Вирок № 20216311, 02.11.2011, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 1/1713/105/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року м. Острог Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Івчук Є.О.

з участю прокурора Гуца О.Л.

          потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1

          представника потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_2

          представника цивільного відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, який народився 28 лютого 1958 року в с.Милятин Острозького району Рівненської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, 04 липня 2011 року близько 09 години, керуючи автомобілем марки «Opel Kadett», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по дорозі сполученням Рівне-Тучин-Гоща до Р-05 на 64 км+150 м в с.Бадівка Острозького району Рівненської області по вул.Ватутіна, відволікся від керування транспортним засобом, допустив з’їзд з проїзної частини автодороги, де на обочині здійснив наїзд на придорожнє дерево, внаслідок чого автомобіль перекинувся. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, тупої травми живота, забійної рваної рани лівої параорбітальної ділянки, закритого перелому вертлюжної впадини справа, лонної та сідничної кісток зліва з порушенням цілості тазового кільця, закритого перелому другої п’ясної кістки, що в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив пп. «б», «в»п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і спричиненням ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав і показав, що 4 липня 2011 р., рухаючись на власному автомобілі марки «Opel Kadett», в с.Бадівка Острозького району його зупинила незнайома жінка, та як потім дізнався її звати ОСОБА_1, яку він погодився підвезти до м.Острог. Так як під час руху автомобіля вона не могла пристебнутися ременем безпеки він вирішив не зупиняючи автомобіль допомогти їй, для чого правою рукою потягнувся за ременем та на деяку мить втратив видимість дороги, в результаті чого автомобіль зіткнувся з деревом та від удару перевернувся.

Крім визнання своєї вини підсудним, його вина доведена зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла-цивільний позивач ОСОБА_1 показала, що 4 липня 2011 р. маючи намір їхати в м.Острог зупинила попутній автомобіль, яким керував ОСОБА_4 Під час руху автомобіля, ОСОБА_4 попросив її пристебнутися ременем безпеки, однак вона самостійно цього зробити не змогла, тоді він правою рукою потягнувся до ременя, після чого відбулося зіткнення автомобіля та вона втратила свідомість. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження, у зв’язку з чим впродовж декількох місяців перебувала на лікуванні. Пояснила, що нею було здійснено значні витрати, пов’язані з лікуванням, придбанням ліків та медичних засобів, розмір яких становить 42290,31 грн. Пояснила, що ОСОБА_4 через її родичів передав 600 грн., та він не пояснював в рахунок відшкодування якої шкоди він надав дану суму, та вказані кошти вона витратила на придбання необхідних їй ліків. Крім того, внаслідок ДТП, яке сталося з вини підсудного, вона втратила заробіток розмір якого становить 9600 грн., а також їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у перенесенні фізичного болю та страждань внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, у погіршенні фізичного стану здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість самостійно пересуватися та здійснювати догляд за двома малолітніми дітьми, оскільки тривалий час перебувала на лікуванні та двічі перенесла операції. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 20000 грн. Просила задовольнити цивільний позов та стягнути на її користь матеріальну та моральну шкоду.

Крім власного визнання підсудним своєї вини, показів потерпілої, вина підсудного підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у суді доказів :

- протоколом огляду місця події, ілюстративними таблицями до нього та план-схемою, згідно яких встановлено, що 4 липня 2011р. в с.Бадівка по вул.Ватутіна сталося ДТП з участю автомобіля марки «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_4 (а.с.6-13) ;

- висновком судово-медичної експертизи № 282 від 15.07.2011р., відповідно до якого 04 липня 2011 р. при госпіталізації в травматологічне відділення Острозької ЦРЛ у ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, тупої травми живота, забійної рваної рани лівої параорбітальної ділянки, закритого перелому вертлюжної впадини справа, лонної та сідничної кісток зліва з порушенням цілості тазового кільця, закритого перелому другої п’ясної кістки, які відносяться до категорії тяжких, та виникли від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону транспортного засобу при ДТП, коли потерпіла перебувала в сидячому положенні в салоні автомобіля під час його перекидання (а.с. 65-66);

- висновком експертизи технічного стану транспортного засобу №177 від 16липня 2011р. згідно якого робоча гальмівна та рульова системи автомобіля марки «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_1, перед ДТП знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією (а.с. 37-39);

- висновком автотехнічної експертизи № 178 від 18липня 2011р., відповідно до якого встановлено, що в дорожній обстановці яка існувала ОСОБА_4 повинен був діяти згідно до вимог п.п. б), в) п.2.3, п.12.1 ПДР (а.с. 56-57).

Згідно з п.п. б), в) п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватись ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу.

Проте підсудним під час керування належним йому автомобілем вказані положення не були дотримані, оскільки він перевозив потерпілу, яка не була пристебнута ременем безпеки та під час руху автомобіля він відволікся від його керування, у зв’язку з чим він не зміг своєчасно зреагувати на зміну дорожньої обстановки, що призвело до зіткнення автомобіля з придорожнім деревом.

Острозька центральна районна лікарня звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 668,64 грн., яка складається з матеріальних витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в хірургічному відділенні.

Потерпілою ОСОБА_1 також заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_4 та залученого до участі у справі як цивільний відповідач ОСОБА_5 акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»матеріальної шкоди в розмірі 42290,31 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування, 9600 грн. втраченого заробітку, 20000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на надання правової допомоги, мотивуючи тим, що внаслідок заподіяних їй підсудним тілесних ушкоджень, вона декілька місяців перебувала на стаціонарному лікуванні, в ході якого понесла витрати в розмірі 42290, 31 грн., які було сплачено за проведення обстежень, придбання ліків та медичних засобів, необхідних для оперативного втручання, в підтвердження чого надала розрахункові документи. Зазначає, що до отримання травми вона працювала приймальником на ВАТ «Острозький молокозавод» на умовах неповної зайнятості та згідно ст.1197 ЦК України розмір втраченого нею заробітку становить 9600грн. Крім того, заподіяння тілесного ушкодження спричинило їй моральну шкоду, оскільки вона перенесла фізичний біль, який супроводжувався стражданнями, пов’язаними з переживаннями за стан свого здоров’я, порушенні звичних для неї життєвих зв’язків, приниженням через необхідність позичати кошти для лікування.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні неодноразово змінював свою думку щодо обсягу позовних вимог, які ним визнаються згідно заявленого Острозькою ЦРЛ позову та позову потерпілої ОСОБА_1 та остаточно пояснив, що при вирішенні цивільних позовів покладається на розсуд суду. ОСОБА_4 пояснив, що він є пенсіонером та інших доходів окрім пенсії немає, а тому з урахуванням свого матеріального стану він добровільно відшкодував потерпілій шкоду передавши її родичам грошові кошти в розмірі 600 грн., водночас не зміг пояснити в рахунок якої шкоди він передав вказану суму.

Вирішуючи цивільний позов заявлений Острозькою ЦРЛ суд виходив з наступного.

Згідно довідки Острозької ЦРЛ від 25.07.2011 р. ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Острозької ЦРЛ з 04.07.2011 р. по 12.07.2011 р. , та вартість доби перебування хворого в лікарні складає 83,58 грн. Фактичні витрати лікарні, виходячи з вартості 8 ліжко-днів складають 668,64 грн., що підтверджується розрахунком № 2-2/1012 від 25.07.2011 р. (а.с.70, 71).

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а відтак встановивши, що шкода завдана потерпілій по вині ОСОБА_4, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого Острозькою ЦРЛ позову та необхідність стягнення з підсудного на користь лікарні витрат, понесених на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_1 в розмірі 668,64 грн.

При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_1 суд виходив з наступного.

В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_1 та її представник неодноразово уточнювали позовні вимоги та остаточно просили стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості лікування 42290,31грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., крім того просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 15000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. судових витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги. В частині стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»суми в розмірі 9600 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку потерпіла та її представник просили в цій частині позов залишити без розгляду.

Представник цивільного відповідача - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»цивільний позов ОСОБА_1 визнав частково, не заперечуючи проти відшкодування витрат, понесених потерпілою на лікування в розмірі 41357,21 грн. Однак, як вбачається з довіреності ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»на представництво інтересів № 276-2011 від 04.07.2011 р. представник страхової компанії при здійсненні представництва інтересів товариства обмежений в процесуальних правах, зокрема в частині повного або часткового визнання позову, а тому визнання позову судом не приймається як таке, що суперечить закону, оскільки здійснено з перевищенням повноважень наданих представнику його довірителем. Представник цивільного відповідача пояснив, що за результатами розгляду заяви потерпілої про страхове відшкодування працівниками страхової компанії було вивчено надані нею документи та частково підтверджено понесені нею витрати на лікування на загальну суму 41357,21 грн. В іншій частині витрати на лікування, сума яких складає 933,10 грн. не підлягають оплаті за рахунок страхового відшкодування, оскільки належним чином документально не підтверджені. При вирішенні питання про обґрунтованість позову в частині відшкодування моральної шкоди представник цивільного відповідача заперечив, мотивуючи тим, що страхова компанія не завдавала потерпілій моральної шкоди, а відтак не несе обов’язку з її відшкодування.

Суд, заслухавши пояснення підсудного, потерпілої та її представника, представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами та оглянуті у судовому засіданні докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 04.07.2011р. керуючи належним йому автомобілем допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП в результаті якого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження з приводу чого перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.07.2011р. по 12.07.2011р. в Острозькій ЦРЛ, та з 12.07.2011р. по 10.08.2011р. в Рівненській обласній клінічній лікарні, що не заперечується відповідачами та підтверджується довідкою Острозької ЦРЛ від 25.07.2011р. та епікризом Рівненської обласної клінічної лікарні. З приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілій були проведені операції 21.07.2011р. та 28.07.2011р. (а.с.70, 146).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом; джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зокрема, пов’язана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.2, 4 постанови від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з відповідними змінами і доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності її вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.11.2007р. автомобіль марки «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 (а.с. 20).

Таким чином, обов’язок з відшкодування шкоди завданої експлуатацією вищевказаного автомобіля закон покладає на ОСОБА_4, як власника джерела підвищеної небезпеки.

Водночас згідно ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна), пов’язана : з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Як встановлено судом, підсудний ОСОБА_4 уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6 груп»договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, термін дії якого з 13.01.2011р. по 12.01.2012 р., що підтверджується полісом № АА/0986591, згідно якого ОСОБА_4 застрахував свої майнові інтереси з відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «OPEL KADET», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 141).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених потерпілою витрат на лікування суд виходив з наступного.

В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпіла ОСОБА_1 надала перелік медикаментів, використаних для лікування в Острозькій ЦРЛ та оригінали квитанцій в підтвердження понесених нею витрат на загальну суму 42290,31 грн. Аналізуючи, оглянуті в судовому засіданні оригінали вищевказаних розрахункових документів, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку, що банківські квитанції від 21.07.2011р. та 29.07.2011р. про сплату банківської комісії на загальну суму 284,71 грн., умовно позначені №№ 45, 65, фіскальний чек від 28.07.2011р. в підтвердження придбання мінеральної води на суму 6,10 грн., умовно позначеного № 61, копія фіскального чеку від 15.07.2011 р. про сплату 40,20 грн., умовно позначеного № 63, є неналежними доказами, оскільки не стосуються витрат на лікування та не підтверджують придбання потерпілою лікарських препаратів.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що потерпіла ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на лікування лише в розмірі 41359,30 грн. (42290,31грн. –284,71 грн. –6,10 грн. –40,20 грн. - 600 грн. (сума коштів, переданих ОСОБА_4 та витрачених ОСОБА_1 на придбання лікарських препаратів) = 41359,30 грн.), що підтверджується фіскальними та товарними чеками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, видатковими накладними, банківськими квитанціями, умовно позначеними №№ 1-44, 46-60, 62, 64, 66-72 (а.с.147-170), та сплата вказаної суми відповідачами не заперечується, а відтак у суду відсутні підстави ставити під сумнів, що лікування потерпілої ОСОБА_1 відбулося з використанням лікарських препаратів, товарів медичного призначення та з проведенням діагностики, що вказано у вищезгаданих документах.

Отже, з урахуванням викладеного, витрати на лікування, понесені потерпілою ОСОБА_1 в розмірі 41359,30 грн. підлягають стягненню згідно страхового полісу із страховика - ПрАТ «Страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6 груп».

При вирішенні спору в частині обґрунтованості заявлених потерпілою вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень , істотних вимушених змін у його у його життєвих та виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не приймає до уваги пояснення представника ПрАТ «Страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6 груп»в частині відсутності вини страхової компанії у заподіянні моральної шкоди як підстави для відмови у задоволені позову про стягнення з страхової компанії моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В матеріалах справи відсутні та ОСОБА_4, як власник джерела підвищеної небезпеки, не надав суду доказів в підтвердження існування обставин, які звільняли б його від відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Не погоджуючись з розміром моральної шкоди, страхова компанія та ОСОБА_4 не подали суду доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що внаслідок заподіяння шкоди здоров’ю потерпілої, що стало наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, належного підсудному, ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, оскільки вона впродовж тривалого часу з 04.07.2011р. по 10.08.2011р. перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла дві операції, та вказані обставини свідчать про перенесений нею фізичний біль та страждання. Після отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень потерпіла продовж тривалого часу неспроможна була самостійно без сторонньої допомоги пересуватися та по даний час її пересування є обмеженим та здійснюється з використанням спеціальних засобів, що свідчить про порушення звичайних для неї життєвих зв’язків. Отримані під час ДТП тілесні ушкодження та тривалий час їх лікування призвели до виникнення у потерпілої моральних страждань, а тому з урахуванням встановлених судом обставин справи, беручи до уваги майновий стан підсудного, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з урахуванням перенесених нею фізичних страждань та інших негативних явищ, перенесених нею у зв’язку з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, з урахуванням тривалості перенесених страждань та порушенні звичних для неї життєвих зв’язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми та можливості їх відновлення, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої повинна становити в розмірі 5000 грн.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. № 1961-IV окрім шкоди, заподіяної здоров’ю потерпілої, їй відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі, при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 ст.9 цього Закону.

Згідно п.9.3 ст.9 вищезазначеного Закону обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого. Таким чином, ліміт відповідальності страховика при відшкодування моральної шкоди становить 2 550 грн.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з урахуванням встановленого законом ліміту відповідальності страховика, з ПрАТ «Страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6 груп»підлягає стягненню на користь потерпілої моральна шкода в розмірі 2550 грн., та беручи до уваги положення ст.1194 ЦК України, для повного відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2 450 грн.

Крім матеріальної та моральної шкоди на користь позивачки також підлягає стягненню 1500 грн. документально підтверджених витрат , пов’язаних з наданням правової допомоги, які слід стягнути з підсудного як особи винної у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень (а.с.174, 175).

Суд, вислухавши підсудного, потерпілу, вивчивши матеріали справи вважає, що органи досудового слідства дії підсудного ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України кваліфікували вірно як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Водночас в ході досудового слідства та в судовому засіданні не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у керованому ОСОБА_4 автомобілі таких несправностей, за яких його експлуатація була б заборонена.

За таких обставин кваліфікуюча ознака ч.2 ст. 286 КК України “порушення правил експлуатації транспортного засобу” не відповідає матеріалам справи та підлягає виключенню з об’єму обвинувачення.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Підсудний ОСОБА_4 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_4 є визнання ним своєї вини у вчиненому злочині та сприяння у його розкритті, та добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій. По місцю проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи та особи винного, суд беручи до уваги думку потерпілої, дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити підсудному покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне його призначити, оскільки підсудний усвідомлюючи необхідність перевезення пасажира з пристебнутим ременем безпеки допустив рух автомобіля, коли пасажир був не пристебнутий, та здійснив спробу пристебнути пасажира під час керування автомобілем відволікшись при цьому від його керування, тим самим наразив на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху, та в результаті ДТП, яке сталося з його вини постраждала потерпіла , яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, а тому призначення додатково покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на думку суду буде необхідним і достатнім для запобігання вчинення підсудним нових порушень ПДР України, та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

На підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов Острозької ЦРЛ задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Острозької Центральної районної лікарні (м.Острог, вул.Татарська, 185, Рівненської області, 35800) кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину - ОСОБА_1 в розмірі 668,64 грн. на р/р 35412001001279 УДК в Рівненській області, код ЄДРПОУ 01999833.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»на користь ОСОБА_1 41359,30 грн. матеріальної шкоди в рахунок відшкодування витрат на лікування.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 550 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1В в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 450 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1500 грн. витрат, пов’язаних з оплатою витрат на правову допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»на користь ОСОБА_1 9600 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку - залишити без розгляду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Речові докази по справі –автомобіль марки «Opel Kadettt», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 –повернути власнику.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим –з дня вручення копії вироку.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_7