Постанова № 20212401, 02.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22511/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріНовіковій А.В.

за участю

представника заявника Лукащук Т.М.

представника відповідача Криворучко В.Ж.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 подання Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» про підтвердження обґрунтованості арешту майна відповідно до рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.11.2011 року за № 3 , -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2011 року заявник, звернувся із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» про підтвердження обґрунтованості арешту майна відповідно до рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.11.2011 року за № 3.

Подання мотивоване тим, що до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя надійшло письмове звернення від 22.11.2011 року покупця (споживача), а саме громадянина ОСОБА_3 із проханням провести перевірку крамниці «Мєгастрой» та повідомляє про факт видачі розрахункового документу невстановленого зразку.

На підставі пп. 80.2.3 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, начальником Жовтневої МДПІ м. Маріуполя було прийнято рішення про проведення фактичної перевірки платника податків, що оформлено відповідно до наказу від 23.11.2011 року № 3085 та виписано направлення на проведення перевірки від 23.11.2011 року № 1600, № 1596, № 1597, № 1598, № 1599.

29.07.2011 року при здійсненні виходу за адресою: АДРЕСА_1 для проведення перевірки, посадові особи Жовтневої МДПІ м. Маріуполя не були допущені, про що складено акт від 29.11.2011 року № 148/23-3/35129030.

Заявник зазначив, що відповідно до баз даних Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та відомостям, отриманим у електронному вигляді від державного реєстратора, встановлено, що відповідач здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами, проте до Приморського відділення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя заява від ТОВ «Мєгастрой» про видачу патенту на здійснення торгівельної діяльності на 2010 та 2011 роки не надходила, що засвідчує торгівлю матеріалами без придбання торгівельного патенту, що відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України є підставою для адміністративного арешту майна платника податків. У звязку із чим було прийнято рішення про застосування повного арешту майна платника податків ТОВ «Мєгастрой» від 29.11.2011 року за № 3. Проте при здійсненні заходів щодо опису наявного у крамниці «Мєгастрой» майна виконавцю ОСОБА_4 було відмовлено.

Отже, відповідно до пп. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган звернувся до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідно до Рішення про застосування повного арешту майна платника податків від 29.11.2011 року № 3.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні його вимог просив відмовити, надав заперечення у письмовому вигляді.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника відповідача дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» (код ЄДРПОУ 35129030, 87553, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Крайня, б. 43) є юридичною особою, що займається, зокрема, оптовою торгівлею будівельними матеріалами, керівником якої є ОСОБА_6

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 21.10.2008 року № 3130 узятий на облік Приморським відділенням Жовтневої МДПІ 12.06.2007 року за № 3664.

З матеріалів справи встановлено, що 22.11.2011 року на імя начальника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя надійшло звернення громадянина ОСОБА_7, у якому він звернув увагу на той факт, що при покупці товарів в магазині «Мєгастрой» за адресою: АДРЕСА_1 йому не було видано чеку касового апарату, а замість нього був виданий чек без вказівки продавця підприємства або підприємця. Додатком до зазначеного звернення був чек Оптової бази «Мєгастрой» за № ЕА-В005728 від 21.11.2011 року на суму 23,25 грн.

Відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яким передбачено право податкового органу проводити перевірку на підставі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, начальником Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Наказом від 23.11.2011 року № 3085 було прийнято рішення про проведення фактичної перевірки з 23.11.2011 року по 02.12.2011 року магазину складу, що належить ТОВ «Мєгастрой» за адресою: АДРЕСА_1. На підставі викладеного були виписані направлення на проведення перевірки від 23.11.2011 року за № 1600, 1596, 1597, 1598 та 1599, які разом із Наказом на проведення перевірки були вручені директору ТОВ «Мєгастрой» особисто 29.11.2011 року.

При виході на перевірку за адресою АДРЕСА_1 посадових осіб Жовтневої МДПІ було не допущено до перевірки, про що складено акт «Не допуску посадових осіб органів державної податкової служби, що знаходяться при виконанні службових обовязків до проведення фактичної перевірки» за № 148/23-3/35129030 від 29.11.2011 року. Наприкінці зазначеного акту ОСОБА_6 було зроблено запис, про незгоду з актом у звязку із не запереченням щодо такої перевірки в приміщенні ТОВ «Мєгастрой», що орендується за адресою: м. Маріуполь, вулиця Енгельса 60/116.

29.11.2011 року відділом контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі Жовтневої МДПІ м. Маріуполя було спрямовано звернення до начальника податкової інспекції за формою, встановленою Додатком 1 до Порядку № 1042 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. На підставі зазначеного, 29.11.2011 року за № 3 начальником Жовтневої МДПІ м. Маріуполя було прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Мєгастрой» та винесено Наказ за № 3237 про покладення функцій виконання Рішення про застосування адміністративного арешту майна на посадову особу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя ОСОБА_4.

ОСОБА_4 30.11.2011 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та рекомендованим листом спрямувала на зазначену адресу рішення про застосування адміністративного арешту платника податків від 29.11.2011 року за № 13. Здійснити заходи щодо опису наявного у вищезазначеному приміщенні не виявилося можливості у звязку із не допуском, про що було складено акт від 30.11.2011 року.

На виконання наданих Податковим кодексом України повноважень, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя звернулась до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості арешту майна ТОВ «Мєгастрой» відповідно до рішення про застосування повного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п.2 ч.1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійснені ними передбачених законом проваджень здійснюються на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний арешт є необґрунтованим, а позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. При чому відповідно до пп. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що у платника податків відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій.

Пунктом 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України передбачений повний або умовний арешт майна, де повним визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном.

Згідно із п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків

Отже, як вже зазначалось, відповідно до пп. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 розділу II чинного Податкового кодексу України, починаючи з 06.08.2011 р адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що відсутні документи, які підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону.

Зазначеною підставою позивач обґрунтовує свої дії, посилаючись на базу даних Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та відомості, отримані у електронному вигляді від державного реєстратора про здійснення ТОВ «Мєгастрой» оптової торгівлі будівельними матеріалами без наявності патенту на таку торгівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Розділу XII Податкового кодексу України (далі - ПКУ) суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які провадять, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів, отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Ставки збору за провадження торговельної діяльності встановлено підпунктом 267.3 статті 267 ПКУ.

Торговельна діяльність для цілей розділу XII ПКУ - це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (підпункт 14.1.246 пункту 14.1 статті 14 ПКУ). Під пунктами продажу товарів для цілей розділу XII ПКУ маються на увазі, зокрема:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;

Отже, враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання представника податкового органу на здійснення відповідачем торгівельної діяльності без придбання торгового патенту, в порушення законодавства, оскільки ТОВ «Мєгастрой» здійснює оптову торгівлю за безготівкові розрахунки (через установи банку), у звязку із чим торговий патент не придбається.

Стосовно відмови відповідача у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про проведення фактичної перевірки з 23.11.2011 року по 02.12.2011 року, перевірка повинна була бути проведена у магазині складі, що належить ТОВ «Мєгастрой» за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» знаходиться за адресою: 87553, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, вулиця Крайня, б. 3, а не за адресою: АДРЕСА_1, як на то посилається позивач. Зазначений факт також підтверджує і довідка про взяття на облік платника податків ТОВ «Мєгастрой» від 21.10.2008 року № 3130.

Відповідач з приводу факту не допуску до проведення перевірки, заперечує та зазначає, що у акті «не допуску посадових осіб органів державної податкової служби, що знаходяться при виконанні службових обовязків до проведення фактичної перевірки» від 29.11.2011 року № 148/23-3/35129030 він зробив відповідний запис, а саме: «до перевірки допускаю, згоден на її проведення в офісі, що орендується за адресою: вул. Енгельса, 60/116, про що було повідомлено раніше».

В підтвердження зазначеного надав лист за № 45 від 25.11.2011 року, наданого на імя начальника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя із штемпелем про отримання податковим органом, відповідно до якого директор ТОВ «Мєгастрой» повідомив про надання документів до перевірки у приміщенні, що орендується за адресою: вул. Енгельса, 60/116 за для забезпечення належних умов для її проведення.

Судом встановлено, що згідно Витягу Маріупольського бюро технічної інвентаризації за № 17894445 від 27.02.2008 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, комплекс за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування є приватною власністю ОСОБА_6

Статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

З наведеного вбачається, що податковий орган намагався застосувати адміністративний арешт майна та провести перевірку у комплексі, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6, замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой», який знаходиться за адресою: 87553, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, вулиця Крайня, б, що є порушенням законодавства.

Крім того, суд зазначає, що доказів відносно приміщень, що орендуються та договорів на зберігання майна за адресою: АДРЕСА_1, заявником суду не надано.

Відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Ознайомившись із наданим Жовтневою МДПІ чеком на суму 23,25 грн., що був додатком до письмового звернення від 22.11.2011 року покупця (споживача) - громадянина ОСОБА_3 із проханням провести перевірку крамниці «Мєгастрой», суд вважає його неналежним доказом по справі, у звязку із наступним.

Відповідач належність чеку саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, оцінивши належність та достовірність вищевизначеного чеку на суму 23,25 грн., виписаного при покупці рулетки «Ультра», суд вважає його неналежним доказом по справі, у звязку із відсутністю на ньому підпису особи, яка його видала та печатки підприємства, що спростовує його юридичну силу для сприйняття судом допустимим доказом у справі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких підстав, суд вважає, що заявником не доведено факт продажу роздрібної торгівлі ТОВ «Мєгастрой» за готівку.

На підставі викладеного та з урахуванням вимог п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, суд, перевіряючи обґрунтованість накладання адміністративного арешту не вбачає підстав для його застосування, у звязку із чим подання Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 183-3, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгастрой» про підтвердження обґрунтованості арешту майна відповідно до рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 29.11.2011 року за № 3 відмовити повністю.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 грудня 2011 року.

Постанова складена у повному обсязі 07 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанов.

Суддя Кірієнко В.О.