Постанова № 20238974, 27.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6944/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Пронченка А.В., Шурана А.С.,

представника відповідача - Шкіля О.О.,

представника третьої особи - Приватного підприємства "Епіцентр" - Погорілого М.В.,

представника третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" - Шостака О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Епіцентр", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз"про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення відсутності компетенції (повноважень) на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі по тексту - позивач, ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна")17 серпня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення відсутності компетенції (повноважень) на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ним правомірно, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Епіцентр", включено до податкового кредиту за грудень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 109 638 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковою накладною, актом прийому-передачі обємів природного газу, платіжним дорученням), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідають вимогам закону.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову (а.с. 3-11, 141-144, 256-257).

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 155-158) посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109 638 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) (а.с. 132-133).

Представник третьої особи в судових засіданнях позовні вимоги ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" підтримав та просив їх задовольнити, вказав на реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Епіцентр" на підставі договору комісії № 04-10 від 22.12.2009 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Відкрите акціонерне товариство "Кременчукгаз" (Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз") (код ЄДРПОУ 03351734) (а.с. 225-226).

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" підтримав та просив їх задовольнити. У наданих до суду поясненнях стосовно правовідносин між сторонами вказав на реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ "Кременчукгаз" на підставі договору послуг по транспортуванню природного газу № 12-10-21-10-ТГ/2010 від 31.12.2009 року (а.с. 235).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" в установленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа з 10.06.1993 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 126509 (а.с. 124-зворот).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 24101557, видане Кременчуцькою ОДПІ 04.07.2000 року (а.с. 13).

Кременчуцькою ОДПІ у період з 03.06.2011 року по 08.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з питань взаємовідносин з ПП "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Максімус-Інжинірінг" (код ЄДРПОУ 34694899) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 3746/23-308/14372142 від 08.06.2011 року (а.с. 12-24), в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109 638 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 130 000 грн.

Не погодившись з такими висновками перевіряючого ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" 16.06.2011 року за вих. № 11-07-658 на адресу Кременчуцької ОДПІ надіслано заперечення на вищевказаний акт перевірки (а.с. 25-33).

Податковою інспекцією у період з 22.06.2011 року по 25.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з питань взаємовідносин з ПП "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ "Максімус-Інжинірінг" (код ЄДРПОУ 34694899) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року та у звязку з надходженням заперечення від 16.06.2011 року № 11-07-658 до акта перевірки від 08.06.2011 року № 3746/23-308/14372142.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 4666/23-308/14372142 від 05.07.2011 року (а.с. 34-45) порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109 638 грн.

ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" 11.07.2011 року за вих. № 11-07-743 на адресу Кременчуцької ОДПІ надіслано заперечення на акт перевірки від 05.07.2011 року (а.с. 50-54).

Відповідачем 12.07.2011 року за вих. № 728/10/23-309 на адресу позивача надіслано відповідь на заперечення, в якій вказано на правомірність висновків податкового інспектора щодо встановлених порушень (а.с. 55-57).

На підставі висновку акта перевірки № 4666/23-308/14372142 від 05.07.2011 року Кременчуцькою ОДПІ 13.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006392301/2326 про збільшення ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" суми грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 137 048 грн. (в т.ч. 109 638 грн. - основний платіж, 27 410 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 58).

Не погоджуючись з вищезазначеним, вважаючи висновки податкового органу про порушення ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109 638 грн. необґрунтованими та протиправними позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006392301/2326 від 13.07.2011 року, встановлення відсутності компетенції (повноважень) на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

У відповідності до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або датаотримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Епіцентр", в грудні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 109 638 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження платником податків податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 109 638 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що відповідно до акту від 20.04.2011 року № 2400/23-209/30874228 невиїзної позапланової перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Епіцентр" щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, встановлено завищення податкового зобовязання та податкового кредиту даним підприємством в грудні 2010 року (а.с. 176-191). Крім того, зазначала, що за даними податкової звітності та перевірки у контрагента позивача відсутні необхідні умови, виробничі потужності, матеріальна база для виконання умов договорів, у звязку з чим такі договори є нікчемними в силу положень Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (Комітент) та ПП "Епіцентр" (Комісіонер) 22.09.2009 року укладено договір комісії № 04-10 (а.с. 60-63), відповідно до п. 1.1. якого "Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобовязання вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей Комітента природного газу".

30.04.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору комісії № 04-10 від 22.09.2009 року в частині зміни ціни на газ з 01.05.2010 року (а.с. 64).

30.07.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору комісії № 04-10 від 22.09.2009 року щодо встановлення ціни на газ з 01.08.2010 року (а.с. 65).

01.12.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору комісії № 04-10 від 22.09.2009 року про внесення змін до п. 10.1 Договору (щодо строку дії договору) (а.с. 66).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором в грудні 2010 року та, як наслідок, правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 109 638 грн. позивач посилається на наявність у нього належним чином оформлених: податкової накладної № 1804 від 07.12.2010 року, акта прийому-передачі обємів природного газу від 29.12.2010 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 76-77).

Крім того, вказує на проведення оплати за поставлений газ в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3010008801 від 07.12.2010 року (а.с. 75).

Дослідивши в судовому засіданні копії зазначених документів суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засновником та керівником ПП "Епіцентр" являється ОСОБА_6, інші особи, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати первинні документи - відсутні.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, відповідно до акта позапланової невиїзної перевірки ПП "Епіцентр" з питань взаємовідносин з ТОВ "Укрнадраресурси" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року у грудні 2010 року директором ПП "Епіцентр" являвся ОСОБА_6, головним бухгалтером - Кривулькіна Марина Богданівна (а.с. 176).

Разом з тим, суд зазначає, що податкову накладну № 1804 від 07.02.2010 року від імені ПП "Епіцентр" підписано ОСОБА_7 без зазначення посади даної особи (а.с. 76). При цьому, акт прийому-передачі обємів природного газу від 29.12.2010 року від імені ПП "Епіцентр" підписаний іншою особою без зазначення її посади та прізвища (а.с. 77), що не дає змогу ідентифікувати ким саме підписано первинні документи від імені ПП "Епіцентр".

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вказані документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у звязку з чим не можуть бути належними доказами у справі.

Окрім того, суд наголошує на тому, що згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-III відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

Судом встановлено, що ПП "Епіцентр" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серії АВ № 527229, що видана Національною комісією регулювання електроенергетики України 29.04.2010 року (а.с. 78).

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 10 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 року за № 27/17322, постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

Розділом ІІ Ліцензійних умов визначено, що провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні таких умов:

- наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами. Загальний обсяг постачання газу не повинен перевищувати обсяг, заявлений ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригований у процесі діяльності;

- наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України;

- дотримання ліцензіатом установлених НКРЕ нормативів достатності власних активів та інших показників (вимог), що обмежують ризики з операцій на ринку газу;

- здійснення ліцензіатом разом із спорідненими підприємствами ліцензованої діяльності в обсягу, що не перевищує 35 відсотків загального обсягу споживання газу в Україні;

- забезпечення обліку поставленого споживачам газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами;

- наявності договорів з уповноваженим органом у сфері енергозбереження, та/або газотранспортними, та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов'язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників;

- наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Суд зазначає, що третьою особою до суду не надано відомостей щодо наявності у ПП "Епіцентр" вищеперелічених документів, що є обовязковими для здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Також, позивачем та третьою особою в ході судового розгляду не спростовано доводи податкової інспекції про відсутність у ПП "Епіцентр" необхідних умов, виробничих потужностей, матеріальної бази для здійснення господарської діяльності.

Більш того, представник третьої особи в судовому засіданні визнав той факт, що у підприємства відсутні виробничі потужності та трудові ресурси.

Вищевказане в своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що взаємовідносини між ПП "Епіцентр" та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

У звязку з наведеним, суд відмічає, що згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір комісії № 04-10 від 22.12.2009 року є нікчемним, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Окрім того, у відповідності до п. 4.3. договору комісії "Комітент зобовязується укласти Договір на транспортування газу по території України з газотранспортними та газорозподільними організаціями. Порядок та умови транспортування визначаються в вищезазначених договорах." (а.с. 61).

Так, ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" 31.12.2009 року укладено договір послуг по транспортуванню природного газу № 12-10-21-10-ТГ/2010 з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" (а.с. 67-72), у відповідності до п. 1.1. якого "Газорозподільне підприємство зобовязується здійснити транспортування природного газу, придбаного Змовником у Постачальників, від ГРС до вхідної засувної арматури на обєктах споживання природного газу Замовника, а Замовник зобовязується прийняти природний газ та оплатити послуги по транспортуванню природного газу на умовах даного Договору.".

На виконання вимог даного Договору між ВАТ "Кременчукгаз" та ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" складено та підписано акт прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 1631 від 29.12.2010 року (а.с. 74).

Аналізуючи господарські взаємовідносини між ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", ПП "Епіцентр" та ВАТ "Кременчукгаз" суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу частини другої вказаної статті господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, основною метою господарської діяльності є отримання прибутку, тобто економічний ефект від здійснення такої діяльності.

Суд зазначає, відповідно до п. 5.1. договору комісії "За виконання комісіонером своїх зобовязань згідно даного Договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в сумі 152 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ) за кожні 1000 куб.м. поставленого газу." (а.с. 61).

За таких обставин, враховуючи безпосередні господарські правовідносини позивача з ПАТ "Кременчукгаз", що підтверджується, зокрема, підписанням між даними контрагентами акту прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 1631 від 29.12.2010 року (а.с. 74), економічна доцільність укладення договору комісії з ПП "Епіцентр" - відсутня, оскільки при виконанні таких господарських операцій ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" несе значні витрати, повязані з поставкою газу через даного контрагента.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ стосовно порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ на визнання нікчемним правочину, укладеного між ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПП "Епіцентр" 22.12.2009 року та визнання недійсним податкового кредиту ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з податку на додану вартість за грудень 2010 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу положень Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що законодавцем встановлено два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані.

Як зазначалося вище, відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту актів перевірки ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" слідує, що вказуючи на нікчемність договору комісії № 04-10 від 22.12.2009 року податкова інспекція посилається на укладення даного правочину з порушенням вимог ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, законодавцем визначено, що правочин, укладений без додержання в момент його вчинення вимог ст. 203 ЦК України є нікчемним в силу закону та визнання такого правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Суд зазначає, що фактично договір комісії № 04-10 від 22.12.2009 року податковою інспекцією нікчемним не визнавався, а є таким в силу закону.

Крім того, з урахуванням приписів ст. ст. 44, 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що в ході судового розгляду встановлено факт безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ в розмірі 109 638 грн., суд дійшов висновку щодо правомірності доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а відтак позовні вимоги в частині щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Кременчуцької ОДПІ на визнання нікчемним правочину, укладеного між ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" та ПП "Епіцентр" 22.12.2009 року, визнання недійсним податкового кредиту ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з податку на додану вартість за грудень 2010 року задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 410 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено обґрунтованість висновків податкової інспекції щодо визнання договору комісії нікчемним та завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року, а відтак - правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення № 0006392301/2326 від 13.07.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 94, 69-71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи: Приватне підприємство "Епіцентр", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз"про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлення відсутності компетенції (повноважень) на визнання правочину нікчемним та визнання недійсним податкового кредиту за грудень 2010 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба