Постанова № 20232553, 19.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

19.10.2011 р. Справа № 2а-6027/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17-11892, від 14.12.10;

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18802/9/10-013, від 11.10.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»(пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.07.2011 року № 0000813600,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000813600 від 12.07.2011 року в повному обсязі.

3. Відшкодувати Державному підприємству «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря» - «Машпроект» (пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31821381) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.10.2011 р. Справа № 2а-6027/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17-11892, від 14.12.10;

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18802/9/10-013, від 11.10.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»(пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.07.2011 року № 0000813600,

встановив

Позивачем, Державним підприємством «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект», подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.07.2011 року № 0000813600.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у позовній заяві (т. 1 а. с. 3-9), додаткових поясненнях (т. 2 а. с. 1-5) та наданих доказах.

На підтвердження своєї правової позиції позивач зазначає, що між Державним підприємством «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»та ТОВ «Сетав Стальсервіс»було укладено реальну угоду, за якою підприємство фактично отримало товар, що підтверджується первинними документами, що вказують на отримання від контрагента позивача товару який є в наявності; позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних контрагент мав свідоцтво платника ПДВ та був включений до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами; доказів визнання угод фіктивними, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 0000813600, прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.2 а.с.220-225).

Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 19.10.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

24.06.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Сетав Стальсервіс»(код ЄДРПОУ 36842029) за період грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 743/36/31821381 від 24.06.2011 року ( т. 1 а.с.10-59).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення Державним підприємством «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»:

1. п. 1.7, пп.7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп. 7.5.1. п.7.5., абз. «в»пп. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»завищено податковий кредит в сумі 132130,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 132130,00 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в сумі 132130,00 грн., в тому числі:

-за грудень 2010 на суму 132 130,00 грн.

2.п. 1.7., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., абз. «в»пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 57 130,00 грн, за лютий 2011 року на суму 75 000,00 грн., в тому числі:

- по підприємству-постачальнику ТОВ «Сетав Стальсервіс», угоди по якому визнано нікчемними та по якому не підтверджено фактично сплачену суму ПДВ у січні 2011 року в розмірі 57 130,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 75 000,00 грн.

3. п. 1.7., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., абз. «в»пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року, що виник у грудні 2010 року, на суму 75000,00 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки №05/1-6312 від 04.07.2011 (т. 1 а.с.61-63) залишені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві без задоволення (т. 1 а.с.64-97).

На підставі акту перевірки, 12.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000813600.

Не погоджуючись з прийнятим Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Сетав Стальсервіс»за період грудень 2010 року не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів контрагента позивача по справі, а не до позивача та його безпосереднього контрагента.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та його контрагентом), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках “ланцюгах”.

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків несплата ПДВ продавцем (підрядником, замовником) і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Відтак власне відсутність доказів сплати або декларування постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Слід також зазначити, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобовязань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним реальних господарських операцій з ТОВ «Сетав Стальсервіс»у періоді, що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Так, факт поставки та доставки товарів на підприємство, факт оплати цих товарів на підставі укладеного договору підтверджується нижченаведеними документами.

Між ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»та ТОВ «Сетав Стальсервіс»укладений договір № 005-10 від 11.01.2010, згідно якого ТОВ «Сетав Стальсервіс»зобовязане поставити, а ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»- прийняти і оплатити металопродукцію. ( т. 2 а.с. 7-15)

Поставка металопродукції на суму 792781,58 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 132130, 26 грн.) була здійснена за видатковою накладною № СД_0000412 від 07.12.2010. ( т.2. а.с. 16 ) Вказаний товар оприбуткований за прибутковим ордером № 548170 від 09.12.2010. ( т.2. а.с. 17 )

Оплата за поставлений товар здійснена на підставі рахунку на оплату № СД_0000412 від 06.12.2010 ( т.2. а.с. 18 ) згідно з платіжними дорученнями № 2136 від 21.12.2010, № 15638 від 27.12.2010, № 179 від 10.01.2011, № 333 від 12.01.2011, № 486 від 17.01.2011, № 9 від 24.01.2011 на загальну суму 792781,58 грн. (в т.ч. ПДВ на загальну суму 132130,26 грн.). ( т.2. а.с. 19-24 )

Податкова накладна № 0000000420 від 07.12.2010 була складена та отримана Позивачем 07.12.2010. ( т.2. а.с. 25 )

Металопродукція використана у виробництві ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»на підставі: накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів: № 1354 від 14.12.2010, № 266 від 18.12.2010, № 1356 від 14.12.2010, № 275 від 20.12.2010, № 1370 від 16.12.2010, № 3175 від 22.12.2010, № 1404 від 04.01.2011, № 3638 від 06.01.2011, № 3657 від 10.01.2011, № 1418 від 04.01.2011, № 19 від 16.02.2011, № 1302 від 10.01.2011, № 1422 від 12.01.2011, № 3714 від 14.01.2011, № 3741 від 14.01.2011, № 3815 від 19.01.2011, № 3819 від 19.01.2011, № 4065 від 21.02.2011, № 4132 від 01.03.2011, № 4148 від 01.03.2011, № 4268 від 04.03.2011, № 4279 від 04.03.2011, № 4355 від 11.03.2011, № 4443 від 17.03.2011, № 4494 від 18.03.2011, № 4529 від 22.03.2011, № 1354 від 14.12.2010, № 266 від 18.12.2010, № 1388 від 20.12.2010, № 1420 від 04.01.2011, № 36 від 19.01.2011, № 1298 від 01.02.2011, № 97 від 01.02.2011, № 184 від 16.02.2011, № 327 від 17.02.2011, № 236 від 01.03.2011, № 269 від 04.03.2011, № 40 від 04.05.2011, № 346 від 21.03.2011, № 361 від 01.04.2011, № 17 від 20.06.2011, № 415 від 07.04.2011, № 4777 від 08.04.2011, 4779 від 08.04.2011, № 4805 від 11.04.2011, № 4859 від14.04.2011, № 1357 від 14.12.2010, № 297 від 20.12.2010, № 320 від 22.12.2010, № 323 від 22.12.2010, № 324 від 22.12.2010, № 326 від 22.12.2010, № 232 від 01.02.2011, № 327 від 17.02.2011, № 1387 від 20.12.2010, № 3767 від 17.01.2011, № 3807 від 19.01.2011, № 3866 від 21.01.2011, № 3963 від 10.02.2011, № 3992 від 15.02.2011, № 4232 від 03.03.2011, № 4296 від 09.03.2011, № 1388 від 20.12.2010, № 1390 від 20.12.2010, № 4649 від 01.04.2010, № 1412 від 04.01.2011, № 32 від 18.01.2011, № 8 від 06.05.2011, № 114 від 07.02.2011, № 1393 від 20.12.2010, № 4657 від 04.04.2011, № 18 від 17.01.2011, № 135 від 19.01.2011, № 1294 від 01.02.2011, № 1 від 03.03.2011, № 1314 від 03.02.2011, № 223 від 07.02.2011, № 120 від 08.02.2011, № 4658 від 04.04.2011, № 134 від 10.02.2011, № 158 від 14.02.2011, № 4 від 20.06.2011, № 295 від 14.03.2011, № 4835 від 13.04.2011, № 100 від 01.02.2011, № 3997 від 16.02.2011, № 4176 від 01.03.2011, № 4254 від 03.03.2011, № 4589 від 01.04.2011, № 4836 від 13.04.2011, № 143 від 11.02.2011, № 161 від 14.02.2011, № 268 від 15.02.2011, № 171 від 15.02.2011, № 4847 від 13.04.2011, № 1407 від 04.01.2011, № 3630 від 04.01.2011, № 3803 від 19.01.2011, № 3913 від 24.01.2011, № 91 від 01.02.2011, № 4140 від 01.03.2011, № 277 від 09.03.2011, № 292 від 11.03.2011, № 8 від 18.04.2011, № 10 від 19.04.2011, № 441 від 12.04.2011, № 3 від 10.06.2011, № 507 від 22.04.2011, № 5169 від 18.05.2011, № 5385 від 15.06.2011. ( т.2. а.с. 27-218 )

Вказане підтверджує, що угода між ДП НВКГ “Зоря”“Машпроект”та ТОВ «Сетав Стальсервіс»укладена, оплата фактично здійснена в обсязі, необхідному для формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, товар поставлений повністю, що свідчить про факт виконання угоди і законність формування податкового кредиту.

Крім того, позивач при укладенні договору переконався у тому, що підприємство-контрагент зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо посилання відповідача на не декларування контрагентами позивача до сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт не декларування іншими підприємствами (в ланцюгу постачання) до сплати податку на додану вартість у певному місяці не може свідчити про те, що ці підприємства не відображали у своєму податковому та бухгалтерському обліку суму податкових зобовязань з ПДВ за операціями поставки з позивачем. Зазначене, з огляду на норми податкового законодавства, може також свідчити про те, що у певному періоді ці підприємства мали відємне значення (податковий кредит перекрив зобовязання), та не може бути доказом наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд зазначає, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома субєктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем надано суду достатньо доказів реальності господарської операції між ним та ТОВ «Сетав Стальсервіс».

Позивач повністю оплатив контрагенту ТОВ «Сетав Стальсервіс»ПДВ у вартості товару та одержав від нього податкову накладну, яка містить усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що:

- на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ «Сетав Стальсервіс» сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд також дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

В той же час, актом перевірки підтверджено і це не заперечено відповідачем у судовому засіданні, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарської операції та дійсності укладеного з контрагентом правочину. У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000813600 від 12.07.2011 року в повному обсязі.

3. Відшкодувати Державному підприємству «Науково виробничий комплекс газотурбування «Зоря»- «Машпроект»(пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31821381) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 24.10.2011 року