Постанова № 20241021, 17.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6811/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - Кабальського Р.О., Сопільняк О.К.,

представника відповідача - Чалої О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Реконструкція будівель і споруд "Ребус"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2011 року Приватне науково-виробниче підприємство "Реконструкція будівель і споруд "Ребус" (далі - ПНВП «РБС «Ребус», позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач)про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000702305.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що вважає безпідставним та документально не підтвердженим висновок відповідача в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН». Вказував, що твердження відповідача про нікчемність господарських договорів позивача з даними контрагентами є необґрунтованим, господарські операції мали реальний характер, відповідно у позивача існують всі законні підстави для включення сум податку на додану вартість (далі ПДВ) до податкового кредиту.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідачем вказано, що висновки акту перевірки вважає обґрунтованими, оскільки господарські операції здійснювалися через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку із чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПНВП «РБС «Ребус» (ідентифікаційний код 32635627) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 11.08.2003 р. та взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві.

У період з 16.02.2011 р. по 10.03.2011 р. відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПНВП «РБС «Ребус» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 20.10.2010 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 16.03.2011 р. № 2070/23-6/32635627, у якому відображено, зокрема, порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 84417,00 грн., в т.ч.: липень 2009 року 18000,00 грн., вересень 2009 року - 18000,00 грн., жовтень 2009 року 6667,00 грн., грудень 2009 року 27000,00 грн., лютий 2010 року 5750,00 грн., березень 2010 року 4000,00 грн., серпень 2010 року 5000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000702305, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 105521,25 грн., в тому числі: 84417,00 грн. - основний платіж, 21104,25 грн. - штрафна санкція.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в результаті взаємовідносин із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН».

19.06.2009 р. між позивачем ПНВП «РБС «Ребус» (Замовник) та ПП «Оптима Сервіс» (Виконавець) укладено договір №2-06/09 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого була розробка обмірних креслень будівель і споруд. За виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт (пункт 2.1 Договору), оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.2 Договору).

Також, позивачем (Замовник) із ПП «Оптима Сервіс» (Виконавець) укладено договір від 10.11.2009 р. №3-11/09 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого була розробка робочих внутрішніх сітей каналізації, водопроводу та електропостачання будівлі Полтавського краєзнавчого музею (пункт 1.1 Договору), а ціна договору сформована на підставі протоколу про договірну ціну № 1 і складає 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (пункт 2.1 Договору), оплата проводиться поетапно згідно графіку виконання робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 днів після підписання актів здачі-приймання робіт Замовником (пункти 2.2, 2.3 Договору).

15.05.2009 р. між ПНВП «РБС «Ребус» (Замовник) та ТОВ «Санбуд» (Виконавець) укладено договір №6/05-09, предметом якого була розробка обмірних креслень 1-4 го прольотів будівлі головного виробничого корпусу ВАТ «Електромотор» та складанню дефектних актів (пункт 1.1 Договору), за умовами договору за виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт (пункт 2.1 Договору), оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.2 Договору).

02.08.2010 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ольвія КОН» (Виконавець) укладено договір №16-8/10 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого було виконання обмірів та розроблення креслень покрівель житлових будинків (пункт 1.1 Договору), за виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт (пункт 2.1 Договору), оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.2 Договору).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано суду договори на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, технічні завдання на складання обмірних креслень та терміни виконання робіт, кошториси на виконання робіт за договорами, протоколи угоди про договірну ціну на розробку науково-технічної продукції до договорів, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, а також платіжні доручення про проведення розрахунку за виконані роботи, копії яких долучено до матеріалів справи.

З протоколів угоди про договірну ціну на розробку науково-технічної продукції вбачається, що сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни на передачу науково-технічної продукції, при цьому, вартість робіт за договорами, визначена у протоколах про погодження договірної ціни відповідає вартості робіт, визначеній у кошторисах на виконання робіт.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції є договорами підряду.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував субпідрядні роботи, згідно вказаних вище договорів із контрагентами ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд», у своїй господарській діяльності, а саме, для виконання підрядних робіт на БГНТЦ «Віра», ВАТ «Євроцемент-Україна», ВКФ «Старк», ВАТ «Електромотор», УЖКУ виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Позивачем надані суду документи щодо фактичного здійснення зазначених робіт, зокрема, акти здачі-приймання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи використані у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд враховує, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення угод, виконання робіт та складення податкових накладних ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не були анульовані.

Таким чином, оскільки ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що угоди, укладені позивачем із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН», є нікчемними, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 Цивільного кодексу України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН»та ТОВ «Санбуд»за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, як на підставу фіктивності договорів на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, судом зазначається наступне.

Згідно з положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не надано вироку суду, постановленого у кримінальній справі, який набрав законної сили, чи будь-яких інших належних доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при купівлі робіт у контрагентів або щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів за укладеними договорами, а також доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 01.04.2011 р. № 0000702305.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства "Реконструкція будівель і споруд "Ребус"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 01 квітня 2011 року № 0000702305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Реконструкція будівель і споруд "Ребус" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко