Постанова № 20212210, 13.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22299/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретаріПавленко М.С.

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довір. від 04.01.2011 року б/н

від відповідача не зявились

від третьої особи не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства «Шахта 13-БІС»

до відповідача Совєтського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції

третя особа Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки

про скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахта 13-БІС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Совєтського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанов від 25.07.2011 року та від 10.08.2011 року в частині накладення арешту на кошти ДП «Шахта 13-Біс» в розмірі 1063612 грн. 82 коп., що знаходяться на рахунку № 26008304353 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіїівської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС; на рахунку № 26000105743 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню; на рахунку № 2604819805 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем накладений арешт на кошти, які відкриті в установі банку для відшкодування УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіїівської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС; для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню; для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Тобто, як зазначає позивач, оскільки такі рахунки відкриті за цільовим призначенням, у шахти немає права самостійно розпоряджатись такими коштами, накладення арешту на такі рахунки, як вважає позивач, може привести до порушення з боку шахти законодавства про працю щодо своєчасної виплати заробітної плати.

З викладеного позивачем зроблений висновок про неправомірність винесення державним виконавцем постанов про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках в установі банку.

Ухвалою від 28.11.2011 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучене Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.

ДП «Шахта № 13 - БІС» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Макіївської міської Ради Донецької області від 30.01.2008 року за юридичною адресою: 86145. Донецька область, м. Макіївка, вул. Чкалова, 1, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер 35715940), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 8).

Совєтським Відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції отримані виконавчі листи від 05.01.2011 року № 2а-26186/10/0570 та № 2а-26186/10/0570 про стягнення з ДП «Шахта № 13 - БІС» на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 1063612 грн. 82 коп., видані Донецьким окружним адміністративним судом.

25.07.2011 року Совєтським Відділом державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції винесена постанова про арешт коштів боржника ДП «Шахта № 13 - Біс» в межах суми 1063612 грн. 82 коп., що містяться на рахунках: п/р 26001302536282 МФО 334516 Ц-МФ ПАТ ПІБ в м. Макіївка, п/р 26002301536282 МФО 334516Ц-МФ ПАТ ПІБ в м. Макіївка, п/р 2604819805 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль у м. Київ, п/р 35236004006092 МФО 834016 УДК у Донецькій області та належать боржнику.

10.08.2011 року Совєтським Відділом державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції винесена постанова про арешт коштів боржника ДП «Шахта № 13 - Біс» в межах суми 1063612 грн. 82 коп., що містяться на рахунках: п/р 26000105743 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль у м. Київ, п/р 26008304353 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль у м. Київ та належать боржнику.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати зазначені постанови в частині накладення арешту на кошти боржника:

- № 26008304353 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль, відкритий для відшкодування Управлянням праці та соціального захисту населення районної адміністрації у Совєтському районі Макіївської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС;

- № 26000105743 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль, відкритий для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню;

- № 2604819805 МФО 380805 РайффайзенБанк Аваль, відкритий для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обовязок по примусовому виконанню рішень.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як зазначалось раніше, на адресу відповідача надійшли виконавчі листи від 05.01.2011 року № 2а-26186/10/0570 та № 2а-26186/10/0570 про стягнення з ДП «Шахта № 13 - БІС» на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 1063612 грн. 82 коп., видані Донецьким окружним адміністративним судом, які у встановлений законодавством строк позивачем не виконані.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначений статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 2 якої визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Тобто, нормами Закону, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, відповідачу у справі надане право під час здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішень накладати арешти на майно боржника.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, Совєтським відділом Державної виконавчої служби накладені арешти на кошти боржника, які знаходяться на рахунках у РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, в тому числі:

- № 26008304353 відкритий для відшкодування Управлянням праці та соціального захисту населення у Совєтському райоі м. Макіївки сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС;

- № 26000105743 відкритий для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню;

- № 2604819805 відкритий для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо накладення арешту на рахунок, відкритий для виплати заробітної плати, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується не рідше як кожні півмісяця.

Джерелом заробітної плати для позивача відповідно до статті 4 Закону України «Про оплату праці» є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно ст. 13 Закону України «Про працю» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно абз. 1, абз. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату правці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиню 3 статті 15 цього Закону визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тобто, нормами Конституції та Законів України громадянам надане право на своєчасну та не нижчу від визначеної законом заробітну плату.

Оскільки відповідачем постановою від 10.08.2011 року накладений арешт на кошти позивача, що містяться на рахунку № 26000105743 у РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, який належить боржнику та відкритий для виплати заробітної плати робітникам шахти, що може привести до порушення Конституційних прав громадян на своєчасну та повноцінну заробітну плату, суд вважає постанову державного виконавця в цій частині такою, що підлягає скасуванню, а позовну заяву задоволенню.

Суд вважає, також, неправомірним накладення відповідачем арешту на рахунки позивача, відкриті для відшкодування Управлянням праці та соціального захисту населення Совєтської районної державної адміністрації Макіївської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з наступних підстав.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 13 цього Закону визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону зазначений вид компенсації сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Тобто, приймаючи постанову про накладення арешту на рахунки боржника, які відкриті за цільовим призначенням з метою відшкодування сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та для відшкодування по листкам непрацездатності, відповідач діяв з перевищенням повноважень, тому суд вважає, що позовна заява в частині скасування постанови від 10.08.2011 року в частині накладення арешту на рахунок № 26008304353 в РайффайзенБанк Аваль МФО 380805 та постанова від 25.07.2011 року в частині накладення арешту на рахунок № 2604819805 Райффайзенбанк Аваль МФО 380805 підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує наступне.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 66 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

З системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що заробітна плата робітників, суми, перераховані органами соціального захисту населення для компенсації соціальних виплат шахти, за своєю правовою природою не є майном підприємства та воно не має права самостійно розпоряджатись такими коштами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Окільки на спірних рахунках акумулюються заробітна плата робітників, суми, перераховані органами соціального захисту населення для компенсації соціальних виплат шахти, такі кошти за своєю правовою природою не є майном боржника, на яке може бути накладений арешт згідно зазначеної норми Закону.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Нормами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки постановами відповідача накладені арешти на рахунки боржника, які знаходяться на поточних рахунках, які відкриті для виплати заробітної плати, з метою відшкодування сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, для відшкодування по листкам непрацездатності, суд вважає, що відповідач при прийнятті таких постанов діяв з перевищенням повноважень, що може призвести до порушення конституційних прав робітників позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, а також зобовязань держави щодо соціальних виплат громадянам, такі кошти не є майном боржника на яке може бути накладений арешт, суд вважає, що в цій частині постанови, що оскаржуються, підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2, ст. 11-16, ст. 71, ст. 72, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Державного підприємства «Шахта 13-БІС» до Совєтського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки про скасування постанов від 25.07.2011 року та від 10.08.2011 року в частині накладання арешту на кошти ДП «Шахта 13-БІС» в розмірі 1063612 грн. 82 коп., що знаходяться на рахунку № 26008304353 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіїівської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС; на рахунку № 26000105743 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню; на рахунку № 2604819805 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності задовольнити.

Постанову Совєтського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 25.07.2011 року про арешт коштів боржника Державного підприємства «Шахта 13-БІС» в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку № 2604819805 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування по листкам непрацездатності від Макіївської міської дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності скасувати.

Постанову Совєтського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 10.08.2011 року про арешт коштів боржника Державного підприємства «Шахта 13-БІС» в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку № 26008304353 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для відшкодування УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіїівської міської ради сум компенсації постраждалим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та на рахунку № 26000105743 РайффайзенБанк Аваль МФО 380805, відкритому для виплати заробітної плати робітникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахта 13-БІС» витрати, повязані зі сплатою судового збору, в сумі 23 грн.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 13.12.2011 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.