Постанова № 202425, 25.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.06 р. Справа № 2/206пн

15 год. 00 хв. – 16 год. 45 хв. Зала судових засідань – кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про спонукання до здійснення певних дій

За участю

представників:

від позивача: Потоцький О.В. – за дов. від 18 липня 2006 року

Смирнова Г.І. – за дов. від 18 жовтня 2006 року

від відповідача: Польська О.П. – за дов. від 18 жовтня 2006 року

Сова С.Г. – за дов. від 18 жовтня 2006 року

Мерзляк Л.Я. – за дов. від 18 жовтня 2006 року

Бондар Л.М. – за дов. від 22 червня 2006 року

Кримчак М.А. – за дов. від 27 липня 2006 року

За участю експерта Кузнецової Г.О. – за посв. від 7 червня 2006 року № 273

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (том 1 арк. справи 5-7, том 4 арк. справи 145, том 13 арк. справи 50) Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про:

1) спонукання до здійснення списання заборгованості на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.1 статті 9 суми пені з податку на додану вартість у сумі 2904137 грн. 59 коп. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп.;

2) спонукання до здійснення реструктуризації відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з податку на прибуток у сумі 4746441 грн. 28 коп., з податку на додану вартість у сумі 22238996 грн. 46 коп.

Представники відповідача у письмових запереченнях від 26 липня 2006 року (том 1 арк. справи 22-25, том 12 арк. справи 108-113) та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне визначення відповідачем податкового боргу, який склався на 1 січня 2005 року, та є несплаченим до сьогоднішнього дня, що призвело до порушення його права на погашення заборгованості, внаслідок позбавлення його можливості застосування заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованості шляхом застосування механізмів списання та реструктуризації на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (надалі - Закон № 2711). Неналежність визначення суми податкового боргу станом на 1 січня 2005 року пов’язане на думку позивача з порушенням порядку ведення відповідачем оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких він здійснює, внаслідок відображення в обліковій картці платника податків сум погашених платежів на власний розсуд, а не за призначеннями платежу, що визначені в платіжних документах та інших порушеннях порядку ведення обліку платежів.

Відповідач посилається на необхідність застосування судом частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає принцип верховенства права як один із принципів адміністративного судочинства, що серед іншого зазначає застосування судом цього принципу з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Посилаючись на пункт 72 Рішення Європейського Суду з прав людини від 25 липня 2002 року (справа “Совтрансавто-Холдинг” проти України) зазначає, що одним з елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Відповідач вважає, що оскільки постановою господарського суду Донецької області від 19 грудня 2005 року по справі 22/339 позовні вимоги СДПІ ВПП у м. Донецьку до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” про стягнення податкового боргу, у тому числі з податку на прибуток, який виник за період з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року у сумі 11304700 грн. задоволені у повному обсязі, то суд повинен прийняти зазначену обставину як таку, що звільнена від доказування. Крім того, між сторонами існує акт звірки сум нарахованих податкових зобов’язань з податку на прибуток за період з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року (без урахування річної декларації), яка склала 14303700 грн., з яких не сплачено 11304700 грн.

Доводів щодо правомірності формування суми (розміру) податкового боргу в розрізі визначених позивачем податків станом на 1 січня 2005 року, та які не сплачені позивачем відповідач не доводить та доказів в обґрунтування правомірності формування ним розміру податкового боргу, що визначений довідками про податкову заборгованість № 17 від 10 травня 2006 року, № 18 від 10 травня 2006 року та № 93 від 26 травня 2006 року не надає.

Ухвалами від 14 серпня 2006 року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання позивача, призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження по справі (том 3 арк. справи 109-111).

Ухвалою від 17 жовтня 2006 року господарський суд поновив провадження по справі у зв’язку із надходженням висновку експерта (том 4 арк. справи 141). Висновок судового експерта № 6/25 від 16 жовтня 2006 року та експертне дослідження долучені до матеріалів справи (том 4 арк. справи 5-140, том 4 арк. справи 149, том 5 арк. справи 1-3).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, експерта, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстроване 2 вересня 2004 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (том 1 арк. справи 16-21, том 7 арк. справи 55-86).

Позивач є учасником розрахунків в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2711, що підтверджується витягом з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (надалі – Реєстр). Сферою дії зазначеного Закону є відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, про що зазначено статтею 2 даного Закону (том 4 арк. справи 146).

Однією з умов застосування механізму погашення заборгованості відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 2711 є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. Заборгованість в розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону № 2711 є підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату (якою є 1 січня 2005 року відповідно до пункту 1.8 зазначеної статті) сума коштів, яка у тому числі (підпункт 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих.

Порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 6.2, 6.4 статті 6 Закону № 2711).

На виконання норм статті 6 вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 22 лютого 2006 року прийнята постанова № 191 “Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії” (надалі - Порядок), (том 4 арк. справи 143-144).

Пунктами 14-16 зазначеного Порядку визначені особливості підтвердження податкового боргу. Пунктом 14 передбачено, що суми податкового боргу встановлюються (уточнюються) учасниками розрахунків - платниками податків (далі – платники податків) на підставі довідки про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який не погашено на день складення довідки.

Довідку про суму податкового боргу органи державної податкової служби видають протягом п'яти робочих днів після отримання звернення платника податків.

Довідка складається за даними карток особових рахунків платників податків в органах державної податкової служби і дійсна протягом 10 днів.

Після встановлення (уточнення) сум податкового боргу платник податків складає акт про наявність та розмір податкового боргу. Строк дії акта відповідає строку дії довідки про суму податкового боргу, на підставі якої складено такий акт.

Серед механізмів погашення на умовах визначених Законом № 2711 статтею 9 передбачено списання заборгованості, у тому числі підпунктом “в” підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї статті, сум пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих, але не сплачених, відповідно до законодавства України на суми податкових зобов’язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату.

Підтвердження сум податкового боргу, що передбачається погасити шляхом списання здійснюється відповідно до пункту 15 Порядку.

Пунктом 10.2 статті 10 Закону № 2711 передбачена реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв’язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом (без пені та штрафних санкцій).

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 вищезазначеної статті підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Пунктом 10.3 зазначеної статті передбачено, що органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Підтвердження сум податкового боргу, що передбачається погасити шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації здійснюється у порядку передбаченим пунктом 16 Порядку.

Аналіз вищезазначених норм Закону та Порядку доводить те, що довідка про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який непогашений на день складання довідки складається за даними карток особових рахунків платників податків в органах державної податкової служби.

До 12 серпня 2005 року порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів визначався Інструкцією, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3 вересня 2001 року № 342), зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 року за № 114/323 (надалі - Інструкція № 37).

Починаючи з 12 серпня 2005 року по день розгляду справи порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль з справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України здійснюється відповідно до норм Інструкції, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (надалі - Інструкція № 276).

Предметом спору є розмір сум податкового боргу з 2 різновидів податків, який склався на 1 січня 2005 року та є непогашеним станом на день розгляду справи без врахування тієї частини, яка була списана або розстрочена відповідачем за заявою позивача, що підтверджується нижченаведеним.

Відповідачем 10 травня 2006 року видана позивачу довідка № 18, якою він визначив податкову заборгованість позивача з податку на додану вартість станом на 10 травня 2006 року у розмірі 142540786 грн. 08 коп., в тому числі податок у розмірі 54555708 грн. 96 коп., фінансова санкція у розмірі 8943 грн., пеня у розмірі 3364788 грн. 35 коп., штрафні санкції у розмірі 84611346 грн. 12 коп., а також, податкову заборгованість, яка виникла станом на 1 січня 2005 року і непогашена на дату формування довідки у розмірі 77145825 грн. 27 коп., в тому числі податок у розмірі 307622 грн. 04 коп., пеня у розмірі 2486 грн. 28 коп. та штрафна санкція у розмірі 76835716 грн. 95 коп.

Відповідачем 26 травня 2006 року видана позивачу довідка № 93, якою він визначив податкову заборгованість позивача з податку на прибуток станом на 26 травня 2006 року у розмірі 41378015 грн. 22 коп., в тому числі податок у розмірі 34187907 грн. 58 коп., фінансова санкція у розмірі 256300 грн., пеня у розмірі 2870195 грн. 85 коп., штрафні санкції у розмірі 4144010 грн. 02 коп., а також, податкову заборгованість, яка виникла станом на 1 січня 2005 року і непогашена на дату формування довідки у розмірі 22556387 грн. 86 коп., в тому числі податок у розмірі 15542268 грн. 21 коп., пеня у розмірі 2870189 грн. 12 коп. та штрафна санкція у розмірі 4143930 грн. 53 коп.

З урахуванням сум, зазначених у довідках, позивачем були прийняті рішення про списання, укладені договори про розстрочення, а також здійснене часткове їх скасування, що підтверджується матеріалами, долученими до справи (том 5 арк. справи 65-69, том 7 арк. справи 24-25, том 8 арк. справи 96-105, 116-134).

За результатами експертних досліджень дані облікових карток позивача як платника податків не відповідають даним його первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також даним документів відповідача, на підставі яких сформовані дані платника податків.

Ускладнення досліджень, а також складність самого ведення податкового обліку податковим органом обумовлена тим, що визначення податкового боргу, який склався (або повинен був скластися) на розрахункову дату, тобто на 1 січня 2005 року, обтяжене тим, що позивач згідно наказів Міністерства палива та енергетики реорганізувався двічі. При цьому, одночасно стосовно позивача застосовувалися різні форми реорганізації.

Наказом Міністерства палива та енергетики України “Про створення ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” від 18 серпня 2004 року № 492 створене зазначене державне підприємство шляхом приєднання до його складу державних підприємств “Селідіввугілля”, “Шахтарськантрацит”, “Торезантрацит”, “Сніжнеантрацит”, “Донецьквугілля”, а також окремих структурних підрозділів інших державних підприємств (пункти 8-11,13-14). Пунктом 24 наказу передбачено, що ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” після завершення процедури діяльності юридичних осіб зазначених у пунктах 7, 9, 12, 14 наказу та приєднання їх, а також приєднання відособленого підрозділу “Шахта “Холодна балка” Державного підприємства “Макіїввугілля” та відособлених підрозділів “Шахта “Білецька”, “Шахта “Новодонецька”, “Шахта “Піонер” Державного підприємства “Добропіллявугілля” є правонаступником усіх прав та обов’язків у повному обсязі відповідно до передавальних балансів державних підприємств (том 12 арк. справи 36-39).

Наказом Міністерства палива та енергетики України “Про створення ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” від 18 серпня 2004 року № 493 створене зазначене підприємство шляхом приєднання до його складу, у тому числі окремих відокремлених підрозділів ДП “Донецьквугілля” (пункт 13.6): “Шахта “Куйбишевська”, “Шахта ім. Горького”, “Шахтоуправління ім. М.І. Калініна”, “Шахта ім.. О.О. Скочинського”, “Шахта “Південнодонбаська № 3”, “Управління гірничотехнічних робіт”, “Бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт”, “Вантажно-транспортне управління” (том 12 арк. справи 45). Пункт 19 цього наказу визначає, що ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” є правонаступником усіх прав та обов’язків відповідно до розподільчих балансів, в тому числі ДП “Донецьквугілля”, пов’язаних з діяльністю вищенаведених його відокремлених підрозділів.

Інформація щодо податкової заборгованості, яка склалася за наслідками виконання зазначених наказів, долучена до матеріалів справи (том 12 арк. справи 70-84).

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” була припинена процедура припинення діяльності державних підприємств: “Орджонікідзевугілля”, “Шахтарськантрацит”, “Торезантрацит”, “Сніжнеантрацит” та відновлена їх господарська діяльність. Відповідно до пункту 3 (підпункти 3.1-3.6), а також пункту 10 зазначеного наказу Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” (позивач по справі) було реорганізоване шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів (ВП) та виробничих одиниць (ВО), (том 7 арк. справи 1). Пунктом 5 наведеного наказу передбачено складання розподільчих балансів станом на 31 травня 2005 року та надання їх на затвердження Мінпаливенерго України. Пунктом 12 цього наказу передбачено, що відновлені державні підприємства є правонаступниками усіх прав та обов’язків державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 238 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” (том 7 арк. справи 2) припинена процедура припинення діяльності державних підприємств (далі ДП): “Макіївугілля”, “Добропіллявугілля”, “Красноармійськвугілля”, “Артемвугілля”; державних відкритих акціонерних товариств: “Шахта “Новодзержинська”, “Шахта імені А.І. Гайового” та відновлена їх господарська діяльність. Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено, що реорганізація Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” здійснюється шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів. Серед інших пунктом 3.1 передбачено: “Шахта імені О.О. Скочинського”, “Шахта “Південнодонбаська № 3”, “Шахта імені М.І. Калініна”, “Шахта “Жовтневий рудник”, “Бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт”, “Управління гірничотехнічних робіт”, та приєднати їх до складу “Донецька вугільна енергетична компанія”.

Пунктом 4.1 зазначеного наказу передбачено прийняття керівником позивача на баланс підприємства майна, майнових прав та обов’язків, а також документів відокремлених підрозділів, зазначених у пункті 3.1 цього наказу, за актом приймання-передавання на підставі розподільчого балансу. Пунктом 5 цього наказу передбачено складання розподільчих балансів станом на 31 травня 2005 року та надання їх Мінпаливенерго України на затвердження. Пунктом 6 наказу встановлено, що ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна коксівна компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів відповідно до розподільчого балансу.

Аналіз приписів вищезазначених Наказів доводить те що Державне підприємство “Державна вугільна енергетична компанія” було відтворене на базі Державного підприємства “Донецьквугілля”, оскільки діяльність інших державних підприємств, що приєднувались, була відновлена шляхом припинення дій, пов’язаних з їх припиненням як юридичних осіб, або шляхом прийняття рішення про створення державних підприємств, а відокремлені підрозділи, що були виділені зі складу державних підприємств та приєднані до складу коксової або енергетичної компаній (в залежності від того видобуток коксівного або енергетичного вугілля здійснює шахта), були повернуті до складу державних підприємств.

Інформація щодо податкової заборгованості, яка склалася за наслідками виконання зазначених наказів, долучена до матеріалів справи (том 12 арк. справи 84-104).

Порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків, передбачений статтею 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Абзацом 3 підпункту 13.1.1 пункту 13.1 статті 13 зазначеного Закону передбачено, якщо реорганізація здійснюється шляхом об’єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об’єдналися, такий об’єднаний платник податків набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися.

Підпунктом 13.1.2 пункту 13.1 зазначеної вище статті передбачено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органа така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності. Зобов’язання щодо сплати податків позивач прийняв на себе, спочатку внаслідок приєднання (стаття 106 ЦК України), а потім внаслідок виділу та приєднання до його складу відокремлених підрозділів (пункт 3.1 наказу № 238), правонаступництво при цьому наступило відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України. Одночасно позивач позбувся частини податкових зобов’язань та податкового боргу (пункти 3, 10 наказу № 237).

В облікових рахунках позивача, ведення яких здійснюється відповідачем, долучених до матеріалів справи, з двох податків (том 1 арк. справи 27-48, 49-73, том 5 арк. справи 77-105, 108-134, том 6 арк. справи 1-134), графою 2 “Операція” визначені рішення про правонаступництво від різних дат. Жодного документа у формі рішення про правонаступництво відповідач не надав як за власною ініціативою, так і на вимогу суду (том 5 арк. справи 30-31).

Під час розгляду справи було встановлено, що документи, які стали підставою для формування даних облікової картки позивача податковим органом, це рішення про передачу сум податкового боргу (зобов’язань) і надмірно сплачених платежів при реорганізації вугільних підприємств (правонаступників), які складалися між податковими органами (том 5 арк. справи 4-17), та актів приймання-передачі бюджетної заборгованості або розподілу бюджетної заборгованості, або приймання передачі податкового боргу, які крім представників податкових органів, підписувалися представниками господарюючих суб’єктів (том 5 арк. справи 18-32, 37-64).

Основним документом розподілу податкової заборгованості по Державному підприємству “Донецьквугілля” відповідач вважає акт розподілу податкової заборгованості по видам податків (том 5 арк. справи 21). Зазначений акт не утримує в собі дати складання, прізвищ та ініціалів відповідальних осіб, які його підписала, періодів, за якими сформована сума зазначеної заборгованості. Під час розгляду справи було встановлено, що заборгованість за визначеними платниками податків, зафіксована даним актом станом на 30 березня 2005 року. Розподіл заборгованості був здійснений пропорційно вартості активів балансу. Правомірність такого засобу розподілу сторони не довели, але вважаючи те, що при визначені податкового боргу, який має місце у спірних відносинах сторони виходили із значень даного акту, а також висновки експерта, здійснені також з урахуванням даних наведених у акті, суд враховує його дані поряд із іншими доказами по справі.

Якщо сам факт правонаступництва при здійсненні реорганізацій не є спірним, то належних доказів правонаступництва в межах податкових відносин з урахуванням приписів статті 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вищенаведених у даній постанові, які б дозволили правомірно сформувати дані облікової картки позивача відповідач не надав, а також не довів дати рішень про правонаступництво.

Самі по собі рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань, і те що відповідач в облікових рахунках сформував момент такого виникнення узгодженості по датам отримання рішень або актів приймання-передачі податкової заборгованості, відповідає виключно хронології внесення певного запису до зворотного боку облікових карток позивача. Документи, на підставі яких були сформовані дані облікових рахунків, надані відповідачем на вимогу суду експерту та долучені судом до матеріалів справи (том 5 арк. справи 4-32). Друга частина документів надана позивачем (том 5 арк. справи 33-64).

Стосовно підстав узгодженості, то суд вважає, що вони є загальними, терміни сплати виникають у відповідності до статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” внаслідок подання податкової декларації платниками податків або визначення податковим органом податкового зобов’язання шляхом прийняття податкового повідомлення–рішення платникам податків, податкові зобов’язання або податковий борг яких перейшов до позивача. Нові терміни сплати внаслідок правонаступництва не визначаються і не змінюються.

Суд зазначає, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних, передбачені пунктом 2.2 (чинною до 12 серпня 2005 року) Інструкції № 37 та пунктом 4.1 Інструкції № 276 (чинною з 12 серпня 2005 року). До зазначених документів, зокрема належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші.

Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Враховуючи зазначене, прийняти дані виключно облікових карток позивача, ведення яких відповідач здійснював з порушенням приписів вищезазначених Інструкцій (том 1 арк. справи 27-73, том 5 арк. справи 77-105, 108-147, том 6 арк. справи 1-134) не вбачається можливим внаслідок неналежного їх ведення.

З метою повного дослідження всіх первинних документів, які надані сторонами, експертом та долучені судом до матеріалів справи, вбачається за доцільне здійснити оцінку спірних відносин в розрізі двох податків, суми боргу за якими заявлені позивачем до списання та розстрочення.

По податку на прибуток.

Документи, які є доказами правильності визначення сум податкового боргу, що підлягають списанню та розстроченню, долучені до матеріалів справи (том 1 арк. справи 11-15, 27-73, том 4 арк. справи 8-9, 106-123, том 5 арк. справи 1, 4-76, 65-73, 75-104, 106-108, том 7 арк. справи 3, 24-25, 97-126, том 8 арк. справи 96-99, 101-105, 116-122, том 9 арк. справи 144-188, том 12 арк. справи 56-58, 61-67, 106, 114-115, 127-130, том 13 арк. справи 1-9, 48-49, 82-85, 87, 89).

Згідно висновків експерта (том 4 арк. справи 10) встановлено, що дані зворотного боку облікового рахунку з податку на прибуток станом на 1 січня 2005 року не відповідають його первинним документам і даним його податкового обліку.

Сума податкового боргу (податкові зобов’язання позивача) станом на 1 серпня 2006 року з податку на прибуток встановлена у сумі 23923933 грн., у тому числі податковий борг (зобов’язання) на 1 січня 2005 року 7619941 грн. 28 коп. (без врахування розстрочення по Закону № 2711 в сумі 16361242 грн. 67 коп.), (том 4 арк. справи 8, 106-123).

Розбіжності між експертними дослідженнями та даними відповідача склалися внаслідок того, що:

- відповідач здійснював черговість погашення податкових зобов’язань податкового боргу без врахування призначення платежу, наведеного в платіжних (розрахункових) документах;

- при зменшенні суми податкового зобов’язання з податку на прибуток по уточненим розрахункам за 1 квартал 2005 року та 1 квартал 2006 року в обліковій картці платника податку на прибуток зменшення податкових зобов’язань наведених звітних періодів (-2100 грн. 00 коп. та -1236398 грн.) здійснене шляхом їх скерування на погашення податкових зобов’язань інших звітних періодів;

- постановою господарського суду Донецької області від 19 грудня 2005 року по справі № 22/339 з позивача на користь відповідача стягнута сума з податку на прибуток за період з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року, у тому числі 11304700 грн. основного платежу та 39700 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 3 арк. справи 103-105, том 8 арк. справи 106-111). Зазначена сума розстрочки (оскільки виконання постанови було розстрочене на 10 років ухвалою суду від 19 грудня 2005 року) відображена в обліковому рахунку 23 травня 2006 року у розмірі 11304036 грн. основного платежу та 39700 грн. штрафні (фінансові) санкції. Станом на 23 травня 2006 року за даними експертних досліджень податковий борг, що виник за період з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року в сумі 6698199 грн. 50 коп. основний платіж та сума фінансових санкцій 39700 грн. значаться погашеними.

Дослідженнями встановлено, що при наданні уточнених декларацій, за даними яких зменшується зобов’язання по сплаті податку на прибуток за звітні податкові періоди 2005 року відповідачем здійснене не зменшення, а погашення податкового боргу, який був стягнутий та розстрочений судовим рішенням по справі № 22/339 у загальній сумі 4605836 грн. 50 коп. Виходячи з наведеного, розстрочена судом сума у розмірі 11304036 грн. основного платежу та 39700 грн. штрафних (фінансових) санкцій значаться погашеними повністю.

Наведене доводить, що розбіжності даних експертних досліджень в сумі 11304036 грн. основного платежу та 39700 грн. штрафних (фінансових) санкцій обумовлене неприйняттям відповідачем до обліку факту погашення податкового боргу у судовому порядку шляхом надання розстрочки, який частково на дату її надання і на дату надання уточнених декларацій рахується погашеним.

Внаслідок зазначеного сума розбіжностей між даними облікової картки платника податків, ведення якої здійснюється податковим органом, та даними позивача сума податкового боргу, що виникла станом на 1 січня 2005 року та є непогашеною на 1 серпня 2006 року дорівнює 7619941 грн. 28 коп.

Висновки експерта відповідач спростовує в частині неприйняття ним призначення платежів у первинних платіжних документах, доводить правомірність врахування ним зменшення зобов’язань в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, а також включення до визначеної експертом суми податкових зобов’язань за грудень 2004 року, у сумі 2873500 грн., за декларацією 2004 року (том 12 арк. справи 57-58, 114-115, рядок декларації 17). Позивач зазначений довід прийняв і зменшив суму заборгованості, яка підлягає розстроченню.

Стосовно призначення платежу.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов’язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Щодо врахування відповідачем зменшеної суми податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками в рахунок сплати податкових зобов’язань.

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Уточнюючими розрахунками, які надані позивачем до податкового органу відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшена сума узгоджених податкових зобов’язань. Зазначене зменшення не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов’язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів частини 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-12, відповідно до якої обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, врахування суми, на яку зменшене податкове зобов’язання відповідного звітного податкового періоду, яка не сплачена до бюджету, і обов’язок сплати якої скасований самим фактом зменшення і не посвідчує факт сплати.

Суд не приймає посилання відповідача на врахування зменшеної суми податкових зобов’язань в рахунок сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з огляду на недоведеність факту погашення зазначених зобов’язань певним чином.

Суд не приймає посилання відповідача на узагальнююче податкове роз’яснення, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України № 354 від 17 липня 2003 року (том 3 арк. справи 77-78), зі змісту якого вбачається, що погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, з огляду на те, що згідно принципу законності, який застосовується в адміністративному процесі відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначене роз’яснення не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не зареєстроване у Міністерстві юстиції України, внаслідок чого не підлягає застосуванню судом взагалі, крім того, зазначене роз’яснення утримує в собі приписи, які безпосередньо суперечать Закону України “Про систему оподаткування”, а також конституційному обв’язку сплачувати податки, які передбачені статтею 67 Конституції України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій) у сумі 4746441 грн. 28 коп., який виник станом на 1 січня 2005 року та є непогашеним на день прийняття рішення, внаслідок чого позовні вимоги щодо його розстрочення за правилами, встановленими підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону № 2711 підлягають задоволенню.

По податку на додану вартість.

Документи, які є доказами правильності визначення сум податкового боргу, що підлягають списанню та розстроченню, долучені до матеріалів справи (том 1 арк. справи 10, 79-158, том 2 арк. справи 58-150, том 3 арк. справи 1-73, том 4 арк. справи 7-8, 10-105, 149, том 5 арк. справи 70-72, 74, 135-147, том 6 арк. справи 1-134, том 7 арк. справи 4-24, 41-54, 139-157, том 8 арк. справи 1-98, 100, 121, 135-189, том 9 арк. справи 1-96, том 10 арк. справи 1-186, том 11 арк. справи 1-172, том 12 арк. справи 1-21, 46-56, 60, 62-64, 116-123, 132-146, 148-149, том 13 арк. справи 16-40, 45-49, 51-112).

Експертними дослідженнями встановлені розбіжності з даними відповідача по сумі податкового боргу, який виник станом на 1 січня 2005 року і не погашений на 1 серпня 2006 року в сумі 37879075 грн. 83 коп. Зазначені розбіжності склалися при формуванні черговості погашення податкового боргу за тими ж підставами, що і при дослідженні податку на прибуток. Термін дослідження з листопада 2004 року по 1 серпня 2006 року.

Крім правових підстав, яким надана оцінка при дослідженні податку на прибуток суд зазначає, що податок на додану вартість сплачувався позивачем з визначенням призначення платежу “відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 270” (том 8 арк. справи 136-189, том 9 арк. справи 2-168, том 10 арк. справи 2-186, том 11 арк. справи 2-172, том 12 арк. справи 6-21).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.

Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Зазначеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління "Національного банку від 18 грудня 1998 р. N 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).

Позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язання відповідно до зазначеної постанови.

У будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Відповідач довів, що у складі податкового боргу визначеного експертними дослідженнями є наявною заборгованість за грудень 2004 року у сумі 6132210 грн. (том 12 арк. справи 48-49), термін сплати якої настав після 1 січня 2005 року, а також не враховано бюджетне відшкодування за січень 2005 року (том 12 арк. справи 50-51), яким погашені зобов’язання червня 2004 року (том 12 арк. справи 46-47).

З огляду на аналіз зазначених декларацій, а також даних облікової картки суд приймає заперечення відповідача з урахуванням згоди позивача на погашення заборгованості з податку на додану вартість за червень 2004 року бюджетним відшкодуванням за січень 2005 року у сумі 135492 грн. Зазначені заперечення також прийняті експертом під час судового засідання стосовно наявності у складі визначеної ним заборгованості податкових зобов’язань позивача за грудень 2004 року у сумі 6132210 грн.

З урахуванням зазначеного, а також даних облікової картки позивача на день розгляду справи (том 13 арк. справи 112) щодо наявності суми податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) сума, яка підлягає розстроченню з податку на додану вартість дорівнює 22238996 грн. 46 коп.

Сума пені, яка підлягає списанню відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.2 статті 9 Закону № 2711, дорівнює 2904137 грн. 59 коп., з урахуванням даних облікової картки позивача на день розгляду справи (том 13 арк. справи 112).

Сума штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають списанню відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.2 статті 9 Закону № 2711, дорівнює 4445100 грн. 97 коп. Зазначені штрафні санкції складаються із 1831823 грн. 68 коп. по “Шахті “Трудовська”, що підтверджується корінцями податкових повідомлень-рішень, які долучені до матеріалів справи (том 12 арк. справи 134-145, том 13 арк. справи 91-92). Момент узгодженості зазначених штрафних (фінансових) санкцій настав відповідно до абзацу 4 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 18 червня 2004 року, що підтверджується повідомленням Державної податкової адміністрації України (том 13 арк. справи 134).

Другою складовою штрафних (фінансових) санкцій є сума 2613277 грн. 29 коп., які виникли протягом 2003 року (том 13 арк. справи 51-77) по “Шахті “Челюскінцев” (що є технічною одиницею “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” том 13 арк. справи 78-80), та обов’язки щодо списання зазначених санкцій покладені на позивача відповідно до листа Міністерства палива та енергетики України від 13 липня 2006 року (том 13 арк. справи 81), на виконання якого за передавальним балансом станом на 31 липня 2006 року частина економічних санкцій, які склалися станом на 1 січня 2004 року, була прийнята позивачем на баланс.

Оскільки факт сплати зазначених зобов’язань, пені та штрафних (фінансових) санкцій не відбувся на день розгляду справи, належних доказів погашення в розумінні частини 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, визначених позивачем до реструктуризації та списання сум, відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги стосовно списання штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп. такими, що підлягають задоволенню.

Суд приймає висновки експерта щодо невідповідності облікового рахунку позивача даним первинних документів та даним податкового обліку, а також стосовно того, що дані облікового рахунку частково не відповідають вимогам Інструкції № 276. Суд вважає висновки експерта щодо суми податкового боргу, який склався станом на 1 січня 2005 року з урахуванням погашення на 1 серпня 2006 року такими, що відповідають всім наданим сторонами для дослідження документам. Суд зазначає, що відповідач безпідставно обмежився обсягом документів, які надав для дослідження експерту (том 5 арк. справи 4-32, 77-147, том 6 арк. справи 1-134), незважаючи на те, що клопотання експерта щодо надання додаткових документів були заявлені, судом задоволені та відповідачем отримані, але не виконані (том 3 арк. справи 112-116)

Суд частково не приймає розмір податкового боргу, який визначений експертом, оскільки при його обчисленні податок на прибуток обрахований з урахуванням грудня 2004 року (-2873500 грн.) та податок на додану вартість - з урахуванням грудня 2004 року (-6132210 грн.), а також з урахуванням згоди позивача на залік, який здійснив відповідач шляхом скерування бюджетного відшкодування за січень 2005 року у сумі 135492 грн. в рахунок червня 2004 року. У іншій частині висновки експерта є вмотивованими, такими, що ґрунтуються на даних бухгалтерського та податкового обліку, ці висновки податковим органом під час розгляду справи не спростовані, внаслідок чого у суду є всі підстави врахувати вказані висновки під час розгляду спору.

Оцінка спірних правовідносин здійснена з урахуванням всіх обставин справи, а також розміру податкового боргу, який виник станом на 1 січня 2005 року та є непогашеним на день розгляду справи. Розмір сум податкового боргу, який підлягає списанню та розстроченню приведений позивачем у відповідність до даних облікових карток на день винесення постанови.

Суд не приймає посилання відповідача на обставини, встановлені постановою по справі № 22/339 від 19 грудня 2005 року (том 3 арк. справи 103-105, том 8 арк. справи 106-111, том 12 арк. справи 127-130), оскільки предметом стягнення за зазначеною постановою був податковий борг, який склався за період з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року, тоді як предметом розгляду даної справи є розмір податкового боргу, який склався на 1 січня 2005 року і підстави його виникнення ніякого відношення до боргу, який виник протягом періоду з 20 травня 2005 року по 22 листопада 2005 року, не мають.

Витрати, пов’язані із проведенням судової економічної експертизи відповідно до частини 1 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивача, враховуючи заявлене ним клопотання.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про спонукання до здійснення певних дій задовольнити повністю.

Спонукати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку:

1) здійснити списання заборгованості Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, відповідно до підпункту 9.1.2 “в” пункту 9.1 статті 9 суми пені з податку на додану вартість у сумі 2904137 грн. 59 коп. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 4445100 грн. 97 коп.

2) здійснити реструктуризацію заборгованості Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” з податку на прибуток у сумі 4746441 грн. 28 коп., з податку на додану вартість у сумі 22238996 грн. 46 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема,63, рахунок № 26002301768811 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області м. Донецьк, МФО 334635 ЄДРПОУ 33161769) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 25 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723