Постанова № 20227390, 12.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 р. № 2а-7402/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представників позивача Синюти А.В., Сидора А.М., представника відповідача

Пікулика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»до Державної податкової інспекції у Стрийському р-ні Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області від 08.12.2010 року №0000232200 та податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 року №000012220/2.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при здійсненні планової виїзної документальної перевірки Товариства, податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що чинне законодавство України не передбачає можливості проведення розрахунків у сфері ЗЕД шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а єдиним належним виконанням ст. 6 Закону України від 04.10.2001 року № 2761-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах». Проте таке твердження податкового органу є неправомірним, оскільки всі субєкти зовнішньо-економічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать Законам України та відповідають міжнародним правилам. Також твердження відповідача спростовується листами ДПА України від 09.10.2008 року № 20580/7/22-5017 та № 9433/7/22-6017 від 11.05.2007 р., згідно яких ДПА України розяснює, що чинним законодваством передбачена можливість здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між двома імпортними договорами. Вважає прийняті податкові повідомлення рішення, за наслідком перевірки, протиправиними та такими, що винесені в порушення норм чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні-листопаді 2010 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Діскавері бурове обладнання (Україна)»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 року. За наслідком проведеної перевірки складено Акт про результати перевірки №3752/23-3/33797665 від 01.12.2010 року (а.с. 7-134 том 1). На підставі вказаного Акту ДПІ у Стрийському районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 08.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 7838402,79 гривень (а.с.135 том 1).

Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та скористався процедурою адміністративного оскарження до вищестоящих органів Державної податкової служби.

Рішенням ДПІ у Стрийському районі Львівської області №24475/10/25-006/24 від 31.12.2010 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 08.12.2010 року без змін (а.с.149-152 том 1).

Рішенням ДПА у Львівській області №8129/10/25-005/643 від 25.03.2011 року позивачу донараховано 15902,64 грн. пені, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 08.12.2010 року без змін (а.с.153-169 том 1).

Рішенням ДПА України №10249/6/25-0415 від 02.06.2011 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 08.12.2010 року без змін (а.с.170-173 том 1).

За наслідком розгляду скарги позивача ДПА у Львівській області, на підставі Акту ДПІ у Стрийському районі Львівської області про результати планової виїзної перевірки №3752/23-3/33797665 від 01.12.2010 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області додатково було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122200/2 від 04.04.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 15902,64 гривень (а.с.136 том 1). Як вбачається з матеріалів справи, дане податкове повідомлення-рішення позивачем в межах процедури адміністративного оскарження в органах державної податкової служби не оскаржувалось, а стало предметом розгляду даної судової справи разом з податковим повідомленням-рішенням №0000232200 від 08.12.2010 року.

Судом встановлено, що в ході здійснення планової виїзної перевірки підставою застосування відповідачем по відношенню до позивача штрафних санкцій в частині дотримання останнім валютного законодавства та законодавства щодо операцій із давальницькою сировиною в сумі 7771345,38 грн., став висновок відповідача про те, що кошти в сумі 8333775,58 доларів США за надані позивачем нерезиденту послуги по договору №1-07 від 21.11.2007 року (а.с.3-8 том 5) на рахунок позивача не надходили, а це, в свою чергу, є порушенням п.1 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

З таким висновком відповідача суд погодись не може, зважаючи на наступне. У відповідності до приписів абз.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції, крім тієї, що заборонена до експорту, або за згодою замовника та виконавця з використанням усіх цих форм.

У відповідності до приписів абз.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини, яка відноситься до 1-24 груп згідно з УКТЗЕД, можуть проводитися виключно у грошовій формі.

Таким чином, законодавцем встановлене єдине обмеження щодо форми та порядку розрахунку за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини. Таке обмеження міститься в абз.2 ч.1 ст.6 згаданого Закону і стосується розрахунків за певні конкретні групи Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, визначені Законом України «Про митний тариф України». Як вбачається з матеріалів справи поданих позивачем договорів, актів виконаних робіт та вантажних митних декларацій, позивач надавав свої послуги щодо давальницької сировини в інших групах класифікації товарів, відмінних від 1-24 груп згідно УКТЗЕД, а тому у позивача не виник обовязок дотримуватись виключно грошової форми розрахунків.

В той же час, абз.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»встановлює декілька форм порядку розрахунків, які є найбільш поширені в даній сфері. Перелік таких форм розрахунку не є вичерпний, а сам розрахунок між сторонами ЗЕД відносин може відбуватись на підставі інших нормативно-правових актів чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, серед інших, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, серед іншого, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Як встановлено в ході проведення податкової перевірки та вбачається з матеріалів справи, позивач, будучи стороною договору №1-07 від 21.11.2007 року (а.с. 3-8 том 5), здійснив переробку давальницької сировини на загальну суму 30697217,54 доларів США, в оплату за виконані роботи та надані послуг позивач отримав від нерезидента covery Drilling Equipment (Europe) Limited»розрахунок на загальну суму 22363441,96 доларів США. Порушення термінів повернення валютної виручки не встановлено. Заборгованість в сумі 8333775,58 доларів США на рахунок не позивача не надходила, оскільки в січні-лютому 2010 року була погашена шляхом зарахування між сторонами договору зустрічних однорідних вимог на суму 8333775,58 доларів США (акти взаємозаліку зустрічних заборгованостей від 17.01.2010р. на суму 5063246,74 дол. США (а.с. 186-187 том 1), від 05.02.2010р. на суму 73256,75 дол. США (а.с. 192-193 том 1), від 05.02.2010р. на суму 32248,58 дол. США (а.с. 198-199 том 1), від 05.02.2010р. на суму 68633,37 дол. США (а.с. 208-209 том 1), від 02.02.2010р. на суму 956928,41 дол. США (а.с. 260-261 том 1), від 03.02.2010 р. на суму 2139461,73 дол. США (а.с. 245-245 том 1). Зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось також без порушення термінів повернення валютної виручки.

У відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У відповідності до ст.217 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.

Можливість проведення розрахунків у сфері ЗЕД шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог допускається жодних обмежень чинним законодавством України, в тому числі Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не встановлено.

Листом НБУ України №18-211/1872-5495 від 23.06.99 року «Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог»розяснено, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. З огляду на те, що стаття 217 Цивільного кодексу України є чинною, ніяких загальних обмежень щодо припинення зобов'язання зарахування не встановлено. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 N 136.

Аналогічної думки притримується ДПА України, яка в своєму листі розясненні №20580/7/22-5017 від 09.10.2008 року зазначає, що чинним законодавством передбачена можливість здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між двома імпортними договорами.

Листом ДПА України №9433/7/22-6017 від 11.05.2007 року розяснено, що пунктом п.1.9. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року (на даний час, у звязку із зміною нумерації, п.1.10 Інструкції) передбачено, що експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, що є підставою для прийняття податковими органами, здійсненого суб'єктами господарювання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У відповідності до п.1.10. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року, експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо (розділ 1 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку N 455 від 13.12.2006р.).

Як вбачається з матеріалів справи, Листом Першої Львівської філії ВАТ «КРЕДОБАНК»№01.06-2218/10 від 09.04.2010 року (а.с.174 том 1) підтверджується факт зняття в березні 2010 року з контролю експортних операцій, здійснених ТзОВ «Діскавері бурове обладнання (Україна)»по договору №1-07 від 21.11.2007 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за імпортними договорами, що підписані з фірмою Drilling Equipment (Europe) Limited»(Кіпр).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, під час здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності, правомірно застосував у розрахунках з контрагентом нерезидентом таку форму припинення зобовязань як зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вбачається з письмових додаткових пояснень відповідача від 18.11.2011 року (а.с. 51-53 том 6), відповідач визнає, що припинення зустрічних зобовязань між сторонами зовнішньоекономічної угоди шляхом зарахування є допустимим та обґрунтованим відповідними положеннями статей Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, погоджуючись із фактом обґрунтованої можливості та правомірності припинення зустрічних однорідних вимого сторонами зовнішньоекономічних угод шляхом зарахування, відповідач наполягає на тому, що незалежно від такого зарахування позивач, у разі неотримання чи невчасного отримання експортної валютної виручки, повинен нести відповідальність у вигляді відповідних санкції за порушення законодавства про розрахунки в іноземній валюті.

З таким висновком відповідача суд погодитись не може. У відповідності до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст.217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

У відповідності до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено взаємні розрахунки по зовнішньоекономічному договору з нерезидентом, що підтверджується зняттям з контролю відповідної експортної операції обслуговуючим банком.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, який є необхідним для притягнення його до відповідальності на накладення на нього штрафних санкцій, а у відповідача відсутня правова підстава здійснення нарахування штрафної санкції в сумі 7771345,38 грн. за порушення ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах»на зобовязання, яке припинено у встановленому законом порядку.

Відтак, рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000232200 від 08.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», в частині застосування штрафної санкцію у розмірі 7771345,38 грн. є протиправним.

Судом встановлено, що за наслідками здійсненої планової виїзної перевірки відповідачем застосовано по відношенню до позивача штрафні санкції в частині дотримання останнім валютного законодавства в сумі 67057,41 грн. за порушення вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як встановлено в Акті про результати перевірки №3752/23-3/33797665 від 01.12.2010 року (а.с.122-123 том 1), у відповідності до контракту №07-01 від 26.12.2007 року з фірмою Drilling International (BVI) Ltd»позивачем, відповідно до акту виконаних робіт від 09.07.2008 року, заактовано робіт на загальну суму 55825,35 доларів США, в т.ч. 51531,16 доларів США прямих витрат та 4294,19 доларів США винагороди. Граничний термін надходження валютної виручки за даним актом 05.01.2009 року. Оплата надійшла від нерезидента фірми ford Drilling International (BVI) Ltd»26.02.2009 року в сумі 161727,72 доларів США, в т.ч. 55825,35 доларів США згідно вказаного акту виконаних робіт. Порушення терміну розрахунків в іноземній валюті становить 52 дні (з 06.01.2009 року по 26.02.2009 року включно), за що нарахована штрафна санкція в сумі 67057,41 грн. Розрахунок даної штрафної санкції міститься в Додатку №1 до Довідки №233/22-0/33797665 від 17.11.2010 року про результати планової виїзної документальної перевірки (а.с.21 том 2).

У відповідності до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст.217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно до ч.2 ст.238 Господарського кодексу України, вбачається, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України. При цьому, перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України не є вичерпним. Пеня за порушення встановлених ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції закону на момент прийняття рішення), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем порядку організації здійснення розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті мало місце з 05.01.2009 року по 26.02.2009 року включно, а адміністративно-господарська санкція застосована рішенням від 08.12.2010 року, тобто пізніше ніж через один рік з дня вчинення порушення в період з 05.01.2009 року по 26.02.2009 року, що виключає можливість її застосування на підставі положень статті 250 ГК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000232200 від 08.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», в частині застосування штрафної санкцію у розмірі 67057,41 грн. є протиправним у звязку із спливом строків застосування такої санкції та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що за наслідками здійсненої планової виїзної перевірки, на підставі Акту про результати перевірки №3752/23-3/33797665 від 01.12.2010 року та рішення ДПА у Львівській області №8129/10/25-005/643 від 25.03.2011 року, відповідачем додатково було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122200/2 від 04.04.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 15902,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування штрафної санкції відбулося за порушення розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини по ВМД№8485 фактурною вартістю 165340,09 грн. від 20.11.2009 року за період з 18.02.2010 року по 30.06.2010 року (5019,96 доларів США). Розрахунок даної штрафної санкції міститься в Додатку №1 до Довідки №233/22-0/33797665 від 17.11.2010 року про результати планової виїзної документальної перевірки (а.с.21 том 2) і по своїй суті відноситься до нарахованої штрафної санкції в сумі 7771345,38 грн. за порушення ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», визначеної в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000232200 від 08.12.2010 року. Неврахована відповідачем штрафна санкція в сумі 15902,64 грн. при винесенні рішення №0000232200 від 08.12.2010 року була донарахована та оформлена оскаржуваним рішенням №0000122200/2 від 04.04.2011 року.

Як було встановлено судом раніше, позивачем правомірно було припинено зобовязання по взаєморозрахунках із своїм контрагентом по договору №1-07 від 21.11.2007 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог із нерезидентом на суму 8333775,58 доларів США, яке відбулось в січні-лютому 2010 року.

Зважаючи на те, що сума 5019,96 доларів США, згідно ВМД№8485 від 20.11.2009 року, була включена сторонами зовнішньоекономічного договору у взаємозалік зустрічних однорідних вимог, наслідком чого стало зняття обслуговуючим банком в березні 2010 року з контролю експортних операцій, здійснених ТзОВ «Діскавері бурове обладнання (Україна)»по договору №1-07 від 21.11.2007 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за імпортними договорами, що підписані з фірмою Drilling Equipment (Europe) Limited»(Кіпр), у відповідача відсутня правова підстава здійснення нарахування штрафної санкції в сумі 15902,64 грн. за порушення ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах»на зобовязання, яке припинено у встановленому законом порядку.

Відтак, рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000122200/2 від 04.04.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», в частині застосування штрафної санкцію у розмірі 15902,64 грн. є протиправним.

Окрім того, в судове засідання відповідачем було подано лист ДПІ у Стрийському районі Львівської області №7641/10 від 13.04.2011 року (а.с.46 том 6) направлений відповідачем в адресу позивача про відкликання податкових повідомлень рішень, серед яких №0000112200/2 від 04.04.2011 року. В судовому засіданні 12.12.2011 року представник відповідача пояснив, що у вказаному листі була допущена опечатка в номері податкового повідомлення-рішення і відкликаним є оспорюване позивачем рішення №0000122200/2 від 04.04.2011 року. Доказів про це суду надано не було, позивач позовні вимоги не уточнював.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень в цілому з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, системно проаналізувавши положення законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Діскавері бурове обладнання (Україна)»підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 р. № 0000232200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 000012220/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.12.2011 року.

Суддя Журомська М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Журомська М.В.