Постанова № 20249579, 06.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2011 р. № 2а- 11228/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шляхова О.М.,

суддів - Мар"єнко Л.М., Сагайдак В.В.,

при секретарі - Беззубко А.О.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 04 від 01.08.2011р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 12793/10/10-012 від 20.09.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А"

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, 0000040818/0 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2011р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Металіст-А" з питань взаємовідносин з ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій»за період з січня 2008р. по грудень 2009р. За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, 0000040818/0 . Позивач не погоджується з висновками СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, зробленими під час перевірки, щодо визнання нікчемним договору , укладеного між позивачем та ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій»від 02.07.2007 р. через те, що даний договір , укладений без мети реального настання правових наслідків. Так позивач вважає , що даний висновок спростовується актами перевірок фахівців СЄС та Інспекції з благоустрою м. Харків, оскільки дані документи підтверджують систематичність виконання робіт контрагентом позивача за договором від 02.07.2007р., та первинними документами, які не були враховані відповідачем під час перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП) з поданим позовом не погодився. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача - ПФ «ЦСІ «Аграрій»від 09.11.2010р., згідно якого встановлена відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням та відсутність ведення господарської діяльності , відсутність первинної бухгалтерської документації , через що договір між позивачем та ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій»від 02.07.2007 р. визнано нікчемним.

Відповідачем під час перевірки ТОВ "Металіст-А" від 10.02.2011р. також встановлено, що вищезазначений договір не був спрямований на реальне настання наслідків, не має на меті одержання реального економічного ефекту в результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності, натомість покликаний безпідставно набути право на податкову вигоду (безпідставно сформувати податковий кредит та валові витрати) та незаконно заволодіти коштами бюджету у вигляді податку на додану вартість та податку на прибуток , що є підставою вважати його нікчемним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

На думку відповідача, операції позивача з ПФ "ЦСІ «Аграгрій»не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. На підставі викладеного у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Металіст-А" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.07.2003р. , що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та взято на податковий облік з 01.01.2005р. до СДПІ ВПП у м. Харкові за № 382.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м.Харкові) було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Металіст-А щодо правових відносин з платником податків ПФ «ЦСІ „Аграрій" за період січень 2008 року - грудень 2009 року, за наслідками якої було складено акт перевірки від 10 лютого 2011 року № 318/18-010/22632077. Згідно акту перевірки від 10.02.2011р. відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 794097,50 грн. та №0000040818/0, яким визначене податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств у загальній сумі 2046002,50грн.

Згідно з висновками акту перевірки № 318/18-010/22632077 встановлено порушення ТОВ "Металіст-А" вимог ч.5 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ТОВ «Металіст - А»із ПФ «ЦСІ «Аграрій»; п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «Металіст - А»зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню послуг по вивезенню твердих побутових відходів (ТБО) у ПФ «ЦСІ «Аграрій»на загальну суму 635 275,67 грн.; п 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1004 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями в результаті ТОВ «Металіст - А»завищено валові витрати на загальну суму 6547199 -грн.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що платник податків скористався правом досудового оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача була залишена без задоволення.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що необхідною умовою для включення до валових витрат та до податкового кредиту, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

Суд зазначає, що платник ПДВ може мати право на податковий кредит лише на підставі реально вчиненої господарської операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях, які здійснюються платником податку в межах його господарської діяльності, тобто повинні відповідати цілям останньої, а не лише підтверджуватися відповідними документами або рухом грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Таким чином, наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ЗаконуУкраїни “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Що стосується встановленого відповідачем факту нікчемності Договору, укладеного між позивачем та ПФ «ЦСІ «Аграрій»від 02.07.2007р., суд зазначає наступне.

Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області листом від 26.11.2010р. №912/7/23-035 (вх. №18085/7 від 29.11.2010р.) відповідачу надано Акт про результати документальної невиїзної перевірки ПФ «ЦСІ «Аграрій»(код за ЄДРПОУ 31529825) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року від 09.11.2010 р. № 1603/23-31529825, в якому зазначено, що місцезнаходження ПФ «ЦСІ «Аграрій»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію є м. Вовчанськ, вул. Карла Лібкнехта, 119, але фактично за місцем реєстрації знаходиться зруйнований будинок, тобто підприємство відсутнє за місцезнаходженням, що підтверджується актами про відсутність юридичної особи за знаходженням від 12.06.2008 № 97/26-006, від 11.07.2008 № 160/23-31529825, від 14.07.2008 №162/23-31529825, від 02.11.2009 № 159/23-31529825, від 05.05.2010 № 100/23-31529825, від 21.10.2010 № 240/23-31529825. Таким чином, згідно акту перевірки № 1603/23-31529825 від 09.11.2010р. місцезнаходження посадових осіб ПФ «ЦСІ «Аграрій»та його первинної документації під час перевірки не встановлено. У зазначеному акті перевірки також зазначено, що засновником підприємства є фізична особа - ОСОБА_3, згідно ф. 1-ОПП від 04.04.2008 керівник підприємства - ОСОБА_4, яка за рішенням власника від 07.07.2010 звільнена з займаної посади, а з 07.07.2010 управління фірмою засновник ОСОБА_3 здійснює самостійно, статутний капітал складає 0 грн., основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, серед видів діяльності зазначеної юридичної особи за КВЕД не зазначено жодного виду, під яким розуміється здійснення діяльності по поводженню з відходами, остання звітність з ПДВ надана до Вовчанської МДПІ за вересень 2009 року, остання звітність з податку на прибуток - за 3 квартали 2009 року, згідно з податковим розрахунком комунального податку ПФ «ЦСІ „Аграрій" кількісний склад працівників у 2008- 2009 р.р. складає 2 особи.

Відповідно до п. 38 ст. 9 Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності " від 1 червня 2000 року N 1775-III( в редакції , яка діяла на момент укладення та виконання договору між позивачем та ПФ «ЦСІ «Аграрій») ліцензуванню підлягає такий вид діяльності, як збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України ).

Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню " № 183 від 28.02.2001р. до окремих видів відходів, як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню відносяться макулатура, склобій, відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні, використана металева тара ( ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки з під напоїв, балончики). Суд зазначає, що оскільки робота ринків передбачає утворення таких видів відходів, які є вторинною сировиною згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 28.02.2001р., то ПФ «ЦСІ «Аграрій», як виконавцю робіт по вивезенню відходів з обєктів замовника по договору необхідно було мати ліцензію на даний вид робіт .

Таким чином, ПФ «ЦСІ «Аграрій», як юридична особа та платник ПДВ, могло здійснювати діяльність щодо поводження з відходами та формувати свої податкові зобовязання з податку на прибуток та ПДВ лише за умови наявності ліцензії та наявності такого виду діяльності у статуті підприємства (або інших підтверджуючих документів) та дотримання вимог податкового законодавства щодо підстав та порядку формування таких зобовязань.

Судом встановлено, що 02.07.2007р. між ТОВ «Металіст-А»(в якості замовника) та ПФ «ЦСІ «Аграрій»(в якості виконавця) було укладено договір №173 предметом якого є виконання робіт по вивезенню відходів з обєктів замовника.

Однак, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що ПФ «ЦСІ «Аграрій»має право на здійснення робіт по вивезенню відходів.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що договором є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зокрема, перш ніж передати результати робіт замовнику, підрядник повинен спочатку прийняти належність виконання робіт у субпідрядника. Це правило випливає із змісту ст. 837 ЦК України, оскільки підрядник відповідає перед замовником за дії субпідрядника.

Що стосується посилань позивача на той факт, що вивіз сміття з території ринків здійснювався КП «Комплекс з вивозу побутових відходів»та ТОВ «Міська компанія з поводження з відходами», які є субпідрядниками ПФ «ЦСІ «Аграрій», суд повідомляє наступне.

З довідки від 02.12.2011 №1312 наданої до суду КП «Комплекс з вивозу побутових відходів»( надалі - КП «КВПВ») вбачається, що згідно договору від 01.03.2005 №2518 КП «КВПВ»здійснював вивезення ТБО з об'єктів Центральний ринок(вул.Енгельса,33), Кінний ринок, Новосалтівський ринок, при цьому послуги надавалися до 01.03.2008 року, але акт здачі-приймання послуг за лютий ПФ «ЦСІ «Аграрій»не підписувався.

Згідно договору від 02.03.2008 №2518 КП «КВПВ»здійснював вивезення ТБО з об'єктів Центральний ринок(вул.Енгельса,33), Кінний ринок, Новосалтівський ринок, при цьому послуги надавалися до 01.05.2008 року (згідно листа ПФ «ЦСІ «Аграрій»від 23.04.2008 дію договору припинено), при цьому акт здачі-приймання послуг за березень-квітень ПФ «ЦСІ «Аграрій»не підписувався.

Суд зазначає, що відповідно до Акту перевірки та наведених у ньому актів прийому-передачі виконаних робіт-послуг(т.1 а.с.28) в той же період ( який зазначено у довідці з КП «КВПВ») вивезення відходів здійснювалося ПФ «ЦСІ «Аграрій»з тих же самих об'єктів, а сааме : у січні з Кінного ринку 613,5 м.куб, Новосалтівського ринку 296,25 м.куб, з Центрального ринку 1142,75 м.куб. Ці дані повністю співпадають за даними акту здачі-приймання робіт за січень складеному між ПФ «ЦСІ «Аграрій»та КП «КВПВ»зазначеними у довідці КП «КВПВ»при цьому вартість робіт згідно акту приймання-передачі між ПФ «ЦСІ «Аграрій»та КП «КВПВ»складає 70 585,48 грн., а в акті між ПФ «ЦСІ «Аграрій»та ТОВ «Металіст-А»за той же самий обсяг відходів сума послуг вказана вже учетверо більше та складає 287350,00 грн.

Отже ПФ «ЦСІ «Аграрій»самостійно робіт з вивезення відходів не виконував, усі роботи виконувались іншими, при цьому навіть акти здачі приймання робіт ним не підписувались, довідки про вивезення відходів а отже здавання приймання робіт виконувались не співробітниками ПФ «ЦСІ Аграрій»а іншими особами (директорами та комендантами відповідних ринків).

Відповідно до ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України виконання робіт у тому числі повинно надаватись з метою досягнення певного економічного чи соціального ефекту.

Виходячи з цього, замовник залучаючи до виконання робіт посередника, не повинен втрачати економічної вигоди, оскільки в інакшому випадку його господарська діяльність сама по собі втратить сенс. Тому, ціна робіт, виконана посередником, не повинна бути значно більшою ніж ціна робіт, переданих субпідрядником виконавцю, а різниця між зазначеними цінами повинна перебувати в розумних межах.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За наведених обставин справи суд доходить висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення до податкового кредиту ПДВ сум витрат по оплаті вартості послуг отриманих від ПФ «ЦСІ «Аграрій», оскільки переконливих доводів на підтвердження ділової мети при здійсненні операцій з придбання послуг через посередника з різницею в цінах (вчетверо більше ніж та, яка існувала у той час на ринку надання відповідних послуг), що б дозволило дати оцінку операції з придбання послуг як такої, що здійснена в межах господарської діяльності, позивач не навів.

Що стосується посилань позивача на той факт, що відповідачем неправомірно застосовано під час перевірки положення Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури, та житлової політики України та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ, оскільки на даний момент вони є не діючими, суд зазначає наступне.

Правила надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678 діяли на час укладання та виконання зазначеного правочину , оскільки скасовані згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 391 від 18 грудня 2008. Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123 діяли на час укладання та виконання зазначеного правочину , оскільки скасовані Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 168 від 06 червня 2008 року. Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.02.2008 року за № 1070 є діючими на даний момент.

Вимогами правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678, правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123, правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.2.2008 року за № 1070 передбачено, що:

- вивезення побутових відходів - діяльність, пов'язана з послідовним виконанням технологічних операцій поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування,

- побутові відходи - відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення; побутові відходи включають тверді побутові відходи та рідкі побутові відходи,

- тверді побутові відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, які втратили свої споживчі властивості для подальшого використання.

Відповідно до Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів (затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678 який діяв на час укладання та виконання зазначеного правочину (скасовано згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 391 від 18 грудня 2008) та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123 (скасовано Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 168 від 06 червня 2008 року), Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.02.2008 року за № 1070 передбачено що під час укладання договору про надання послуг з вивезення відходів сторони повинні узгодити графік їх надання, виконавець зобовязаний предявити правила надання послуг, графік вивезення відходів, тарифи на надання послуг, інформації про пільги передбачені законодавчими актами для певних категорій населення.

Невиконання сторонами договору визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

До суду позивачем не надано доказів виконання вищезазначених приписів законодавства під час укладання договору між позивачем та ПФ «ЦСІ «Аграрій». Доводів про наявність такої документації ні під час проведення документальної перевірки та оформлення її результатів, ні в ході судового засідання позивач, ТОВ «Металіст-А»не наводив.

Відповідно до ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 (зі змінами та доповненнями) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, п. 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що в результаті проведеного відповідачем співставлення показники по Декларації з податку на прибуток не відповідають показникам реєстрів руху грошових коштів по розрахункових рахунках та не відповідають показникам додатків №5 до декларацій з ПДВ.

Також судом встановлено, що проти посадових осіб ПФ “ЦСІ «Аграрій” слідчим управлінням ГУМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу за № 66090435 по факту шахрайства згідно ч.3 ст.190 КК України.

Таким чином, суд погоджується з висновками СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові щодо встановлення факту нікчемності укладеного договору ТОВ «Металіст-А»з ПФ «ЦСІ «Аграрій», оскільки даний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків та з тим, що позивач неправомірно задекларував ПДВ та валові витрати у декларації з посиланням на договір, який не відповідає ст. 203 ЦКУ.

Згідно п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, - доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Несплачений податок на прибуток та додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, та податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договору підряду, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов”язань.

З огляду на зазначене, зібрані та надані по справі докази не доводять реальність здійснення господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та ПФ «ЦСІ «Аграрій»не відбувалось, а тому надані позивачем до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми законодавства, суд прийшов до висновку про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача та правомірність застосування відповідачем економічних санкцій до позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, який за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України повністю доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд приходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку , що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі . <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2011 року.

Головуючий Суддя Шляхова О.М.

Суддя-Мар"єнко Л.М.

Суддя-Сагайдак В.В.