 р.

Згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, Інкотермс 2000, термін FCA (франко-перевізник) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар перевізнику чи іншій особі, вказаної покупцем у вказаному місці.

Таким чином за спірною угодою постачання ПП “Агротехсервіс НК” вважається таким, що виконав свої зобов'язання за угодою, коли він відвантажить товар на транспортний засіб у приміщенні, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул. Центральна, 1.

Факт передачі Товару від ПП “Агротехсервіс НК” до позивача у призначеному за договором місці відвантаження підтверджується тристоронніми актами приймання-передачі, де чітко зазначається найменування, кількість, підстави знаходження та місце відвантаження Товару, а саме актами: від 01.04.11 р. на кількість 254,600 тн, від 02.04.11 р. на кількість 258,400 тн, від 03.04.11 р. на кількість 254,600 тн., від 04.04.11 р. на кількість 245,860 тн., від 05.04.11 р. на кількість 110,354 тн.

Придбання товару за зазначеним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами: видатковими накладними № А-37 від 01.04.2011 р., № А-39 від 02.04.2011 р., № А-42 від 03.04.2011 р., № А-48 від 03.04.2011 р., № А-44 від 04.04.2011 р., № А-43 від 05.04.2011 р., перелік яких вказано в акті перевірки, виписками з реєстру банківських платежів та вищезазначеними актами приймання-передачі та податковими накладними.

У подальшому придбаний у ПП “Агротехсервіс НК” товар позивач використав у власній господарській діяльності, а саме реалізував покупцям на умовах FCA (франко-перевізник) приміщення, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул. Центральна, 1 згідно Інкотермс 2000 р. за договорами постачання з додатками № Ш-300311/01 від 30.03.2011 р., № Ш-110211/01 від 11.02.2011 р., № Ш-181010/01 від 18.10.2010 р., № Ш- 301110/01 від 30.11.10 р., № Ш- 110211/02 від 11.02.11 р., № Ш- 290909/01 від 29.09.10 р., № Ш- 071210/01 від 07.12.10 р.,№ Ш- 091010/01 від 09.09.10р.

Фактом здійснення господарських операцій та транспортування товару підтверджується належними первинними документами: видаткова накладна № 104-3 від 01.04.11 р., видаткова накладна № 204-2 від 02.04.11 р., видаткова накладна № 504-3 від 05.04.11 р. видаткова накладна № 704-5 від 07.04.11 р., довіреність № 53 від 29.03.11 р., ТТН № 009639 від 01.04.2011 р., ТТН № 009642 від 01.04.11 р., ТТН № 009641 від 01.04.11 р., ТТН № 472729 від 02.04.11 р., ТТН № 472748 від 05.04.11 р., ТТН № 009648 від 05.04.11 р., ТТН № 531615 від 07.04.11 р., видаткова накладна № 104-2 від 01.04.11 р., видаткова накладна № 204-3 від 02.04.11 р., видаткова накладна № 404-2 від 04.04.11 р., видаткова накладна № 504-5 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 604-2 від 06.04.11 р., видаткова накладна № 704-3 від 07.04.11 р., довіреність № 273 від 02.04.11 р. довіреність № 272 від 02.04.11 р., довіреність № 239 від 28.03.11 р., ТТН № 009635 від 01.04.11 р. ТТН № 009634 від 01.04.11 р. ТТН № 472726 від 02.04.11 р., ТТН № 472727 від 02.04.11 р., ТТН № 472737 від 04.04.11 р., ТТН № 472736 від 04.04.11 р., ТТН № 009644 від 05.04.11 р., ТТН № 009645 від 05.04.11 р., ТТН № 472750 від 06.04.11 р., ТТН № 531601 від 06.04.11 р., видаткова накладна № 404-3 від 04.04.11 р., видаткова накладна № 504-7 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 604-1 від 06.04.11 р., видаткова накладна № 704-4 від 07.04.11 р., довіреність № 13 від 01.04.11 р., ТТН № 472741 від 04.04.11 р., ТТН № 531603 від 06.04.11 р., ТТН № 531604 від 06.04.11 р., ТТН № 534706 від 08.04.11 р., ТТН № 531708 від 08.04.11 р., ТТН № 531710 від 08.04.11 р., я ТТН № 534711 від 08.04.11 р., ТТН № 531577 від 10.04.11 р., ТТН № 531576 від 10.04.11 р., ТТН № 531593 від 11.04.11 р., ТТН № 531597 від 11.04.11 р., ТТН № 009659 від 12.04.11 р., ТТН № 009660 від 12.04.11 р.,ТТН № 009675 від 13.04.11 р., видаткова накладна № 704-2 від 07.04.11 р., довіреність № 99 від 07.04.11 р.,ТТН № 531610 від 07.04.11 р., видаткова накладна № 104-1 від 01.04.11 р., довіреність № 642 від 01.04.11 р., ТТН № 009638 від 01.04.11 р., ТТН № 009637 від 01.04.11 р., видаткова накладна № 504-4 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 604-3 від 06.04.11 р., видаткова накладна № 704-1 від 07.04.11 р., довіреність ЯМЖ № 153576 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 504-6 від 05.04.11 р., довіреність № 1 від 05.04.11 р., ТТН № 009646 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 304-2 від 03.04.11 р., видаткова накладна № 404-1 від 04.04.11 р., видаткова накладна № 404-1 від 04.04.11 р., видаткова накладна № 504-2 від 05.04.11 р., видаткова накладна № 604-4 від 06.04.11 р., довіреність № 130 від 01.04.11 р., ТТН № 472732 від 03.04.11 р.,ТТН № 472733 від 03.04.11 р., ТТН № 472734 від 03.04.11 р., ТТН № 472742 від 04.04.11 р., ТТН № 472744 від 04.04.11 р., ТТН № 009600 від 05.04.11 р., ТТН № 009650 від 05.04.11 р., ТТН № 531607 від 06.04.11 р., ТТН № 531617 від 07.04.11 р.

Таким чином, факт придбання товару підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і місять усі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавством України для первинних документів.

Суд зазначає, що спірні відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Таким чином, норми податкового законодавства повязують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

В звязку з вищезазначеним суд звертає увагу, що досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з контрагентом ПП “Агротехсервіс НК” за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані, підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Відповідач обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені документами, що містяться в матеріалах справи, в ході розгляду справи не спростовував, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з контрагентом суд не знаходить. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ПП “Агротехсервіс НК” було належним чином оформлено договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності у відповідності вимогам Податкового кодексу України.

За результатами дослідження порядку та підстав віднесення ТОВ «ТД «ПМЗ»до складу валових витрат сум витрат в розмірі 950168,0 грн. по придбаному товару, судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що зазначене порушення вмотивоване тим, що ТОВ «ТД «ПМЗ»було віднесено до складу валових витрат сум витрат по накладним, виписаним при придбанні товару у постачальника ПП “Агротехсервіс НК” № А-37 від 01.04.2011 р. на суму без ПДВ 424333,33 грн., № А-39 від 02.04.2011 р. на суму без ПДВ 430666,67 грн., № А-42 від 03.04.2011 р. на суму без ПДВ 415915,0 грн., № А-48 від 03.04.2011 р. на суму без ПДВ 8418,33 грн., № А-44 від 04.04.2011 р. на суму без ПДВ 409766,67 грн., № А-43 від 05.04.2011 р. на суму без ПДВ 183923,22 грн. Суми витрат по придбанню товару у розмірі 1873023,33 грн. включені до складу валових витрат за І півріччя 2011 року.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отримані позивачем від постачальника товару зазначені видаткові накладні не мають недоліків, які ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).

Відповідно до наданих суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить до висновку, що господарські операції між постачальником товару ПП “Агротехсервіс НК” та позивачем мали реальний характер і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних видаткових накладних.

Валові витрати за І півріччя 2011 року за видатковими накладними, отриманими від ПП “Агротехсервіс НК”, були задекларовані у складі валових витрат, що підтверджується показниками у декларації з податок на прибуток підприємства за І півріччя 2011 року.

За наведених обставин, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобовязань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно додатку 2 та 9 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 985 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) передбачається обовязкове зазначення в податковому повідомленні-рішенні підпункту та пункту статті Податкового кодексу України, щодо яких перевіряючими встановлені порушення. В порушення вказаного Порядку відповідачем в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях відображені лише статті ПКУ.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність чинених правочині, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина,яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Також суд зазначає, що вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарський операцій, на підставі яких визначену суму податкового кредиту.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Той факт, що контрагент ПП “Агротехсервіс НК” не дотримувався вимог податкового законодавства в період укладання угод з Позивачем, про що, як стверджує Відповідач, був укладений акт Новомосковською ОДПІ не доводить, що угоди з ним є нікчемними чи факт відсутності Товару за угодами, а лише має документальні висновки контролюючого органу про порушення певних норм податкового законодавства іншим платником податку.

Бази даних ДПС податкової, звітності та інші джерела інформації, про які зазначає відповідач в акті перевірки не є підставою вважати, що зміст укладених угод суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та не спрямований на реальне настання наслідків, як потребує ст. 203 ЦК України.

Діюче законодавство України, в тому числі Податковий кодекс України не встановлює відповідальності платників податків за порушення іншими платниками податків бухгалтерського та/або податкового обліку та підстави для коригування податкового кредиту внаслідок таких порушень, в тому числі “по ланцюгу”, про яке зазначає відповідач в акті перевірки, що є взагалі не правовим поняттям, тому не може вважатися належним доказом будь-якого податкового порушення.

Крім того статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не ставить в залежність включення до складу валових витрат сум, повязаних з придбанням товарів у постачальника та сум ПДВ до складу податкового кредиту від дотриманням вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такого формування та має необхідні документальні підтвердження.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та постачальником ПП “Агротехсервіс НК” і правомірність включення до складу валових витрат сум, повязаних з придбанням товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0005112305 від 31.10.2011 р., № 0003992305 від 30.08.2011 р., було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0005112305 від 31.10.2011 р. на суму 950168,0 грн. (дев'ятсот п'ятдесят тисяч сто шістдесят вісім гривень) та податкове повідомлення-рішення № 0003992305 від 30.08.2011 р. на суму 190035,0 грн. (сто дев'яносто тисяч тридцять п'ять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" (адреса: вул. Новгородська, 3 А, офіс 305, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 34758433) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 грудня 2011 року.

Головуючий суддя Д.В. Бездітко

суддяВ.В. Сагайдак

суддяО.М. Шляхова