Постанова № 20212315, 09.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
09.12.2011
Номер справи
2а/0570/22256/2011
Номер документу
20212315
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22256/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріПіскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 21.11.2011 року № 21/1), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 26.09.2011 року № 40961/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» (надалі ТОВ «Донбасенергобуд», позивач) звернулося до суду із позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, відповідач). про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязання вчинити певні дії

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю винесеного відповідачем Рішення від 26 вересня 2011 року № 201 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Донбасенергобуд» на підставі вимог пп. и) п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у звязку з обсягом постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання), оскільки ця норма є чинною з моменту вступу у законну силу Податкового кодексу України з 01.01.2011 року, а відповідачем наведений вище дванадцятимісячний строк протиправно вирахувано з 01.10.2010 року, тобто з періоду часу, коли вказана норма Податкового кодексу України (пп. и) п. 184.1 ст. 184) ще не діяла. Таким чином, позивач у судовому порядку просить визнати протиправним (нечинним) рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 30.09.2011 року № 201.

30 листопада 2011 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду позивач подав заяву про зміну позовних вимог в частині їх доповнення, а саме: зобовязати ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька вчинити дії спрямовані на поновлення ТОВ «Донбасенергобуд» в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю з урахуванням наданих змін.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що згідно ТОВ «Донбасенергобуд» протягом періоду з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року декларувало обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку у сукупному обсязі менше 50 відсотків від загального обсягу постачання, що у відповідності до вимог пп. и) п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України є законною підставою для анулювання реєстрації платника податків на додану вартість. Отже, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від А00 № 304181 (а.с. 24) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.03.2004 року № 1266120 0000 004093, ідентифікаційний номер юридичної особи 32880317, місцезнаходження юридичної особи 83055, м. Донецьк, вул. Постишева, буд 127. На податковому обліку ТОВ «Донбасенергобуд» перебуває в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 30.03.2004 року за № 3857 (а.с. 26).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 07297014 позивачем отримано 02.04.2004 року (а.с. 27).

З матеріалів справисудом встановлено, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 26 вересня 2011 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Донбасенергобуд», про що складений акт від 26.09.2011 року № 153. За результатами цього акту податковим органом встановлено, що підприємство за останні 12 календарних місяців (з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року) постачало товари/послуги іншим платникам податку сукупним обсягом менше 50 відсотків від загального обсягу постачання.

Відповідно до розпорядження ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.03.2011 року № 20-р створена комісія, якою підтверджені встановлені актом перевірки від 26.09.2011 року № 153 обставини та зазначено, що ТОВ «Донбасенергобуд» надає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.10.2010 року до 30.09.2011 року з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій в розмірі 300,00 грн. Наведена сума підтверджується в тому числі деклараціями позивача з податку на додану вартість за наведений період часу та розрахунком, здійсненим відповідачем (а.с. 48-130).

Таким чином комісія дійшла висновку, що встановлені перевіркою факти є достатньою правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пп. и) п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Отже, на підставі акту перевірки від 26.09.2011 року № 153 та висновків комісії, ДПІ у Ворошиловському районі прийняте Рішення від 26.09.2011 року № 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким зобовязано ТОВ «Донбасенергобуд» повернути податковому органу Свідоцтво платника податку на додану вартість разом з усіма засвідченими його копіями.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Донбасенергобуд» виключений з Реєстру платників податку на додану вартість, що підтверджується Відомостями про анулювання підприємству свідоцтва платника податку на додану вартість, що включені до Єдиної бази податкових знань на офіційному сайті Державної податкової служби України.

1.Щодо скасування спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 30.09.2011 року № 201.

За положеннями п. 9.8. ст 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність 31.12.2010 року, в подальшому Закон про ПДВ) реєстрація осіб як платників податку на додану вартість (далі ПДВ) діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим як платник цього податку більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій менші за 300000,00 грн.;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Наведені положення також містилися у п. 1 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 (втратив чинність 14.01.2011 року згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 978).

Згідно ст. 184 Податкового кодексу України (надалі за текстом ПКУ), пункту 1 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 978 (далі Положення 978) реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу (300000,00 грн.), за умови сплати суми податкових зобовязань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобовязань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей) (підпункт 5.2 розділу V Положення 978), та оформляється за формою N 6-РПДВ (підпункт 5.4 розділу V Положення 978).

Таким чином, як вбачається з аналізу ст 9 Закону «Про ПДВ» та ст. 184 Податкового кодексу України така підстава для анулювання реєстрації особи як платника ПДВ - недотримання обсягу постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців у розмірі менше 50 відсотків загального обсягу постачання (підпункт и) ч. 1 вказаної статті ПКУ), не містилася в Законі України «Про ПДВ», та почала діяти з моменту вступу в дію наведеного кодексу, тобто 1 січня 2011 року.

Відносно дії нормативно-правових актів у часі та неможливості застосування підпункту и) ст. 184 ПКУ до спірних правовідносин раніше ніж з 1 січня 2011 року, на що посилається позивач як на підставу відміни спірного рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи із листа Вищого адміністративного суду від 24.11.2011 № 2198/11/13-11, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обовязків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обовязків субєктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Виходячи із викладеного та приймаючи до уваги, що до 1 січня 2011 року у податковому законодавстві не містилося такої правової підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, як недотримання обсягу постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців у розмірі не менше 50 відсотків загального обсягу постачання (підпункт и) ч. 1 ст. 184 ПКУ), відсутні правові підстави для її застосування до 1 січня 2011 року.

При цьому, за нормами підпункту 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом України строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (підпункт 49.1 ст. 49 ПКУ). Види податкового (звітного) періоду встановлені ст 34 ПКУ, зокрема це: календарний рік, календарне півріччя, календарний квартал, календарний місяць, календарний день. Згідно підпункту 49.18. ст 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює в тому числі: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18 ст 49 ПКУ); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 ст 49 ПКУ); Звітним податковим періодом по податку на додану вартість, за положеннями ст. 202 ПКУ, є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що податковим періодом по податку на додану вартість для позивача є календарний місяць (оскільки ПКУ не містить правових підстав, що дозволяли б позивачеві використовувати у якості податкового періоду календарний квартал), строком подання декларацій з податку на додану вартість для нього є проміжок часу з 1 по 20 число, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, спірне рішення від 30.09.2011 року № 201 прийнято відповідачем передчасно, оскільки за таких обставин анулювання реєстрації платника ПДВ відносно позивача на підставі підпункту и) ч. 1 ст 184 ПКУ можливе не раніше 21 січня 2012 року (з січня по грудень 2011 року дванадцять місяців, до 20 січня 2012 року повинна бути подана дванадцята податкова декларація з ПДВ), а тому спірне рішення є необгрунтованим та протиправним з моменту його прийняття.

Тобто, за таких обставин таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, а тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість фактично є чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду (пункт 3 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, від 02.08.2010 року № 1172/11/13-10 «Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість»).

2. Відносно позовної вимоги з приводу зобовязання відповдіача вчинити дії із поновлення позивача в реєстрі платників ПДВ, суд зазначає наступне.

Нормами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За п.п. 6.2 п. 6 Положення 978 підставою для внесення до реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Таким чином суд, в цілях забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, виходячи із цілей та завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим та необхідним за даних обставин зобовязати ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька вчинити необхідні дії, передбачені Положенням 978, спрямовані на поновлення в Реєстрі платників ПДВ ТОВ «Донбасенергобуд».

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 28 гривень 23 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 201 від 30 вересня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з моменту його прийняття.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька вчинити дії, передбачені Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 978, спрямовані на поновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 32880317; реєстраційний номер за ЄДР 10002983500).

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31213206700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенергобуд» (83055, м. Донецьк, вул.. Постишева, буд. 127; ідентифікаційний код юридичної особи 32880317; реєстраційний номер за ЄДР 10002983500) судовий збір в розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 9 грудня 2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 13 грудня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.

Попередній документ : 20212305
Наступний документ : 20212318