Постанова № 20229092, 10.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2011 р. Справа № 2а-3281/11/1470

м.Миколаїв

14:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Смолярчука В.І. директора,

представника відповідача: ОСОБА_2 дов. №429/9/10-00 від 17.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомМиколаївське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих, вул. Комсомольська, 103-а,Миколаїв,54055 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029 провизнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2010 р. №0000260070, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000260070 від 11.04.2011. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2010 року. Той факт, що контрагент позивача - ТОВ «Ліга Інтертрейд»не поставило на податкові зобовязання суми ПДВ не може вважатись підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування. При перевірці позивачем також були надані докази, що підтверджують реальність поставки картону від ТОВ «Ліга Інтертрейд».

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.72-75), вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених документів не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо фактичне надходження сум ПДВ до бюджету не відбулося. Крім того, за даними ДПІ у Оболонському районі м.Києва, контрагент позивача ТОВ «Ліга Інтертрейд»не звітувало з червня 2010 року, а з 27.08.2010 анульовано його свідоцтво платника ПДВ.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 10.06.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 21.03.2011 по 23.03.2011 ДПІ у Заводському районі проведено невиїзну документальну перевірку Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих»з питань взаємовідносин з контрагентами за період липень, серпень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень, вересень 2010 року.

За результатами перевірки СДПІ складено акт №969/070-19/03967843 від 24.03.2011 (а.с.11-29).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 43902,0 грн., у т.ч. за серпень 2010 року на суму 21211,0 грн., за вересень 2010 року на суму 22691,0 грн.

У розділі 3.3 акту перевірки (а.с.25,26) зазначено, що ДПІ у Заводському районі не має підстав щодо підтвердження декларування сум ПДВ по постачальниках позивача у складі податкових зобовязань та не має можливість підтвердити сплату цих сум до Державного бюджету України через відсутність відомостей щодо підтвердження фактичної сплати ПДВ до бюджету підприємствами по ланцюгу постачання підприємства ТОВ «Ліга-Інтертрейд», в звязку з чим не можливо підтвердити заявлені підприємством до бюджетного відшкодування суми ПДВ за серпень та вересень 2010 року.

На підставі акту перевірки, 11.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000260070, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 43902,0 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування свого висновку про безпідставність включення позивачем 43902,0 грн. до розрахунку бюджетного відшкодування відповідач посилається фактично на неможливість встановлення фактичних надходжень до бюджету сум ПДВ по ланцюгу постачання товару підприємства ТОВ «Ліга-Інтертрейд», неподання останнім податкової звітності з червня 2010 року та анулювання актом від 27.08.2010 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ліга-Інтертрейд».

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «Ліга-Інтертрейд»картону на загальну суму 263415,35 грн. (у т.ч. ПДВ 43902,55 грн.) дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено договором купівлі-продажу №8 від 04.01.2010 (а.с.51); первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними (а.с.52-55, 58-61), платіжними дорученнями, що свідчать про оплату товару (а.с.56,57,62,63).

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час розгляду справи, зауважень до податкових накладних з боку перевіряючих не було, товарність операцій з поставки картону також сумніву не викликали.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання картону №417 від 02.07.2010, №418 від 05.07.2010, №564 від 25.08.2010 та №576 від 27.08.2010, виписаних ТОВ «Ліга-Інтертрейд»на загальну 263415,35 грн. (у т.ч. ПДВ 43902,55 грн.).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки на момент видачі ТОВ «Ліга-Інтертрейд»податкових накладних №417 від 02.07.2010, №418 від 05.07.2010, №564 від 25.08.2010, останнє перебувало на обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Той факт, що актом ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 27.08.2010 товариству «Ліга-Інтертрейд»анульовано свідоцтво платника ПДВ не приймається судом до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м.Київа від 18.11.2010 по справі №2а-13464/10/2670 вказаний акт ДПІ у Оболонському районі м.Києва скасований (а.с.80-85). Вказана постанова залишена Київським апеляційним адміністративним судом без змін (а.с.77-79).

Таким чином, підстави для визнання недійсною податкової накладної №576 від 27.08.2010 також відсутні.

Крім того, у постанові Окружного адміністративного суду м.Київа від 18.11.2010 встановлено, що позивачем подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, про що свідчить штамп податкового органу «отримано №155322 від 15.07.2010р.». Податкові декларації за липень-серпень 2010 року були надіслані позивачем поштою з підстав їх неприйняття, про що свідчать поштові квитанції, опис вкладення та повідомлення про вручення уповноваженій особі ДПІ у Оболонському районі м. Києва (а.с.83).

Вказані висновки спростовують відомості зазначені відповідачем у акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі отриманих податкових накладних, позивачем сформовано податковий кредит у відповідний податковий період.

Таким чином, суд вважає, що обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.71, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Закон №168/97-ВР не ставить таке право платника у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, які можливо навіть не є контрагентами позивача. Положення п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товару (послуг) її постачальникам.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000260070 від 11.04.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва податкове повідомлення-рішення №0000260070 від 11.04.2011 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Миколаївському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих (вул.Комсомольська, 103-А, м.Миколаїв, 54055) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 15 червня 2011 року.