Постанова № 20229074, 23.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2011 р. Справа № 2а-2446/11/1470

м.Миколаїв

16:25

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №2-юр від 0.08.2010, ОСОБА_2 директора,

представника відповідача: ОСОБА_3 дов. №431/9/10-00 від 17.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ Виробничо-комерційна фірма "Майстер-Електро", вул. 1 Слобідська, 62,Миколаїв,54055 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 10.03.2011 на загальну суму 18628,75 грн., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352301 від 10.03.2011 на загальну суму 18628,75 грн., оскільки перевірка, за наслідками якої складено спірне повідомлення-рішення проведена без правових підстав, передбачених ст.78 ПК України; первинні документи, що вказують на отримання від контрагента позивача ТОВ «Макма-Плюс»товару є в наявності та були представлені при перевірці; позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних ТОВ «Макма-Плюс»мало свідоцтво платника ПДВ та було включено до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами; доказів визнання угод фіктивними, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано. Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.42-48), вказуючи на те, що при перевірці не було встановлено фактів передачі позивачу товарів від ТОВ «Макма-Плюс»; укладені між позивачем та ТОВ «Макма-Плюс»правочини є нікчемними, оскільки операції по ним здійснювались без мети настання реальних наслідків. Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 23.06.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 07.02.2011 по 11.02.2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Майстер-Електро»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення правових відносин з ТОВ «Корн агро трейд», ТОВ ПТК «Матіас», ТОВ «Грейт Мікс», ПП «Макма плюс», ТОВ «Рубікон-К», ПП «Миколаїв Шампіньйон», ПП «Контракт агро плюс СКМ»за період з 01.01.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №555/23-200/33627010 від 18.02.2011 (а.с.7-13).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ ВКФ «Майстер-Електро»п.п.7.4.1, 7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 14903,0 грн., в т.ч. за грудень 2009 року на суму 14903,0 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки №77-юр від 24.02.2011 (а.с.15-17) залишені ДПІ у Заводському районі без задоволення (а.с.18-21).

На підставі акту перевірки, 10.03.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000352301, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 18628,75 грн., з яких 14903,0 грн. за основним платежем та 3725,75 грн. штрафних санкцій (а.с.22).

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Заводському районі податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення представника відповідача під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагент ПП «Макма-Плюс» перебувало у Державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилось на податковому обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні №254 від 17.1.2009 та №263 від 23.12.2009, отримані позивачем від вказаного підприємства та використані при формуванні позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки. Отримані податкові накладні відображені позивачем у розділі 1 «Отримані податкові накладні»за грудень 2009 року.

Розрахунки між позивачем та ПП «Макма-Плюс»проведені у безготівковій формі та в повному обсязі, що зафіксовано відповідачем у акті (а.с.10 зворотній бік).

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів у ПП «Макма-Плюс», відповідач у акті перевірки посилається на наступне:

- актом №195/23-300/35638505 від 10.02.2010, складеним ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва за наслідками перевірки ПП «Макма-Плюс», встановлено, що останнє не могло здійснювати фінансово-господарську діяльності через відсутність матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тому вказаним актом правочині укладені ПП «Макма-Плюс»визнано нікчемними.

- постановою слідчого з ОВС СВ ДПА у Миколаївській області по кримінальній справі №10800015 відносно директора ТОВ «Аквілон-Юг»ОСОБА_4 визначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створено ряд субєктів підприємницької діяльності ТОВ «Корн агро трейд», ТОВ ПТК «Матіас», ТОВ «Грейт Мікс», ПП «Макма плюс», ТОВ «Рубікон-К», ПП «Миколаїв Шампіньйон», ПП «Контракт агро плюс СКМ», які мали на меті «фіктивне підприємництво»з метою прикриття незаконної діяльності щодо сприяння ухиленню від сплати податків;

- відсутні належним чином оформленні первинні документи, які відображають певні господарські операції, а саме: товарно-транспортні накладні на перевезення товару, заявки на товар, сертифікати якості товару.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ПП «Макма-Плюс»електротехнічної продукції на загальну суму 89420,84 грн. (ПДВ 14903,47 грн.) дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено договором поставки №12/01 від 01.12.2009 (а.с.23); первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними (а.с.24-27), доказами оплати товару, а також фактом подальшого перепродажу продукції отриманої від ПП «Макма-Плюс»ПФУ в Заводському районі та ПФУ в Центральному районі м.Миколаєва з виконанням підрядних робіт по монтажу електрообладнання (а.с.75-98).

Дослідивши надані позивачем докази суд встановив, що товарні позиції електротехнічної продукції, яка придбана позивачем у ПП «Макма-Плюс», за своєю кількістю та найменуванням повністю співпадають з тими позиціями, які в подальшому були продані позивачем ПФУ в Заводському районі та ПФУ в Центральному районі м.Миколаєва за договорами від 24.12.2009 і №76 від 21.12.2009 (а.с.75-78), отримані по довіреностях (а.с.61,63,65,68) та оплачені останніми в повному обсязі (а.с.79,80).

Недотримання сторонами договору його умов щодо оформлення письмових заявок на товар та надання сертифікату якості не може вважатись підставою для визнання такого договору недійсним.

Викликаний в якості свідка директор ТОВ ВКФ «Майстер-Електро»ОСОБА_2 повідомив суду, що товар дійсно було поставлено ПП «Макма-Плюс», а подальше його транспортування до Пенсійних фондів здійснював позивач на своєму транспорті. Товар у ПП «Макма-Плюс»було закуплено з метою виконання укладених з Пенсійними фондами договорів підряду, які були в подальшому виконані.

Крім вжиття заходів офіційного зясування обставин у справі, судом була надана податковому органу можливість довести, що укладені між позивачем та ПП «Макма-Плюс»угоди спрямовані на отримання податкових пільг, а не на досягнення господарсько-фінансового результату. Однак, належних доказів в підтвердження фактів «безтоварності»операцій з поставки позивачу електротехнічної продукції, відповідачем суду не надано.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна на поставку електротехнічної продукції є єдиним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно «нікчемності»укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до договору поставки №12/01 від 01.12.2009, укладеному між позивачем та ПП «Макма-Плюс».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано оскільки договір поставки електротехнічної продукції за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобовязання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Судом також взято до уваги, що на момент складання акту перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, вироку по кримінальній справі №10800015 не було винесено, тобто посилання у акті перевірки на «фіктивність»угод, які укладались ПП «Макма-Плюс»є припущенням, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0027012360/0 від 11.10.2010.

Що стосується нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0000352301 від 10.03.2011 штрафних санкції у сумі 3725,75 грн., то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 109.2 ст.109 Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352301 від 10.03.2011 на загальну суму 18628,75 грн. в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі «Майстер-Електро» (вул.1-а Слобідська, 62, м.Миколаїв, 54055) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 29 червня 2011 року.