Постанова № 20225199, 06.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р. № 2а-9055/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача Тиндика Р.В.

представника відповідача Пельо О.М.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТЕД" до ДПІ у Жидачівському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТЕД" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень виданих ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, на підставі акта перевірки від 15.03.2011 року за № 255/23-1/31121111 в звязку з недостовірністю та незаконністю висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП "ТЕД" та контрагентом-постачальником ТзОВ "Екопласт-Львів", які здійснювались протягом липня та серпня 2010 року, та скасування прийнятих ДПІ у Жидачівському районі Львівської області податкових повідомлень-рішень від 29.03.2011 року за № 0000222320/4596, яким позивачу визначено грошове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 224282,82 грн., в тому числі 179426,25 грн. за основним платежем та 44856,57 грн. за штрафними санкціями; та від 29.03.2011 рокуза №0000212320/4595, яким позивачу визначено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 179426, 25 грн., в тому числі 143541 грн. за основним платежем та 35885,25 грн. за штрафними санкціями.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити. Позивач вважає, що висновки посадових осіб в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, позивач вважає, що відсутні будь-які правові підстави вважати договір, укладений між ним та вказаним в акті контрагентом, нікчемним.Також, в позовній заяві, зазначається про відсутність порушень позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач подав заперечення проти позову, відповідно до якого, позивачем не могли здійснювалися господарські операції з ТзОВ "Екопласт-Львів", оскільки зазначений контрагент прозвітував перед відповідними податковими органами за перевірені податкові періоди з нульовими показниками, податкова звітність прийнята до відома, аналіз інших показників податкової звітності та дані інших податкових органів вказують про неможливість фактичного здійснення господарських операцій даним субєктом господарювання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з наведених у запереченні підстав, просить відмовити в заловоленні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно матеріалів справи, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "ТЕД" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 255/23-1/31121111 від 15.03.2011 року. На підставі даного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011 року, якими позивачу нараховано грошових зобовязань за платежем податок на прибуток в сумі 224282,82 грн., в тому числі 179426,25 грн. за основним платежем та 44856, 57 грн. за штрафними санкціями; та за платежем податок на додану вартість в сумі 179426,25 грн., в тому числі 143541 грн. за основним платежем та 35885,25 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається із акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, підставою для визначення сум грошових зобовязань стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які полягають у незаконному віднесення до валових витрат та валового доходу сум з вартості безтоварних нікчемних операцій, що призвело до заниження податку на прибуток та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у звязку із віднесенням до податкового кредиту ПДВ з безтоварних нікчемних операцій, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, ЦК України, ГК України, КАС України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у господарських відносинах з ТзОВ "Екопласт - Львів" з приводу купівлі товару скло некондиційне /склобій/. В підтвердження обставин виконання між сторонами господарських операцій Позивачем представлено суду як докази по справі первинні бухгалтерські документи - податкові накладні та накладні за липень та серпень 2010 року, залізничні накладні, договір, платіжні доручення, а також ліцензію, наказ № 2 від 03.01.2010 р., Акти за 2010 рік, в т. ч. за липень та серпень 2010 р., ліцензія, договір з контрагентом на поставку склобою у 2010 році.

Як вбачається із доводів позивача та змісту наданих до справи документів, Приватне підприємство "ТЕД" на підставі отриманої ліцензії серії АВ№115468 у 2010 році здійснювало господарську діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (склобою). Заготовлену сировину ПП "ТЕД" постачало на АТ "Ветропак Гостомельський склозавод" залізничним транспортом на підставі укладеного договору поставки № 03/15 від 19.02.2010 р. Перед здійсненням поставок ПП "ТЕД" власними силами та засобами здійснювало передпродажну підготовку товару /очищення від сторонніх домішок, сортування за видами, подрібнення тощо/ у порядку затвердженому на підприємстві, про що складені відповідні Акти, зокрема за липень та серпень 2010 р. Як докази по справі суду надані копії залізничних накладних за липень та серпень 2010 року, що підтверджують реальність здійснення ПП "ТЕД" господарської діяльності, а саме наявність товару та поставку його контрагенту.

За вказаними операціями позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по ПДВ за фактом придбання товарів, а також валовий дохід та податкові зобовязання з ПДВ по реалізації товару контрагенту, що підтверджено актом перевірки.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлював, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону). Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Такі ж доводи можна застосувати і щодо валових витрат, оскільки відповідно до ст.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом. А отже, позивач не може бути позбавлений права на валові витрати та податковий кредит у звязку із неналежним звітуванням та неналежною сплатою податків його контаргентами.

Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує виключно твердженням про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), а тому виписані накладні та податкові накладні не можуть бути використані при формуванні валових витрат та податкового кредиту. Такий висновок ґрунтується на фактах нікчемності вчиненого позивачем правочину. Однак, із врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ТзОВ "Екопласт-Львів", оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій по поставці товару контрагент ПП "ТЕД" був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, мав статус платника податку на додану вартість.

Крім того, не можна вважати належними і доводи про нікчемність операцій з огляду на те, що у вказаних контрагентів, на думку органу державної податкової служби, відсутні необхідні можливості для надання послуг. Адже, відсутності штату працівників по основному місцю праці, транспортних засобів та виробничих і складських приміщень є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій. діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів. Оскільки інформація про відсутність штатних працівників є результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів таких працівників. Однак, дана інформація не належним доказом не використання праці найманих осіб взагалі. В даному випадку можна вказувати про правопорушення у вигляді несплати податків, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не про вчинення безтоварних операцій. Щодо відсутності у контрагентів позивача транспортних засобів, складських та виробничих приміщень, то акт перевірки не містить аналізу щодо необхідності таких обєктів при поставці товару позивачу.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить обєктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ "Екопласт-Львів", натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними. Зазначене підтверджується тим, що в акті складеному Відповідачем міститься посилання на Акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова про нікчемність правочину та безтоварності № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р. Однак у вказаному Акті відсутні будь які висновки в частині Приватного підприємства "ТЕД". Розбіжність у інформаційній базі "Контрагенти" за липень та серпень 2010 року, між податковим кредитом ПП "ТЕД" та податковими зобовязаннями ТзОВ "Екопласт-Львів", як вбачається з Акту перевірки № 255/23-1/31121111 від 15.03.2011р виникла за результатами запису про відсутність за місцезнаходженням ТзОВ "Екопласт -Львів" від 15.11.2010 р., та анулювання свідоцтва платника ПДВ 22.11.2010 року, на підставі Акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова про нікчемність правочину та безтоварності № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010р., а не за фактичним встановленням Відповідачем безтоварності господарських операцій між ТзОВ "Екопласт -Львів" та ПП "ТЕД". В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Так, в матеріалах справи наявні наказ № 2 від 03.01.2010 р., Акти за 2010 рік, в т. ч. за липень та серпень 2010 р., ліцензія, договір з контрагентом на поставку склобою у 2010 році, залізничні накладні, що являються доказами, які підтверджують наявність отриманого товару, здійснення з ним виробничих операцій, та поставку на завод, тобто факт здійснення господарської діяльності, яку здійснює ПП "ТЕД" - збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (склобою) з метою поставки виготовленої сировини на завод.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Щодо висновків акту перевірки про завищення валових доходів, то вони ґрунтуються виключно на вищенаведених висновках по операціях щодо придбання товарів. Однак, всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, він не містить жодних обґрунтувань щодо порушень норм податкового законодавства при податковому обліку операцій з продажу позивачем товарів, а отже підстави для зменшення позивачу валових доходів в даному випадку не можна вважати обґрунтованими.

Відповідно ж до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно із п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі від 29.03.2011 р. №0000212320/4595 та №0000222320/4596.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

повний текст постанови виготовлено 12.12.2011 р.

Суддя Брильовський Р.М.