Постанова № 20209280, 25.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17300/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАБ Мисливський», м. Горлівка

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування рішення від 30 червня 2011 року № 0516990603

за участю представників:

від позивача: Антонюк С.В. директор, ОСОБА_2 за догов.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 29.04.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАБ Мисливський» заявлено позов до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправними дій відносно перевірки та складання акту фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 22 червня 2011 року № 468/03/36899159, скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30 червня 2011 року № 0516990603, яке було прийняте за результатами перевірки 22 червня 2011 року відносно дотримання законодавства в сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перевірка проводилася не в присутності директора підприємства, отже є протиправною, зазначає про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, а також на відсутність встановлених під час перевірки порушень, внаслідок чого у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та зазначає, що під час перевірки було встановлено два порушення - відсутність наочної інформації про заборону куріння, а також реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразку.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАБ Мисливський» зареєстроване як юридична особа 1 березня 2010 року, включене до ЄДРПОУ за номером 36899159, має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами серії АГ № 542582 та серії АГ № 542581 від 22 березня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення фактичної перевірки регулюється статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.1 якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 зазначеного Кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Судом встановлено, що 31 травня 2011 року відповідачем був отриманий лист відділу кримінальної міліції у справах дітей Головного управління МВС України в Донецькій області від 30 травня 2011 року № 27/942 з проханням виділити працівників для здійснення відпрацювання магазинів та розважальних закладів у червні-липні 2011 року при здійсненні боротьби із продажем алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім. В додатку до даного листа зазначений і магазин позивача за адресою: м. Горлівка, вул. Хасанівська,2б.

20 червня 2011 року відповідачем прийнятий наказ № 272 про проведення фактичної перевірки у термін з 20 червня по 29 червня 2011 року кафе суб'єкта господарювання (позивача у справі) за адресою: м. Горлівка, вул. Хасанівська,2б. З розписки вбачається, що наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку були отримані ОСОБА_4, касиром-буфетчиком, 22 червня 2011 року о 16 год. 50 хв., тобто на початку перевірки.

22 червня 2011 року відповідачем була здійснена фактична перевірка кафе, що належить позивачу за адресою: м. Горлівка, вул. Хасанівська,2б, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, за результатами якої складений акт № 468/03/36899159 (надалі акт перевірки). В акті зазначений початок перевірки о 16 год. 50 хв., закінчення перевірки о 18 год. 00 хв. Судом встановлено, що під час перевірки була присутня ОСОБА_4., якій було вручено наказ про проведення перевірки від 20 червня 2011 року № 272 та направлення на перевірку, яка зазначила у розписці та в акті перевірки при їх підписанні, що є касиром-буфетчиком кафе, що належить позивачу.

Проаналізувавши вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що наказ на проведення фактичної перевірки та направлення на перевірку можуть бути надані на ознайомлення та вручені не тільки безпосередньо платнику податків, а й особі, яка фактично здійснює розрахункові операції, та присутність директора підприємства під час фактичної перевірки не є обовязковою. Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що ОСОБА_4 мала можливість не допустити посадових осіб відповідача до перевірки, відмовитись від отримання наказу та направлення на перевірку, що нею здійснено не було. Під час першого судового засідання представниками позивача (зокрема, директором підприємства) були надані пояснення, що ОСОБА_4 є касиром-буфетчиком кафе, що належить позивачу, однак під час другого засідання представники позивача надали суду наказ підприємства від 11 травня 2011 року про звільнення ОСОБА_4, витяг з Єдиного державного реєстру про реєстрацію ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем 12 травня 2011 року, свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік, витяг з трудової книжки, копію договору оренди від 12 травня 2011 року, укладений між позивачем як орендодавцем, та ОСОБА_4 як орендарем про оренду приміщення 100 кв. м. за адресою: м. Горлівка, вул. Хасанівська,2б, та зазначили, що ОСОБА_4 ніякого відношення до кафе не має та займається власною підприємницькою діяльністю у приміщенні кафе. Суд не приймає посилання представників позивача на дані обставини та надані в обґрунтування цих обставин письмові докази, та виходить з того, що, ОСОБА_4 не повідомила посадових осіб відповідача про те, що немає відношення до підприємства, особисто зазначила в акті перевірки та розписці про отримання наказу на перевірку та направлень, що вона є касиром-буфетчиком кафе, що належить позивачу, а також допустила посадових осіб підприємства до перевірки. Суд також зазначає, що в реалізації знаходилися сигари, що належать позивачу, та стосовно яких було безпосередньо встановлено порушення, а не іншому субєкту господарювання, так само як і відсутність наочної інформації в кафе, що належить позивачу.

Крім цього, суд також зазначає, що головним у спірних правовідносинах є наявність чи відсутність порушень, встановлених відповідачем як субєктом владних повноважень під час перевірки, та не вбачає можливості скасовувати рішення субєкта владних повноважень за формальними ознаками при наявності порушень діючого законодавства.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені наступні порушення: нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та знаходження в реалізації тютюнових виробів (сигар) без марок акцизного податку встановленого зразку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне рішення від 30 червня 2011 року № 051699060332-198, яким до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 5100 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (надалі Закон № 481).

Відповідно до статті 11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Згідно з пунктами 226.1 та 226.2 статті 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Пункт 226.11 статті 226 Податкового кодексу України передбачає, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються. Відповідно до пункту 228.9 статті 228 зазначеного Кодексу відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Під час судового розгляду справи з пояснень представників позивача судом встановлено, що сигари в кафе на реалізації перебували без упаковок, на яких були наклеєні марки акцизного податку. За поясненнями директора підприємства упаковки знаходилися в кабінеті директора. Суд не приймає посилання позивача на наявність марок акцизного податку на тютюнових виробах на упаковках, що знаходилися у приміщенні кафе з огляду на те, що сигари безпосередньо на реалізації знаходилися без упаковок, отже без марок акцизного податку, безпосередньо упаковки знаходилися в кабінеті директора, тобто мали обмежений доступ для покупців. Суд також не приймає у якості речового доказу надані для огляду дві упаковки сигар з наклеєними марками акцизного податку, оскільки неможливе проведення ідентифікації сигар, що перебували в реалізації на час проведення перевірки, відповідно до наданих суду упаковок. В поясненнях в акті перевірки ОСОБА_4 зазначила, що марки відсутні, оскільки постачальник привезли сигари без упаковок (коробок). Встановлене відповідачем порушення позивачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведене порушення, допущене позивачем, розмір санкцій визначений у відповідності до статті 17 Закону № 481, отже суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 15-2 Закону № 481 визначає обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, відповідно до якої забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів, зокрема, у закладах громадського харчування. У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Відповідно до статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.

З пояснень ОСОБА_4, викладених в акті перевірки, вбачається, що таблички про шкоду куріння немає, оскільки не знали про необхідність її розміщення. Представниками позивача під час судового розгляду надані пояснення, що в приміщенні кафе знаходиться табличка за змістом «у нас не курят». З цього приводу, суд зазначає, що норми статті 15-2 Закону № 481 передбачають розміщення наочної інформації зі змістом, який чітко визначений даною нормою, що є однією з обовязкових умов, які повинні дотримуватися у закладах громадського харчування, в незалежності від того, чи можливе відведення спеціальних місць для куріння, чи курять безпосередньо в кафе, чи ні, та чи є наявною в кафе будь-яка інша інформація, ніж визначена законом. Таким чином, встановлене відповідачем порушення не спростоване позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведене порушення, допущене позивачем - нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, розмір санкцій визначений у відповідності до статті 17 Закону № 481, отже суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відносно перевірки та складання акту фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 22 червня 2011 року № 468/03/36899159, суд зазначає, що наслідком дій відповідача було конкретне рішення субєкта владних повноважень про застосування фінансових санкцій, яке й має для позивача негативні наслідки. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізується шляхом оскарження рішення про застосування фінансових санкцій, прийнятого за наслідками перевірки.

Таким чином, відповідач довів правомірність прийнятого рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАБ Мисливський» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправними дій відносно перевірки та складання акту фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 22 червня 2011 року № 468/03/36899159, скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30 червня 2011 року № 0516990603, яке було прийняте за результатами перевірки 22 червня 2011 року відносно дотримання законодавства в сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 жовтня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 28 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.