Ухвала суду № 202164, 04.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

04.10.06 Справа № 19/6

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Краєвської М.В.

при секретарі Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський», с. Бриків Корецького району, без номера та дати

на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2006 року

у справі № 19/6 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовною заявою Прокурора Корецького району в інтересах держави в особі Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Корецького районного центру зайнятості, м. Корець

до Відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський», с. Бриків Корецького району

про стягнення 8 734 грн. 45 коп.

за участю представників

прокуратури –не з’явились;

від Позивача: не з’явились;

від Відповідача: не з’явились.

Справа розглядається в порядку п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем подано заяву, вих. № 391 від 02.06.2006 року, про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

відповідач та прокурор в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Скаржником 07.09.2006 року надіслано на адресу суду клопотання (телеграму) про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв’язку із захворюванням голови кооперативу, однак колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла висновку про те, що у задоволенні даного клопотання слід відмовити, оскільки таке не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Окрім того, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням скаржника, сторін не було позбавлено їх конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про доцільність розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.02.2006 року у справі № 19/6 позов Прокурора Корецького району в інтересах держави в особі Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Корецького районного центру зайнятості, м. Корець про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський», с. Бриків Корецького району 8 734 грн. 45 коп. боргу зі сплати страхових внесків –задоволено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що в силу Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач зобов’язаний сплачувати нараховані Фондом внески. Оскільки внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за своєю суттю не є податками, то списання боргу зі сплати даних внесків, який виник внаслідок обставин непереборної сили, є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СГВК «Селянський»звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 2 лютого 2006 року у даній справі, провадження у справі закрити. Свої доводи скаржник мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, крім того, оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач –Корецький районний центр зайнятості, не погоджуючись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі—підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам відповідно до ст. 12 ГПК України підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно вимог до п.6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Окружним адміністративним судам відповідно до п.2 ст. 18 КАС України як першій ланці в системі адміністративних судів України підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Стаття 17 КАС України встановлює категорію спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень. Оскільки Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій, і , відповідно, як суб’єкт владних повноважень, а тому відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори юридичних осіб з Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків підвідомчі адміністративним судам.

За таких обставин суд першої інстанції помилково розглянув цей спір за правилами, встановленими ГПК України, в зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність перегляду судового рішення, яке оскаржується, за правилами, встановленими КАС України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2006 року у справі № 19/6 слід змінити залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Законом України № 1533 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зокрема статтею 35 передбачено обов’язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.

Статтею 38 даного Закону визначено відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків – у разі несвоєчасної сплати страхових внесків, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню; - штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення –у трикратному розмірі зазначеної суми; - пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття недоїмка відповідача по сплаті внесків становить 8 734 грн. 45 коп., яка, як покликається скаржник, не погашена ним у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин.

Підпунктом 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпунктом 1.5 пункту 1 Порядку списання безнадійного податкового боргу, списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 даного Порядку у випадках, передбачених підпунктом 3.4 цього Порядку (настання форс-мажорних обставин), платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати. До заяви додається будь-який з документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 Порядку за результатами розгляду відповідних документів з метою списання безнадійного податкового боргу контролюючі органи регіонального рівня (якщо контролюючий не є податковим) звертаються до податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку такого податкового боргу. До звернення додаються: довідка про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу за формою згідно з додатком 1; у довідці обов’язково вказується дата виникнення безнадійного податкового боргу; копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним.

Тобто, чинним законодавством встановлено певну послідовність дій контролюючого органу, спрямованих на списання заборгованості.

Однак, Законом України № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмку) визначено як податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Пунктом 1.2 статті 1 даного Закону визначено податкове зобов’язання як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Законом України № 1533 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України

Тобто, фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Крім того, ч.2 ст. 12 даного Закону до компетенції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів віднесено проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду в судових та інших органах.

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України № 1533 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.

Включення Законом України № 2181«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статус внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законодавства України про оподаткування та, відповідно не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1533 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), наведений у ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», є вичерпним. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено даним Законом, крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.

Таким чином, покликання скаржника на ту обставину, що стягнення з його рахунку 8 734 грн. 45 коп. боргу зі сплати страхових внесків є неправомірним у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин, безпідставні та такі, що не відповідають законодавству, матеріалам та фактичним обставинам справи.

Щодо списання спірної заборгованості, то відповідач не подав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів звернення до Корецького районного центру зайнятості з відповідною документацією на списання суми боргу за відповідний період. Тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 159 КАС України, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Керуючись п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський» залишити без задоволення.

2. Судове рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2006 року у справі № 19/6 змінити і викласти у формі постанови, якою позов задоволити.

Стягнути з рахунку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський»на користь Корецького районного центру зайнятості страхові внески в розмірі 8 734 грн. 45 коп.

Стягнути з рахунку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський» в доход державного бюджету України 87 грн. 34 коп. державного мита.

Стягнути з рахунку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський» на користь ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707 ЄДРПОУ 30045370 –118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Місцевому господарському суду видати відповідні виконавчі листи.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Краєвська М.В.