Постанова № 20230987, 06.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2011 р. Справа № 2а-3697/11/1470

м.Миколаїв

11:20

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н..А.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №940 від 28.02.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомЮжноукраїнський міський центр зайнятості Миколаївської області, вул. Комсомольська, 3,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000 доОСОБА_2, АДРЕСА_1,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000 простягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1811,16 грн. за період з 20.09.2009 по 25.10.2010, в с т а н о в и в: Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1811,16 грн. за період з 30.10.2009 по 25.10.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про несплату відповідачем єдиного податку за період коли відповідач займався підприємницькою діяльністю (з 01.07.2007 по 21.09.2009).

Відповідач в судовому засіданні факт відсутності сплати ним єдиного податку в період з 01.07.2007 по 21.09.2009 та факт неповідомлення позивача при зверненні до Центру зайнятості про несплату ним єдиного податку при здійсненні підприємницької діяльності не заперечив, доказів сплати зазначеного податку не надав.

Під час розгляду справи, позивач підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 06.10.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Одним з обовязків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

23.10.2009 до Южноукраїнського міського центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м.Южноукраїнська з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.9).

Відповідно до пп.2.1 п.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 (далі - Порядок) застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; фізичним особам - підприємцям, особам, які забезпечують себе роботою самостійно, а у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Згідно з пп.3.1. п.3 Порядку страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

Як зазначено в пп.3 пп.3.2 п. 3 Порядку до страхового стажу прирівнюються періоди заняття підприємницькою діяльністю та виконання робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими угодами зі сплатою збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а також після 1 січня 2001 року - зі сплатою єдиного податку та в разі придбання спеціального торгового патенту до їх скасування або виключення з їх складу збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

Згідно з наказом Южноукраїнського МЦЗ ОСОБА_2 30.10.2009 був наданий статус безробітного, з 30.10.2009 призначена допомога по безробіттю на підставі п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В той же час, громадянин ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Южноукраїнському міському центрі зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, не повідомив позивача про те, що в період з 01.07.2007 року по 21.09.2009 при здійсненні ним підприємницької діяльності не сплачувався єдиний податок, що підтверджується довідкою Южноукраїнської ОДПІ №168/г/к-19-141 від 22.02.2011 (арк.спр.12), чим порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ, в частині обовязку своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

06.04.2011 працівниками позивача було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»про що складено акт №2 (арк.спр.51). Вказаним розслідуванням встановлено, що відповідач з 10.08.2006 по 21.09.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець. За даними Южноукраїнської ОДПІ сплата єдиного податку проводилась з серпня 2006 року по червень 2007 року включно. В період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2007 по 21.09.2009 відповідачем не сплачувався єдиний податок, а отже відповідно до Порядку зазначений період не включається до страхового стажу.

Тобто, у період з 30.10.2009 по 25.10.2010 відповідач отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги у виплаченому йому розмірі.

Між тим, на підставі пп.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач за період з 30.10.2009 по 25.10.2010 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 6473,73 грн., як застрахована особа з урахуванням страхового стажу, про що свідчить розрахунок позивача (арк.спр.14). Враховуючі інформацію Южноукраїнської ОДПІ про стан сплати податків відповідачем під час здійснення ним підприємницької діяльності, яка стала відома позивачу лише в лютому 2011 року, але була відома відповідачу на момент його звернення до МЦЗ, відповідачу повинна була бути нарахована допомога по безробіттю відповідно до п.2 ст.22 та п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі без урахування страхового стажу в сумі 4662,57 грн.

Відповідачем різниця між отриманою сумою матеріальної допомоги та сумою допомоги, яку відповідач повинен був отримати в розмірі 1811,16 грн. не повернена.

У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

06.04.2011 Южноукраїнським МЦЗН був прийнятий наказ №48 про повернення матеріальних виплат по безробітному ОСОБА_2 (арк.спр.13).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Южноукраїнським міським центром зайнятості склала 1811,16 грн.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом скористався, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 55000 на користь Южноукраїнського міського центру зайнятості Миколаївської області, вул.Комсомольська, 3, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (р/р 37172003000460 в ГУДКУ в Миколаївській області, одержувач: Южноукраїнський міськийЦЗ, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20911399) 1811,16 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.10.2009 по 25.10.2010.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 11 жовтня 2011 року