Постанова № 20238619, 28.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6347/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю представника позивача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цегельний завод"про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2011 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція в Полтавській області (далі - Карлівська МДПІ, позивач)звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цегельний завод" (далі - ТОВ "Карлівський цегельний завод", відповідач)про стягнення боргу у розмірі 34 341,58 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що ТОВ "Карлівський цегельний завод" допустив порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого утворилася заборгованість по орендній платі за земельну ділянку у розмірі 34 341,58 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

У зв'язку з повторним неприбуттям відповідача у судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за даною явкою сторін на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач - ТОВ "Карлівський цегельний завод" (ідентифікаційний код 35754309) зареєстрований як юридична Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області 28.02.2008 р., перебуває на податковому обліку в Карлівській МДПІ з 29.02.2008 р.

Відповідно до даних податкового органу за особовим рахунком ТОВ "Карлівський цегельний завод" числиться заборгованість зі сплати орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 34 341,58 грн.

Вказана заборгованість виникла в результаті несплати самостійно задекларованих сум з орендної плати по деклараціям від 28.01.2011 р. №541 та від 29.01.2010 р. №1014.

У звязку з тим, що податкове зобовязання платником податків не погашено станом на дату звернення позивача до суду значиться заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 34 341,58 грн., що також підтверджується обліковою карткою.

Відтак, оскільки ТОВ "Карлівський цегельний завод" суму зобовязання зі сплати податків в добровільному порядку не сплатило, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача податкового боргу.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обовязок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до положень статті 14 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою статті 17 вищезазначеного Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 цього ж Закону активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Пунктом 36.1 ст. 36 чинного Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином відповідач зобовязаний у строки, визначені Податковим кодексом України сплатити суму податку, що самостійно визначена ним у податковій декларації/розрахунку з відповідного податку.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач жодних заперечень на позовну заяву чи доказів сплати боргу суду не надав.

З огляду на вищезазначене суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цегельний завод"про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цегельний завод" (ідентифікаційний код 35754309) на користь Державного бюджету України (р/р №33210812700147, УДК у Полтавській області, код 34698453, МФО 831019) суму боргу по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 34 341 (тридцять чотири тисячі триста сорок одна) грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2011 року.

СуддяЄ.Б. Супрун