Рішення № 20243462, 06.12.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

06.12.2011

                                                                                          Справа № 2-5970/11р.

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

                                        В С Т А Н О В И В:

28.11.2011 року позивач пред`явив власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, яка утворилась в період з 01.10.2005 року по 01.12.2011 року у сумі 2141 гривня 99 копійок та судових витрат, посилаючись на ті обставини, що відповідачка послуги не сплачує та добровільно заборгованість не погашає. Просить поновити строк позовної давності, причину пропуску визнати поважною, оскільки ККП «Маріупольтепломережа»попередньо зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості, однак ухвалою суду від 12.06.2008 року судовий наказ був скасований за заявою ОСОБА_1, тому вважає пропуск строку, передбачений ст. 257 ЦПК України пропущеним не з вини позивача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надіслав до суду заяву з проханням розгляд справи вести в його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити по підставам, вказаним в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 повідомлялася про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги визнала частково в межах строку позовної давності, яку просить застосувати до спірних правовідносин.

          Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а також заяви представника позивача та відповідачки, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності не з’явившихся сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України –без фіксування судового засідання технічними засобами.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1, що не заперечується сторонами та підтверджується особовим рахунком № 222108.

Також судом встановлено, що відповідачка, мешкає в квартирі АДРЕСА_2, користується послугами позивача, однак не в повному обсязі оплачує позивачу плату за надані послуги. Згідно з наданим позивачем розрахунком, вбачається, що заборгованість по оплаті послуг по наданню теплової енергії виникла за період з 01.10.2005 року по 01.12.2011 року та складає 1888 гривень 97 копійок, та сума штрафних санкції нарахованих на суму боргу складає 253 гривень 02 копійки, а всього сума боргу дорівнює 2141 гривень 99 копійок.

Оскільки зазначена особа є власником вказаної квартири, то відповідати перед позивачем по заборгованості повинна саме вона.

За заявою ККП "Маріупольтепломережа" 09.06.2008 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за користування тепловою енергією за період з 01.10.2005р. по 01.04.2008р. в розмірі 1119 гривень 94 копійки, який за заявою боржника, яка заперечувала проти вимог стягувача, 12.06.2008р. тим же судом було скасовано та роз'яснено стягувачу його право на звернення до суду з тими ж вимогами в порядку позовного провадження.

          Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов’язані забезпечувати його схоронність. Вказане зазначене і в ст. 322 ЦК України, якою на власника покладене зобов’язання утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Вказані норми матеріального права встановлюють презумпцію обов’язку власника нести всі витрати, пов’язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов’язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов’язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов’язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

          Житловим законодавством встановлюється обов’язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об’єкті за власні кошти. У ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»прямо передбачено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників.

          Складовою частиною утримання власником квартири є її опалення. Відповідачкою здійснюється опалення квартири за рахунок теплової енергії, яку надає позивач.

          Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

          Вказаного вимагають «Правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями»затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року , в п.17 яких зазначено «Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Платежі за комунальні і інші послуги власниками квартир вносяться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки».

Наведені вимоги законодавства, а також ст. ст. 162, 179 ЖК України вказують на те, що відповідачка ОСОБА_1 повинна сплачувати комунальні послуги, в т.ч. за користування тепловою енергією, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

          Разом з тим, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

          Відповідно до ст. 267 ЦК України закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

          Позивач не надав суду ніяких доказів того, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, посилання на те, що строк позовної давності про стягнення заборгованості з 2005 року не пропущено у зв’язку із видачею судового наказу про її стягнення та скасуванням наказу, є неспроможним, оскільки ст. ст. 263, 264 ЦК України така підстава для перебігу строку, його зупинення або продовження, не передбачена.

Тому суд застосовує позовну давність і вважає, що позов слід задовольнити частково, у зв’язку з чим підлягає стягненню з відповідачки заборгованість за теплову енергію за три останні роки, а саме: за період з 01.11.2008 року .

          Разом з тим, враховуючи, що оплату за користування тепловою енергією за жовтень 2011 року, відповідачкою було проведено 25.11.2011 року у розмірі 142 гривні 32 копійки, відповідно до квитанції Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа», та той факт, що оплату за користування тепловою енергією за листопад 2011 року у розмірі 142 гривні 32 копійки відповідачка зобов’язана провести не пізніше 10 числа наступного місяця, тобто 10 грудня 2011 року, однак, так як позивач звернувся до суду 28.11.2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування тепловою енергією за жовтень 2011 року у розмірі 142 гривні 32 копійки та за листопад 2011 року у розмірі 142 гривні 32 копійки, не підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 253 гривень 02 копійки за прострочення виконання зобов'язання не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки застосування норм ст. 625 УК України в тій частині, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, передбачає наявність договору, укладеного між сторонами, а позивачем такий договір суду наданий не був.

На підставі викладеного, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за користування тепловою енергією в період з 01.11.2008 року по 01.10.2011 рік в сумі 148 гривень 29 копійок.

          Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

          З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача витрати, понесені по сплаті судового збору в розмірі 13 гривень 17 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 197, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.151, 162, 179 ЖК України, ст. ст. 257, 263-264, 267, 322, 509, 526 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»(р/р 2603333 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01.11.2008 року по 01.10.2011 рік в сумі 148 гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»(р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 13 гривень 17 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                 П.І.Папаценко