Постанова № 20221668, 01.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 року Справа № 2а-1857/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача 1: (не прибув)

від відповідача 2: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»

стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,- В С Т А Н О В И В: Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі по тексту - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»(далі по тексту відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»(далі по тексту відповідач 2) про стягнення з ТОВ «Ріверс-ЛТД»на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс»вартості отриманого за договором від 01.07.2009 року № 01/07, укладеним між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс-ЛТД»на загальну суму 480369157,20 грн. та стягнення з ТОВ «Оптторгсервіс плюс»на користь державного бюджету вартості отриманого за договором від 01.07.2009 року № 01/07, укладеним між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс-ЛТД»на загальну суму 480369157,20 грн..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що виконання господарських зобовязань за договором між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс ЛТД»не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а сам договір є безтоварним та укладений з метою ухилення від сплати податків шляхом зменшення податкового зобовязання. Вказуючи на недійсність договору між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс - ЛТД»позивач звертає увагу суду на ту обставину, що ТОВ «Ріверс - ЛТД»не могло набути товар, який продано ТОВ «Оптторгсервіс плюс», оскільки директор ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(постачальника ТОВ «Ріверс - ЛТД») відповідно до наданих нею пояснень, не складала та не підписувала документи, які підтверджують виконання договору між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс - ЛТД», тому договір між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс - ЛТД»є безтоварним. У звязку з тим, що директором ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не підписувалися договори з ТОВ «Ріверс - ЛТД»та поставка по таким договорам не здійснювалася це вказує на недійсність договору між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс ЛТД»за яким здійснена подальша реалізація товару, начебто придбаного у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД».

У судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідачів позов не визнали та надали письмові заперечення проти позову.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 посилається на те, що договір між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс - ЛТД»укладений у письмовій формі, сторони досягли згоди з істотних умов договору, договір виконаний сторонами, а тому не порушує публічний порядок, натомість, Іванківською МДПІ не наведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, та норму законодавства з цього приводу. Також відповідач 1 зазначив, що згідно статей 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби не надано права звертатись з позовом до адміністративного суду про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлено актом невиїзної документальної перевірки. Вказуючи на реальність факту виконання умов вищезазначеного договору відповідач 1 наполягає на тому, що господарська операція між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс - ЛТД»відбулась, у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується первинними документами. Відповідач 1 також звертає увагу суду на ту обставину, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація здійснювалися відповідачем 1 в один день, у звязку з чим товар не транспортувався зі складу ТОВ «Ріверс - ЛТД»до ТОВ «Оптторгсервіс плюс», а був одразу перепроданий ТОВ «Демілург»(т. 1 а.с. 190-196). Зазначену обставину підтвердив директор ТОВ «Оптторгсервіс плюс»- Богатиренко Ю.М. у письмових поясненнях, наданих позивачу, згідно яких транспортування товару здійснював кінцевий споживач - ТОВ «Демілург».

Заперечення відповідача 2 мотивовані тим, що ТОВ «Ріверс - ЛТД» на законних підставах отримало товар від ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», який в подальшому був реалізований на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс»за договором поставки від 01.07.2009 року № 01/07, факт виконання господарських зобовязань по вказаному договору підтверджується документами первинної податкової звітності та іншими бухгалтерськими документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальність «Оптторгсервіс плюс»зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 02.12.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 091887 (т. 2 а.с. 37).

На податковому обліку ТОВ «Оптторгсервіс плюс»перебуває в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції.

Товариство з обмеженою відповідальність «Ріверс - ЛТД»зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 14.08.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 091507 (т. 2 а.с. 150).

На податковому обліку ТОВ «Ріверс - ЛТД»перебуває в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ріверс - ЛТД»за результатами якої складено акт від 10.06.2010 року № 802/23-33011056 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ріверс - ЛТД»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»за листопад, грудень 2009 року». Згідно із висновками, відображеними у вказаному акті перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, у звязку з тим, що угоди поставки, укладені між ТОВ «Ріверс - ЛТД»та ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»є нікчемними (а.с. 176-183).

У подальшому посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Оптторгсервіс плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ріверс - ЛТД»за листопад-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року за результатами якої складено акт від 09.09.2010 року № 1257/23/33130353 (далі по тексту Акт перевірки).

У ході перевірки податковим органом проаналізовано надані ТОВ «Оптторгсервіс плюс»бухгалтерські та податкові документи, зокрема договір поставки від 01.07.2009 року № 01/07, банківські виписки за серпень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, видаткові накладні отримані від ТОВ «Ріверс - ЛТД»за період з липня по грудень 2009 року та з січня по березень 2010 року, податкові накладні отримані від ТОВ «Ріверс - ЛТД»за період з липня по грудень 2009 року та з січня по березень 2010 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з липня по грудень 2009 року та з січня по березень 2010 року. При перевірці податковим органом також використано висновки виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Ріверс ЛТД», що оформлені у акті від 10.06.2010 року № 802/23-33011056, згідно яких встановлено відсутність поставок товару від постачальника ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»до ТОВ «Ріверс ЛТД»та від ТОВ «Ріверс ЛТД»до ТОВ «Оптторгсервіс плюс»і данні податкової звітності ТОВ «Оптторгсервіс плюс», які вказують на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, залишків сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності. Враховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товару між ТОВ «Ріверс ЛТД»ТОВ «Оптторгсервіс плюс»не проводилися. Тому позивач вказує на нікчемність угод, укладених між зазначеними субєктами господарювання, оскільки такі угоди укладені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, отримання підприємством податкової вигоди.

Виходячи з висновків, зроблених позивачем в зазначеному акті перевірки, останній звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, посилаючись на положення статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16.01.2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Ріверс - ЛТД»та ТОВ «Оптторгсервіс плюс»при укладанні та виконанні договору поставки товару, який на переконання позивача є недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 01.07.2009 року між ТОВ «Ріверс ЛТД»та ТОВ «Оптторгсервіс плюс»укладено договір поставки № 01/07 у відповідності до умов якого продавець (ТОВ «Ріверс ЛТД») має поставити покупцю (ТОВ «Оптторгсервіс плюс») товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, номенклатура, якість та ціна якого мають бути визначені, відповідно до наданих продавцем та прийнятих покупцем накладних та інших необхідних документів , що підтверджують якість та стан товару (т. 1 а.с. 42-43).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору від 01.07.2009 року № 01/07 продавцем (ТОВ «Ріверс ЛТД») передано покупцю (ТОВ «Оптторгсервіс плюс») скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523 (далі по тексту товар), що підтверджується наступними документами:

1) видатковими накладними: від 13.04.2010 року № РН-0000052 на загальну суму 7586946,00 (т.1 а.с. 72); від 01.04.2010 року № РН-0000051 на загальну суму 9436500,00 (т.1 а.с. 73); від 11.03.2010 року № РН-0000028 на загальну суму 18114048,00 (т.1 а.с. 74); від 01.03.2010 року № РН-0000027 на загальну суму 18114048,00 (т.1 а.с. 75); від 22.02.2010 року № РН-0000012 на загальну суму 29482423,20 (т.1 а.с. 76); від 11.02.2010 року № РН-0000011 на загальну суму 30210864,00 (т.1 а.с. 77); від 01.02.2010 року № РН-0000010 на загальну суму 54876696,00 (т.1 а.с. 78); від 04.01.2010 року № РН-0000002 на загальну суму 36327240,00 (т.1 а.с. 79); від 13.01.2010 року № РН-0000003 на загальну суму 58123584,00 (т.1 а.с. 80); від 27.01.2010 року № РН-0000004 на загальну суму 14531808,00 (т.1 а.с. 81); від 28.12.2009 року № РН-0000105 на загальну суму 4206312,00 (т.1 а.с. 82); від 17.12.2009 року № РН-0000104 на загальну суму 23327376,00 (т.1 а.с. 83); від 01.12.2009 року № РН-0000103 на загальну суму 69982128,00 (т.1 а.с. 84); від 26.11.2009 року № РН-0000096 на загальну суму 30933511,20 (т.1 а.с. 85); від 13.11.2009 року № РН-0000095 на загальну суму 47790000,00 (т.1 а.с. 86); від 02.11.2009 року № РН-0000094 на загальну суму 44349120,00 (т.1 а.с. 87); від 24.10.2009 року № РН-0000090 на загальну суму 24886920,00 (т.1 а.с. 88); від 16.10.2009 року № РН-0000089 на загальну суму 36195000,00 (т.1 а.с. 89); від 09.10.2009 року № РН-0000088 на загальну суму 30011370,00 (т.1 а.с. 90); від 01.10.2009 року № РН-0000087 на загальну суму 33695640,00 (т.1 а.с. 91); від 21.09.2009 року № РН-0000058 на загальну суму 22570440,00 (т.1 а.с. 92); від 12.09.2009 року № РН-0000057 на загальну суму 22441606,00 (т.1 а.с. 93); від 04.09.2009 року № РН-0000056 на загальну суму 19469713,00 (т.1 а.с. 94); від 18.08.2009 року № РН-0000047 на загальну суму 44528661,68 (т.1 а.с. 95); від 07.08.2009 року № РН-0000046 на загальну суму 33174314,32 (т.1 а.с. 96); від 16.07.2009 року № РН-0000043 на загальну суму 9962909,00 (т.1 а.с. 97); від 02.07.2009 року № РН-0000042 на загальну суму 9362013,94 (т.1 а.с. 98);

2) податковими на накладними: від 13.04.2010 року № 52 на загальну суму 7586946,00 (т.1 а.с. 44); від 01.04.2010 року № 51 на загальну суму 9436500,00 (т.1 а.с. 45); від 11.03.2010 року № 28 на загальну суму 18114048,00 (т.1 а.с. 47); від 01.03.2010 року № 27 на загальну суму 18114048,00 (т.1 а.с. 48); від 22.02.2010 року № 12 на загальну суму 29482423,20 (т.1 а.с. 49); від 11.02.2010 року № 11 на загальну суму 30210864,00 (т.1 а.с. 50); від 01.02.2010 року № 10 на загальну суму 54876696,00 (т.1 а.с. 51); від 04.01.2010 року № 2 на загальну суму 36327240,00 (т.1 а.с. 52); від 13.01.2010 року № 3 на загальну суму 58123584,00 (т.1 а.с. 53); від 27.01.2010 року № 4 на загальну суму 14531808,00 (т.1 а.с. 55); від 28.12.2009 року № 106 на загальну суму 4206312,00 (т.1 а.с. 56); від 17.12.2009 року № 105 на загальну суму 23327376,00 (т.1 а.с. 57); від 01.12.2009 року № 104 на загальну суму 69982128,00 (т.1 а.с. 58); від 26.11.2009 року № 96 на загальну суму 30933511,00 (т.1 а.с. 59); від 13.11.2009 року № 97 на загальну суму 47790000,00 (т.1 а.с. 60); від 02.11.2009 року № 95 на загальну суму 44349120,00 (т.1 а.с. 61); від 24.10.2009 року № 91 на загальну суму 24886920,00 (т.1 а.с. 62); від 16.10.2009 року № 90 на загальну суму 36195000,00 (т.1 а.с. 63); від 09.10.2009 року № 89 на загальну суму 30011370,00 (т.1 а.с. 64); від 01.10.2009 року № 88 на загальну суму 33695640,00 (т.1 а.с. 65); від 12.09.2009 року № 58 на загальну суму 22441606,80 (т.1 а.с. 66); від 04.09.2009 року № 57 на загальну суму 19469713,20 (т.1 а.с. 67); від 18.08.2009 року № 48 на загальну суму 44528661,68 (т.1 а.с. 68); від 07.08.2009 року № 47 на загальну суму 33174314,32 (т.1 а.с. 69); від 02.07.2009 року № 43 на загальну суму 9362013,94 (т.1 а.с. 70); від 16.07.2009 року № 44 на загальну суму 9962909,66 (т.1 а.с. 71);

3) реєстрами отриманих та виданих податкових накладних: з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року № 7 (т.1 а.с. 99-102); з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року № 9 (т.1 а.с. 103-104); з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року № 10 (т.1 а.с. 105-106); з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року № 11 (т.1 а.с. 107-108); з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року № 12 (т.1 а.с. 109-110); з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року № 1 (т.1 а.с. 111-112); з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року № 2 (т.1 а.с. 113-114); з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року № 3 (т.1 а.с. 115).

Факт зберігання товару на складі ТОВ «Ріверс - ЛТД»та його видачі підтверджується договором оренди від 01.06.2009 року № ДГ-51-55, актом прийому-передачі до договору оренди № ДГ-51-55 від 01.06.2009 року, картками складського обліку матеріалів: № 12/11-2009 (т. 2 а.с. 183); № 12/12-2009 (т. 2 а.с. 200); № 12/01-2010 (т. 2 а.с. 213); № 12/02-2010 (т. 2 а.с. 227); № 12/03-2010 (т. 2 а.с. 238), відомостями обліків залишків матеріалів на складі за: листопад 2009 року (т.2 а.с. 175), грудень 2009 (т.2 а.с. 188), січень 2010 року (т.2 а.с. 204-205), лютий 2010 року (т.2 а.с. 217), березень 2010 року (т.2 а.с. 231).

Передачу товару на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс»здійснював безпосередньо директор ТОВ «Ріверс ЛТД»- Остапенко О. В., що підтверджується:

1) наказами про відрядження від 01.10.2009 року № N 30-В (т. 2 а.с. 177); від 12.11.2009 року № N 12-В (т. 2 а.с. 178); від 25.11.2009 року № N 25-В (т. 2 а.с. 180); від 30.11.2009 року № N 30-В (т. 2 а.с. 196); від 16.12.2009 року № N 16-В (т. 2 а.с. 197); від 25.12.2009 року № N 25-В (т. 2 а.с. 198); від 04.01.2010 року № N 04-В (т. 2 а.с. 207); від 12.01.2010 року № N 13-В (т. 2 а.с. 209); від 26.01.2010 року № N 26-В (т. 2 а.с. 211); від 01.02.2010 року № N 01-В (т. 2 а.с. 219); від 11.02.2010 року № N 11-В (т. 2 а.с. 221); від 22.02.2010 року № N 22-В (т. 2 а.с. 224); від 01.03.2010 року № N 01-В (т. 2 а.с. 233); від 10.03.2010 року № N 10-В (т. 2 а.с. 235).

2) посвідченнями про відрядження: від 01.11.2009 року № КУ-0000012 (т. 2 а.с. 176); від 12.11.2009 року № КУ-0000013 (т. 2 а.с. 179); від 25.11.2009 року № КУ-0000014 (т. 2 а.с. 181); від 30.11.2009 року № КУ-0000015 (т. 2 а.с. 190); від 16.12.2009 року № КУ-0000016 (т. 2 а.с. 192); від 27.12.2009 року № КУ-0000001 (т. 2 а.с. 194); від 04.01.2010 року № КУ-0000001 (т. 2 а.с. 208); від 12.01.2010 року № КУ-0000002 (т. 2 а.с. 210); від 26.01.2010 року № КУ-0000003 (т. 2 а.с. 212); від 01.02.2010 року № КУ-0000004 (т. 2 а.с. 220); від 11.02.2010 року № КУ-0000005 (т. 2 а.с. 222); від 22.02.2010 року № КУ-0000006 (т. 2 а.с. 225); від 01.03.2010 року № КУ-0000007 (т. 2 а.с. 234); від 10.03.2010 року № КУ-0000008 (т. 2 а.с. 236);

3) відмітками про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи (т. 2 а.с. 191, 193, 195, 123, 226).

Приймав придбаний у ТОВ «Ріверс - ЛТД»товар безпосередньо директор ТОВ «Опттогсервіс плюс»- Богатиренко Ю. М., що підтверджується:

1) наказами про відрядження: від 30.10.2009 року № 19-к (т.2 а.с. 54); від 12.11.2009 року № 20-к (т.2 а.с. 55); від 25.11.2009 року № 21-к (т.2 а.с. 56); від 30.11.2009 року № 22-к (т.2 а.с. 57); від 15.12.2009 року № 23-к (т.2 а.с. 58); від 25.12.2009 року № 24-к (т.2 а.с. 59); від 04.01.2010 року № 01-к (т.2 а.с. 60); від 12.01.2010 року № 02-к (т.2 а.с. 61); від 26.01.2010 року № 03-к (т.2 а.с. 62); від 01.02.2010 року № 04-к (т.2 а.с. 63); від 12.02.2010 року № 05-к (т.2 а.с. 64); від 22.02.2010 року № 06-к (т.2 а.с. 65); від 01.03.2010 року № 07-к (т.2 а.с. 66); від 10.03.2010 року № 08-к (т.2 а.с. 67);

2) посвідченнями про відрядження: від 01.11.2009 року № КУ-0000019 (т.2 а.с. 68); від 12.11.2009 року № КУ-0000020 (т.2 а.с. 69); від 25.11.2009 року № КУ-0000021 (т.2 а.с. 70); від 30.11.2009 року № КУ-0000022 (т.2 а.с. 71); від 16.12.2009 року № КУ-0000023 (т.2 а.с. 72); від 25.12.2009 року № КУ-0000024 (т.2 а.с. 73); від 04.01.2010 року № КУ-0000001 (т.2 а.с. 74); від 12.01.2010 року № КУ-0000002 (т.2 а.с. 75); від 26.01.2010 року № КУ-0000003 (т.2 а.с. 77); від 01.02.2010 року № КУ-0000004 (т.2 а.с. 78); від 11.02.2010 року № КУ-0000005 (т.2 а.с. 80); від 22.02.2010 року № КУ-0000006 (т.2 а.с. 81); від 01.03.2010 року № КУ-0000007 (т.2 а.с. 83); від 10.03.2010 року № КУ-0000008 (т.2 а.с. 85);

3) відмітками про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи (т. 2 а.с. 76, 79, 82, 84, 86);

4) чеками на придбання паливо-мастильних матеріалів (т. 2 а.с. 89-97).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У свою чергу, на виконання умов зазначеного договору, покупець товару - ТОВ «Оптторгсервіс плюс»провів оплату вартості поставленого ТОВ «Ріверс ЛТД»товару, що підтверджується банківськими виписками: від 18.08.2009 року (т. 1 а.с. 116); від 20.08.2009 року (т. 1 а.с. 117); від 25.08.2009 року (т. 1 а.с. 118); від 31.08.2009 року (т. 1 а.с. 119); від 02.09.2009 року (т. 1 а.с. 119); від 07.09.2009 року (т. 1 а.с. 120); від 08.09.2009 року (т. 1 а.с. 121); від 09.09.2009 року (т. 1 а.с. 121); від 16.09.2009 року (т. 1 а.с. 122); від 15.09.2009 року (т. 1 а.с. 122); від 23.09.2009 року (т. 1 а.с. 126); від 24.09.2009 року (т. 1 а.с. 126); від 25.09.2009 року (т. 1 а.с. 127); від 30.09.2009 року (т. 1 а.с. 128); від 05.10.2009 року (т. 1 а.с. 129); від 02.10.2009 року (т. 1 а.с. 129); від 06.10.2009 року (т. 1 а.с. 130); від 07.10.2009 року (т. 1 а.с. 130); від 08.10.2009 року (т. 1 а.с. 131); від 09.10.2009 року (т. 1 а.с. 131); від 12.10.2009 року (т. 1 а.с. 132); від 13.10.2009 року (т. 1 а.с. 132); від 14.10.2009 року (т. 1 а.с. 133); від 15.10.2009 року (т. 1 а.с. 133); від 16.10.2009 року (т. 1 а.с. 134); від 20.10.2009 року (т. 1 а.с. 134); від 21.10.2009 року (т. 1 а.с. 135); від 22.10.2009 року (т. 1 а.с. 135); від 23.10.2009 року (т. 1 а.с. 135); від 27.10.2009 року (т. 1 а.с. 136); від 30.10.2009 року (т. 1 а.с. 137); від 02.11.2009 року (т. 2 а.с. 101); від 03.11.2009 року (т. 1 а.с. 137); від 04.11.2009 року (т. 1 а.с. 138); від 05.11.2009 року (т. 1 а.с. 138); від 06.11.2009 року (т. 1 а.с. 138); від 10.11.2009 року (т. 1 а.с. 139); від 11.11.2009 року (т. 1 а.с. 139); від 12.11.2009 року (т. 1 а.с. 139); від 13.11.2009 року (т. 2 а.с. 105); від 16.11.2009 року (т. 1 а.с. 140); від 20.11.2009 року (т. 2 а.с. 106); від 24.11.2009 року (т. 2 а.с. 107); від 25.11.2009 року (т. 2 а.с. 107); від 30.11.2009 року (т. 2 а.с. 108); від 01.12.2009 року (т. 1 а.с. 141); від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 141); від 02.12.2009 року (т. 1 а.с. 142); від 04.12.2009 року (т. 1 а.с. 142); від 07.12.2009 року (т. 1 а.с. 142); від 08.12.2009 року (т. 1 а.с. 143); від 09.12.2009 року (т. 1 а.с. 143); від 10.12.2009 року (т. 2 а.с. 112); від 11.12.2009 року (т. 1 а.с. 143); від 14.12.2009 року (т. 1 а.с. 144); від 15.12.2009 року (т. 1 а.с. 144); від 18.12.2009 року (т. 1 а.с. 145); від 21.12.2009 року (т. 2 а.с. 114); від 22.12.2009 року (т. 1 а.с. 146); від 23.12.2009 року (т. 1 а.с. 146); від 24.12.2009 року (т. 2 а.с. 116); від 25.12.2009 року (т. 1 а.с. 147); від 28.12.2009 року (т. 2 а.с. 117); від 30.12.2009 року (т. 1 а.с. 149); від 11.01.2010 року (т. 1 а.с. 149); від 12.01.2010 року (т. 1 а.с. 149); від 14.01.2010 року (т. 1 а.с. 150); від 20.01.2010 року (т. 1 а.с. 150); від 22.01.2010 року (т. 1 а.с. 151); від 25.01.2010 року (т. 2 а.с. 122); від 27.01.2010 року (т. 2 а.с. 123); від 26.01.2010 року (т. 2 а.с. 123); від 29.01.2010 року (т. 1 а.с. 152); від 02.02.2010 року (т. 2 а.с. 124); від 01.02.2010 року (т. 2 а.с. 124); від 04.02.2010 року (т. 2 а.с. 125); від 03.02.2010 року (т. 2 а.с. 125); від 17.02.2010 року (т. 2 а.с. 126); від 05.02.2010 року (т. 2 а.с. 126); від 11.02.2010 року (т. 2 а.с. 126); від 19.02.2010 року (т. 2 а.с. 127); від 23.02.2010 року (т. 2 а.с. 128); від 02.03.2010 року (т. 2 а.с. 129); від 03.03.2010 року (т. 1 а.с. 157); від 04.03.2010 року (т. 1 а.с. 157); від 26.02.2010 року (т. 2 а.с. 129); від 05.03.2010 року (т. 2 а.с. 130); від 09.03.2010 року (т. 2 а.с. 130); від 10.03.2010 року (т. 1 а.с. 158); від 12.03.2010 року (т. 2 а.с. 131); від 11.03.2010 року (т. 2 а.с. 131); від 16.03.2010 року (т. 2 а.с. 132); від 19.03.2010 року (т. 2 а.с. 132); від 24.03.2010 року (т. 2 а.с. 133); від 23.03.2010 року (т. 2 а.с. 133); від 25.03.2010 року (т. 2 а.с. 134); від 26.03.2010 року (т. 2 а.с. 135); від 29.03.2010 року (т. 2 а.с. 136).

Після придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»реалізувало його на користь свого контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Демілург», що підтверджується, зокрема:

1) видатковими накладними, виписаними постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Опттогрсервіс плюс»: від 26.11.2009 року № РН-0000041 на загальну суму 30938365,80 (т. 3 а.с. 113); від 13.11.2009 року № РН-0000040 на загальну суму 47797500,00 (т. 3 а.с. 115); від 02.11.2009 року № РН-0000039 на загальну суму 44356080,00 (т. 3 а.с. 117); від 01.12.2009 року № РН-0000042 на загальну суму 69995304,00 (т. 3 а.с. 122); від 17.12.2009 року № РН-0000043 на загальну суму 23331768,00 (т. 3 а.с. 124); від 28.12.2009 року № РН-0000044 на загальну суму 4207236,00 (т. 3 а.с. 126); від 04.01.2010 року № РН-0000001 на загальну суму 36335220,00 (т. 3 а.с. 131); від 13.01.2010 року № РН-0000002 на загальну суму 58136352,00 (т. 3 а.с. 133); від 27.01.2010 року № РН-0000003 на загальну суму 14534544,00 (т. 3 а.с. 135); від 22.02.2010 року № РН-0000006 на загальну суму 29488899,60 (т. 3 а.с. 140); від 11.02.2010 року № РН-0000005 на загальну суму 30216552,60 (т. 3 а.с. 141); від 01.02.2010 року № РН-0000004 на загальну суму 54887028,00 (т. 3 а.с. 144); від 11.03.2010 року № РН-0000008 на загальну суму 18120960,00 (т. 3 а.с. 148); від 01.03.2010 року № РН-0000007 на загальну суму 18120960,00 (т. 3 а.с. 150);

2) податковими накладними, виписаними постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Опттогрсервіс плюс»: від 26.11.2009 року № 45 (т. 3 а.с. 112); від 13.11.2009 року № 44 (т. 3 а.с. 114); від 02.11.2009 року № 43 (т. 3 а.с. 116); від 01.12.2009 року № 46 (т. 3 а.с. 121); від 17.12.2009 року № 47 (т. 3 а.с. 122); від 28.12.2009 року № 48 (т. 3 а.с. 125); від 04.01.2010 року № 1 (т. 3 а.с. 130); від 13.01.2010 року № 2 (т. 3 а.с. 132); від 27.01.2010 року № 3 (т. 3 а.с. 134); від 22.02.2010 року № 6 (т. 3 а.с. 139); від 11.02.2010 року № 5 (т. 3 а.с. 142); від 01.02.2010 року № 4 (т. 3 а.с. 143); від 11.03.2010 року № 8 (т. 3 а.с. 147); від 01.03.2010 року № 7 (т. 3 а.с. 149);

3) довіреностями на імя директора ТОВ «Демілург»: від 26.11.2009 року № 709729 (т. 3 а.с. 109); від 13.11.2009 року № 709728 (т. 3 а.с. 110); від 02.11.2009 року № 709727 (т. 3 а.с. 111); від 28.12.2009 року № 709733 (т. 3 а.с. 118); від 17.12.2009 року № 709732 (т. 3 а.с. 119); від 01.12.2009 року № 709731 (т. 3 а.с. 120); від 27.01.2010 року № 4 (т. 3 а.с. 127); від 13.01.2010 року № 3 (т. 3 а.с. 128); від 04.01.2010 року № 2 (т. 3 а.с. 129); від 11.02.2010 року № 7 (т. 3 а.с. 136); від 22.02.2010 року № 8 (т. 3 а.с. 137); від 01.02.2010 року № 6 (т. 3 а.с. 138); від 11.03.2010 року № 11 (т. 3 а.с. 145); від 01.03.2010 року № 10 (т. 3 а.с. 146).

Оплата товару здійснювалася ТОВ «Демілург» на користь ТОВ «Опттогрсервіс плюс», що підтверджується банківськими виписками (т. 3 а.с. 197-228).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобовязань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Розглянувши твердження позивача про недійсність договору від 01.07.2009 року № 01/07, укладеного між відповідачами суд зазначає наступне.

Підстави та правові наслідки визнання правочину недійсним закріплені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобовязання, встановлені статтею 179 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, серед підстав недійсності оспорюваних зобовязань, передбачених Господарським кодексом України, законодавець виділяє наступні:

- невідповідність вимогам закону;

- вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- укладення їх учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зі змісту частини 1 статті 208 Господарського кодексу України вбачається, що застосування передбачених нею санкцій можливе в разі наявності наміру хоча б у однієї із сторін правочину на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Вирішуючи спір про застосування наслідків нікчемного правочину, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, позивачем, який посилається на нікчемність укладеного між відповідачами договору та просить застосувати наслідки нікчемного правочину, повинно бути надано належні докази на обґрунтування недійсності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину недійсним на тій підставі, що його укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, суд досліджує в чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю наміру у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження позиції щодо фіктивності оскаржуваного правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у звязку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Необґрунтованими суд вважає посилання представника позивача на пояснення керівника ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»як постачальника ТОВ «Ріверс - ЛТД», оскільки такі пояснення не є належним доказом, який встановлює недійсність договору, укладеного між ТОВ «Ріверс - ЛТД»та ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та не є доказом наявності умислу службових осіб відповідачів на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Чинним законодавством України не передбачено обовязку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно. Крім того, особа яка не є стороною договору, при укладанні якого допущено порушення, не може нести відповідальність за таке порушення.

Суд звертає увагу на те, що належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ТОВ «Ріверс - ЛТД»та ТОВ «Оптторгсервіс плюс»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання представника позивача на пояснення керівника ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(постачальника ТОВ «Ріверс - ЛТД»), як на доказ нікчемності укладеного між відповідачами правочину.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, позивач в основу позову та вимог про відсутність самого факту вчинення між відповідачами правочину та його виконання поклав виключно показання директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», яке є постачальником ТОВ «Ріверс - ЛТД».

Спростовуючи твердження позивача про безтоварність операцій між відповідачами суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності товару, що був переданий від ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»до ТОВ «Ріверс - ЛТД», від ТОВ «Ріверс - ЛТД»до ТОВ «Опттогсервіс плюс»та від ТОВ «Опттогсервіс плюс»до ТОВ «Демілург»позивач не надав.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, довіреностями, документами про оренду складу та транспортних засобів, документами про відрядження, товарно-транспортними накладними, відомостями обліку залишків матеріалів на складі, картками складського обліку, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи позивача про безтоварність вчиненого правочину. Крім того, згідно первинних документів, що містяться в матеріалах справи, на виконання договору поставки №01/07 від 01 липня 2009 року ТОВ «Ріверс ЛТД»поставило ТОВ «Оптторгсервіс плюс»товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523), який був придбаний у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», що свідчить про рух активів та зміну в майновому стані ТОВ «Ріверс ЛТД».

Крім того, факт передачі товару від ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»до ТОВ «Ріверс - ЛТД»уже був досліджений судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні адміністративної справи № 2а-7726/10/1070 за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ріверс - ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином. Так, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено безпідставність твердження позивача про безтоварність операцій поставки між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс - ЛТД».

Таким чином, правову оцінку факту постачання товару від ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»до ТОВ «Ріверс - ЛТД»було надано при вирішенні іншої справи та закріплено у судовому рішенні, яке у відповідності до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Твердження позивача про те, що директор ТОВ «Опттогсервіс плюс» заправлявся на АЗС, яка знаходиться на великій відстані від міста Ізюм, де через декілька годин після того відбувалась передача товару від ТОВ «Ріверс - ЛТД»до ТОВ «Опттогсервіс плюс»не береться судом до уваги, оскільки зазначена обставина не вказує ні на безтоварність операції ні на наявність наміру сторін укласти правочин, який суперечить вимогам законодавства, інтересам держави та суспільства.

Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що підставою для визнання укладеного між відповідачами договору недійсним є відсутність у ТОВ «Опттогсервіс плюс»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, залишків сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, оскільки позивачем не надано жодних доказів необхідності використання таких ресурсів при виконанні договору від 01.07.2009 № 01/07 та відомостей про їх економічно обґрунтований обсяг. Крім того, відповідно до матеріалів справи, приймання-передача товару здійснювалася на складі постачальника ТОВ «Ріверс ЛТД»і після того товар було перепродано ТОВ «Демілург», який і повинен був вивезти його зі складу ТОВ «Ріверс - ЛТД», тому наявність складських приміщень та інших виробничих засобів для досягнення мети господарської діяльності від ТОВ «Опттогсервіс плюс»не вимагалася, що додатково підтверджує помилковість висновків позивача.

Також суд спростовує висновки позивача про те, що господарська діяльність ТОВ «Опттогсервіс плюс»була економічно необґрунтованою й не мала ділової мети, оскільки вони є безпідставними та суперечать матеріалам справи, з яких вбачається, що унаслідок придбання товару у ТОВ «Ріверс -ЛТД»та подальшої реалізації його на користь ТОВ «Демілург»ТОВ «Оптторгсервіс плюс»отримало дохід у розмірі 97611,00 грн.

За таких обставин, аналіз наданих суду доказів свідчить про те, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору між відповідачами, і чи була вона спрямована на формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного відповідачами договору.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право на звернення податкових органів з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Отже, органи державної податкової служби, можуть на підставі вказаної норми законодавства звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, при цьому факт нікчемності правочину має встановлюватися судом, а акт перевірки, в якому зроблено висновок про нікчемність правочину, може бути підставою такого позову та оцінюється судом нарівні з іншими доказами.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання правочину між відповідачами нікчемним, відповідно відсутні й правові підстави для застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що податковим органом не доведена недійсність правочину, укладеного між відповідачами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 70-72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06 грудня 2011 року.