Постанова № 20222737, 12.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-3013/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мирошниченка В.С., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

11.08.2011 року управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 828,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобовязана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 3 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” протягом 10-ти денного терміну відповідач не сплатила узгоджену вимогу № Ф-127 від 01.02.2011 р. про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків за IV квартал в сумі 828,34 грн.

Копія ухвали про відкриття скороченого провадження направлялася на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але поштове відправлення повернулося 29.08.11р. з відміткою пошти „за зазначеною адресою не проживає”(а.с.9).

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Статтею 1 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

На підставі ч.3 ст.18 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Законом України Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010р. №2461, внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом викладення в новій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно абз.9 ст.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до абз.6 п.4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на 32 відсотки за 2004 2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Частиною 1 ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 р. №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 869 гривень, з 1 квітня 884 гривні, з 1 липня 888 гривень, з 1 жовтня 907 гривень, з 1 грудня 922 гривні.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та ставку у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць, у жовтні-листопаді 2010 року становив 301,12 грн.(907 х 33,2 %) у місяць, у грудні 2010 року становив 306,10 грн.(922 х 33,2 %).

Згідно ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.

Частинами 2, 3 ст.106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст.23 Закону „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала особисто під розписку вимогу від 01.02.2011 р. за № Ф-127 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 828,34 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.6). Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків складає 828 грн. 34 коп., що підтверджується повідомленням-розрахунком управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області (а.с.6).

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Виходячи з того, що до участі в справі свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись вищевикладеним та Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та ст.ст.158, 161, 162, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі (26400, м.Ульяновка, вул.К.Маркса,7, р/256093121219 м.Кіровоград, МФО 323475 в ОУ „Державний ощадний банк”, код 20650237) заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 34 копійки.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження виконується негайно.

Суддя В.С.Мирошниченко