Постанова № 20243377, 31.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6926/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Процай В.М.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Мегапол"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2011 року Приватне підприємство "Мегапол" (далі - позивач, ПП "Мегапол")звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2011 року № 0001362301, № 0001402301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає незаконними висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах із Приватним підприємством «Трансагропродукт» (далі - ПП «Трансагропродукт»). Вказував, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у його господарській діяльності, на підставі чого просив визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідач вказував, що вважає правомірними прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення та стверджував, що операції з придбання не мали реального товарного характеру, тому правочин укладений позивачем із ПП «Трансагропродукт» є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПП «Мегапол» (ідентифікаційний код 24390508) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 27.06.1996 року, та взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві.

31.05.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Латаш М.Ю., відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 17.05.2011 року № 2357, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Мегапол» щодо питання правомірності нарахування податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ПП «Трансагропродукт» за листопад-грудень 2008 року, січень-квітень 2009 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 02.06.2011 року № 4744/23-1/24390508, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75371 грн. 55 коп., у т.ч. за листопад 2008 року 5260 грн. 17 коп., лютий 2009 року 36014 грн. 05 коп., березень 2009 року 23333 грн. 33 коп., квітень 2009 року 10764 грн.; завищено р.22.2 декларації з ПДВ «Зарахування відємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за квітень 2009 року на суму 260 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 23.06.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001362301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 94214 грн. 43 коп., у т.ч. 75371 грн. 55 коп. за основним платежем, 18 842 грн. 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0001402301, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 260 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленнямрішенням, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в результаті взаємовідносин із ПП «Трансагропродукт».

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що з листопада 2008 року по лютий 2009 року ПП "Мегапол" мало фінансово-господарські відносини із ПП "Трансагропродукт" на підставі усної угоди купівлі-продажу продукції (сої).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар та здійснено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату, банківських виписок.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165.

Порушень в оформленні податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.

Позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Трансагропродукт", включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 75371 грн. 55 коп. до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2008 року - 5 260 грн. 17 коп., лютий 2009 року - 36 014 грн. 05 коп., березень 2009 року - 23 333 грн. 33 коп., квітень 2009 року - 10 764 грн., а також у квітні 2009 року - зараховано від'ємне значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 260 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вартість транспортування придбаного у ПП "Трансагропродукт" товару була включена в його ціну, а перевезення товару здійснювалося транспортом постачальника.

Суд зазначає, що відсутність у даному випадку у позивача товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення придбаного у ПП "Трансагропродукт" товару, не спростовує сам факт здійснення господарських операцій.

Згідно видаткових накладних, виданих позивачу ПП "Трансагропродукт", товар отримано ОСОБА_4 на підставі довіреностей, що підтверджується копією витягу з журналу видачі довіреностей ПП "Мегапол", у якому відмічено про видачу довіреностей на отримання ОСОБА_4 товару в ПП "Трансагропродукт" у зазначений період.

Відповідно до даних бухгалтерської довідки ПП "Мегапол" щодо взаємовідносин із ПП "Трансагропродукт" продукція прийнята на баланс підприємства, відображена на рахунках бухгалтерського обліку 631, 361, 201 та підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по подальшому руху товару.

Із рахунку 201 "Сировина і матеріали" сировина (соя) передана на виробництво підприємства, де використана для вироблення продукції макухи соєвої та соєвої олії, яка в подальшому була реалізована.

Переробка сировини здійснювалась із використанням орендованого обладнання і комплектуючих засобів виробничої лінії по переробці сої (договір оренди із ПП ОСОБА_4 від 03.11.2003 року).

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні судом з'ясовано, що придбана позивачем у ПП "Трансагропродукт" продукція з моменту надходження і до дати її переробки зберігалась за місцем знаходження обладнання із переробки сої - у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яка належала на праві власності директору ПП "Мегапол" ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.07.2004 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в подальшому позивач використав придбаний у ПП "Трансагропродукт" товар, в ціні якого ним сплачені суми податку на додану вартість, у своїй господарській діяльності, а саме: для продажу продуктів переробки сої ТОВ "Комплекс агромарс" та ВАТ "Переяславський ЕКХП".

На підтвердження реальності даних операції позивачем надано видаткові та податкові накладні, довіреності, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Трансагропродукт" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для переробки з подальшою реалізацією продуктів переробки.

Суд також враховує, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Трансагропродукт" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано. Анулювання зазначеного свідоцтва ПП "Трансагропродукт" здійснено 29.04.2011 року, тобто після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

Таким чином, оскільки ПП "Трансагропродукт" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП "Трансагропродукт" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону № 168/97-ВР.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом № 168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення ПП "Трансагропродукт" своїх податкових зобовязань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту позивачем по контрагенту ПП "Трансагропродукт", суд не приймає до уваги, оскільки, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобовязань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП "Мегапол" та ПП "Трансагропродукт", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Крім того, укладення угоди між позивачем та ПП "Трансагропродукт" в усному порядку не є підставою для визнання її нікчемною, оскільки згідно положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України не вчинення правочину в письмовій формі не віднесено до підстав нікчемності правочину. При цьому, згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість”.

Таким чином,податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.06.2011 року № 0001362301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 94214 грн. 43 коп., у т.ч. 75371 грн. 55 коп. за основним платежем, 18 842 грн. 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001402301, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 260 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мегапол"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 23.06.2011 року № 0001362301, № 0001402301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Мегапол" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2011 року.

СуддяА.Б. Головко