Постанова № 20208653, 13.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/17812/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай»

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1. – за дов. від 21 червня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 7 червня 2011 року

ОСОБА_3 – за дов. від 20 вересня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай».

Правовою підставою визнання обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст.ст. 75, 77, 94 Податкового кодексу України. Заявник зазначив, що 10.10.2011р. працівниками ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та Державної податкової адміністрації у Донецькій області на підставі наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 990 від 26.08.2011р. та направлень на перевірку від 29.09.2011р. №№ 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 720 здійснено вихід за адресою ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай»: м. Донецьк, пр. Ілліча, 107а для проведення планової перевірки ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай». Однак посадовою особою підприємства було недопущено до проведення перевірки ревізорів-інспекторів відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ДПА у Донецькій області – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що було складено акт відмови від допуску до перевірки.

Відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України податковим органом застосовано до платника податків адміністративний арешт майна, який має бути перевірено судом протягом 96 годин.

Враховуючи викладене, просить задовольнити вимоги подання.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог подання заперечували. Зазначили, що 10.10.2011р. на підставі направлень від 29.09.2011р. №703 та № 702, виданих ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька головним державним податковим ревізорам-інспекторам ДПА у Донецькій області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено вихід на адресу ТОВ «Торговий Дім «Золотий Урожай» для прийняття участі у складі бригади, яка вже проводить документальну планову виїзну перевірку. У допуску зазначених осіб відповідачем було відмовлено, оскільки на думку відповідача, норми ст.ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу України» не надають повноважень посадовим особам ДПА Донецькій області на проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності. Відповідно до пп. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, ДПА Донецької області має право на виїзну перевірку, лише якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи положення ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право органів державної податкової служби на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Тому вважає рішення про відмову у допуску до перевірки посадових осіб ДПА у Донецькій області до планової перевірки, що проводиться ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька правомірним.

Крім того, зазначає, що відповідач не відмовляв у допуску до перевірки посадовим особам ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, перевірка триває і на теперішній час, тому дії відповідача не можуть бути кваліфікуватися, як відмова від проведення перевірки.

Враховуючи викладене, просить скасувати рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Торговій дім «Золотий Урожай».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговій дім «Золотий урожай» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 36888079, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 15.12.2009р. (арк. справи 9, 10).

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України) арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма ПК України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

При цьому, предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Пунктом 77.4. ст. 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на підставі норм пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України начальником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято наказ від 26.08.2011р. № 990 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» (арк справи 6). Наказ відповідачем не оскаржувався.

Зазначений наказ та повідомлення від 26.08.2011р. № 93 про проведення перевірки, що розпочнеться 19.09.2011р. надіслано відповідачу 01.09.2011р. (тобто за 18 календарних днів до початку перевірки) рекомендованим листом з повідомленням, яке отримано відповідачем 02.09.2011р. (арк. справи 8).

Тобто, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька виконані вимоги норми ст. 77 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного наказу керівника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та направлень на перевірку від 29.09.2011р. №№ 700, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 720 (арк. справи 11, 12, 27 - 32), виданих начальником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька головному державному податковому ревізору-інспектору відділу контролю за суб’єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі управління податкового контролю ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_6, головному державному податковому ревізору-інспектору відділу адміністрування податку з доходів фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_7, старшому державному податковому інспектору сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу погашення прострочених податкових зобов’язань ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_8, головному державному податковому інспектору відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_9, головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_10, головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Колесніковій Вікторії Володимирівні, а також головному державному ревізору-інспектору, раднику державної податкової служби 3-го рангу, відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ДПА у Донецькій області – ОСОБА_5 та головному державному ревізору-інспектору, раднику держаної податкової служби 2-го рангу відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ДПА у Донецькій області – ОСОБА_4 доручено провести з документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2009р. по 30.06.2011р.

30.09.2011р. направлення посадових осіб ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 700, 701, 704, 720 були вручені відповідачу під розписку, що посвідчується підписом головного бухгалтера підприємства на направленнях та їх допущено до проведення перевірки, про що зроблено запис у журналі реєстрації перевірок (арк. справи 39).

Зазначені обставини не заперечується відповідачем під час розгляду справи.

Разом з тим, посадових осіб ДПА у Донецькій області - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які з’явилися на перевірку 10.10.2011р. було не допущено до проведення перевірки, у зв’язку з чим 10.10.2011р. зазначеними працівниками ДПА у Донецькій області складено акт відмови від допуску на перевірку № 3/35-4/36888079 (арк. справи 5), яким зафіксовано, що юрисконсультом підприємства ОСОБА_3В відмовлено у допуску до перевірки головним державним ревізорам-інспекторам відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ДПА у Донецькій області – ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

В матеріалах справи міститься лист заступника голови ДПА у Донецькій області ОСОБА_11 від 05.09.2011р. № 13242/7/35-413-4 (арк. справи 22) «Про проведення перевірки», яким доручено начальнику ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька включити до складу групи, яка буде здійснювати планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай» головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Донецькій області - ОСОБА_4 та ОСОБА_12

На підставі цього доручення керівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька видані направлення зазначеним працівникам ДПА у Донецькій області.

Як вбачається із заперечень відповідача, він вважає неправомірним здійснення перевірки посадовими особами ДПА у Донецькій області з тих підстав, що їх право на проведення перевірок законодавчо обмежено нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя). Так, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

У відповідності до п. 1 ст. 8 цього Закону, Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 8 Закону, ДПА подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану.

З 27.05.2011р. набрав чинності Указ Президента України від 12.05.2011р. № 584/2011, яким затверджено Положення про Державну податкову службу України, згідно із яким до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Відповідно до п. 6 цього Положення, ДПС України відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право в установленому порядку, зокрема, здійснювати передбачені законодавством перевірки платників податків.

Згідно із п. 7 Положення центральний апарат ДПС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

З наведених правових норм вбачається, що ДПА у Донецькій області наділена правом виконувати безпосередньо, а також організовувати роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Наведене спростовує доводи відповідача щодо відсутності встановлених законом підстав для залучення до складу перевіряючи посадових осіб ДПА у Донецькій області.

Крім того, суд зазначає, що пп. 16.1.13. п. 16.1. ст. 16 ПК України встановлений обов’язок платника податків допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно із п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, ДПА у Донецькій області та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька уповноважені здійснювати податковий контроль шляхом проведення документальних планових виїзних перевірок.

Стаття 81 ПК України визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 цього Кодексу посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно із п. 81.2. ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, умовою допуску до проведення планової виїзної перевірки, згідно зазначеної норми, є пред’явлення платнику податків направлення на перевірку.

Інших умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до перевірки Податковим кодексом України не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що направлення на перевірку оформлені належним чином та були пред’явлені посадовій особі платника податків.

Обставина того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є працівниками ДПА у Донецькій області не може мати наслідком їх недопуску до перевірки, оскільки ДПА у Донецькій області є органом державної податкової служби, який наділений правом здійснювати податковий контроль.

Обставина наявності повноважень на проведення перевірки відповідача у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується направленнями на перевірку №№ 702, 703.

Таким чином, заявником доведено обставину правомірності проведення перевірки та залучення до її проведення працівника ДПА у Донецькій області.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із пп. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94. ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Аналогічні норми містить п. 3.1.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, згідно із яким арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Пунктом 94.3. ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Пунктом 94.4 ст. 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з пп. 94.6.1. п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Суд враховує, що вирішальним фактором застосування адміністративного арешту спірних правовідносинах є недопуск до перевірки посадової особи податкового органу, процедура проведення якої відповідає вимогам чинного законодавства.

В підтвердження вказаного заявником доведено, що відповідач неправомірно не допустив до проведення перевірки посадових осіб податкового органу, які є працівниками ДПА у Донецькій області, за наявності підстав та повноважень у них для участі в перевірці.

Зважаючи на дану обставину, керівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі звернення начальника відділу податкової міліції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування адміністративного арешту від 11.10.2011р. (арк. справи 14) 11.10.2011р. було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (арк. справи 13).

Згідно із п. 4.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Надіслання рішення про арешт майна відповідно відноситься до функцій працівника органу державної податкової служби, призначеного керівником (заступником).

Зазначені вимоги містить і Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, згідно із п. 4.3. якого рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Пунктом 2 рішення про застосування адміністративного арешту визначено, що це рішення надсилається платнику з вимогою тимчасово зупинити операції по рахунках.

Заявником рішення про застосування адміністративного арешту було направлено відповідачу рекомендованим листом 11.10.2011р. (арк. справи 3).

Враховуючи всі встановлені обставини, суд вважає, що заявником доведеною наявність правових підстав для застосування адміністративного арешту майна податника податків, у зв’язку з чим вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню.

Щодо вимог відповідача про скасування рішення про застосування адміністративного арешту, суд зазначає, що предметом розгляду в даній справі є перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту, тобто, встановлення судом визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України підстав для його застосування.

Відповідно до п. 94.11. ст. 94 ПК України, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

З наведеного випливає, що вимога щодо скасування рішення про застосування адміністративного арешту є предметом самостійних позовних вимог та не може розглядатися судом в межах даної справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» – задовольнити.

Визнати обґрунтованим застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай».

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 жовтня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.