Постанова № 20219419, 28.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року 15:22 Справа № 2а-0870/7730/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі Батигіні О.В.

за участю представників:

позивача: Демченко І.В.

прокурора: Чеканової С.С.

відповідача: Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1»

за участю прокурора

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя №0000962302 від 15.04.2011, №0000972302 від 15.04.2011 в повному обсязі.

Керуючись статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі ДПІ у Ленінському районі, заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду із повідомленням про вступ прокурора у справу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що надані до перевірки позивачем документи не підтверджують фактичного здійснення господарської операції та відповідно зазначені позивачем суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, враховуючи зазначене, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Прокурор підтримав відповідача у повному обсязі та просив у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст.160 КАС України, 28.11.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» (ЄДРПОУ 35842232), 25.03.2008 зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №11031020000022592.

ТОВ «Запорізька механізована колона №1» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.03.2008 за № 5512 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя.

Відповідно до плану графіка проведення планової виїзної перевірки, на підставі наказу від 24.02.2011 №112, згідно із пп.20.1.4. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

29.03.2011 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №936/23/35842232. В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Запорізька механізована колона №1» допущені порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму податкового кредиту на загальну суму 1005685,00грн., в т.ч.: за березень 2010р. 113301,00грн.; за квітень 2010р. 105712,00грн.; за вересень 2010р. 100000,00грн.; за жовтень 2010р. 133441,00грн.; за грудень 2010р. 553231,00грн. Також, допущенні порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - здійснило завищення задекларованого субєктом господарювання показника рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього в 1570779,00грн. у т.ч. по періодам: за 1 квартал 2010 року на 141626,00грн.; за 1 півріччя 2010 року на 273767,00грн.; за 3 квартал 2010 року на 484683,00грн.

На підставі акту перевірки №936/23/35842232 від 29.03.2011, відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі 15.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення (форми “Р”) № 0000972302, яким донараховано податкове зобовязання у розмірі 1005685,00грн. за основним платежем та 251421,25грн. за штрафними санкціями, що разом становить 1257106,25грн. та №0000962302, яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 1570779,00грн. за основним платежем та 392694,75грн. штрафних санкцій, що разом становить 1963473,75грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки та фактами викладеними в акті перевірки, на підставі ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.56 Податкового кодексу України, позивачем було подано скарги на акт перевірки.

Скарги підприємства були залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення в процесі адміністративного оскарження не змінювалися.

З акту перевірки вбачається, що за перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «Майбуд» і ТОВ «Фромекс».

На підставі наданих до перевірки позивачем документів ДПІ встановлено, що між ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Запорізька механізована колона №1» були укладені договори субпідряду; взаємовідносини відбувалися на підставі рахунків фактур. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Майбуд» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Майбуд» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім цього, перевіркою встановлено, що підприємство позивача завищило валові витрати на загальну суму 1510867,00грн. у звязку з включенням до їх складу операцій з придбання товарів у ТОВ «Фромекс», що проведені на підставі нікчемного правочину.

Як зазначено в акті перевірки, при проведені перевірки ТОВ «Запорізька механізована колона №1» встановлено, що договір на поставку товарів між ТОВ «Фромекс» та позивачем не укладався, взаємовідносини здійснювались на підставі рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від ТОВ «Фромекс», відповідачу не надано.

Вказані обставини стали підставою для висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Запорізька механізована колона №1» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правової дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Запорізька механізована колона №1» та його контрагентом є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вищезазначені висновки податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочину є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України, яка встановлює умови дійсності правочинів.

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару (надання послуг, виконання робіт) є також правом сторін.

Разом із тим відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі собою правочини, а вчинені таким платником господарські операції.

Зміст понять «господарська операція» та «правочин» не є тотожним.

Згідно зі ст.1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, обовязковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.

Отже, факт придбання є обовязковою умовою для формування податкового кредиту.

Саме собою існування договору не означає, що факт руху активів мав місце.

Посилаючись на норми ст.228 ЦКУ, податкові органи змушені доводити в судовому порядку наявність умислу в діях недобросовісних платників податків.

Слід наголосити на тому, що застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини.

При цьому для визначення розміру податкових зобовязань платника податків не має значення дотримання ним норм цивільного чи господарського законодавства, зокрема під час укладення договорів чи вчинення інших правочинів. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків. Відповідно, предметом аналізу повинна бути не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.

У такому разі серед обставин, що повинні доводитися сторонами повинні бути не умисел сторін договору, а фактичний рух активів, наявність економічного змісту відповідної операції у вигляді спрямованості на отримання майнової вигоди не виключно за рахунок зниження та/або уникнення податкових операцій.

З наданих до суду додаткових доказів вбачається, що ТОВ «Запорізька механізована колона №1» (генпідрядчик) та ТОВ «Майбуд» (субпідрядчик) були укладені договори субпідряду: №30/04-10 від 30.04.2010; №1603-10 від 16.03.2010; №1703-1 від 17.03.2010 предметом договорів є виконання власними і залученими силами та засобами (за погодженням генпідрядчика) роботи по реконструкції КЛ-0,4Кв, Сакських теплових мереж з установкою ПГУ-20; договір підряду №101103 від 11.03.2010, в якому ТОВ «Майбуд», як підрядчик зобовязується виконати роботи по ремонту ВЛ-35кВ; договір субпідряду №092606 від 26.06.2009, предмет зобовязання здійснити проектно-вишукувальні роботи 0,4кВ.

Як вбачається з інформації, яка міститься у базах податкової служби, фактично, згідно декларації з податку на прибуток за 2010 рік підприємства ТОВ «Майбуд» рядок 04.3 «витрати на оплату праці», та рядок 04.4 «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Враховуючи те, що у ТОВ «Майбуд», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби то операції ТОВ «Майбуд» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Майбуд» здійснював діяльність спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Згідно даних звітів форми 1_ДРФО за 2010 року трудові ресурси у ТОВ «Майбуд», які б виконували субпідрядні роботи, відсутні, також, чисельність працюючих за березень 2010 року складає 2 особи, за квітень 2010 року складає 2 особи, за жовтень 2010 складає 2 особи, листопад, грудень 2010р. - 2 особи та січень 2011 також 2 особи.

При цьому судячи з акту перевірки від 17.03.2011 № 156\2305\35142334 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податок на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 30.04.2010 та з 01.10.2010 по 31.01.2011», у вказаний період часу з березня по грудень 2010 року ТОВ «Майбуд» маючи у штаті підприємства 2 особи здійснювало різнопланову діяльність від постачання товарів до будівельно - монтажних робіт, в один і той же час взаємодіючи з великою кількістю контрагентів та декларуючи значні обороти з прибутку (за березень 2010 валові доходи склали 3314615,00 грн. у квітні 2010 - 5830790,00грн. при цьому податок на додану вартість склав відповідно 666418,00грн. та 1106673,00 грн.).

За даними декларацій з податку на прибуток ТОВ «Майбуд», за 2010 року вартість основних засобів підприємства складає 0 грн.

Враховуючи вищевикладене операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів та виконання робіт не проводились та не могли реально проводиться.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачені види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (ст.9). При оформлені ліцензії та отримання дозволу на виконання робіт будівельному підприємству необхідна встановлена кількість працівників спеціалістів з обовязковим прийняттям на посаду, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження відповідного виду господарської діяльності. Враховуючи те, що відповідно до інформації, яка міститься у базах відповідача на підприємстві ТОВ «Майбуд» зареєстровано лише 2 особи, які відповідно не можуть виконувати такий обсяг робіт та відповідно не можуть бути відповідальними.

Статтею 17 вказаного закону встановлено, що ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Фромекс». У вказаного контрагента ТОВ «Запорізької механізованої колони №1» також відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У штаті підприємства перебуває 1 особа. Крім того, само підприємство знаходиться у м.Луганськ.

Відповідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених: п. 5.3-5.8 цієї статті".

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, „первинні документу складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України"

Таким чином, в ході проведення перевірки з'ясовано що придбання субпідрядних робіт мали не реальний характер.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснений господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок; встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках коли такі операції здійснюються через посередників контрагенти ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс», які одержували та направляли фінансово - грошові потоки працювали в одному сегменті ринку в якому існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого були обізнані стосовно один одного.

Враховуючи те, що у ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» контрагентів через яких проходили фінансово - грошові потоки, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, які проходили по розрахункових рахунках не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями: господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Вищевикладене, свідчить про відсутність у ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Майбуд» та ТОВ «Фромекс» створення правових наслідків.

Згідно з приписами п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Запорізька механізована колона №1» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова

Постанова виготовлена у повному обсязі 15.12.2011.