Постанова № 20211872, 05.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/2646/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад», м. Донецьк

до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 30.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 28.07.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Баренс Шоколад» заявлено позов до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по винесенню податкових повідомлень-рішень та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0, від 2 вересня 2010 року № 0000272330/1, від 19 листопада 2010 року № 0000272330/2, від 2 вересня 2010 року № 0000312330/1, від 19 листопада 2010 року № 0000312330/2 (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наявність від'ємного значення обєкту оподаткування та невірне визначення податковим органом розміру валових витрат. Крім цього, позивач зазначає, що підприємство визнано судом банкрутом та знаходиться в стадії ліквідації, внаслідок чого у податкового органу відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на врахування всіх показників податкової звітності позивача при обчисленні валового доходу та валових витрат підприємства з урахуванням первинних документів, які були надані позивачем до перевірки.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Баренс Шоколад» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31128452, знаходиться на податковому обліку в Макіївській обєднаній державній податковій інспекції. 18 січня 2010 року загальними зборами акціонерів підприємства було вирішено припинити діяльність підприємства шляхом ліквідації та розпочати ліквідаційну процедуру з 4 лютого 2010 року, постановою господарського суду Донецької області від 16 листопада 2010 року у справі № 27/57Б за заявою боржника було визнано банкрутом Закрите акціонерне товариство «Баренс Шоколад» та відкрита ліквідаційна процедура; постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 березня 2011 року постанова господарського суду від 16 листопада 2010 року була скасована, провадження у справі № 27/57Б припинено. Постановою господарського суду Донецької області від 4 липня 2011 року у справі № 27/82Б Закрите акціонерне товариство «Баренс Шоколад» було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 4 січня 2012 року.

З 14 червня по 16 липня 2010 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 23 липня 2010 року № 6214/23-2/31128452 (надалі акт перевірки).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 612870 грн., в тому числі за основним платежем 408580 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 204290 грн. Позивачем була подана скарга в адміністративному порядку до відповідача, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення від 2 вересня 2010 року № 38313/10/25-012. Відповідно до даного рішення відповідачем була збільшена на 288199 грн. сума податкового зобов'язання з податку на прибуток та на 144099 грн. 50 коп. штрафна (фінансова) санкція, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем 2 вересня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272330/1, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 612870 грн., в тому числі за основним платежем 408580 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 204290 грн. та № 0000312330/1, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 432298 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 288199 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144099 грн. 50 коп. 16 вересня 2010 року позивачем в адміністративному порядку подана скарга до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, за результатами розгляду якої ДПА у Донецькій області було прийнято рішення від 17 листопада 2010 року № 20316/10/25-113-5. Даним рішення ДПА у Донецькій області залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 2 вересня 2010 року № 0000312330/1 та скасувало податкові повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0 (від 2 вересня 2010 року № 0000272330/1) в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 101239 грн. і 50619 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій та в зазначеній частині рішення відповідача від 2 вересня 2010 року № 38313/10/25-012, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині рішення були залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000272330/2, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 461011 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 307341 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153670 грн. 50 коп., та № 0000312330/2, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 432298 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 288199 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144099 грн. 50 коп. 2 грудня 2010 року позивачем була подана скарга до Державної податкової адміністрації України в адміністративному порядку, за результатами розгляду якої ДПА України рішенням від 31 січня 2011 року № 2090/6/25-0515 скаргу залишила без задоволення.

Відповідно до підпункту 6.4.1 «б» пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Як зазначалося судом вище, податкові повідомлення-рішення від 5 серпня та 2 вересня 2010 року за результатами розгляду скарг позивача при їх адміністративному оскарженні були частково скасовані та змінені суми донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, отже вважаються відкликаними в розумінні підпункту 6.4.1 «б» пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0, від 2 вересня 2010 року № 0000272330/1, від 2 вересня 2010 року № 0000312330/1 за відсутністю предмету спору.

В межах даної справи предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000272330/2, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 461011 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 307341 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153670 грн. 50 коп., та № 0000312330/2, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 432298 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 288199 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144099 грн. 50 коп.

Правовими підставами прийняття податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2010 року є норми пункту 4.1 статті 4, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334). Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти визначення валового доходу за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року встановлено його заниження в сумі 1324590 грн. за 4 квартал 2008 року. Проведено перевіркою відображеного показників у рядку 01.1 декларації з податку на прибуток за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року у загальній сумі 34346064 грн. відповідачем було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року в сумі 404956 грн. В порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334 позивачем не враховані суми передплат від іноземних покупців. Проведеною перевіркою показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» за 4 квартал 2008 року було встановлено заниження задекларованих позивачем показників на 919634 грн. Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. В порушення даного пункту позивачем невірно визначений приріст балансової вартості запасів, а саме при визначенні суми запасів, використаних не в господарській діяльності за 2008 рік, вказана сума лише за 4 квартал 2008 року, а не наростаючим підсумком за 2008 рік, що призвело до заниження валового доходу в 4 кварталі 2008 року у розмірі 919634 грн. Відповідачем також встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року «убуток балансової вартості запасів» в сумі 1462529 грн., а саме при визначенні суми запасів позивачем, використаних не в господарській діяльності за 4 квартал 2008 року позивачем вказана тільки сума за 4 квартал 2008 року, а не наростаючим підсумком, що призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2008 року у розмірі 1462529 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року відповідачем встановлено їх завищення позивачем в сумі 3707137 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 1462529 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 2244608 грн. Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідачем встановлено, що до валових витрат за 1 квартал 2010 року позивачем віднесені суми по придбанню товарно-матеріальних цінностей, які не підтверджені будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами в розмірі 307610 грн. Перевіркою відображених у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларацій з податку на прибуток за період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року у загальній сумі 21780163 грн. відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем збільшено валові витрати на суму витрат, що в попередніх періодах (4 квартал 2008 року, 2009 рік), які не були віднесені до складу валових витрат. Таким чином, відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року в сумі 1936998 грн. В порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 позивачем не підтверджені валові витрати в сумі 1936998 грн. будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами. За період з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року позивачем задекларовано амортизаційні відрахування в сумі 1564273 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток відповідачем встановленого його заниження у загальній сумі 408580 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року, та зменшено від'ємне значення обєкта оподаткування за 4 квартал 2008 року в сумі 1152800 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 2244608 грн.

Як вбачається з рішення відповідача, яке було прийняте за результатами розгляду скарги позивача при адміністративному оскарженні спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом була збільшена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток на 288199 грн., у зв'язку із тим, що перевіряючими при відображенні даних декларацій позивача за 2008 рік помилково було вказано, що сума валових витрат з урахуванням уточнюючого розрахунку за 2008 рік складає 30935875 грн. замість 29634725 грн. та від'ємне значення обєкту оподаткування складає 1152800 грн. замість позитивного 148350 грн. Таким чином, заниження платником обєкта оподаткування за результатами перевірки складає 2935469 грн. (скоригований валовий дохід 37203301 грн. скориговані валові витрати 28172196 грн. сума амортизаційних відрахувань 6095636 грн.), а сума податку на прибуток склала 733867 грн. У зв'язку із тим, що в акті перевірки не досліджено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334 при визначенні валового доходу, ДПА у Донецькій області рішенням про результати розгляду скарги підприємства в адміністративному порядку частково врахувала доводи позивача та скасувала податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року в сумі податку на прибуток 101239 грн. і санкції у розмірі 50619 грн. 50 коп. та в цій частині рішення відповідача, прийняте за результатами скарги позивача. Як зазначалося вище, за результатами розгляду повторної скарги податковим органом зменшено валові доходи підприємства за 4 квартал 2008 року у розмірі 404956 грн. на суму передплат, однак це не призвело до зменшення обєкту оподаткування на 404956 грн. та не призвело до виникнення від'ємного значення обєкту оподаткування. Стосовно посилання позивача у позовній заяві на збільшення валових витрат на суму 1301150 грн. шляхом подання до податкового органу уточнюючого розрахунку від 18 лютого 2009 року, суд зазначає, що дана обставина була врахована податковим органом при розгляді скарги позивача в адміністративному порядку та обєкт оподаткування обчислено із врахуванням валових витрат у розмірі 1301150 грн. Стосовно посилання позивача на наявність відображених в додатку № 18.1 до акту перевірки в 4 кварталі 2008 року валових витрат у розмірі 24150295 грн., в тому числі амортизаційні відрахування в сумі 1564274 грн., суд зазначає, що валові витрати були відображені позивачем в рядку 05.2 декларацій з податку на прибуток. З позовної заяви та пояснень представника позивача судом встановлено, що фактично позивачем не оскаржуються виявлені відповідачем в ході перевірки порушення, а лише наголошується на наявності валових витрат, розмір яких значно перевищує суму валового доходу, тобто наявність від'ємного значення показника обєкту оподаткування.

Ухвалою від 10 травня 2011 року судом була призначена економічна експертиза. Як вбачається з висновку експерта від 18 серпня 2011 року, з пяти поставлених судом питань відповідь експертом була надана на друге та пяте питання. По першому, третьому та четвертому питаннях у зв'язку із ненаданням необхідних документів для проведення дослідження, а також у зв'язку зі скасування висновків акту перевірки рішенням ДПА у Донецькій області від 17 листопада 2010 року, дослідження не проводилося. По другому питанню експерт зазначив, що в результаті дослідження розрахунок суми податку на прибуток та суми штрафних санкцій, що нараховані спірними податковими повідомленнями-рішеннями наданими експерту документами не підтверджуються у зв'язку із тим, що показник обєкту оподаткування, сформований позивачем за 2008 рік, має від'ємне значення. По пятому питанню експерт зазначив, що в результаті дослідження вірності визначення сум витрат, задекларованих позивачем у рядку 04.1 декларації та у рядку 05.2, експертом робиться висновок про заниження позивачем розміру валових витрат за 2008 рік, у тому числі за 4 квартал 2008 року на 2305056 грн. Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. Суд не приймає висновок експерта з огляду на наступне. Як вбачається з декларації з податку на прибуток позивача за 4 квартал 2008 року позивачем визначені валові витрати у розмірі 3536150 грн. Крім цього, позивачем збільшено валові витрати по рядку даної декларації 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» в сумі 21780163 грн., а саме за 2009 рік в сумі 4175000 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 17605163 грн. Однак, експертом у висновку відображається коригування валових витрат в сумі 17534283 грн. На стор. 23 висновку, експертом зазначено, що «валові витрати підприємства за 4 квартал 2008 року за умови наявності первинних документів, що відповідають вимогам чинного законодавства, та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності підприємства складають 5408645 грн. 19 коп.». Суд зазначає, що наявність первинних документів, що підтверджують валові витрати, є однією з головних умов включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статі5 Закону № 334), навіть якщо це не зазначено податковим органом в акті перевірки. На стор. 16 висновку експертом у загальних фразах зазначені надані позивачем для дослідження первинні документи, у зв'язку із чим суду неможливо встановити, які саме первинні документи надавалися експерту та ним досліджувалися, та чи був їх обсяг достатній для проведення експертизи. До висновку експертизи експертом копії даних первинних документів не приєднані, так само не надані ці документи позивачем суду. Таким чином, висновок експерта є неповним та не підтверджений позивачем відповідними письмовими доказами. Суд зазначає, що позивачем не спростовані висновки податкового органу щодо наявності порушень із підтвердженням належними доказами.

Суд не приймає посилання позивача на те, що визнання господарським судом підприємства банкрутом, як наслідок, позбавляє податковий орган донараховувати податкове зобов'язання та застосовувати штрафні (фінансові) санкції при виявленні порушень з огляду на наступне. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями), (надалі Закон № 2343) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або норми Закону № 2343 не встановлюють будь-яких специфічних особливостей ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, стосовно якого розпочато процедуру банкрутства. Відповідно до статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частина 4 статті 12 Закону № 2343 визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, дія мораторію розповсюджується лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Крім цього, спірними податковими повідомленнями-рішеннями не застосовувалися санкції за невиконання позивачем чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181. Проаналізувавши норми Закону № 334, Закону № 2343 та Закону № 2181, суд дійшов висновку, що порушення справи про банкрутство та визнання підприємства банкрутом не звільняє таке підприємство від відповідальності за порушення правил оподаткування на загальних підставах, крім відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати податків.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У спірних правовідносинах прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень є способом реалізації відповідачем владних повноважень, встановлених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом № 2181.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по винесенню податкових повідомлень-рішень та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 5 серпня 2010 року № 0000272330/0, від 2 вересня 2010 року № 0000272330/1, від 19 листопада 2010 року № 0000272330/2, від 2 вересня 2010 року № 0000312330/1, від 19 листопада 2010 року № 0000312330/2, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 5 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 9 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.