Рішення № 20226003, 22.12.2011, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 2-1782/11

РІШЕННЯ

іменем України

"22" грудня 2011 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі :

головуючого - судді Радченка В.Є.

при секретарі - Гайтеровій Я.М.

з участю:

представниці позивача –ОСОБА_1

відповідачки –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Сніжнетепломережа” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Сніжнетепломережа” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію в сумі 2856 грн. 07 коп., втрат від інфляційних процесів в розмірі 311 грн. 10 коп. та 3% річних в розмірі 102 грн. 38 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Сніжнетепломережа” до квартири за адресою відповідачки надало комунальні послуги у вигляді теплоенергії та гарячого водопостачання на зазначену суму. Відповідачка своєчасно не вносила плату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого станом на 01.03.2011 р. накопичилась вищезазначена заборгованість.

В судовому засідання представниця позивача за довіреністю, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що в її квартирі демонтовані прилади опалення. Оплата за теплоенергію їй не повинна нараховуватись і тому просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне. Квартира за адресою: м. Сніжне, вул. Карапетяна 17а/48 належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2009 р., зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.04.2009 р. Тобто, відповідачка є власницею цієї квартири і споживачем комунальних послуг з 21.04.2009 р.

Згідно з лицевим рахунком № 101306 на ім’я відповідачки за послуги з теплопостачання в вищезазначену квартиру за період з 15.10.2009 р. по 01.03.2011 р. накопичився борг в розмірі 2036 грн. 19 коп. виходячи з наступного розрахунку. З часу набуття права власності на квартиру 21.04.2009 р. по 15.10.2009 р. послуги з теплопостачання не надавались через неопалювальний сезон. Загальна заборгованість станом на 01.03.2011 р. складає 2856,07 грн.

Від цієї заборгованості підлягає відрахуванню борг за лютий 2009 р. в розмірі 367, 11 грн., за березень 2009 р. в розмірі 367, 11 грн., за квітень 2009 р. в розмірі 85,66 грн. (з врахуванням суми перерахунку в розмірі 97,60 грн. 08 квітня 2009 р.) , тобто підлягає відрахуванню борг в розмірі 819,88 грн.

2856,07 грн.-819,88=2036,19 грн.

Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України” Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. (в редакції на час утворення заборгованості) зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В п.п. 1 п. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 р. (в редакції на час утворення заборгованості) передбачено, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 15.10.2009 р. по 01.03.2011 р. в розмірі 2036,19 грн.

Оцінюючи доводи відповідачки про те, що вона не отримувала теплову енергію, в її квартирі демонтовані прилади опалення і тому вона не визнає боргу - суд вважає їх неспроможними з наступних підстав.

З наданих відповідачкою доказів вбачається, що вона самовільно демонтувала радіатори опалення в своїй квартирі від центрального теплопостачання.

Відповідачка не надала суду доказів отримання дозволу на відключення квартири від системи центрального опалення.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо управління об’єктами житлово-комунального господарства, контроль за технічним станом, використанням та утримання об’єктів нерухомого майна всіх форм власності покладено на органи місцевого самоврядування. Тому надання дозволу на переобладнання інженерних мереж в житловому будинку, зокрема на переобладнання системи централізованого опалення на індивідуальну –належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, а також Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2006 р. з наступними змінами. Зазначений Порядок визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку в цілому передбачена за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до п. 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Також, пунктом 29 цих Правил передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання. Тобто, самовільне відключення приладів опалення не є підставою для зменшення оплати за надані послуги.

Зі згаданих нормативних актів вбачається, що споживач може відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але відключення його від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води повинно здійснюватись у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Вказаного порядку відповідачка не дотрималась, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідачка не отримує такі послуги за власним бажанням, через самовільне відключення і всупереч діючому законодавству. Вона має право і можливість відновити радіатори опалення в власній приватизованій квартирі. Законодавством не передбачено, що радіатори опалення в приватизованій квартирі повинен відновляти хтось інший, окрім власника. Якщо радіатори опалення пошкоджені в приватизованій квартирі з провини інших осіб –власник квартири має право захищати своє право власності в установленому законом порядку, в тому числі має право вимагати відшкодування від винних в цьому осіб заподіяної власнику квартири шкоди. Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що відповідачка повинна сплачувати вищезазначену заборгованість.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення втрат від інфляційних процесів в розмірі 311 грн. 10 коп. та 3% річних в розмірі 102 грн. 38 коп. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценту не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вказані правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються також ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Дане законодавство по відношенню до ст.625 ЦК України є спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем і тому саме спеціальне законодавство і повинно застосовуватися при вирішенні даного спору.

Дане спеціальне законодавство передбачає порядок регулювання відносин між сторонами: виконавцем (позивачем) і споживачем, замовником (відповідачами). Воно встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у даній сфері здійснюються виключно на договірних засадах, що повинен бути укладений договір у письмовій формі, мається затверджений Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення; передбачені права та обов'язки сторін даних правовідносин, порядок виконання обов'язків, відповідальність за їх невиконання, у тому числі за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Даним спеціальним законодавством не передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг споживач повинен оплачувати заборгованість з врахування індексу інфляції та оплачувати 3 % річних.

Між сторонами не виникли взаємні грошові зобов'язання у розумінні ст.625 ЦК України. Спеціальним законодавством не передбачена відповідальність споживача по оплаті заборгованості з теплопостачання з врахування індексу інфляції та річних у разі несвоєчасної оплати послуг. Між сторонами не укладався договір у письмовій формі, який би передбачав таку відповідальність. В зв’язку з цим суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки втрат від інфляційних процесів та 3% річних не можуть бути задоволенні і в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. (який був чинним на момент звернення позивача в суд з цим позовом 31.10.2011 р.) на користь держави підлягав стягненню судовий збір в розмірі 51 грн. При поданні позовної заяви ОКП “Донецьктеплокомуненерго” не сплатило судовий збір. Позивач не звільнений від обов’язку сплатити судовий збір при постановленні судового рішення. Оскільки зазначений позов задоволений частково (на 62%) –суд на підставі ст. 88 ЦПК України прийшов до висновку про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з позивача 19,38 грн. судового збору, з відповідачки 31 грн.62 коп. судовий збір

Позивач при зверненні до суду сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. Стаття 88 ч. 1 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки зазначений позов задоволений частково - суд прийшов до висновку про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача витрати на ІТЗ в розмірі 18 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Сніжнетепломережа” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію, втрат від інфляційних процесів та 3% річних - задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2036 (дві тисячі тридцять шість) гривень 19 коп.

В решті позовних вимог обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Сніжнетепломережа” до ОСОБА_2 –відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 (вісімнадцять ) гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 31 (тридцять одну) гривню 62 коп. судового збору на рахунок Сніжнянського міського суду: (код ЄДРПОУ (суду): 02895774; отримувач: УДК у м. Сніжне (м. Сніжне); код ЄДРПОУ (банку): 34686453; банк отримувача: ГУДКУ у Донецькій області; МФО: 834016; розрахунковий рахунок щодо сплати судового збору: 31217206700078; код класифікації доходів бюджету: 22030001).

Стягнути з обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” 19 (дев’ятнадцять) гривень 38 коп. судового збору на рахунок Сніжнянського міського суду: (код ЄДРПОУ (суду): 02895774; отримувач: УДК у м. Сніжне (м. Сніжне); код ЄДРПОУ (банку): 34686453; банк отримувача: ГУДКУ у Донецькій області; МФО: 834016; розрахунковий рахунок щодо сплати судового збору: 31217206700078; код класифікації доходів бюджету: 22030001).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_3