Постанова № 20248780, 21.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2011 р. № 2-а- 13714/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків" в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Ніконкової Інни Володимирівни до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Авіоніка-Харків" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 0004632305 та № 0004642305,, прийняті щодо нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача Ніконкова І.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України та у відповідності до останнього позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова в період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ДП "Авіоніка-Харків". За результатами проведеної перевірки було складено акт від 23.09.2011 року №4507/2305/21241699 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011 року за № 0004632305 та № 0004642305 відповідно.

Згідно податкового повідомлення-рішення за № 0004642305 підприємству нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток усього 754 753,00 грн., в т.ч. 754 752,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції.

Згідно податкового повідомлення-рішення за № 0004632305 підприємству нараховані податкові зобов'язання у зв'язку з завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток усього 26 911,00 грн., в т.ч. 26 910,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення вищевказаних порушень відповідачем стало наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 червня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/4517/11 про банкрутство ДП "Авіоніка-Харків". Згідно постанови Господарського суду Харківської області від 11 липня 2011 року підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Тому, з дня порушення справи про банкрутство боржник, у першу чергу, керується дим законом та законами, що не суперечать його нормам.

Відповідно до п. 1.3. п. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, Вищий господарський суд України листом від 05.02.2010 р. № 05-06/520/78 повідомив, що: "Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство у зв'язку з визнанням боржника банкрутом в такої особи виникає особливий статус, який є значно відмінним від статусу боржника.

Виходячи з аналізу положень ст. ст. 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство.»

Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вважає, що підприємство здійснило порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 Податкового кодексу України.

Податковий орган вважає, що оскільки кредиторська заборгованість перед ПрАТ "Авіоніка" у сумі 34 051,98 грн., перед АТ "Сприяння лізингова компанія" у сумі 10 853,09 грн. та перед АБ "Таврика" у сумі 3 083 866,30 грн. лічиться понад термін позовної давності, і на сьогодні є нестягнутою, то вона набула статусу безповоротної фінансової допомоги і має бути включена до складу валового доходу.

Дане твердження є хибним, оскільки дана кредиторська заборгованість визнана ДП "Авіоніка-Харків" і погашається згідно черговості, встановленої ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, що вбачається із наявних доказів у справі. А тому така кредиторська заборгованість не може вважатися такою, як безоплатно отриманою.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить жодної норми згідно якої визнані боржником у справі про банкрутство суми кредиторських вимог слід відносити до складу валового доходу, як безоплатно отриманих послуг чи товарів.

Крім цього, на момент пред'явлення вказаних кредиторських вимог термін позовної давності ще не сплинув, а після їх пред'явлення його відлік взагалі припиняється.

Як вже вище було зазначено, кредиторські вимоги ПрАТ "Авіоніка", АТ "Сприяння лізингова компанія", ПАТ "Таврика" заявлені, визнані банкрутом і будуть погашатися у порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому ДП "Авіоніка-Харків" включило зазначені суми зобов'язань до складу валових витрат.

За результатами перевірки податковий орган дійшов також висновку, що кредитором підприємства є ТОВ "Авіоніка-Авіатур" на суму 100 000,00 грн., яка виникла за рахунок неповернення суми статутного фонду, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників до статутного капіталу господарського товариства згідно з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, статті 86 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також: інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства.

За приписами зазначених правових норм будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Таким чином, Статутний фонд - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також: зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Так, розмір грошових коштів, внесених засновником підприємства до статутного фонду не являється кредиторською заборгованістю банкрута.

Крім того, ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " не передбачено спрямування коштів на задоволення вимог засновників чи учасників банкрута.

Отже, нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 754 752,00 грн. з основного платежу, є таким, що неправомірно нарахований і підлягає скасуванню.

Як вбачається із висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вважає, що підприємство здійснило порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 Податкового кодексу України, що спростовується наступним.

Так згідно ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

-приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; -виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

Під час провадження ліквідаційної процедури у банкрута виникли грошові зобов'язання, зі сплати комунальних платежів, які правомірно були задекларовані як витрати.

Податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011 року за № 0004632305 та № 0004642305 містять суми штрафних санкцій з податку на прибуток у загальній сумі 2,00 грн.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції, за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо с плати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтями 4-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство по справі № 5023/4517/11 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Додатково, вимогами ст. 1 Закону № 2343 визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, застосування фінансових санкцій до ДП "Авіоніка-Харків" під час провадження у справі про банкрутство та дії мораторію суперечить чинному законодавству України.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 0004632305 та № 0004642305, прийняті відносно дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.