Постанова № 20224466, 20.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2011 року Справа № 2а-11455/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Ворошило О.Є.

в присутності сторін:

від позивача - Мілобінська М.Г.

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» про стягнення коштів за податковим боргом

08 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» про стягнення коштів за податковим боргом.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що Мале приватне науково виробниче підприємство «Піонер» зареєстровано як юридична особа у Сєвєродонецькій міській раді, про що зроблено запис в журналі реєстраційних справ № 1077 п. 2 від 16.11.1993 року і присвоєно ідентифікаційний номер юридичної особи 20181742.

23.11.1993 року підприємство взято на облік до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в якості платника податків.

Підприємство є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання у відповідача утворився податковий борг перед бюджетом у сумі 6187,91 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути кошти Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» за податковим боргом в сумі 6187,91 грн..

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Мале приватне науково виробниче підприємство «Піонер» зареєстровано як юридична особа у Сєвєродонецькій міській раді, про що зроблено запис в журналі реєстраційних справ № 1077 п. 2 від 16.11.1993 року і присвоєно ідентифікаційний номер юридичної особи 20181742 .

23.11.1993 року підприємство взято на облік до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в якості платника податків, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків (а.с.8).

Підприємство є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100108717 підприємство є платником податку на додану вартість (а.с.9).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання у відповідача утворився податковий борг перед бюджетом у сумі 6187,91 грн., який складається з :

- податку на прибуток в сумі 1915,79 грн., що підтверджується деклараціями № 34017 від 05.08.2008 року, № 53451 від 03.11.2008 року та податковим повідомленням рішенням № 00001241501/0 від 21.04.2009 року (а.с.11,12,19)

- податку на додану вартість в сумі 3372,12 грн., що підтверджується деклараціями № 37341 від 19.08.2008 року, № 27146 від 14.06.2009 року, № 17929 від 09.05.2010 року та податковим повідомленням рішенням № 0002341600/0 від 22.11.2010 року (а.с.13-18,20);

- податку з власників транспортних засобів в сумі 900,00 грн., що підтверджується розрахунком № 4742 від 23.02.2006 року (а.с.21).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу, виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого законодавства в частині узгодження податкового боргу та нарахування пені.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 2181) (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) та з метою погашення податкового боргу відповідача податковим органом були прийняті заходи, передбачені Законом № 2181, а саме:

-23.10.2001 року відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/80 (а.с.22);

-03.10.2002 року відповідачу було направлено другу податкову вимогу № 2/690 від (а.с.23).

17.01.2005 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про реєстрацію податкової застави Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» за номером 1611315 (а.с.29).

Наявність податкового боргу підтверджується обліковою карткою платника (а.с.25-39).

Таким чином, вищевказані заходи з погашення податкового боргу, які були здійсненні податковою інспекцією, не дали позитивного результату, у зв'язку з чим виникає необхідність застосування погашення суми податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи відповідача.

Згідно пп. 14.1.156 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Перша вимога про стягнення податкового боргу № 1/80 була надіслана відповідачеві 23.10.2001 року, другу податкову вимогу № 2/690 було надіслано відповідачеві 03.10.2002 року, тобто 60 днів з моменту надіслання минуло. Відповідачем вищезазначені вимоги не оскаржені, не скасовані та є такими, що підлягають виконанню.

Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» про стягнення коштів за податковим боргом задовольнити повністю.

Стягнути кошти Малого приватного науково виробничого підприємства «Піонер» за податковим боргом :

-з податку на прибуток в сумі 1915,79 грн. (одна тисяча девятсот п'ятнадцять гривень сімдесят девять копійок) з рахунків у банках, обслуговуючих платника на р\р 31119009700080, код платежу 11021000, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627;

-з податку на додану вартість в сумі 3372,12 грн. (три тисячі триста сімдесят дві гривні дванадцять копійок) з рахунків у банках, обслуговуючих платника на р\р 31111029700080, код платежу 14010100 банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627;

-з податку з власників транспортних засобів в сумі 900,00 грн. (девятсот гривень) з рахунків обслуговуючих платника на р\р 33212807700080, код платежу 12020100, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

<Текст >

СуддяТ.І. Ковальова