Постанова № 20231940, 27.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

27.09.2011 р. 16:20Справа № 2а-3090/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., суддів: Біоносенко В.В., Желєзний І.В., при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомПриватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС",

вул. Мала Морська, 34/3, м. Миколаїв, 54017 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі

м. Миколаєва,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 31.03.2011 р. №0000180070 та від

31.03.20011 р. № 0000190070, В С Т А Н О В И В:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000180070 та №0000190070 від 31.03.11р.

3. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства ”ЗАНГАС-НГС” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя В. С. Брагар

Судді В. В. Біоносенко

І.В.Желєзний

Миколаївський окружний адміністративний суд

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.

27.09.2011 р. 16:20 справа № 2а-3090/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., суддів: Біоносенко В.В., Желєзний І.В., при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомПриватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС",

вул. Мала Морська, 34/3, м. Миколаїв, 54017 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі

м. Миколаєва,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 31.03.2011 р. №0000180070 та від

31.03.20011 р. № 0000190070, за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.04.11 р.

від відповідача Єрошкіна Л. В.,

прокурор Брезіцький В. С.,

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових рішень-повідомлень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000180070 та №0000190070 від 31.03.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість по отриманій від постачальника податковій накладній від 26.12.2007 року № 1379-Т на загальну суму поставки 66668301 грн., ПДВ 13333 660,20грн.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що відповідач втратив своє право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту від вищезазначеної операції, оскільки своєчасно не ключів до податкового кредиту суму ПДВ по цій податковій накладній. В звязку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Прокурор, який вступив у справу на захист інтересів відповідача підтримав його заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд,

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ ”ЗАНГАС-НГС” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

9-14.03.11р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1.12.07р. по 31.12.07р.

17.03.11р. за результатами перевірки було складено акт №862/070-19/20919780, в якому крім іншого зазначено, що підприємство не скористалось правом, наданим йому пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 в частині ненадання до органу податкової служби скарги на дії постачальника, що полягають у несвоєчасному наданні податкової накладної, а також у тому, що податкова накладна від 26.12.2007 року № 1379-Т не підтверджує права ПрАТ ” ЗАНГАС-НГС ” на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 8405214грн.

31.03.11р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:

№ 0000180070 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1024904,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0 грн.

№ 0000190070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7380310,0 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року.

До декларації було додано Довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, згідно якої залишок відємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного періоду) становить 7380310,0 грн., та складається з сум ПДВ, які виникли у грудні 2010 року.

Також до цієї декларації позивачем додано розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року у сумі 7380310,0 грн., та заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 7380310,0 грн. на банківський рахунок підприємства.

Крім того у грудні 2010 року (20.12.2010 року) позивачем наданий відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2007 року.

В уточнюючому розрахунку за грудень 2007 року задекларовано суму податкових зобовязань з ПДВ 3 546,0 грн., до складу податкового кредиту підприємством було включено загальну суму за операціями поставок товарів у сумі 42026 070,0 грн., ПДВ 8405 214,0 грн.

За результатами розгляду цього розрахунку було розпочато документальну невиїзну перевірку.

До документальної невиїзної перевірки позивачем була надана податкова накладна від 26.12.2007 року № 1379-Т (постачальник ТОВ ”Інтерпайп Україна”). Згідно із цією податковою накладною, загальна сума поставки становить 66668 301грн., ПДВ 13333 660,2 грн.

Судом зясовано, що раніше позивач декларував суму ПДВ 13333 660,20 грн. таким чином:

-у податковій декларації з ПДВ від 11.04.2008 року було задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ 2 970 102,79 грн.;

-у податковій декларації з ПДВ від 27.10.2008 року було задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ 1722 416,00 грн.;

-у податковій декларації з ПДВ від 20.11.2008 року було задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ 235 927,00 грн.

При попередній перевірці (перша перевірка позивача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з цього питання) за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року (акт планової виїзної перевірки ПрАТ ”ЗАНГАС-НГС” від 3.08.09р. № 2978/23-600/20919780) податкова накладна від 26.12.07р. № 1379-т вже була предметом дослідження ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач вважає неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ (2970 102,79 грн., 1722 416,0 грн., 235927,0 грн.) на підставі того, що позивачем начебто порушено пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 в частині неподання до податкової інспекції заяви зі скаргою на ТОВ ”Інтерпайп Україна” щодо того, що цим контрагентом податкову накладну було надіслано на адресу позивача не відразу у момент виникнення податкових зобовязань, а дещо пізніше.

В акті перевірки №2978/23-600/20919780 від 3.08.09р. відсутній опис порушення, яке полягає в тому, що позивачем частково включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за накладною від 26.12.07р. №1379-т.

Адже з суми ПДВ 13333660,2 грн. підприємством було включено тільки 4928445,79 грн. (2970 102,79 грн., 1722 416,0 грн., 235927,0 грн.)

Отже, відповідач раніше не заперечував проти можливості включення лише частини суми ПДВ, що належало підприємству згідно податкової накладної №1379-Т.

Тобто, раніше з суми ПДВ 13333 660,20 грн., належній позивачу по операціях з ТОВ ”Інтерпайп Україна” (право на цю суму підтверджено податковою накладною від 26.12.07р. №1379-Т), позивачем було вже задекларовано суму ПДВ 4 928 445,79 грн. (2 970 102,79 грн. + 1 722 416,00 грн. + 235 927,00 грн.)

Інша частина від суми ПДВ 13333 660,20 грн., а саме 8405 214,41 грн. (13333 660,20 грн. - 4 928 445,79 грн.), і була задекларована позивачем в уточнюючому розрахунку у грудні 2010 року.

Оскільки суми ПДВ, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту (8 405 214,0 грн.) було більше, ніж суми задекларованих податкових зобовязань, у уточнюючому розрахунку суму 8 405 214,0 грн. було зменшено на суму зобовязань 3 546,0 грн. та задекларовано суму 8 401 668,0 грн. (різницю між кредитом та зобовязанням).

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було проведено невиїзну перевірку (друга перевірка ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з цього питання), складено акт перевірки від 30.12.2010 року № 5115/152-14/20919780, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000011502/0 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3546,0 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції.

У акті виїзної перевірки, що розглядався у цій справі, відповідач взяв за основу висновки з акту перевірки від 30.12.2010 року № 5115/152-14/20919780 (стор.37 акту перевірки).

Вважаючи, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 8405214,0 грн., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зменшила бюджетне відшкодування у сумі 7380310,0 грн. (складається з 8405214,0 грн. 1024904,0 грн., де 1024904,0 грн. це позитивна різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду, тобто сума податку до сплати до бюджету, яка задекларована до сплати у декларації за січень 2011 року), та збільшила грошове зобовязання у сумі 1024904,0 грн., яке було зменшено за рахунок наявного відємного значення у сумі 8705214,0 грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на таке.

У періоді виникнення спірних правовідносин діяли норми податкового законодавства, що було чинним до прийняття Податкового кодексу України.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що позивачем було порушено пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168.

Відповідно до ч.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) видати податкову накладну отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника.

На думку відповідача, порушення вказаних норм полягає у тому, що підприємство не скористалось правом, наданим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 (стор.5 акту), та в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 включило до складу податкового кредиту суму ПДВ 8 405214,0 грн., не підтверджену податковими накладними.

В чому полягає порушення пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168, в акті перевірки та запереченнях відповідача не зазначено.

Судом встановлено, що позивачем не могло бути порушено пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, оскільки згідно із цією нормою, подання заяви до податкового органу зі скаргою на дії постачальника стосовно невидачі податкової накладної є правом платника податку, а не його обовязком.

Абзац 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, дублює наведену норму Закону №168, тобто теж вказує на відповідне право (а не обовязок) платника податку.

Закон №168 не позбавляє платника податків (покупця) права включення до податкового кредиту сум сплаченого ним при придбанні товарів (послуг) у продавця ПДВ у тому звітному періоді, в якому фактично були отримані податкові накладні від продавця або в інших наступних періодах в межах строків давності.

До того ж, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачає, що для того, щоб подати скаргу на дії постачальника, необхідною передумовою є: або факт відмови з боку постачальника надати податкову накладну, або факт порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної. Доказів ані щодо першого, ані щодо другого, акт перевірки не містить.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають лише суми, не підтверджені податковими накладними.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Усі ці вимоги були виконані постачальником товарів, зауваження щодо оформлення податкової накладної в акті перевірки відсутні.

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, та є підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до пункту 4 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно із п.6.2 Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що порушення полягає в тому, що сума ПДВ, вказана у податковій накладній від 26.12.07р. № 1379-Т (13 333 660,0 грн.), не відповідає сумі ПДВ, що відображена підприємством в уточнюючому розрахунку (8 405 214,0 грн.)

Проте, звичайно, що вона відповідає цій сумі в частині, заявленій підприємством в уточнюючому розрахунку.

Позивач має право на усю суму податкового кредиту 13 333 660,0 грн., оскільки уся ця сума підтверджена податковою накладною. Закон №168 не містить застережень щодо того, що суму податкового кредиту з ПДВ слід декларувати однією сумою, а інші частини суми податкового кредиту з ПДВ, на яке платник податків має законне право, автоматично набувають статусу сум, «що не підтверджені податковими накладними».

Позивач ніяким чином не порушував пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, оскільки усі задекларовані суми ПДВ були підтверджені податковими накладними, які не вважалися недійсними, та складені у повній відповідності із порядком заповнення податкових накладних.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Вказані норми Податкового кодексу України дотримані позивачем.

У акті перевірки зазначено, що можливість часткового відображення у податковому кредиті сум ПДВ передбачена пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168.

На думку суду, підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 не передбачав випадок для часткового відображення у податковому кредиті сум ПДВ.

Ця норма передбачала можливість виписувати податкову накладну на кожну повну або часткову поставку товарів.

Якщо платник податків поставляє товар частково, то це не означає, що він повинен (або має право) частково відображати у кредиті суми ПДВ.

Можливість відображати (включати) суму ПДВ до складу податкового кредиту була передбачена п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»- податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, податкове законодавство не містить заборони або будь-яких застережень для платника податків частково відображати суми ПДВ у податковому кредиті ані після повної поставки товарів, ані після часткової поставки товарів.

Платник податків має право на усю суму кредиту, підтверджену документально, за умови реально здійсненої господарської операції.

В ході розгляду справи позивач пояснив, що виявивши факт декларування неповної суми кредиту, належній йому по податковій накладній № 1379, він скористався правом наданим йому пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у межах 1095 днів у грудні 2010 року виправив допущену помилку, подавши уточнюючий розрахунок, та задекларувавши решту податкового кредиту у сумі 8 405 214,0 грн.

На думку суду, позивач не був обмежений правом користатися на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який передбачав, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірних рішеннях.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000180070 та №0000190070 від 31.03.11р., підлягають скасуванню.

Що стосується посилання відповідача на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №3-962/2111 від 31.05.11р. про притягнення до відповідальності головного бухгалтера позивача до відповідальності за виявленні під час перевірки порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки обставини встановлені Заводським районним судом встановлені відповідно до головного бухгалтера, а не до ПрАТ ”ЗАНГАС-НГС”, то ці обставини застосовувати у даній справі неможливо.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000180070 та №0000190070 від 31.03.11р.

3. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства ”ЗАНГАС-НГС” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя В. С. Брагар

Судді В. В. Біоносенко

І.В.Желєзний

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 30.09.2011 р.