Постанова № 20221724, 12.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року 2а-3768/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Лісовський А.В.,

від відповідача: Заріцький В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»

доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

провизнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011: № 0000522353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 175463, 00 грн.; № 0000532353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 3796138, 00 грн.; № 0000542353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 321667, 00 грн.; № 0000552353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 93072, 00 грн.; № 0000562353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20501, 00 грн.( за основним платежем 13667, 00 грн. та штрафними санкціями 6834, 00 грн.); № 0000572353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 110643, 00 грн.( за основним платежем 73762, 00 грн. та штрафними санкціями 36881, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод та неправомірно встановив суму завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»є нікчемними, оскільки контрагенти позивача здійснювали поставку товарів (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»є юридичною особою, що зареєстровано державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області. Як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області та є платником податку на додану вартість.

Крім того, представник позивача повідомив суд про зміну організаційно-правової форми підприємства з відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»на публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт».

Позивач має ряд філій без права юридичних осіб, зокрема відокремлений підрозділ «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 09.03.2011 по 31.05.2011 (з урахуванням призупинення перевірки та в подальшому її продовження) посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.20209 по 31.12.2010.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту у розмірі 4682820, 00 грн., а саме: за липень 2009 року у сумі 47772, 01 грн., за серпень 2009 року у сумі 32511, 35 грн.,за вересень 2009 року у сумі 57579, 33 грн., за жовтень 2009 року у сумі 61930, 49 грн., за листопад 2009 року у сумі 181022, 72 грн., за грудень 2009 року у сумі 88333, 00 грн., за січень 2010 року у сумі 233333, 00 грн., за липень 2010 року у сумі 166834, 00 грн., за серпень 2010 року у сумі 2647, 00 грн., за вересень 2010 року у сумі 2165533, 00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 5156, 00 грн., за листопад 2010 року у сумі 384840, 00 грн., за грудень 2010 року у сумі 1255328, 00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені ПАТ «Миронівський хлібопродукт»з ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»є нікчемними і в силу статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»і ТОВ «Шимер», податковим органом були використані матеріали перевірок контрагентів позивача та документи, надані податковою міліцією, які, на думку перевіряючих, свідчать про фіктивну діяльність вказаних підприємств або не підтверджують реальність поставки товарів та виконання підрядних робіт, а саме:

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ві-Жен».

Перевіряючими встановлено, що у перевіряємий період між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ві-Жен»укладено ряд договорів підряду.

З метою відпрацювання ризикових постачальників позивача податковим органом направлено запит до ТОВ «Ві-Жен»щодо надання копій підтверджуючих документів стосовно фінансово-господарських операцій з позивачем.

Листом від 01.04.2011 № 01/04-11 ТОВ «Ві-Жен»повідомило, що за період з 07.07.2009 по 31.12.2010 ним не здійснювалось господарських операцій з продажу робіт, послуг та підприємство не мало взаємовідносин з ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

З огляду на зазначене відповідачем зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 189130, 90 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ельзікторг».

Перевіряючими встановлено, що у перевіряємий період між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ельзікторг»укладено ряд договорів купівлі-продажу матеріалів, перелік та кількість яких вказана у специфікації.

З метою підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту, відповідачем до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва направлено запит про витребування від ТОВ «Ельзікторг»підтверджуючих документів щодо фінансово господарських операцій підприємства з позивачем.

Під час опрацювання вказаного запиту співробітниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було здійснено виїзд за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Ельзікторг»та встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт. Поряд із цим, співробітниками податкової міліції ДПА у Київській області здійснено виїзд до місця проживання директора ТОВ «Ельзікторг»- ОСОБА_1., однак за поясненням його матері, вказана особа не є керівником даного підприємства та перебуває на лікуванні в тубдиспансері протягом року.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3796143, 60 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Технотрейд-Плюс».

Перевіряючими встановлено, що у перевіряємий період між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Технотрейд-Плюс»укладено ряд договорів підряду.

Згідно отриманих матеріалів перевірки від Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва, а саме, акту невиїзної документальної перевірки від 29.11.2010 № 743/23-01/33192163 ТОВ «Технотрейд-Плюс» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з серпня 2009 року по червень 2010 року, податковим органом встановлено порушення останнім Закону України «Про бухгалтерський облік»та Закону України «Про податок на додану вартість». Вказаний висновок ґрунтується на тому, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, жодних документів, підтверджуючих здійснення ним господарських операцій у перевіряємий період не надано. Крім того встановлено, що директором ТОВ «Технотрейд-Плюс»є громадянка Російської Федерації ОСОБА_2, яка за даними відповідних міграційних служб дозволу на проживання та працевлаштування у встановленому законодавством порядку на території України не отримувала.

Водночас, в акті перевірки позивача (а.с.99) вказується на наявність кримінальної справи № 49-3015, порушеної за фактом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Технотрейд-Плюс»за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вказуючи, що діяльність ТОВ «Технотрейд-Плюс»здійснювалась без мети настання реальних правових наслідків, посадові особи державної податкової інспекції дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Технотрейд-Плюс»є нікчемними, а тому позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 321666, 65 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Шимер».

Перевіряючими встановлено, що у перевіряємий період між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Шимер»укладено договір купівлі-продажу сваї С95-35-6, сума договору складає 1001001, 54 грн.

Висновок про нікчемність вказаного правочину перевіряючими зроблено на підставі службової записки ВПНВПДВ ОУ УПМ ДПА у Київській області та рапорту ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області, з яких вбачається, що директор ТОВ «Шимер»- ОСОБА_3., не проживає по місцю реєстрації та не отримувала доходи з 2004 року.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 166833, 59 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду матеріалів перевірки, Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг»,ТОВ «Технотрейд-Плюс»і ТОВ «Шимер»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування та податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.06.2011 № 276/23-011/25412361 (надалі Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2011:

№ 0000522353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 175463, 00 грн.;

№ 0000532353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 3796138, 00 грн.;

№ 0000542353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 321667, 00 грн.;

№ 0000552353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 93072, 00 грн.;

№ 0000562353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20501, 00 грн.( за основним платежем 13667, 00 грн. та штрафними санкціями 6834, 00 грн.);

№ 0000572353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 110643, 00 грн.( за основним платежем 73762, 00 грн. та штрафними санкціями 36881, 00 грн.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вказані рішення, звернувшись з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ВП «Старинська птахофабрика» ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ві-Жен»укладено договори будівельного підряду:

Договори будівельного підряду від 27.05.2009 № 005/П-005-09 (а.с.53-58 Том ІІ), від 17.06.2009 № 014/П-014-09 (а.с.67-71 Том ІІ), від 25.06.2011 № 019/П-019-09 (а.с.72-78 Том ІІ ), від 30.06.2009 № 021/П-021-09 (а.с.62-66 Том ІІ), від 03.08.2009 № 031/П-031-09 (а.с.22-34 Том ІІ), від 26.08.2009 № 045/П-045-09 (а.с.35-41 Том ІІ), від 01.09.2009 № 047/П-047-09 (а.с.14-17 Том ІV). Між сторонами також було укладено ряд додаткових угод до зазначених договорів будівельного підряду.

Відповідно до умов договорів, підрядник - ТОВ «Ві-Жен», зобовязується за завданням замовника, на свій ризик, відповідно до умов договору проектно-кошторисної документації, виконати будівельні роботи на обєкті Старинська птахофабрика, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільській район, с. Мирне, вул. Леніна, 1.

Згідно умов вказаних договорів підряду, фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем із одночасним відображенням в акті перевірки (а.с.87-92 Том І), роботи згідно договорів будівельного підряду та додаткових угод виконані підрядником та прийняті замовником на підставі актів виконаних робіт за період з червня по вересень 2009 року, наявних у матеріалах справи (а.с.81-117).

Поряд із цим, ТОВ «Ві-Жен» за договорами підряду виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні:

від 31.07.2009 № 37 на загальну суму 16632,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2772, 00 грн.) (а.с.118 Том ІІ), від 23.10.2009 № 79 на загальну суму 22220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 3703,33 грн.) (а.с.119 Том ІІ), від 21.10.2009 № 77 на загальну суму 28835, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 4805, 83 грн.) (а.с.120 Том ІІ),

від 08.10.2009 № 74 на загальну суму 80048, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 13341, 33грн.) (а.с.121 Том ІІ),від 06.10.2009 № 73 на загальну суму 30000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 5000, 00 грн.) (а.с.122 Том ІІ), від 06.10.2009 № 63 на загальну суму 30240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 5040, 00 грн.) (а.с.123 Том ІІ),від 01.10.2009 № 61 на загальну суму 30240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 5040, 00 грн.) (а.с.124 Том ІІ), від 10.11.2009 № 85 на загальну суму 16376, 24 грн. (в т.ч. ПДВ 2729, 37 грн.) (а.с.125 Том ІІ), від 05.11.2009 № 83 на загальну суму 60480, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 10080,00 грн.) (а.с.126 Том ІІ),від 04.11.2009 № 82 на загальну суму 9170, 10 грн. (в т.ч. ПДВ 1528, 35 грн.) (а.с.127 Том ІІ),від 25.09.2009 № 60/1 на загальну суму 100000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666, 67 грн.) (а.с.128 Том ІІ), від 24.09.2009 № 60 на загальну суму 12575, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 2095, 83 грн.) (а.с.129 Том ІІ),від 15.09.2009 № 59 на загальну суму 7275, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1212, 50 грн.) (а.с.130 Том ІІ),від 15.09.2009 № 59/1 на загальну суму 55560, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 9260, 00 грн.) (а.с.131 Том ІІ),від 08.09.2009 № 58 на загальну суму 36288, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 6048,00 грн.) (а.с.132 Том ІІ),від 08.09.2009 № 57 на загальну суму 21350, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 3558,33 грн.) (а.с.133 Том ІІ),від 09.09.2009 № 56 на загальну суму 34560, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 5760,00 грн.) (а.с.134 Том ІІ),від 03.09.2009 № 54 на загальну суму 77858, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 12978,00 грн.) (а.с.135 Том ІІ),від 04.06.2009 № 15 на загальну суму 28158, 52 грн. (в т.ч. ПДВ 4693, 09 грн.) (а.с.136 Том ІІ),від 18.06.2009 № 20 на загальну суму 9072, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1512,00 грн.) (а.с.137 Том ІІ),від 24.07.2009 № 34 на загальну суму 55000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 9166, 67 грн.) (а.с.138 Том ІІ),від 14.07.2009 № 30 на загальну суму 100000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666, 67 грн.) (а.с.139 Том ІІ),від 02.07.2009 № 25 на загальну суму 15000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.) (а.с.140 Том ІІ),від 01.07.2009 № 24 на загальну суму 100000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666, 67 грн.) (а.с.141 Том ІІ),від 31.08.2009 № 50 на загальну суму 38514, 35 грн. (в т.ч. ПДВ 6419, 06 грн.) (а.с.142 Том ІІ),від 18.08.2009 № 44 на загальну суму 28063, 71 грн. (в т.ч. ПДВ 4677, 29 грн.) (а.с.143 Том ІІ),від 11.08.2009 № 42 на загальну суму 111100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 18516, 67 грн.) (а.с.144 Том ІІ),від 04.08.2009 № 38 на загальну суму 17390, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 2898, 33 грн.) (а.с.145 Том ІІ).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість виконаних ТОВ «Ві-Жен» підрядних робіт становить 1172005, 92грн. (ПДВ 195335, 99 грн.)

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.155-188 Том ІІІ)

Згідно банківських виписок та оборотно-сальдової відомості по рахунку 63.1.2, оплата по договорам, укладеним між ТОВ «Ві-Жен» та «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»склала 1134785, 40 грн., що також відображено в акті перевірки (а.с.92 Том І).

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липеньлистопад 2009 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг на суму 189130, 90 грн.

Також, судом встановлено, що у перевіряємий період між ВП «Старинська птахофабрика» ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ельзікторг»укладено договори купівлі-продажу від 10.12.2010 № 23-12 (а.с.67-70 Том ІV), від 02.09.2010 № 20/9 (а.с.25-28 Том ІІІ) та від 03.11.2010 № 21/11 (а.с.29-34 Том ІІІ).

За умовами вказаних договорів продавець - ТОВ «Ельзікторг», зобовязується доставити і передати покупцю матеріали, перелік та кількість яких вказана у специфікації (будівельні матеріали).

Будівельні матеріали, які вказані в договорах, були отримані завідуючим складом ВП «Старинська птахофабрика»з випискою видаткових накладних (а.с.17-24 Том ІІІ), вказаний факт підтверджено і перевіряючими в акті перевірки (а.с.93 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Ельзікторг» за договорами купівлі-продажу виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні:

від 04.11.2010 № 4111 на загальну суму 932400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 155400, 00 грн.) (а.с.45 Том ІІІ), від 24.09.2010 № 24091 на загальну суму 993200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 165533, 33 грн.) (а.с.46 Том ІІІ), від 16.09.2010 № 16093 на загальну суму 4154795, 70 грн. (в т.ч. ПДВ 692465, 95 грн.) (а.с.47 Том ІІІ), від 07.09.2010 № 7091 на загальну суму 7845204, 30 грн. (в т.ч. ПДВ 1307534, 05 грн.) (а.с.48 Том ІІІ), від 20.12.2010 № 20122 на загальну суму 167, 20 грн. (в т.ч. ПДВ 27, 87 грн.) (а.с.49 Том ІІІ), від 01.12.2010 № 1122 на загальну суму 2700000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 450000, 00 грн.) (а.с.50 Том ІІІ), від 01.12.2010 № 1123 на загальну суму 2467800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 411300, 00 грн.) (а.с.51 Том ІІІ), від 21.12.2010 № 21124 на загальну суму 2364000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 394000, 00 грн.) (а.с.52 Том ІІІ), від 15.11.2010 № 15111 на загальну суму 990720, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 165120, 00 грн.) (а.с.53 Том ІІІ), від 25.11.2010 № 25111 на загальну суму 328574, 40 грн. (в т.ч. ПДВ 54762, 40 грн.) (а.с.54 Том ІІІ).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість поставлених ТОВ «Ельзікторг» матеріалів становить 22776861, 60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3796143, 60 грн.)

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.35-44 Том ІІІ)

Згідно банківських виписок та оборотно-сальдової відомості по рахунку 63.1.2, оплата по договору від 02.09.2010 № 20/9, укладеному між ТОВ «Ельзікторг»та «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт», становить 20412694, 40 грн. та проведена у повному обсязі. Оплата по договору від 10.12.2010 № 23/12 проведена у сумі 2364167, 20 грн. у якості попередньої оплати за майбутні поставки.

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за вересень-грудень 2010 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у розмірі 3796143, 60 грн.

Суд також звертає увагу на той факт, що у ході судового розгляду справи позивачем надано договір підряду № 18/08 від 18.08.2010 (а.с.51 Том ІV), укладений між позивачем та ТОВ «Аві-Сервіс», за умовами якого ТОВ «Аві - Сервіс»здійснило роботи по перевезенню та забивці пальових фундаментів (матеріалів замовника, придбаних за договорами, укладеними між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ельзікторг»).

Підтвердженням реалізації вказаного договору підряду є передбачені законодавством документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, акти КБ-2в та звіти за формою М-29 за листопад 2010 року (а.с.55-84 Том ІІІ).

Як встановлено судом, між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Технотрейд-Плюс»укладено договір підряду від 01.12.2009 № 8-12 (а.с.221-224 Том ІІ).

Відповідно до пункту 1 договору, підрядник - ТОВ «Технотрейд-Плюс», зобовязується за завданням замовника власними і привернутими силами, відповідно до умов договору, виконати будівельні роботи по влаштуванню фундаментів під пташники на обєкті Старинська птахофабрика, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільській район, с. Мирне.

Згідно умов вказаного договору підряду фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено їх обовязкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Технотрейд-Плюс» підписано передбачені законодавством документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, акти КБ-2в та довідки КБ-3 (а.с.225-241 Том ІІ, 1-10 Том ІІІ).

Поряд із цим, ТОВ «Технотрейд-Плюс»за договором підряду виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні:

від 08.12.2009 № 5071 на загальну суму 530000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 83333, 33 грн.) (а.с.11 Том ІІІ), від 15.01.2010 № 114.1 на загальну суму 700000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 116666, 67 грн.) (а.с.12 Том ІІІ) та від 19.01.2010 № 118.1 на загальну суму 700000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 116666, 67 грн.) (а.с.13 Том ІІІ).

Загальна вартість виконаних ТОВ «Технотрейд-Плюс» робіт становить 1930000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 321666, 65 грн.).

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.152-154 Том ІІІ).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у розмірі 321666, 65 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Шимер»укладено договір купівлі-продажу сваї С95-35-6, сума договору складає 1001001, 54 грн.

Будівельні матеріали, що вказані в договорі, були отримані завідуючим складом ВП «Старинська птахофабрика»з випискою видаткових накладних (а.с.179-214 Том ІІ).

Поряд із цим, ТОВ «Шимер»за договором купівлі-продажу виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну від 13.07.2010 № 07301 на загальну суму 1001001, 54 грн. (в т.ч. ПДВ 166833, 59 грн.) (а.с.178 Том ІІ).

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.170-176 Том ІІІ).

За податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у розмірі 166833, 59 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»і ТОВ «Шимер», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових накладних, первинних облікових документів, обовязковість ведення яких у будівництві передбачена законодавством, зокрема, № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Крім того, представниками позивача були надані суду належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»і ТОВ «Шимер», а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що всі ці документи були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки (сторінка 65-78), а також у ході позапланової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Старинська птахофабрика «Нова»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 (а.с.19-50 Том ІV).

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки АБ № 3612243 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля мясом та мясопродуктами, будівництво будівель та інше (а.с.22 Том І).

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Враховуючи правочини, предметом яких є підрядні роботи та придбання будівельних матеріалів, беручи до уваги вид діяльності позивача, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище матеріали та послуги позивачем були використанні у власній господарській діяльності під час здійснення будівельних робіт на ВП «Старинська птахофабрика», що являється структурним підрозділом позивача, а саме у будівництві пташників, призначених для використання у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та являлися платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

В обґрунтування нікчемності укладених позивачем правочинів, відповідач посилався на відсутність його контрагентів за юридичними адресами, зокрема, ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс», ТОВ «Шимер»та наявність пояснень осіб, що є родичами або сусідами посадових осіб контрагентів, які, на думку відповідача свідчать про те, що їх засновники та посадові особи не мають відношення до діяльності вказаних підприємств, доходів не отримують та не перебувають на території України. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що посилання позивача на акти податкової міліції про невстановлення місцезнаходження (місця проживання) контрагентів позивача, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують відсутність їх за юридичною адресою, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2011 (а.с.2-14 Том ІІ) вбачається, що вони не містять записів про відсутність за юридичними адресами ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс», ТОВ «Шимер»та ТОВ «Ві-Жен».

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що єдиною підставою для неприйняття у якості підтверджуючих документів по формуванню податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Ві-Жен», став лист останнього від 01.04.2011 № 01/04-11, відповідно до якого за період з 07.07.2009 по 31.12.2010 ТОВ «Ві-Жен»не здійснювалось господарських операцій з продажу робіт, послуг та не мало взаємовідносин з ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

У ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення з приводу вказаного листа. Так, ним зазначено, що запитувана податковим органом у ТОВ «Ві-Жен»інформація стосувалася безпосередньо взаємовідносин з ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Між тим, договори підряду було укладено між Відокремленим підрозділом «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Ві-Жен», що і спричинило плутанину.

В подальшому, ТОВ «Ві-Жен»на адресу податкового органу надало лист від 18.04.2011 № 18-1/04-11, яким підтвердило наявність взаємовідносин з ВП «Старинська птахофабрика»ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та надало всі первині документи (а.с.15 Том ІІ), однак, під час перевірки вказані відомості відповідачем враховано не було.

Таким чином, на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів підряду та купівлі-продажу, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у звязку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження обєкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не приймається до уваги з таких підстав.

Згідно визначеному статтею 228 Цивільного кодексу України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг», ТОВ «Технотрейд-Плюс»та ТОВ «Шимер», повязаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або повязаних із порушенням податкового законодавства.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг»,ТОВ «Технотрейд-Плюс»і ТОВ «Шимер»відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість, суд зазначає таке.

На момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначалося поняття платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Визначення термінів «податкове зобов'язання», «податковий кредит»та «бюджетне відшкодування»наведені у пунктах 1.6, 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Матеріалами справи встановлено, що, на дату виникнення господарських відносин із контрагентом позивача ТОВ «Ві-Жен», ТОВ «Ельзікторг»,ТОВ «Технотрейд-Плюс» та ТОВ «Шимер»були наділені повною цивільною правоздатністю, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Водночас, підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відтак, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, акти виконаних робіт, а також належним чином копії банківських виписок. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні до договорів видаткові накладні дають змогу визначити, які саме товари були продані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Окремо варто зауважити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету, в розумінні податкового законодавства, не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобовязання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Окрім того, діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників. Невиконання такими особами свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суд витребовував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, податковим органом не заперечувався; доказів того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку суду не надано.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, прийнято безпідставно та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з поставки товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках Акту перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 04.07.2011:

№ 0000522353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 175463, 00 грн.;

№ 0000532353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 3796138, 00 грн.;

№ 0000542353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 321667, 00 грн.;

№ 0000552353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 93072, 00 грн.;

№ 0000562353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 20501, 00 грн.( за основним платежем 13667, 00 грн. та штрафними санкціями 6834, 00 грн.);

№ 0000572353, за яким позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 110643, 00 грн.( за основним платежем 73762, 00 грн. та штрафними санкціями 36881, 00 грн.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 грудня 2011 року.