Постанова № 20207471, 21.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11008/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер груп», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед», м. Миколаїв, та Приватного підприємства «Промислова торгівельна фірма Георгій Побєдоносець», м. Херсон

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 за дов.

від відповідача: ОСОБА_6 за дов.

від третіх осіб: ОСОБА_7 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер груп» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0001692340 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177935 грн. і штрафної санкції на суму 44483 грн. 75 коп., загальною сумою 222418 грн. 75 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Приватним підприємством ПТФ «Георгій Побєдоносець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед», та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами. Представник третіх осіб підтримала правову позицію позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Приватним підприємством ПТФ «Георгій Побєдоносець», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед», ґрунтуючи свої висновки на актах перевірки контрагентів позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер груп» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32515829, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07773806 від 26 серпня 2003 року.

Відповідачем була здійснена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з Приватним підприємством ПТФ «Георгій Побєдоносець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед», наслідки якої викладені в акті перевірки від 16 травня 2011 року № 1681/23-2/32515829 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 6 червня 2011 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України

№ 0003282340/0-33062/10/23-313, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 222418 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 177935 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44483 грн. 75 коп.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення вищенаведених норм позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 3397286 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 1139465 грн., грудень 2010 року на суму 2257821 грн. по взаємовідносинам з Приватним підприємством ПТФ «Георгій Побєдоносець», а також в сумі 29284 грн. за грудень 2010 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед». За висновками акту перевірки, позивачем занижено рядок 22.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 163297 грн. та занижено суму податку на додану вартість з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 177935 грн. за грудень 2010 року; укладення позивачем нікчемних правочинів з покупцями: ТОВ «ПФК Прометей», ТОВ «Промислова Група Союз», ЗАТ «Донецьксталь» та постачальниками Приватним підприємством ПТФ «Георгій Побєдоносець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед» в листопаді-грудні 2010 року, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і тому згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України вони є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається. Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем завищений податковий кредит за листопад 2010 року на суму 1139465 грн., за грудень 2010 року на суму 2257821 грн. та завищено податкові зобов'язання у листопаді 2010 року на суму 1309103 грн., у грудні 2010 року на суму 1916589 грн. згідно податкових накладних, ви писаних при здійсненні нікчемних правочинів.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Промислово-торгівельна фірма Георгій Побєдоносець» як продавцем був укладений договір від 25 жовтня 2010 року № 25/10-10/1, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває лом та відходи чорних та кольорових металів відповідно до специфікацій. Також між цими ж сторонами був укладений договір від 25 жовтня 2010 року № 25/10-10/3, відповідно до якого позивач як замовник доручає ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» як виконавцю здійснити послуги щодо сортування брухту чорних металів, завантаження лому у залізничні вагони, очищення брухту чорних металів від забруднення нешкідливими домішками; роботи вважаються виконаними після підписання актів виконаних робіт. ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» були видані позивачу податкові накладні від 3 листопада 2010 року № 215, № 218, від 5 листопада 2010 року № 221, № 229, від 6 листопада 2010 року № 237, від 7 листопада 2010 року № 242, від 8 листопада 2010 року № 249, № 257, від 9 листопада 2010 року № 264, № 268, від 11 листопада 2010 року № 270, № 272, від 12 листопада 2010 року № 276, № 278, № 279, № 281, від 13 листопада 2010 року № 282, № 285, № 287, № 288, № 290, від 14 листопада 2010 року № 291, № 293, № 295, № 296, від 15 листопада 2010 року № 298, від 16 листопада 2010 року № 300, від 17 листопада 2010 року № 302, № 304, № 305, № 306, від 18 листопада 2010 року № 308, № 310, № 311, від 19 листопада 2010 року № 313, від 20 листопада 2010 року № 315, № 316, від 21 листопада 2010 року № 318, № 320, № 322, № 323, № 325, № 327, від 22 листопада 2010 року № 328, № 332, від 30 листопада 2010 року № 373, № 375, № 371, № 365, № 370, № 367, № 368, від 24 листопада 2010 року № 337, № 339, від 28 листопада 2010 року № 364, від 23 листопада 2010 року № 336, від 26 листопада 2010 року № 342, № 344, № 345, № 347, від 27 листопада 2010 року № 348, № 350, № 351, № 352, № 354, від 28 листопада 2010 року № 356, від 22 листопада 2010 року № 330, № 333, від 25 листопада 2010 року № 340, від 28 листопада 2010 року № 357, № 359, № 360, № 362, від 2 грудня 2010 року № 387, № 389, від 5 грудня 2010 року № 392, № 398, № 396, від 8 грудня 2010 року № 400, № 403, від 11 грудня 2010 року № 406, від 12 грудня 2010 року № 408, № 410, від 15 грудня 2010 року № 413, від 16 грудня 2010 року № 415, від 18 грудня 2010 року № 417, № 418, від 22 грудня 2010 року № 421, від 24 грудня 2010 року № 423, № 424, від 25 грудня 2010 року № 426, № 427, № 428, від 26 грудня 2010 року № 430, № 432, № 434, № 435, від 29 грудня 2010 року № 437, від 30 грудня 2010 року № 441, № 443, від 31 грудня 2010 року № 445, № 447, № 449, № 450, № 453 у загальній сумі 20383718 грн. 90 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3397285 грн. 83 коп. Також позивачу були надані видаткові накладні та між сторонами підписані акти на виконані послуги. Розрахунки відбувалися у безготівковій формі, позивачем були перераховані контрагенту грошові кошти в сумі 22545815 грн., що підтверджується банківськими виписками. До податкового кредиту позивачем була віднесена сума податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 1139465 грн., за грудень 2010 року у розмірі 2257821 грн. Також між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед» був укладений договір від 13 грудня 2010 року № 13/12/2010-Г, предметом якого є продаж металобрухту та відходів чорних металів. Позивачу були видані податкова та видаткова накладні від 31 грудня 2010 року на загальну суму 175705 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 29284 грн. 27 коп. Розрахунок у повному обсязі відбувся шляхом перерахування коштів з рахунку, що підтверджується банківськими виписками. Позивачем до податкового кредиту грудня 2010 року за даною господарською операцією була віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 29284 грн. 27 коп.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та Приватним підприємством «Промислово-торгівельна фірма Георгій Побєдоносець», а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгмед», став акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14 березня 2011 року № 682/23-2/36504559 про результати не виїзної документальної перевірки ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з постачальниками та покупцями за травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, а також акт державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 18 березня 2011 року № 870/23-100/34852255 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрторгмед» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Соло 74» за жовтень-грудень 2010 року. З висновку акту ДПІ у м. Херсоні вбачається, що ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» при придбанні та продажу товарів (послуг) вчинювалися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені в правочинах, товар не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого встановлена відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). З висновку акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва вбачається, що відсутність поставок ТОВ «Соло 74» товарів ТОВ «Укрторгмед» у жовтні-грудні 2010 року та відсутність поставок ТОВ «Укрторгмед» товарів контрагентам-покупцям свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже правочини є нікчемними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочинів.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», ТОВ «Укрторгмед» на акти ДПІ у м. Херсоні та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з огляду на те, що дані документи фактично не є перевірками господарської діяльності ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» та ТОВ «Укрторгмед» по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Зазначені акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних правочинів взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі того, що ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» не знаходиться за юридичною адресою, а контрагент ТОВ «Укрторгмед» ТОВ «Соло 74» отримував товар від ПП «Фобос Транс», за поясненнями директора якого дане підприємство з ТОВ «Соло 74» не мало господарських відносин. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем. Суд також зазначає, що ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» та ТОВ «Укрторгмед» були сформовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується вищенаведеними актами податкових органів контрагентів позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій листопад, грудень 2010 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Суд також зазначає, що позивачем надані суду докази (договори, рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, квитанції про приймання вантажу, акти приймання-передачі, банківські виписки, долучені до матеріалів справи), які підтверджують використання придбаного у вищенаведених контрагента товару у господарській діяльності позивачем, а саме подальша реалізація придбаного товару. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів. Стосовно посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують походження металобрухту, сертифікатів якості, екологічної та радіаційної безпеки, документів на перевезення залізничним транспортом, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність ніяким чином не повязана із формуванням платником податку податкового кредиту відповідно до норм Закону № 168, не посвідчує відсутність факту поставки, а також не є ознакою нікчемності правочинів.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер груп» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0001692340 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177935 грн. і штрафної санкції на суму 44483 грн. 75 коп., загальною сумою 222418 грн. 75 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 6 червня 2011 року № 0001692340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 222418 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 177935 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44483 грн. 75 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер груп» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 26 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.