Постанова № 20227174, 16.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2011 р. № 2а-8030/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря Галійчук А.В..,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Симетрія»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Симетрія»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправними дії ДПІ по проведенню документальної невиїзної перевірки Підприємства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 р. № 523/23-4/30650329; визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у викладенні в акті від 29.03.2011 р. № 523/23-4/30650329 висновків про безтоварність фінансово-господарських операцій та нікчемність правочинів вчинених між Підприємством та його контрагентами у січні 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, які стали підставою для відображення у звітності за січень 2011 року, грунтуються на припущеннях та зроблені без фактичного аналізу самих господарських операцій та документів, якими вони оформлені. Також зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом було недотримано положень статтей 78 та 79 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство «Симетрія»08.12.1999 року зареєстроване Львівською міською радою, згідно довідки АА № 297059 з ЄДРПОУ керівник Підприємства ОСОБА_3, місцезнаходження м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 4.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За визначенням абз.1 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки регламентовані ст. 79 ПК України.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України.

Відповідно до п.п 78.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України зазначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

За матеріалами справи вбачається,що на виконання п.п 78.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України податковим органом на адресу Підприємства надіслано запит від 10.02.2011 року № 2812/10/15-216 про надання документальних підтверджень та пояснень за результатами співставлення з іншими документами, пов?язаними з нарахуванням і сплатою податків, зборів (обов?язкових платежів) інформації поданих податкових операцій з податку на додану вартість вартість, уточнюючих розрахунків податкових зобов?язань, встановлено вірогідне заниження податкового зобов?язання на суму 529667,13 грн. Такий запит отримано Підприємством 23.02.2011 року уповноваженою особою Дідух.

У своїх поясненнях представник позивача зазначає, що на Підприємстві відсутні такі працівникі, як «Дідух», а директор нікого не уповноважував на отримання поштової кореспонденції. Проте з матеріалів справи вбачається, що судові повістки, які надсилались судом на адресу Підприємства, отримані особою «Дідух», та за наслідками такого повідомлення позивачем забезпечено явку повноважного представника в судові засідання. Вище викладене спростовує такі пояснення позивача.

Як встановлено судом, за наслідком отримання Підприємством запиту від 10.02.2011 року № 2812/10/15-216, жодних документів та пояснень до податкового органу таким надано не було, що стало підставою, в порядку п.п 78.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для проведення документальної позапланової перевірки Підприємства.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Вказана норма передбачає як можливість надіслання відправлення поштовим зв?язком, так і можливість особистого отримання відправлення, що в свою чергу кореспондується з кур'єрською доставкою поштового відправлення.

Узв?язку з проведенням перевірки Підприємства, ДПІ, на виконання ст. 20 ПК України здійснено запит від 16.03.2011 р. № 6201/10/23-410 керівнику ВАТ «УНДІПП»ім. Т.Шевченка, щодо надання інформації, а саме чи були укладені з ПП «Симетрія»договори оренди нежитлових приміщень. На вказаний запит надано лист від 17.03.2011 р. № 1/129-1 про те, що за вищевказаною адресою ПП «Симетрія»орендує приміщення кімнати № 306 площею 20,7 кв. м. за договором оренди № 139-10 від 01.12.2010 р. дійсного до 31.11.2011 р.

Відповідно до п.п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдинному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов?язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про піжтвердження відомостей про юридичну особу.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що до ДПІ не надходили повідомленні від позивача щодо зміни його юридичної адреси, зазначена обставина не заперечувалась представником позивача.

28.03.2011 року за наслідками обстеження юридичної (фактичної) адреси Підприємства не встановлено місцезнаходження посадових осіб Підприємства. Про що складено акт незнаходження за юридичною адресою від 28.03.2011 р.

На виконання вимог ПК Укрїни, з метою вручення наказу ДПІ про проведення перевірки від 29.03.2011 р. № 249 та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки Підприємства від 29.03.2011 р. № 7547/23-4 здійснено виїзд на юридичну адресу Підприємства: м. Львів, вул. В.Великого, 4 та встановлено відсутність посадових осіб ПП «Симетрія»за вказаною адресою. За наслідком встановленого складено акт № 5 від 29.03.2011 року про неможливість вручення наказу від 29.03.2011 р. № 249 та повідомлення від 29.03.2011 р. № 7547/23-4.

Згідно з ст. 93 Цивільного кодексу України зазначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Слід зазначити, що відповідно до частини 168.4.6 статті 168 ПК України контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Виходячи із норм статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

На підставі наведених норм суд приходить до висновку про існування обов'язку з боку позивача - платника податків по забезпеченню присутності уповноваженого представника з метою представництва інтересів та здійснення щоденного керування, управління та обліку.

З урахуванням вказаних фактичних обставин, суд вважає, що у відповідача були належні підстави для проведення перевірки.

Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення перевірки від 29.03.2011 р. № 249 ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року.

У зв?язку з ненаданням Підприємством інформації на запит податкового органу від 10.02.2011 року № 2812/10/15-216 при проведенні перевірки було використано податкову інформацію, що містилась в податковій звітності ПП «Симетрія»та бази даних АІС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС реєстр платників податків, АІС облік податків та платежів, за результатами проведеного аналізу якої встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та результатів обумовлених укладеними правочинами.

Підпунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку в акті перевірки факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ПП «Симетрія»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року, складено Акт від 29.03.2011 р. № 523/23-4/30650329. Перевіркою встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Станом на 29.03.2011 р. за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника згідно бази даних АІС Податки «9»- до ЄДР. Встановлено, що Підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов?язаних з наданням податкової вигоди теріх осіб. Правочини, укладені між Підприємством та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповіднодо ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Перевіркою встановлено, що правочини, які виконувались в період, охоплений перевіркою ПП «Симетрія»при придбанні та продажу товарів (послуг), не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Згідно з п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Проте таких заперечень на акт перевірки від 29.03.2011 р. № 523/23-4/30650329 Підприємством подано не було.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ забезпечила дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України, так як діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Окрім того, суд бере до уваги, що складання акту перевірки за встановлених судом обставин правомірності прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про проведення спірної перевірки жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, бо акт не впливає на права ПП як платника податків та не покладає на ПП жодних додаткових обовязків, а містить лише судження податкового органу з приводу обставин, викладених в ньому.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що оскаржуваними діями відповідача не порушуються права позивача, позовні вимоги останнього не підлягають до задоволення.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ст. 94 КАС України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2011 року.

Суддя Журомська М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Журомська М.В.