Постанова № 20240951, 20.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7669/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Порхуна В.М.,

представника відповідача - Домбровського Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Підйомремсервіс-Кременчук" (далі по тексту - позивач, ПП "Підйомремсервіс-Кременчук")23 вересня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 року № 0005922301/2138, № 0005912301/2139.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4 079 грн. 80 коп. та податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3 263 грн. 83 коп. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4 079 грн. 80 коп. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3 263 грн. 83 коп. (а.с. 63-65). Зазначав, що за даними податкової звітності ПП "Кремнет", у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює виконання таким контрагентом зобовязань з поставки товарно-матеріальних цінностей. У звязку з викладеним, наголошував на нікчемності договору поставки товарно-матеріальних цінностей, укладеного між ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" та ПП "Кремнет".

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Підйомремсервіс-Кременчук" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.09.2006 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 681748 (а.с. 53).

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 23491856 є платником податку на додану вартість (а.с. 52).

Кременчуцькою ОДПІ у період з 07.06.2011 року по 10.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" (код ЄДРПОУ 34607759) з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492) за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 3836/23-209/34607759 від 10.06.2011 року, в якому вказано на порушення ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4 079 грн. 80 коп. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3 263 грн. 83 коп. (а.с. 15-30).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005912301/2139, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 6 119 грн. 70 коп. (в т.ч. 4 079 грн. 80 коп. - основний платіж, 2 039 грн. 90 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 13);

- № 0005922301/2138, яким ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 4 895 грн. 73 коп. (в т.ч., 3 263 грн. 83 коп. - основний платіж, 1 631 грн. 90 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 25.06.2011 року № 0005922301/2138, № 0005912301/2139 слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" в бухгалтерському та податковому обліку за жовтень 2010 року відображено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492) (а.с. 54-61).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 16 319 грн. 16 коп. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 3 263 грн. 84 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4 079 грн. 80 коп. та податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3 263 грн. 83 коп.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що перевіркою ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Постачальника (ПП "Кремнет") до Покупця, у звязку з чим договір поставки, укладений між ПП "Кремнет" та ПП "Підйомремсервіс-Кременчук", є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам Кременчуцької ОДПІ та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП "Кремнет" (Постачальник) та ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" (Покупець) 01.10.2010 року укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 1, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобовязується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товари, вказані в рахунках та накладних (34-38).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 29/1 від 29.10.2010 року на загальну суму 7 668 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ - 1 278 грн. 02 коп., № 29/2 від 29.10.2010 року на загальну суму 11 914 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ - 1 985 грн. 82 коп. (а.с. 39-40).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ПП "Кремнет" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Відтак, згадані податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавства України, підтверджують факт придбання ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" у жовтні 2010 року товарно-матеріальних цінностей у ПП "Кремнет" та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються Сторонами у рахунках-фактурах та накладних (а.с. 34).

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлені та завірені копії: видаткової накладної № 2910 від 29.10.2010 року на загальну суму 19 583 грн., в т.ч. ПДВ - 3 263 грн. 83 коп. (а.с. 41); рахунків-фактур: № 610 від 06.10.2010 року на загальну суму 5 180 грн., в т.ч. ПДВ - 863 грн. 33 коп.; № 1410 від 14.10.2010 року на загальну суму 6 442 грн., в т.ч. ПДВ 1 073 грн. 67 коп.; № 1810 від 18.10.2010 року на загальну суму 7 961 грн., в т.ч. ПДВ - 1 326 грн. 83 коп. (а.с. 42-44).

Оплата товарно-матеріальних цінностей проведена в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Кремнет" у банку, що підтверджується копією виписки Філії ПРУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про рух коштів на рахунку (а.с. 45).

Відповідно до п. 2.1.2. Договору товар вважається переданим Покупцеві з моменту його надання у розпорядження Покупця в повному обсязі у місці поставки (а.с. 34).

Товарно-матеріальні цінності від Постачальника прийняті уповноваженою особою ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" - гр. ОСОБА_3 (а.с. 157).

Зважаючи на незначні обсяги придбаних товарів та беручи до уваги, що договором поставки від 01.10.2010 року не визначено порядок доставки товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося власним автотранспортом підприємства.

Як встановлено судом, придбані товари (будівельні матеріали) в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності при виконанні монтажно-будівельних робіт на обєктах ВАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується копією договору та актів приймання-передачі (а.с. 142-156, 158-163).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами господарської діяльності ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" за КВЕД є: 29.22.2 "Ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування", 29.52.3 "Ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва", 45.21.1 "Будівництво будівель" (т. І, а.с. 9), відтак придбання будівельних матеріалів узгоджується з основними видами господарської діяльності позивача.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість в сумі 3 263 грн. 83 коп. та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, вищезазначене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 16 319 грн. 16 коп. та зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена ним в ціні придбаних ТМЦ, в розмірі 3 263 грн. 84 коп.

Що стосується посилань Кременчуцької ОДПІ на нікчемність договору поставки № 1 від 01.10.2010 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" та ПП "Кремнет" на підставі договору поставки № 1 від 01.10.2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ПП "Кремнет" до Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року у розділі І "Податкові зобовязання" додатку 5 "Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до яких відображено господарські правовідносини з ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" на суму ПДВ в розмірі 3 263 грн. 83 коп. (а.с. 96).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ПП "Кремнет" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ПП "Кремнет" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Суд також наголошує, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" та ПП "Кремнет".

При цьому, доводи відповідача про порушення СВ ПМ ДПА у Полтавській області стосовно посадових осіб ПП "Кремнет" кримінальної справи № 11131009012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України суд до уваги не приймає, оскільки як пояснив представник відповідача на даний момент вказана кримінальна справа перебуває на стадії досудового слідства.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4 079 грн. 80 коп. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3 263 грн. 83 коп., здійснені при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 року № 0005922301/2138, № 0005912301/2139.

Разом з тим, ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, що сплачені ним як вартість товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" у повному обсязі.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25.06.2011 року № 0005922301/2138, № 0005912301/2139.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0005912301/2139 від 25.06.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0005922301/2138 від 25.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" (код ЄДРПОУ 34607759) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба