Рішення № 20227173, 13.10.2011, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-441/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2011 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді Рибакової В.В. при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської районної державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Гетьман”, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

27.09.1996 року помер її батько –ОСОБА_2. До дня смерті ОСОБА_2 мешкав у с. Криничувате Нікопольського району. Все життя він працював в колгоспі ім. Ілліча, був членом колгоспу, був колгоспним пенсіонером. Колгосп ім. Ілліча був реорганізований в КСП „ім. Ілліча”. За життя ОСОБА_2 як колгоспний пенсіонер мав право на земельний пай в КСП „ім. Ілліча” на території Криничуватьської сільської ради, був включений до списків до Державного акту. ОСОБА_2 неодноразово звертався до адміністрації колгоспу ім. Ілліча для отримання необхідних документів, але за життя так і не отримав їх. ОСОБА_2, як людина похилого віку, довірився роз’ясненням посадових осіб, тому не звертався до вищих інстанцій для отримання інформації з цього приводу.

Після смерті ОСОБА_2 позивач успадкувала за заповітом житловий будинок № 10 по вул. Кооперативній в с. Криничувате Нікопольського району. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 так і не оформив за життя своє право на земельний пай, не отримав правовстановлюючих документів на нього, позивач не може нотаріально оформити своє право на даний земельний пай.

Просить суд визнати за нею право власності на земельний пай на території Криничуватьської сільської ради в розмірі 7,89 кадастрових гектарів, вартістю 75332,41 грн. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 27.09.1996 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник Нікопольської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У судовому засіданні 06.06.2011 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності. Окрім того посилався на те, що ОСОБА_2 помер 27.09.1996 року, не отримавши сертифікату чи державного акту на право власності на земельну ділянку (пай), а отже на момент смерті ОСОБА_2 не став власником частки землі, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю. Зазначене викладене і у запереченнях на позов (а.с.29).

Представник третьої особи до суду не з’явився, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Указом Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Кількість осіб, які мають право на земельну ділянку (пай), приймається за списком, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, який у разі потреби уточнюється і підписується головами відповідної ради і підприємства.

Виходячи з викладеного, право на земельну ділянку (пай) мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства. Право на земельну частку (пай) громадян в недержавному сільськогосподарському підприємстві виникає з часу передачі земель у колективну власність сільгосппідприємству, що посвідчується державним актом на право колективної власності на землю.

Згідно Указу Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ” право на земельний пай набувають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа, що його засвідчує, а саме земельного сертифіката.

Успадкування права на земельну частку (пай) у разі смерті громадян-співвласників колективної власності на землю, зокрема й тих, що не змогли з різних причин отримати сертифікат на право на земельну частку (пай), здійснюється згідно з нормами Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що померлий ОСОБА_2 був батьком позивача (а.с.6-8). З 1955 року по 1980 рік ОСОБА_2 був членом колгоспу та працював в колгоспі ім. Ілліча (а.с.38). Колгосп ім. Ілліча був реорганізований в КСП ім. Ілліча на підставі розпорядження голови Нікопольської районної ради від 30.12.1994 року за № 169/1 (а.с.35,38). Товариство з обмеженою відповідальністю „Гетьман” є правонаступником КСП ім. Ілліча на підставі змін та доповнень до Статуту ТОВ „Гетьман” реєстраційна справа № 04052318Ю0010115 від 28.04.2000 року (а.с.35,38-54).

Згідно довідки відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 26.03.2009 року № 226/4, державний акт на право колективної власності на землю КСП „ім.Ілліча” виданий 11.08.1995 року № 13. Цією ж довідкою підтверджено, що ОСОБА_2 включений до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП „ім.Ілліча” за № 407 (а.с.10). Викладене не оспорювалося в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27.09.1996 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8). Згідно зі свідоцтвом про право спадщину за заповітом, виданого 02.06.1997 року, зареєстрованого в реєстрі 1-2441, позивач після смерті ОСОБА_2 успадкувала за заповітом житловий будинок № 10 по вул. Кооперативній в с. Криничувате Нікопольського району та грошові внески з належними процентами, що знаходяться в ощадному банку № 8170/019 с. Криничувате, Нікопольського району, що належали спадкодавцю на підставі ощадних книжок на рахунках № 057212, № 2570, № 07900040 (а.с.9).

13.11.1997 року померла мати позивача –ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6,7,11). Згідно зі свідоцтвом про право спадщину за законом, виданого 07.03.2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-612 позивач після смерті ОСОБА_3 успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ілліча, с. Криничувате, Нікопольського району, Дніпропетровської області розміром 7,89 в умовних кадастрових гектарах, що належало спадкодавцеві на підставі сертифіката на право власності на земельну частку (пай) Серія ДП № 0092383, виданого 08.04.1997 року Нікопольською районною державною адміністрацією; на грошові внески з належними процентами та компенсацією (а.с.12-14).

Викладене свідчить про те, що позивач ще в 1997 році знала про своє право на оформлення спадщини на земельну частку (пай) у розмірі 7,89 кадастрових гектарів після смерті батька, мала таку можливість, однак своєчасно своїм правом не скористалася.

У відповідності до ст.75 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Згідно ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові; якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Згідно ст. 71 ЦК УРСР, загальний строк позовної давності встановлений в три роки.

У судовому засіданні представник відповідача заявив про порушення позивачем строку позовної давності. Позивач у судовому засіданні не змогла пояснити з яких поважних причин нею був пропущений строк позовної давності, доказів цього суду не надала. Поновити пропущений строк не просила.

Враховуючи, що у відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності без поважних причин, що є підставою для відмови в позові, і підстав для його поновлення немає. Тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 71,75,80 ЦК УРСР, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_4