Постанова № 20223777, 07.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2011 року Справа № 2а-7776/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.

за участю:

представника позивача: Холод С.М.,

представника відповідача: не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «РІОНА» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2011 року Приватне підприємство «РІОНА» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та незаконним наказ від 20.06.2011 року № 977-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»; визнати протиправними та незаконними дії фахівців ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо складання наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку № 977-п від 20.06.2011 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»; визнати протиправними та незаконними дії ДПІ в м. Сєвєродонецьку щодо складання акту від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 «Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «РІОНА», код за ЄДРПОУ 23473770, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2011»; визнати протиправним та незаконним акт від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 «Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «РІОНА», код за ЄДРПОУ 23473770, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2011».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема на підставі отриманої постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Однак, як на час проведення перевірки, так і на час звернення до суду з вищезазначеним позовом, органом податкової служби жодної постанови СВ ПМ ДПІ в м. Сєвєродонецуьку на адресу позивача не було надано, незважаючи на неодноразові вимоги позивача щодо отримання постанови.

На думку позивача акт від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 грубо порушує права та обовязки підприємства, складений відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень. Висновки відповідача щодо нікчемності угоди, укладеної між ПП «РІОНА» та ТОВ «Мівісс», не відповідають дійсності. При проведенні перевірки ДПІ в м. Сєвєродонецьку безпідставно не прийняла до уваги первинні бухгалтерські документи, видані позивачу директором ТОВ «Мівісс». Як наслідок, є незаконним і висновок про те, що позивачем безпідставно віднесені до складу валових витрат суми по взаємовідносинам із ТОВ «Мівісс», аналогічно з податковим кредитом з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мівісс».

09 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зміну предмету та підставу позовних вимог, в якій просив суд: 1) визнати незаконними та протиправними дії ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо визнання правочинів, укладених ПП «РІОНА» з ТОВ «Мівісс» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства; 2) визнати незаконними та протиправними дії ДПІ в м. Сєвєродонецьку, згідно до яких визнано завищення ПП «РІОНА»: валових витрат з податку на прибуток на суму 866155,57 грн., валового доходу з податку на прибуток на суму 866665,74 грн., податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 172931,12 грн., податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 177333,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивав зазначив, що в період з 20.06.2011 року по 29.06.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ріона» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі якої був складений акт від 03.07.2011 року № 1372/23-23473770, яким встановлені наступні порушення, зокрема:

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат всього у сумі 866155,57 грн.;

- п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валового доходу всього у сумі 866665,74 грн.;

- п. п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 172931,12 грн.

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ТОВ «Мівісс».

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мівісс» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором, специфікацією, довіреностями, видатковими накладними, податковими накладними.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання не зявився представник відповідача, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

21.11.2011 року представником відповідача було надано суду заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивачем не було надано ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям з ТОВ «Мівісс». В ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яким відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей не встановлено.

В ході проведення перевірки відповідачем було зясовано, що операції із придбання товарно-матеріальних цінностей мали нереальний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги фактично не надавались. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, особу, яка понесла дані витрати, осіб, які безпосередньо виконували послуги, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Ні на час проведення перевірки, ні при зверненні до суду з позовом товарно-транспортні накладні позивачем надані не були, оскільки їх взагалі не було в наявності. Нереальний характер операцій підтверджується ще й тим, що по датам товарно-транспортних накладних товар начебто поставлявся ще й до моменту укладання договору поставки цього товару (договір № 02/09 від 20.09.2010 року, товарно-транспортні накладні від 01.09.2010 року, 02.09.2010 року, 06.09.2010 року, 07.09.2010 року, 14.09.2010 року).

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном.

Наявність умислу на заволодіння державними коштами обєктивно може бути встановлено лише шляхом вчинення відповідних слідчих дій. Саме тому після складення акту перевірки відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України матеріали перевірки було передано СВ ПМ ДПІ в м. Сєвєродонецьку. Податкове повідомлення - рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Ріона» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом не приймалося.

На підставі вищевикладеного ДПІ в м. Сєвєродонецьку просило відмовити в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «РІОНА».

Вислухавши пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Приватне підприємство «РІОНА» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міською радою Луганської області 13.11.1995 року за № 1383105 0001 000194 (Т. 2 а. с. 13).

Позивач взятий на облік як платник податків ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 16.11.1995 року за № 1603, має свідоцтво платника ПДВ № 16632606 від 29.04.2005 року.

Згідно відомостей Довідки про внесення Приватного підприємства «РІОНА» до ЄДРПОУ підприємство здійснює діяльність з інших видів оптової торгівлі; ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури; монтаж електророзподільної та контрольної апаратури; ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань ( Т. 2 а. с. 14).

З 20.06.2011 року по 29.06.2011 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «РІОНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 06.07.2011 року за № 1372/23-23473770 (а. с. Т. 1 а. с. 22-50).

Відповідно до Акту перевірки від 06.07.2011 року за № 1372/23-23473770 перевіркою встановлені наступні порушення:

- договора між ТОВ «Мівісс» та ПП «РІОНА» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства;

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат всього у сумі 866155,57 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 203000,00 грн., ІV квартал 2010 року в сумі 609846,93 грн., за І квартал 2011 року в сумі 53309,64 грн.;

- п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94 від 28.12.94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валового доходу всього у сумі 886665,74 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 207166,24 грн., ІV квартал 2010 року 626253,31 грн., за І квартал 2011 року в сумі 53 246,19 грн.,

- п. п. 7.4.1 п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- ІV, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 172931,12 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 40600,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 64948,10 грн., за листопад 2010 року в сумі 22853,63 грн., за грудень 2010 року в сумі 34167,66 грн., за січень 2011 року в сумі 10361,73 грн.,

- п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), абз. а) п. 185.1, ст.. 185, п. 187.1, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість всього у сумі 177333,17 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 41433,24 грн., за жовтень 2010 року в сумі 66768,83 грн., за листопад 2010 року в сумі 23437,46 грн., за грудень 2010 року в сумі 35044,40 грн., за січень 2011 року в сумі 10649,24 грн.,

- п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17 абзац а) п. 19.2 ст. 19, внаслідок чого встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 64,97 грн., у тому числі у 2010 році - 64,97 грн.

В Акті перевірки від 06.07.2011 року за № 1372/23-23473770 директор ПП «РІОНА» Скоробогатова М.В. зазначила, що з висновками перевірки та (або) фактами, викладеними в акті перевірки, не згодна, протягом пяти робочих днів від отримання примірника акта перевірки будуть подані до органу податкової служби заперечення до акту перевірки (Т.1 а. с. 50).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «РІОНА» у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та незаконними дії щодо складання акту перевірки від 06.07.2011 за № 1372/23-23473770 відмовлено за необґрунтованістю.

В судовому засіданні було встановлено, що між ПП «РІОНА» (покупець) та ТОВ «Мівісс» (продавець) було укладено договір від 20.09.2010 року № 02/09 про постачання товару. Загальна сума договору орієнтовно складає 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ 166666,66 грн. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобовязань по договору; договір від 04.01.2011 року № 4 про постачання товару. Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі року з моменту укладення.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «Мівісс» було оформлено документи на реалізацію ПП «РІОНА» товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг) на загальну суму 1024269,69 грн., у тому числі ПДВ 170711,62 грн. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі. Станом на 31.03.2011 року дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «Мівісс» відсутня.

Витрати по придбанню товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Мівісс» Приватним підприємством «РІОНА» віднесено до складу валових витрат в загальній сумі 864655,57 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 203000,00 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 609 846,93 грн., за І квартал 2011 року в сумі 51808,64 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає: загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

ДПІ в м. Сєвєродонецьку в Акті перевірки від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 зазначено, що ТОВ «Мівісс» знаходиться на обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку, вид діяльності інші види оптової торгівлі, свідоцтво платника ПДВ від 31.10.2010 року № 100307393 анульоване 08.04.2011 року (підстава: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, встановлено укладання ПП «РІОНА» цивільно-правових відносин та проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що операції із придбання мали не реальний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги фактично не надавались. Відповідачем було зазначено, що відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, особу, яка понесла дані витрати, осіб, які безпосередньо виконувало послуги, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

В Акті перевірки від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 відповідач зазначив, що згідно довідки від 12.03.2011 року № 500/23-32269533 та акту від 25.03.2011 року № 649/23-32269533 перевірки ТОВ «Мівісс», яке є постачальником ПП «РІОНА», які складені фахівцями ДПІ в м. Сєвєродонецьку, встановлено, що на ТОВ «Мівісс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи тощо.

Разом з тим, податковим органом не направлявся запит на адресу ТОВ «Мівісс» щодо надання пояснень та документів на підтвердження здійснення господарської діяльності останнім, не вживалось заходів щодо виклику до податкового органу посадових осіб вказаного підприємства.

За таких обставин, виконуючи завдання покладені на контролюючі органи, посадові особи ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області зобов'язані були здійснити всі дії та заходи для встановлення повної та об'єктивної інформації, і лише після цього робити висновки щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по придбанню товарів у ТОВ «Мівісс».

ПП «РІОНА» укладалися договори з метою здійснення своєї основної господарської діяльності, визначеної у статуті, тобто товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем для використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та фактичну сплату позивачем отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товару постачальникам таких товарів, які включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року.

Так, представником позивача до матеріалів справи були долучені копії податкових накладних, видаткових накладних, виписки з банку про перерахування грошових коштів згідно укладених між ПП «РІОНА» та ТОВ «Мівісс» договорів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно - транспортні накладні, оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні.

Вищевказані документи були надані позивачем відповідачу при здійсненні останнім позапланової виїзної перевірки.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

В акті перевірки від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 зазначено, що за період з 01.09.2009 року по 31.03.2011 року ПП «РІОНА» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 471429,00 грн. ПП «РІОНА», на думку відповідача, завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ТОВ «Мівісс» на загальну суму 172931,12 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 40600,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 64948,10 грн., за листопад 2010 року в сумі 22853,63 грн., за грудень 2010 року в сумі 34167,66 грн., за січень 2011 року в сумі 10361,73 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що на момент укладення договорів ТОВ «Мівісс» та ПП «РІОНА» значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих субєктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обовязки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Посилання відповідача на те, що правочин між позивачем та ПП «Мівісс» здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Зазначимо, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Законом України № 168-97/ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням ДПІ в м. Сєвродонецьку Луганської області до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Таким чином, положення статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для скасування платнику податку на додану вартість сум вказаного податку, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом обов'язки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) та має всі документи на підтвердження задекларованих сум.

Сума податку на додану вартість, що включена позивачем до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " та вимогам Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання угоди, укладеної між ПП «РІОНА» та ПП «Мівісс» позивачем отримано товар, на що оформлено податкові накладні, які були надані суду позивачем і містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави вважати угоди, укладені між ПП «РІОНА» та ТОВ «Мівісс» нікчемними.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо визнання правочинів укладених між Приватним підприємством «РІОНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мівісс» нікчемними, викладені в Акті від 06.07.2011 № 1372/23-23473770 «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «РІОНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2011 року».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, якими визнано завищення ПП «РІОНА»:

- валових витрат з податку на прибуток на суму 866155,57 грн.,

- валового доходу з податку на прибуток на суму 866665,74 грн.,

- податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 172931,12 грн.,

- податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 177333,17 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «РІОНА» (ідентифікаційний код 30878018, місцезнаходження: 91000, м. Луганськ, вул. вул. Науки, буд. 3-А, кв. 38) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2011 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур