Рішення № 20245176, 26.12.2011, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2143/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року                                                             Самарський районний суд

          м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді                                                            Маштак К.С.,

при секретарі                                                                      Федоренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог банк посилався на те, що відповідно до укладеного договору DNР0AN09980412 від 11.06.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15796,82 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.06.2014 року. Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв’язку з чим станом на 26.08.2011 року має заборгованість 22432,31 долари США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»і відповідач 11.06.2007 року уклали договір застави рухомого майна. Відповідач надав у заставу автомобіль DAEWOO NEХIA DOHC E 93, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Згідно договору застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором DNР0AN09980412 від 11.06.2007 року в сумі 22432,31 долара США звернути стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO NEХIA DOHC E 93, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідач свій обов’язок за кредитним договором не виконав і залишається зобов’язаним перед банком.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала пояснила, що відповідач повідомлення банку про звернення стягнення не отримувала, просила суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2007 року сторони уклали кредитний договір № DNР0AN09980412, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15796,82 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.06.2014 року (а.с. 7-9).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1 11 червня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки DAEWOO NEХIA DOHC E 93, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 10-12).

Станом на 26.08.2011 року ОСОБА_1 має заборгованість 22432,31 долари США, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 5).

Договором передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредиту, сплати процентів та плати за ведення кредитної ставки, а також сплати можливих штрафних санкцій, передбачених цим договором, шляхом надіслання позичальнику відповідного письмового повідомлення.

10.10.2011 на адресу відповідача було відправлене письмове повідомлення від 05.10.2011 року за № 30.1.0.0/2-412 (а.с. 13, 14).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особамаєправо в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюєтьсянавсі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав відповідачу кредит.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про заставу»законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно ст.ст. 11, 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження; обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких, встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як встановлено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в матеріалах цивільної справи відсутній. Доказів письмових повідомлень всіх обтяжувачів позивачем також не надано.

Враховуючи, що позивачем не надані відомості з Державного реєстру обтяжень про ініціацію звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, а також відсутні докази письмових повідомлень про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження всіх обтяжувачів, якщо такі існують, суд вважає, що позивачем порушено процедуру, яка передбачена Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Судом роз’яснювалось сторонам положення ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та з’ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог судом має бути відмовлено, судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 11, 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»ст.ст. 525, 526, 530, 590, 1050, 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення –відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий суддя:                                                                      К.С. Маштак