Постанова № 20207635, 29.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/13383/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Полякової К.В.

при секретарі          Вишневської О.В.

За участю представника позивача:          ОСОБА_1 (дов. № 11928/07 від 11.07.11 р.),

відповідача:           не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 847,6 грн.,–

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (надалі – Управління, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 847,6 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є страхувальником та знаходиться на обліку в Управлінні, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З веденням в дію Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, який набрав чинності 17.07.2010 року, внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, а саме: фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов`язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески». Сплата страхових внесків, повинна здійснюватися відповідачем щоквартально не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, як встановлено статтею 20 Закону № 1058. Внаслідок порушення відповідачем норм статті 20 Закону № 1058 виникла заборгованість перед Управлінням за 2010 рік у сумі 2032,2 грн., з яких було сплачено 1553,4 грн. Таким чином, сума боргу складає 847,6 грн. На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 847,6 (а.с. 2-4).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надавши аналогічні пояснення, тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи, з урахуванням положень п. 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, був повідомлений належним чином, за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: вулиця 6-а Олександрівка, будинок 29, місто Донецьк, 83045 (а.с. 25).

Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована фізичною особою-підприємцем рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 24.11.2008 року (а.с. 33), відомості про нього включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) (а.с. 7).

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Донецька як страхувальник та платник страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування – єдиний податок.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2001 року № 1058-ІV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пунктом 2.3 вказаного Положення, Управлінню надано право, зокрема, стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі – Закон № 2464-VІ), яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, нарахованих до Пенсійного фонду України за 2010 рік, таким чином правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2001 року № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 17 Закону № 1058-ІV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, сплачуються страхувальниками не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV викладено в новій редакції, якою, зокрема, визначено, що сума страхового внеску встановлюється страхувальниками самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески». Даний Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Між тим, з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка була чинною на час винесення вимоги про сплату боргу, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

В силу ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до звіту нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, поданого ним до Управління 31.03.2011 року, відповідачем фактично було сплачено страхових внесків за 2010 рік 478,8 грн. (а.с.9). Проте, розмір страхових внесків за вказаний період складає 2032,2 грн. Всього за 2010 рік відповідачем було сплачено 1553,4 грн.

Згідно даних картки особового рахунку платника (а.с. 17), сума недоїмки відповідача перед Управлінням зі сплати страхових внесків за 2010 рік складає 847,6 грн. Відповідачем не надано доказів щодо сплати суми заборгованості на час розгляду справи.

Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач не скористався.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що сума недоїмки у розмірі 847,6 грн., яка виникла в результаті несплати відповідачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період за 2010 рік, підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 847,6 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (р/р 256083012005 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 21956033, МФО 335106), заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 60 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 29 вересня 2011 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлено 3 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Полякова К.В.