Постанова № 20246061, 18.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4529/2011

18 листопада 2011 року 15год. 02хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І. , представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Західенергоресурс” (далі-ТОВ“Західенергоресурс”), звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) №0001692342 від 27 травня 2011 року про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 217902,00 грн., в т.ч. 217901,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача суперечать положенням статей 198, 201 Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, а також статтям 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Вказує, що у відповідача не було підстав для визнання правочинів, здійснених із ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" нікчемними, так як господарські операції підтвердженні відповідними первинними документами, а суми податкового кредиту з ПДВ сформовані позивачем на підставі отриманих податкових накладних які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.201 Податкового кодексу України, особа, що їх видала, була зареєстрована, в установленому законодавством порядку, як платник ПДВ, на момент здійснення господарських операцій та була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. В спірних випадках відповідачем не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, обвинувальних вироків по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача судом не постановлено, більше того немає порушених кримінальних справ. ДПІ у м.Рівне не надано доказів, не наведено доводів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарський операцій поставки товарів, невідповідність їх дійсному економічному змісту або підтверджували б недобросовісність дій позивача як платника податку. Зазначає, що, фактично, порушення було встановлено виключно на підставі листа ДПІ у м.Чернігові за №3473/7/15-200/1-4 від 20.04.2011 року, в якому містилась довідка “Про результати камеральної перевірки контрагента ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" .

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що за договором поставки № ГЗ-00113 від 20.09.2010 року, у січні 2011 року позивачем було отримано нафтопродукти від ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС", що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі нафтопродуктів, рахунками-фактурами, специфікаціями, залізничними накладними, а розрахунки за товар проведені повністю, що підтверджується виписками банку. Зауважили, що нафтопродукти є специфічним товаром, який потребує спеціальних ємкостей для зберігання. За таких обставин, при відвантажені паливно-мастильних матеріалів, у залізничних накладних, вказується фактичний відвантажувач, який володіє товаром на підставі договору зберігання або схову. Отримувачем товару, у таких випадках, є особа, яка має спеціальні склади (ємкості) для зберігання нафтопродуктів. В даних правовідносинах таким отримувачем є ДП “Авіком-Рівне”, яке, на підставі Договору №142 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 31.08.2010 року, має підїзні колії, до місця зберігання нафтопродуктів. У подальшому такі нафтопродукти були використані у господарській діяльності позивача, а саме у роздрібній торгівлі пальним, що підтверджується договорами оренди АЗС та торговими патентами. Також зазначили, що залізничні накладні, що свідчать про транспортування нафтопродуктів, були надані до перевірки, але не були сприйняті ревізорами, оскільки отримувачем товару вказаний ДП “Авіком-Рівне”. Посилаються, що такі обставини підтвердженні у акті перевірки, адже там не має відомостей про те, що залізничні або товарно-транспортні накладні не були надані до перевірки.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала, в поданих письмових запереченнях зазначає, що правочини позивача та ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Це підтверджується, Листом ДПІ у м.Чернігові за №3473/7/15-200/1-4 від 20.04.2011 року, яким надіслана довідка “Про результати камеральної перевірки ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" (код ЄДРПОУ 37094775) з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 року”. В даній довідці зазначається, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що свідчить про здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому не мають реального товарного характеру. Крім того, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" анульовано 18.03.2011 року. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивач порушив положення статей 198, 201 Податкового кодексу України, статей 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України, а тому правочини, вчинені із ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" мають ознаки нікчемності.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав позицію викладену в запереченнях. Додатково пояснив, що залізничні накладні, що свідчать про транспортування нафтопродуктів, не були надані до перевірки, а тому ревізори і вважають правочини нікчемними.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що ТзОВ “Західенергоресурс” є субєктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у місті Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля пальним, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами.

ДПІ у м.Рівне була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Західенергоресурс”, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “Торговий Дім “Квітень” (код 36466786), ТОВ “Газнафтакомерс” (код 37094775), ТОВ “Мобілсвіт” (код 35488568), ТОВ “Західна нафтова компанія” (код 33064160), ТОВ “Барви-2007” (код 34967677), ТОВ “Континент Нафто Трейд” (код 33681103), ОСОБА_6 (код НОМЕР_1), ТОВ “Торгівельна компанія “Вертус” (код 36509321), ТОВ “Компанія - Інтеграл” (код 35286991) за січень, лютий 2011 року. По результатам якої був складений акт №591/23-100/37245962 від 16.05.2011 року, зі змісту якого вбачається, що позивачем було порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого він завищив податковий кредит з ПДВ в сумі 217901,00 грн., на підставі чого йому донараховано зобовязання із цього податку, на відповідну суму.

На підставі акта перевірки №591/23-100/37245962 від 16.05.2011 року ДПІ у м.Рівне прийняте податкове повідомлення-рішення №0001692342 від 27 травня 2011 року про визначення грошового зобовязання з ПДВ в сумі 217902,00 грн., в т.ч. 217901,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 17.10.2011 року, скарга платника податків залишена без задоволення, донарахована сума податку без змін

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі аналізу господарських відносин позивача з ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС", код ЄДРПОУ 37094775. Зокрема, зазначено, що позивач придбав у ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС", на підставі Договору поставки №ГЗ-00113 від 20.09.2010 року, нафтопродукти, відповідно до видаткових накладних №РН-0000003 від 06.01.2011 року та №РН-0000006 від 15.01.2011 року, актів прийому-передачі нафтопродуктів №ГЗ-0000005 від 06.01.2011 року та №ГЗ-0000008 від 15.01.2011 року, податковий кредит з ПДВ сформував на підставі податкових накладних №3 від 06.01.2011 року та №6 від 15.01.2011 року, розрахунки проведені повністю. Однак, як вказано у акті перевірки, правочини позивача та ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Це підтверджується, Листом ДПІ у м.Чернігові за №3473/7/15-200/1-4 від 20.04.2011 року, яким надіслана довідка “Про результати камеральної перевірки ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" (код ЄДРПОУ 37094775) з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 року”. В даній довідці зазначається, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що свідчить про здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому не мають реального товарного характеру. Крім того, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" анульовано 18.03.2011 року. Враховуючи зазначене, у акті відображені висновки про те, що позивач порушив положення статей 198, 201 Податкового кодексу України, статей 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України, а тому правочини, вчинені із ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" мають ознаки нікчемності.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 28.10.2011 року субєкт господарювання ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" зареєстрований за місцезнаходженням:14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, Деснянський район, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 95; не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до ч.1, ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" у встановлено порядку був зареєстрованим платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мав свідоцтво платника податку на додану вартість №100303953, яке анульоване 18 березня 2011 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаним контрагентом.

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом також, встановлено, що між ТзОВ “Західенергоресурс” та ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" було укладено Договір поставки за № ГЗ-00113 від 20.09.2010 року нафтопродуктів. У січні 2011 року, на виконання договору, ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" поставило позивачу:

- бензин автомобільний А-95 у кількості 65,447 тонн, що підтверджується: видатковою накладною №РН-0000003 від 06.01.2011 року на загальну суму 658658,61 грн., у т.ч. ПДВ 109776,44 грн.; актом прийому-передачі нафтопродуктів №ГЗ-0000005 від 06.01.2011 року на загальну суму 658658,61 грн., у т.ч. ПДВ 109776,44 грн.; а також рахунком-фактурою № 3 від 06.01.2011 року на загальну суму 658658,61 грн., у т.ч. ПДВ 109776,44 грн. Правомірність формування податкового кредиту підтверджується податковою накладною №3 від 06.01.2011 року на загальну суму 658658,61 грн., у т.ч. ПДВ 109776,44 грн.

- бензин автомобільний А-92 у кількості 65,863 тонни, що підтверджується: видатковою накладною №РН-0000006 від 15.01.2011 року на загальну суму 648750,55 грн., у т.ч. ПДВ 108125,09 грн., актом прийому-передачі нафтопродуктів №ГЗ-0000008 від 15.01.2011 року на загальну суму 648750,55 грн., у т.ч. ПДВ 108125,09 грн., а також рахунком-фактурою № 4 від 15.01.2011 року на загальну суму 648750,55 грн., у т.ч. ПДВ 108125,09 грн. Правомірність формування податкового кредиту підтверджується податковою накладною №6 від 15.01.2011 року на загальну суму 648750,55 грн., у т.ч. ПДВ 108125,09 грн.,

Розрахунки за отриманий товар проведені повністю, що підтверджується виписками банку: від 10.01.2011 року на суму 658658,61 грн., від 19.01.2011 року на суму 300000,00 грн., від 20.01.2011 року на суму 200000,00 грн., від 21.01.2011 року на суму 148750,55 грн.

Вказані обставини підтверджуються копіями документів, наявними в матеріалах справи та не заперечуються представниками сторін.

Транспортування бензину було здійснено залізничним транспортом та підтверджується залізничною накладною № 43015454 від 06.01.2011 року та залізничною накладною №43069005 від 15.01.2011 року. У вказаних залізничних накладних отримувачем є ДП “Авіком-Рівне” організація, яка, має відповідні ємкості для зберігання нафтопродуктів та має підїзні колії до місця такого зберігання, що підтверджується Договором №142 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 31.08.2010 року, а власником транспортованого бензину, вказано - ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС".

З пояснень представників позивача вбачається, що позивач не має спеціальних складських ємкостей для зберігання нафтопродуктів. Тому, позивачем було укладено договір від 17.12.2010 року надання послуг з приймання, транспортування цистерн та зберігання паливно-мастильних матеріалів, укладений між ТзОВ “Інвестиційний простір” (виконавець) і ТзОВ “Західенергоресурс” (замовник), за яким виконавець зобовязується за завданням замовника надавати за плату послуги з приймання транспортування вагоно-цистерн та забезпечувати зберігання паливно-мастильних матеріалів, а замовник зобовязується оплачувати такі послуги.

В свою чергу, ТзОВ “Інвестиційний простір” та ДП “Авіком-Рівне” уклали Договір №17/12/-2010 від 17.12.2010 року, згідно до п.п.1.1 якого, ДП “Авіком-Рівне” зобовязується, зокрема, за винагороду надавати ТОВ “Інвестиційний простір” послуги з приймання, зливу із залізничних цистерн, зберігання, контролю якості наливу в автомобільні цистерни та обліку світлих нафтопродуктів. Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору, зберігання нафтопродуктів здійснюється на складських комплексах, що перебуває у користуванні ДП “Авіком-Рівне” та розташовані за адресою: м.Рівне, пров.Робітничий,5. Відповідно до додаткової угоди №03.01.2011 року, Договір №17/12/-2010 від 17.12.2010 року продовжений на 2011 рік, тобто до 31.12.2011 року.

Щодо доводів відповідача, про те, що залізничні накладні не були надані до перевірки, то суд не бере їх до уваги, позаяк податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було викладено, у акті №591/23-100/37245962 від 16.05.2011 року, застереження щодо ненадання позивачем документів про транспортування до перевірки.

Крім того, залізничні накладні, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Відповідно до п.п.“а” п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обовязкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, оскільки позивач вказує на те, що мав право віднести відповідні суми до складу податкового кредиту з ПДВ у січні 2011 року, у звязку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС", на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, що підтверджують реальне виконання договору поставки, а відповідач заперечує поставку товару продавцем через відсутність будь-яких передумов, засобів для їх надання та вказує на нікчемність правочинів між субєктами господарювання, то перевірці судом підлягають фактичні дані про можливість реального здійснення операцій, зокрема, поставки товарів з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення таких операцій, складських приміщень, транспортних засобів, персоналу тощо, а також доводи податкового органу щодо виникнення у позивача податкової вигоди (у вигляді зменшення податкових зобовязань з ПДВ) не в звязку із здійсненням реальної поставки товарів.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований на підставі фактично здійснених господарських операцій і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких господарських операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що, серед іншого, ТзОВ “Західенергоресурс” займається роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та роздрібною, оптовою торгівлею паливом. Для провадження такої господарської діяльності позивач використовує орендовані приміщення магазинів, будівлі АЗС, устаткування. Відповідно до договорів оренди, укладених з ТзОВ “Ріф”, № 4 від 25.08.2010 року позивач орендує АЗС з магазином у смт. Володимирець, вулиця Соборна 2а, № 11 від 25.08.2010 року АЗС з магазином у смт. Зарічне, вулиця Аерофлотська 5-а, №5 від 30.08.2010 року АЗС з магазином у місті Радивилів, вул. О.Невського, 73б, № 6 від 30.08.2010 року АЗС у смт. Степань, вулиця Шевченка, 93а, № 14 від 30.08.2010 року міні АЗС з магазином у місті Костопіль, вулиця Бурова, 19а, № 14 від 31.08.2010 року АЗС з магазином у місті Славута, вулиця Миру, 89а, № 15 від 30.08.2010 року АЗС з магазином у місті Броди, вулиця Привокзальна, 1, № 16 від 31.08.2010 року АЗС у місті Рівне, вулиця Макарова, 44 а, № 2 від 31.08.2010 року АЗС з магазином у місті Рівне, вулиця Млинівська, 18. На підставі договорів оренди, укладених з орендодавцем ТзОВ «Норд» ЛТД, позивач орендує АЗС, магазин, обладнання у місті Кузнецовськ, вул. Комунальна, 15 (договір № 14 від 01.10.2010 року), АЗС з магазином, обладнання у місті Корюківка, вулиця Г. Костюк, 16а (договір № 17 від 03.11.2010 року), а на підставі договору суборенди від 10.12.2010 року орендує у фізичної особи підприємця ОСОБА_6 АЗС у місті Сарни, вулиця Ковельська, 24. ТзОВ “Західенергоресурс” було отримано торгові патенти на право здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами на АЗС, які орендуються.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Для здійснення транспортування нафтопродуктів з місця їх зберігання до АЗС, ТзОВ “Західенергоресурс” використовувались автомобілі, на підставі укладеного із фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 договору суборенди №1 від 01.10.2010 року, який було пролонговано, на підставі додаткової угоди до договору суборенди №1 від 01.10.2010 року від 31.12.2010 року - до 24.01.2011 року та додаткової угоди до договору суборенди №1 від 01.10.2010 року від 23.01.2011 року - до 28.02.2011 року. Факт перевезення вказаними автомобілями підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, де, серед іншого, вантажовідправником вказаний позивач, а місце відправлення нафтобаза ДП “Авіком-Рівне”.

Таким чином, придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, нафтопродуктів у ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість їх виконання з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) контрагентом. Так, з даних податкової інспекції вбачається, що кількість працівників ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" складає 14 осіб, що суперечить висновку відповідача про відсутність необхідних трудових ресурсів у постачальника, а щодо відсутності майна, то така інформація залишилась не підтвердженою відповідачем належними та допустимими доказами. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, без встановлення достовірної інформації у компетентних джерел таких як бюро технічної інвентаризації, земельні відділи органів місцевого самоврядування, нотаріусів тощо. При проведенні перевірки контрагента не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки. ДПІ у місті Рівне не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно, у січні 2011 року, включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 217901,00 грн. по господарських операціях придбання нафтопродуктів у ТОВ "ГАЗНАФТАКОМЕРС".

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001692342 від 27 травня 2011 року.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №001692342 від 27 травня 2011 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.