Постанова № 20224686, 16.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2011 року Справа № 2а-10847/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача:Соловйова В.М. (директор),

відповідача:ОСОБА_2 (довіреність № 7486 від 05.05.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Котлоочистка» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 № 0001142301, від 08.11.2011 № 0001132301, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Котлоочистка» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, у якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001142301 від 08.11.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 23448,65 грн., у тому числі: 18758,92 грн. основний платіж, 4689,73 грн. штрафні санкції;

- № 0001132301 від 08.11.2011, яким збільшено приватному акціонерному товариству «Котлоочистка» суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 23310,81 грн., у тому числі: 23448,65 грн. основний платіж, 5862,16 грн. штрафні санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку проведено невиїзну документальну перевірку ПРАТ «Котлоочистка», код ЄДРПОУ 21804044, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку па додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» за період з 01.04.2009 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 24.10.2011р. № 1930/23-21804044.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0001142301 від 08.11.2011, у якому зазначено, що згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, на підставі акта перевірки № 1930/23-21804044 від 24.10.2011 встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок па додану вартість» (із змінами та доповненнями), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за податком па додану вартість на суму 23448,65 грн., у тому числі: 18758,92 грн. - основний платіж та 4689,73 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 08.11.2011, в якому зазначено, що згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, па підставі акта перевірки № 1930/23-21804044 від 24.10.2011 встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 29310,81 грн., в тому числі: 23448,65 грн. - основний платіж, та 5862,16 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає зазначені повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

На думку відповідача, у позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості робіт по операціям з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» при здійсненні нікчемного правочину.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що, згідно акта невиїзної документальної перевірки від 18.05.2011 № 228/23-36827435 Ленінської МДПІ у м. Луганську, вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 за справою № 1-274/2011 ОСОБА_5. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 та ч.2 ст.205, ч.2 ст.357 КК України. Тому відповідач вважає, що даний факт свідчить про те, що правочини між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, зазначені правочини є нікчемними, які в силу закону не створюють юридичних наслідків.

Позивач не погоджується з висновками перевіряючи, оскільки в період, що перевірявся відповідачем, ПРАТ «Котлоочистка» здійснювало господарську діяльність з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» відповідно до укладених договорів № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009, згідно яких виконавець приймав на себе зобов'язання проведення робіт: технічна допомога в проведенні еколого-теплотехнічних випробувань котлів БКЗ-75, наладка оптимального режиму роботи водопроводу, технічна допомога при розробці технології очищення води, а замовник зобов'язався оплатити виконавцю суми в порядку та на умовах, передбачених у зазначених договорах.

В період з 05.05.2009 по 29.06.2009 ТОВ «Інвестиційні торгові системи» виконало для позивача вказані роботи на загальну суму 112553,52 грн., у т.ч. ПДВ 18758,92 грн. Факти виконання робіт підтверджуються актами здачі-приймання виконаних робіт та податковими накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками обох підприємств.

Розрахунки за договорами здійснювалися в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі доручень: № 213 від 07.09.2009 на суму 47591,52 грн.; № 223 від 18.09.2009 на суму 64962,00 грн.

Таким чином, господарські відносини між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» відбувалися з чітким дотриманням норм діючого законодавства України.

На думку відповідача, наведені вище господарські операції з боку ТОВ «Інвестиційні торгові системи» не підтверджуються стосовно врахування реальної мети директора товариства. Також співробітники податкової стверджують, що документи, підписані ОСОБА_4 - директором ТОВ «Інвестиційні торгові системи», не мають юридичної сили, оскільки він виконував функції «фіктивного» директора, тому такі факти свідчать про те, що правочини між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними, які в силу закону не створюють юридичних наслідків.

Разом з тим, жодною зі сторін правовідносини між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» не визнано у судовому порядку нікчемними.

Відповідач не має жодних законних підстав виключати суми ПДВ зі складу податкового кредиту та застосовувати штрафні санкції, а також завищувати суму податку на прибуток та застосовувати штрафні санкції.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.11.2011 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.64-66), у яких зазначив, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну невиїзну перевірку ПРАТ «Котлоочистка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» код за ЄДРПОУ 32742840 за період з 01.04.2009 по 30.06.2009.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку отримано листом від 05.09.2011 № 17572/7/23-907/471 вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 за справою № 1-274/2011, згідно якого ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.357 КК України.

Згідно вироку, ОСОБА_5 вирішив перереєструвати на ОСОБА_4, фактично на підставну особу, субєкт підприємницької діяльності - ТОВ «Інвестиційні торгові системи». Після перереєстрації ТОВ «Інвестиційні торгові системи», ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 печатку та статутні документи ОСОБА_5, а також пароль і систему захисту системи програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

На підставі вищезазначеного, ДПІ в м. Сєвєродонецьку прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки ПРАТ «Котлоочистка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» за період з 01.04.2009 по 30.06.2009.

Проведеною перевіркою встановлено відсутність у ПРАТ «Котлоочистка» права на включення до складу податкового кредиту та валових витрат вартості робіт по операціям з ТОВ «Інвестиційні торгові системи».

У результаті порушення контрагентом ТОВ «Інвестиційні торгові системи» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009, укладені з ПРАТ «Котлоочистка» на виконання робіт, мають протиправний характер та є нікчемними.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватного акціонерного товариства «Котлоочистка» (ідентифікаційний код 21804044) (далі ПРАТ «Котлоочистка») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 07.10.1994, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000601 (а.с.10).

ПРАТ «Котлоочистка» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.10.1994 за № 1116, станом на дату підписання акта перебуває на обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.05.2007 № 100043519, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку, індивідуальний податковий номер 218040412140, зареєстрований платником ПДВ.

З 13.10.2011 по 19.10.2011 посадовою особою ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі наказу від 12.10.2011 № 1367-п проведено невиїзну документальну перевірку ПРАТ «Котлоочистка», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» за період з 01.04.2009 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 24.10.2011 № 1930/23-21804044 (а.с.35-41).

Згідно висновків ата від 24.10.2011 № 1930/23-21804044 перевіркою встановлено порушення ПРАТ «Котлоочистка»:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 23448,65 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 23448,65 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 18758,92 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 10827,00 грн., за червень 2009 року в сумі 7931,92 грн.;

- договори № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009, укладені між ТОВ «Інвестиційні торгові системи» та ПРАТ «Котлоочистка» на виконання робіт суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

Висновок акта перевірки від 24.10.2011 № 1930/23-21804044 щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Інвестиційні торгові системи» та ПРАТ «Котлоочистка», заниження податку на прибуток на податку на додану вартість вмотивовано віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сформованої за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентом ТОВ «Інвестиційні торгові системи».

Так, перевіркою встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 у справі № 1-274/2011 визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.357 КК України. Згідно вироку, ОСОБА_5 вирішив перереєструвати на ОСОБА_4, фактично на підставну особу, субєкт підприємницької діяльності - ТОВ «Інвестиційні торгові системи». Після перереєстрації ТОВ «Інвестиційні торгові системи», ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 печатку та статутні документи ОСОБА_5, а також пароль і систему захисту системи програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

Отже ДПІ в м. Сєвєродонецьку зроблено висновок, що ОСОБА_4 податкову та іншу звітність ТОВ «Інвестиційні торгові системи» не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити. Таким чином, діяльність ТОВ «Інвестиційні торгові системи» не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 ГК України.

Отже, за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» ПРАТ «Котлоочистка» завищено валові витрати у сумі 93794,60 грн. та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість зайво віднесено суму 18758,92 грн.

Податкові накладні не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ПРАТ «Котлоочистка» у звязку з тим, що вони не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Інвестиційні торгові системи».

На підставі акта перевірки від 24.10.2011 № 1930/23-21804044 ДПІ в м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0001132301 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 29310,81 грн., у тому числі 23448,65 грн. за основним платежем, 5862,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.42).

На підставі акта перевірки від 24.10.2011 № 1930/23-21804044 ДПІ в м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0001142301 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 23448,65 грн., у тому числі: 18758,92 грн. за основним платежем, 4689,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із п.п.4.1.1 та 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Інвестиційні торгові системи» та ПРАТ «Котлоочистка» укладено договори № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009 на виконання робіт (а.с.47, 51).

Згідно вказаних договорів виконавець приймав на себе зобов'язання проведення робіт: технічна допомога в проведенні еколого-теплотехнічних випробувань котлів БКЗ-75, наладка оптимального режиму роботи водопроводу, технічна допомога при розробці технології очищення води, а замовник зобов'язався оплатити виконавцю суми в порядку та на умовах, передбачених у зазначених договорах.

Виконання вказаних договорів підтверджено:

- договору № 0505-1 від 05.05.2009: кошторисом робіт на загальну суму 64962,00 грн., у т.ч. ПДВ 10827,00 грн., який є додатком до договору; актом приймання-передавання виконаних робіт від 29.05.2009; податковою накладною від 29.05.2009 № 290509/003 на загальну суму 64962,00 грн., у т.ч. ПДВ 10827,00 грн.; платіжним дорученням № 223 від 18.09.2009 (а.с.46, 52-54);

- договору № 0706-01 від 08.06.2009: кошторисом робіт на загальну суму 47591,52 грн., у т.ч. ПДВ 7931,92 грн., який є додатком до договору; актом приймання-передавання виконаних робіт від 29.06.2009; податковою накладною від 29.06.2009 № 290609/001 на загальну суму 47591,52 грн., у т.ч. ПДВ 7931,92 грн.; платіжним дорученням № 213 від 07.09.2009 (а.с.46, 48-50).

Крім того, представником позивача у судовому засіданні для огляду надавалися звіти виконаних робіт за договорами № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009.

Усі вищевказані податкові накладні включені ПРАТ «Котлоочистка» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.82-83).

Як вбачається з відповіді № 291 від 27.07.2011 на запит № 13181/23-105 від 29.07.2011 позивачем до перевірки були надані всі вищезазначені документи (а.с.124).

Операції з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» включені ПРАТ «Котлоочистка» до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за травень та червень 2009 року (а.с.114-122).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ПРАТ «Котлоочистка» робіт, отриманих від ТОВ «Інвестиційні торгові системи», в межах господарської діяльності (а.с.84-107).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи», а відтак позивачем сформовано валові витрати та включено суми до податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору між ПРАТ «Котлоочистка» та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Інвестиційні торгові системи» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкових повідомлень-рішень.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про непідтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 ГК України, ст.ст.203, 228 ЦК України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Що стосується посилань відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 у справі № 1-274/2011, як на доказ того, що податкові накладні, отримані від ТОВ «Інвестиційні торгові системи», не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Інвестиційні торгові системи», суд оцінює їх критично з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Оглядом договорів № 0505-1 від 05.05.2009 та № 0706-01 від 08.06.2009, кошторисів, актів приймання-передавання, податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інвестиційні торгові системи», встановлено, що від імені ТОВ «Інвестиційні торгові системи» зазначені документи підписані ОСОБА_4.

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 у справі № 1-274/2011 засуджено ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.357 КК України (а.с.68-70).

Разом з тим, вказаний вирок жодним чином не стосується керівника ТОВ «Інвестиційні торгові системи» - ОСОБА_4, питання підписання чи не підписання ОСОБА_4. податкових накладних, наданих ПРАТ «Котлоочистка», у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза не проводилась, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача податкові накладні складені та підписані не ОСОБА_4. вироком суду не підтверджуються.

Таким чином, у судовому засіданні посилання відповідача на те, що наявні у позивача податкові накладні були підписані не ОСОБА_4., спростовані у судовому засіданні.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, тому за відсутності обставин щодо вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4. протиправної діяльності щодо надання недостовірних документів ПРАТ «Котлоочистка», вказаний вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Інвестиційні торгові системи».

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку ПРАТ «Котлоочистка» не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу сум грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2011 № 0001142301, від 08.11.2011 № 0001132301.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2011 № 0001142301, від 08.11.2011 № 0001132301.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 грудня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Котлоочистка» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 № 0001142301, від 08.11.2011 № 0001132301, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.11.2011 № 0001142301, яким збільшено приватному акціонерному товариству «Котлоочистка» суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 23448,65 грн., у тому числі: 18758,92 грн. основний платіж, 4689,73 грн. штрафні санкції.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.11.2011 № 0001132301, яким збільшено приватному акціонерному товариству «Котлоочистка» суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 23310,81 грн., у тому числі: 23448,65 грн. основний платіж, 5862,16 грн. штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Котлоочистка» (місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 4, ідентифікаційний код 218804044) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 21 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяК.О. Пляшкова