Постанова № 20231360, 18.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2011 р. Справа № 2а-4201/11/1470

м.Миколаїв

12:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Чайкіної М.С.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №334 від 22.06.2011,

представників відповідача: ОСОБА_2 дов. №840/10-00 від 25.04.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомЗАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство", вул. Жовтнева, 40,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56000 доНовобузька міжрайонна ДПІ, вул. Гагаріна, 9/1, Новий Буг,Новобузький район, Миколаївська область,55600 проскасувати податкові повідомлення-рішення №0000242301/0 та №0000252301/0 від 31.12.2010 р., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000242301/0 та №0000252301/0 від 31.12.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- висновок акту перевірки про заниження позивачем у 3 кварталі 2009 року валових доходів на суму 1100000,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 265184,0 грн., є безпідставним оскільки чинне законодавство не містить правових норм, щодо визначення у статуті акціонерного товариства відомостей про акціонерів; акції ліквідованого ТОВ «Геон», який є засновником ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»не могли залишитись у фактичному розпорядженні позивача, оскільки ці акції належать іншим особам, зокрема ще до банкрутства ТОВ «Геон»власником 97% акціонерного капіталу позивача стала компанія RENAISCO B.V., про що відповідача було повідомлено під час перевірки;

- висновок акту перевірки про заниження у 4 кварталі 2009 року податку на прибуток на суму 30474,0 грн. суперечить приписам діючого законодавства, оскільки право платника поставити на валові витрати суми витрат, які придбавались у попередньому податковому періоді не обмежено. Розрахунко цієї суми зроблений податковою у розрізі періодів, що дорівнюють кварталу, що призвело до хибних висновків;

- у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами; фактичне придбання зернових дійсно мало місце, і в подальшому, вказаний товар був проданий підприємству «ТОВ «Сєрна», тому рішення відповідача №0000252301/0 від 31.12.2010 про донарахування податку на додану вартість у сумі 81328,0 грн. (54218,0 грн. основного платежу та 27110,0 грн. штрафних санкцій) є протиправним;

Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.2 а.с.208-212), вказуючи на те, що:

- висновок акту перевірки про заниження позивачем у 3 кварталі 2009 року валових доходів на суму 1100000,0 грн. є цілком правомірний, оскільки з моменту відкриття ліквідаційної процедури ТОВ «Геон»та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру 27.03.2007 було заборонено укладання угод повязаних з відчуженням майна чи передачі його третім особам. Протокол засідання спостережної ради ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство»від 08.05.2007 свідчить про те, що на той момент ТОВ «Геон»було акціонером позивача, який володів 99% акцій. Позивач сам підтвердив той факт, що учасником товариства, його акціонером та як наслідок власником корпоративних прав виступало ТОВ «Геон», зокрема, шляхом підписання акту перевірки від 06.10.2009. Таким чином, під час ліквідації ТОВ «Геон», позивач, в порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив до складу валового доходу кошти, які були внесені ТОВ «Геон»до статутного фонду підприємства, і під час ліквідації ТОВ «Геон»у жовтні 2007 року не були витребувані товариством та рахувались станом на 30.06.2009 на рахунку 40 «Статутний капітал»по засновнику ТОВ «Геон».

- висновок акту перевірки про заниження у 4 кварталі 2009 року податку на прибуток на суму 30474,0 грн. зроблено на спираючись на розбіжності між відомостями внесеними позивачем у податкову декларацію та даними бухгалтерського обліку, записами головної книги та первинними бухгалтерськими документами;

- позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагентів-постачальників за угодами, які є нікчемними, укладеними без реальної поставки товару, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 31.12.2010 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Новобузькою МДПІ в період з 28.09.2010 по 25.10.2010 було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010. За результатами перевірки було складено акт №538/23-01/32100883 від 20.12.2010 (т.1 а.с.63-126).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000242301/0 від 31.12.2010, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 440440,0 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 295658,0 грн., за штрафними санкціями на суму 144782,0 грн. (т.1 а.с.61).

- №0000252301/0 від 31.12.2010, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 81328,0 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 54218,0 грн., за штрафними санкціями на суму 27110,0 грн. (т.1 а.с.62).

Позивач не погодившись з оскаржуваними рішеннями звернувся до податкових органів в порядку адміністративного оскарження. Заперечення позивача на акр перевірки та скарги на податкові повідомлення-рішення були залишені відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

1. У податковому повідомленні-рішенні №0000242301/0 від 31.12.2010, позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 440440,0 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 295658,0 грн. та за штрафними санкціями на суму 144782,0 грн.

Вказана сума грошового зобовязання за основним платежем складається з 265184,0 грн. податку на прибуток донарахованого відповідачем за 3 квартал 2009 року та 30474,0 грн. донарахованих за 4 квартал 2009 року.

Податок на прибуток у сумі 265184,0 грн. за 3 квартал 2009 року нарахований податковою, виходячи з наступного розрахунку: (1100000,0 39264,0) х 25%, де:

- 1100000,0 грн. сума заниження позивачем валового доходу у 3 кварталі 2009 року у вигляді не включення до валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді;

- 39264,0 грн. сума заниження у 3 кварталі 2009 року валових витрат, визначена за даними перевірки на підставі даних головної книги, первинних бухгалтерських документів.

Висновок про заниження позивачем валового доходу у 3 кварталі 2009 року на суму 1100000,0 грн. зроблено відповідачем виходячи з аналізу обставин, викладених у п.3.1.1 акту перевірки, а саме: Попередньою перевіркою позивача (акт від 06.10.2009) було встановлено, що засновниками ЗАТ «Казанківське ХПП»в період з 01.04.2006 по 30.06.2009 були ТОВ «Геон»(1100000,0 грн. або 99% статутного капіталу) та фізична особа ОСОБА_3 (11100,0 грн. або 1% статутного капіталу). В ході перевірки було встановлено, що заборгованості засновників по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 «Неоплачений капітал») у ЗАТ «Казанківське ХПП»немає. На запит відповідача, позивачем надано відомості про частки у статутному капіталі ЗАТ «Казанківське ХПП»станом на 01.07.2009, з яких вбачається, що частки ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ТОВ «Фондовий Дім «Югос»становлять по 11111,11 грн., частка компанії RENAISCO B.V. становить 1077777,67 грн. При цьому, в порушення чинного законодавства до Єдиного державного реєстру (ЄДР) відомості про вказані зміни позивачем не вносились. За даними ЄДР засновниками ЗАТ «Казанківське ХПП»продовжують залишатись ОСОБА_3 (1%) та ТОВ «Геон»(99%). За даними ЄДР, ТОВ «Геон»визнано банкрутом та ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.10.2007 ліквідоване. При цьому, майнові (корпоративні) права ТОВ «Геон»у розмірі 99% акцій ЗАТ «Казанківське ХПП»не були включені до ліквідаційної маси. Таким чином, після втрати ТОВ «Геон»корпоративних прав по відношенню до ЗАТ «Казанківське ХПП», право власності на акції власного товариства не було, тобто внески ТОВ «Геон»до статного фонду ЗАТ «Казанківське ХПП»у сумі 1100000,0 грн. залишились у фактичному розпорядженні ЗАТ «Казанківське ХПП». Останнє, в порушення п.п.4.6.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №334/94-ВР), не включило до складу валового доходу кошти, внесені ТОВ «Геон»до статного фонду позивача у сумі 1100000,0 грн. і під час ліквідації ТОВ «Геон»не були ним витребувані та рахувались, станом на 30.06.2009, на рахунку №40 «Статутний капітал»по засновнику ТОВ «Геон».

Позивач не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що акції ТОВ «Геон»були продані іншим особам, ще до банкрутства ТОВ «Геон»і власником 97% акціонерного капіталу позивача стала компанія RENAISCO B.V., про що відповідача було повідомлено під час перевірки листом №4143/10 від 08.11.2010. Вказана обставина зафіксована у акті перевірки. Внести зміни до ЄДР позивач не мав можливості, оскільки не мав документів, які б стали підставою для внесення таких змін, враховуючи, що в силу Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»№710/97-ВР від 10.12.1997 (надалі Закон №710/97-ВР), виписка з рахунку цінних паперів може бути надана зберігачем лише на вимогу їх власника, а не емітента (ЗАТ «Казанківське ХПП»).

Позивачем в підтвердження своєї позиції надані наступні докази:

- довідка ліцензованого зберігача цінних паперів ПАТ «ING Банк Україна»(т.3 а.с.51) та виписка про операції з цінними паперами на рахунку цінних паперів №407530 за період з 19.04.2007 по 15.09.2011 (т.3 а.с.52), які свідчать, що 10.05.2007 на рахунок в цінних паперах компанії RENAISCO B.V. було зараховано 96 акцій емітента ЗАТ «Казанківське ХПП»в результаті придбання акцій у компанії Theoglobal Investments Limited, а 20.06.2007 на рахунок в цінних паперах компанії RENAISCO B.V. було зараховано 1 акцію емітента ЗАТ «Казанківське ХПП»в результаті її придбання у ЗАТ «Казанківське ХПП»;

- за даними картки рахунка 40 (т.2 а.с.249-251) з 17.07.2007 власником 97 акцій обліковується компанія RENAISCO B.V.

Вказані докази свідчать про те, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Геон»12.03.2007, здійснення ліквідаційної процедури та винесення 04.10.2007 ухвали господарського суду Черкаської області про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію ТОВ «Геон»(т.2 а.с.213) ТОВ «Геон»вже не було власником 97% акцій ЗАТ «Казанківське ХПП», таким чином, висновок акту перевірки про залишення у фактичному розпорядженні ЗАТ «Казанківське ХПП» внесків ТОВ «Геон»до статного фонду у сумі 1100000,0 грн. є безпідставним. Тим більше, що про обставини переходу права власності на акції ЗАТ «Казанківське ХПП» від ТОВ «Геон»до іншого власника відповідачу було повідомлено під час перевірки.

Що стосується посилання відповідача на неведення в статуті ЗАТ «Казанківське ХПП»поіменного переліку акціонерів та невнесення до ЄДР відомостей про зміни у складі акціонерів, слід зазначити наступне.

Частина 4 статті 5 Закону №710/97-ВР передбачає, що підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобовязаний надавати власнику цінних паперів.

Таким чином, позивач, який не є власником цінних паперів не міг довідатись про перехід права власності на акції ЗАТ «Казанківське ХПП», інакше, як від їх власника, який в свою чергу такого обовязку перед емітентом не має.

Суд вважає, що позивачем дійсно було порушено приписи ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»щодо обовязку подати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, але вказане порушення відбулося не з його вини, обумовлено наявністю протиріч у чинному законодавстві та не призвело до порушення позивачем податкового законодавства, що фактично було предметом перевірки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000242301/0 від 31.12.2010 є протиправним та підлягає скасуванню в частині донарахування позивачу по податку на прибуток 265184,0 грн. за основним платежем та 132592,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податок на прибуток у сумі 30474,0 грн. за 4 квартал 2009 року нарахований податковою, виходячи з наступного розрахунку: 121895,0 грн. х 25%.

Відповідно до акту перевірки, за 2009 рік зазначені позивачем витрати на придбання товарів (робіт, послуг)у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства, складають 6394528,0 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2009 року 3967457,0 грн.). За наслідками перевірки, проведеної на підстав вивчення даних головної книги, первинних бухгалтерських документів, валові витрати за 2009 рік витрати на придбання товарів (робіт, послуг) складають 6311897,0 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2009 року 3845562,0 грн.). Таким чином, позивачем завищені валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 121895,0 грн., на які податковою зроблено відповідне нарахування.

Позивачем не надано суду пояснень з приводу розбіжностей між розміром валових витрат за 4 квартал 2009 року, зазначеним у декларації та їх розміром обрахованим під час проведення перевірки, а також доказів, які б спростовували твердження відповідача про завищення валових витрат у 4 кварталі 2009 року. Посилання позивача на відсутність розрахунку заниження податку на прибуток та наявність методологічної помилки спростовуються матеріалами справи, а саме арк..13, 14 акту перевірки, на яких зафіксовані розбіжності у показниках валових витрат за 4 квартал 2009 року та визначений обєкт оподаткування податком на прибуток.

За вказаних обставин, суд вважає цілком правомірним нарахування у податковому повідомленні-рішенні №0000242301/0 від 31.12.2010 грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 42664,0 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 30474,0 грн. та за штрафними санкціями на суму 12190,0 грн.

2. Податковим повідомленням-рішенням №0000252301/0 від 31.12.2010 позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 81328,0 грн., з яких 54218,0 грн. основного платежу та 27110,0 грн. штрафних санкцій.

Підставою для такого донарахування стали висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР) та висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками: ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Компанія «Агрокомплекс», ТОВ «Велес-Юг», ТОВ «Континент-ВЮ», ПП «Реліон-Трейд»та підприємством-покупцем ПП «Сєрна»в силу приписів п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 54218,0 грн., у т.ч. по періодах:

- липень 2009 року 20097,0 грн. (придбання зерна у ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»);

- серпень 2009 року 33126,0 грн. (придбання зерна у ТОВ «Інвест-Південь»);

- жовтень 2009 року 995,0 грн. (придбання зерна у ТОВ «Інвест-Південь»)

Висновок податкової про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів ґрунтується на актах перевірок контрагентів по ланцюгу постачання товару та відсутності реального постачання товару, оскільки автотранспорт, який зазначений у товарно-транспортних накладних на перевезення належить мешканцям Казанкіського району, тобто постачальниками фактично були фізичні особи, які не є платниками ПДВ, а оприбуткування зерна відбувалось по виписаних ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»видаткових та податкових накладних.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»товару дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено договорами складського зберігання зерна; первинними бухгалтерськими документами: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно, складськими квитанціями на зерно, витягами з книги складського обліку зерна, даними головної книги, журналом-ордером по рахунку 631, заявками на переоформлення зерна та відповідними наказами, накладними на переоформлення зерна, а також фактом подальшого перепродажу продукції ТОВ «Сєрна»(т.1 а.с.230-250, т.2 а.с.1-251, а.с.183-214, т.3 а.с.1-40).

Операції з поставки позивачу товару шляхом переоформлення зерна з ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»на ЗАТ «Казанківське ХПП»та далі на ТОВ «Сєрна»описаний у акті перевірки (т.1 а.с.95-97). Весь перелік документів, підтверджуючих здійснення вказаних господарських операцій було оглянуто перевіряючими при проведенні перевірки, що зафіксовано у акті.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання товару, виписаних ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»на загальну суму 120580,88 грн. (у т.ч. ПДВ 20097,0 грн.) та ТОВ «Інвест-Південь»на загальну суму 204722,76 (у т.ч. ПДВ 34121,0 грн.). Вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі, що також підтверджено актом перевірки.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто субєктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення сторін при розгляді справи, на момент видачі ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь» податкових накладних, останні перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові декларації.

Що стосується посилання відповідача на те, що по ланцюгу постачання товару від ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»та ТОВ «Інвест-Південь»окремі підприємства не задекларували податкові зобовязання та не сплатили податок до бюджету, слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачав відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між позивачем та ТОВ «Тетра-Трейд Плюс»і ТОВ «Інвест-Південь».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки договори на поставку товарів для здійснення робіт з котломонтажу та встановлення вентиляційного обладнання за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, ДПІ у Казанківському районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ЗАТ «Казанківське ХПП»та його контрагентами: ТОВ «Тетра-Трейд Плюс», ТОВ «Інвест-Південь»та ТОВ «Сєрна».

Що стосується посилання у акті перевірки на те, що зернові отримувались ЗАТ «Казанківстке ХПП»від мешканців Казанківського району фізичних осіб, то належних доказів вказаного твердження у акті не наведено та до суду не надано. Надані відповідачем листи податкової міліції (т.3 а.с.71-74) не містять відомостей про перевірку автомашин, їх номери; конкретних прізвищ та пояснень осіб, які начебто поставляти товар на ЗАТ «Казанківське ХПП», що не дає суду можливості викликати таких фізичних осіб в якості свідків, підтвердити викладені у акті перевірки відомості та надати їм належну оцінку.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000252301/0 від 31.12.2010.

За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення відповідача №0000252301/0 від 31.12.2010 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 31.12.2010 в повному обсязі.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 від 31.12.2010 в частині донарахування позивачу по податку на прибуток: 265184,0 грн. за основним платежем та 132592,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати Закритому акціонерному товариству «Казанківське хлібоприймальне підприємство» (вул.Жовтнева, 40, смт.Казанка, Миколаївська область, 56000) понесені ним судові витрати у сумі 3,0 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 24 жовтня 2011 року.