Постанова № 20207125, 09.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13817/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Ленькова С.М.,

представника відповідача Романченко О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання протиправними та скасування рішень № 80 та № 218 від 07.07.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання протиправними та скасування рішень № 80 та № 218 від 07.07.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ВП “Шахта “Чайкино” не є юридичною особою, і не може бути відповідачем перед пенсійним фондом, тому рішення відповідач повинен бути приймати стосовно юридичної особи ДП “Макіїввугілля”. Позивач зазначає, що нараховувати штрафні санкції пенсійний фонд не мав права, оскільки першочерговим платежем є виплата заробітної плати. Послався на втрату чинності п. 2 ч. 9 ст. 109 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Вважає. що своїми діями пенсійний фонд порушує основні принципи існуючого суспільного ладу, спричиняє шкоду економічним інтересам держави та інтересам працівників, які не зможуть оформити пенсію, через зарахування страхових внесків в рахунок сплати штрафних санкцій. Тому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 80 та № 218 від 07.07.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, зазначив, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 28 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу) на суми яких нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

В обґрунтування повноважень щодо застосування та стягнення фінансових санкцій представник відповідача послався на п. 5 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки при винесенні оскаржуваного рішення керувалось нормами закону, рішення № 80 та № 218 від 07.07.2011 року є законним та обґрунтованим. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за такими підставами.

Сторонами не заперечується, що позивач Державне підприємство “Макіїввугілля” (код ЄДРПОУ 32442295) є юридичною особою. Водночас платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування є також Відокремлений підрозділ “Шахта “Чайкино” Державного підприємства “Макіїввугілля”, який за текстом спірного рішення №218 від 07.07.2011р. (а.с.11) зареєстрований в ПФУ за № 05-37-01-0014.

За приписами ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) страхувальниками визначені роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Водночас, згідно зазначеній статті Закону № 1058-IV роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже за вказаними нормами страхувальником, зобовязаним сплачувати страхові внески, може бути, в тому числі, відокремлений підрозділ юридичної особи, через що доводи позивача в цій частині суд не приймає до уваги.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах (далі - територіальні органи) щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності; надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.

Питання стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначаються Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663.

Відповідачем було складено рішення № 218 від 07.07.2011р. про застосування до позивача штрафу у сумі 372142,97 грн. та пені у сумі 138918,88 грн. (а.с.11) на підставі п. 2 ч. 9 ст.106 Закону № 1058-ІV, з чим не погодився позивач.

З огляду на характер спірних відносин суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Нормою ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття спірного рішення обґрунтоване відповідачем змістом п. 2 ч. 9 ст. 106Закону № 1058-ІV, де було передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проте, з 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року (надалі Закон № 2464-VІ), яким зі статті 106 Закону № 1058-IV від 9 липня 2003 року були виключені з першої по девяту частини, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Отже, станом на 07.07.2011 р., коли відповідачем було прийняте спірне рішення, не діяла норма, на підставі якої таке рішення приймалося, що виключає його виконання та є підставою для скасування.

Посилання відповідача на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ суд не приймає до уваги, оскільки частинами 5 та 6 вказаного пункту передбачено наступне:

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 1 січня 2011 року. Тому позовні вимоги в частині скасування оскарженого рішення відповідача №218 від 07.07.2011р. підлягають задоволенню.

Стосовно прийняття рішення № 80 від 07.07.2011р. суд зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами стосовно цієї частини позовних вимог, повністю врегульовані Законом № 2464-VІ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1, 5 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Згідно з частиною 8 вказаної статті платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VІ.

Відповідно до приписів вказаного Закону відповідачем прийнято рішення № 80 від 07.07.2011р. (а.с.6), яким до позивача застосований штраф у сумі 1231278 грн. 05 коп. та пеня у сумі 99769 грн. за період з 21.02.2011р. по 30.06.2011р. на підставі розрахунку фінансової санкції та пені (а.с.7-10). Обґрунтованих заперечень проти вказаного розрахунку позивачем не надано.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене та наявність у позивача заборгованості з єдиного внеску, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для нарахування штрафу та пені шляхом прийняття рішення № 80 від 07.07.2011р. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання протиправними та скасування рішень № 80 та № 218 від 07.07.2011 року про застосування штрафних санкцій та пені задовольнити частково.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки № 218 від 07.07.2011 року скасувати

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 32442295) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 14 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.