Постанова № 20228651, 28.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8363/10/1470

           м.Миколаїв

14:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 –дов. від 24.11.2010, ОСОБА_2 –директора,

представника відповідача: ОСОБА_3 –дов. №23/10/10-010 від 06.01.2011,

свідка ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПП "Атлантікс", пров. Новий, 8,Арбузинка,Арбузинський район, Миколаївська область,55301 доЮжноукраїнська об'єднана ДПІ в Миколаївській області, вул. Комсомольська, 3,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001 провизнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.08.10 р. № 0000392301/0, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та недійсним рішення відповідача від 06.08.2010 №0000392301/0 з моменту його прийняття.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту серпня 2009 року. Висновки акту перевірки про нікчемність та безтоварність правочину укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «Матіас»безпідставні, оскільки товар від ТОВ «Матіас»було отримано та оплачено, видаткова та податкова накладні на поставку цього товару оформлені належним чином.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.68-73, 128), вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 28.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 30.07.2010 по 02.08.2010 Южноукраїнською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Атлантікс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку ТОВ ПТК «Матіас»за період з 01.08.2009 по 31.08.2009.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №77/23-01/34055047 від 02.08.2010 (а.с.10-17).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ПП «Атлантікс» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит в розмірі 9166,67 грн., чим занижено податок на додану вартість за серпень 2009 року на суму 9166,67 грн.

На підставі акту перевірки, 06.08.2010 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 (а.с.89), яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 13750,5 грн. (9167,0 грн. за основним платежем та 4583,5 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками розгляду його скарги податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 06.08.2010 залишено без змін, що стало підставою звернення позивач до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.п.7.4 п.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача видаткової накладної №8/495 від 25.08.2009 та податкової накладної №495 від 24.08.2009 на придбання лісів будівельних, виписаної на суму 55000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9167,0 грн. (а.с.23, 24). Оплата товару позивачем проведена платіжним дорученням №64 від 10.08.2009 (а.с.22), що також зафіксовано у акті перевірки. У висновках акту зазначено, що за даними первинних документів (видаткові та податкові накладні) загальна вартість товару отриманого ПП «Атлантікс» з ТОВ ПТК «Матіас»у серпні 2009 року становить 55000,0 грн., у т.ч. ПДВ –9166,67 грн.

В обґрунтування свого висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 9166,67 грн. по операції з поставки ТОВ ПТК «Матіас»лісів будівельних, відповідач посилається на нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ ПТК «Матіас». В свою чергу, висновок про нікчемність правочину зроблено на підставі висновків акту перевірки ТОВ ПТК «Матіас», проведеної ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (а.с.74-79), згідно якого податкова звітність ТОВ ПТК «Матіас»свідчить про відсутність у нього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень (власних чи орендованих), транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності. При перевірці, ТОВ ПТК «Матіас»не надано бухгалтерських та податкових документів в підтвердження взаємовідносин останнього з контрагентами-покупцями (договори, товарно-транспортні накладні, податкові, видаткові та інші документи, що свідчили б про транспортування ТМЦ).

Позивач наполягає на тому, що господарська операція з купівлі-продажу лісів будівельних дійсно мала місце, її здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними), реєстром отриманих податкових накладних платіжними дорученнями на оплату товару (а.с.22-25), обліком лісів на рахунку 220 «Малоцінні предмети»(а.с.132, 133); фактом подальшого використання лісів при виконанні будівельних підрядних робіт (а.с.30-55). Вказані докази надавались позивачем при проведенні перевірки, про що міститься відмітка у акті (а.с.12 зворотній бік).

Викликаний в якості свідка виконроба ПП «Атлантікс»ОСОБА_4 зазначив, що у серпні 2009 року на підприємство були завезені будівельні ліса, з якими в подальшому працювали на різних об’єктах (с.Олексадрівка, м.Вознесенськ).

Відповідачем вказані свідчення не заперечені та не спростовані; безтоварність операції з поставки ТОВ ПТК «Матіас»позивачу лісів будівельних суду не доведена.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи (а.с.75) в період з 02.11.2007 по 10.02.2010 ТОВ ПТК «Матіас»перебувало на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит у той податковий період, коли ним була отримана податкова накладна.

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 9166,67 грн. та, відповідно, заниження податку на додану вартість на суму 9166,67 грн. є помилковим.

Що стосується посилання відповідача на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.08.2010 (а.с.130), якою головного бухгалтера ПП «Атлантікс» ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, слід зазначити, що вказана постанова не може вважатись преюдиційним фактом у даній справі, оскільки судом не розглядається спір про правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_5 Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_5 не була присутня при прийнятті вказаної постанови та необізнана з приводу її наявності.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000392301/0 від 06.08.2010.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об’єднаної державної податкової інспекції від 06.08.2010 №0000392301/0 з моменту його прийняття.

3. Відшкодувати Приватному підприємству «Атлантікс» (пров.Новий, 7, смт.Арбузинка, Миколаївська область, 55300) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 02 лютого 2011 року.