Постанова № 20206990, 06.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11893/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17-10 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представників позивача Артемової К.А., Дмитренко І.О.,

представників відповідача-1 Таранова Є.Г., Добжанської Л.В., Саранчук О.С.,

відповідача-2ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Горлівського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, ОСОБА_6 про стягнення витрат за надані соціальні послуги в сумі 13136,18грн.,

ВСТАНОВИВ:

Горлівський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про стягнення витрат за надані соціальні послуги в сумі 13136, 18 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13.07.2010 р. гр. ОСОБА_6 була звільнена з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора з Горлівської ОДПІ.

19.07.2010р. ОСОБА_6 звернулася до Горлівський міського центру зайнятості, 26.07.2010р. їй було призначено виплату допомоги по безробіттю. В період знаходження на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної за період з 26.07.2010р. по 25.04.2011р. ОСОБА_6 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 13136,18 грн.

26.04.2011р. ОСОБА_6 повідомила позивача про те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. у справі № 2а-23115/10/0570 її поновлено на попередній роботі.

З наведених підстав, посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди суму виплаченої ОСОБА_6 допомоги у сумі 13136,18 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2011р. до участі у розгляді справи в якості другого відповідача залучена ОСОБА_6.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Горлівської ОДПІ позов не визнав, зазначив про те, що з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. у справі № 2а-23115/10/0570 Горлівська ОДПІ не погодилася, та оскаржила її в касаційному порядку, через що є підстави для зупинення провадження по цій справі. Крім того, зазначив, що відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. у справі № 2а-23115/10/0570 Горлівська ОДПІ сплатила ОСОБА_6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, через що відсутні підстави для відшкодування центру зайнятості суми сплаченої допомоги за той самий період. Крім того, зауважив, що на діяльність Горлівської ОДПІ фінансується за рахунок бюджету, у якому не передбачено коштів на виплату за один і той самий період середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування допомоги по безробіттю. З наведених підстав просив у задоволені позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 позов визнала частково, не заперечила проти повернення центру зайнятості суми сплаченої допомоги по безробіттю за винятком суми податку, яку Горлівська ОДПІ утримала із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надала письмові пояснення з відповідними розрахунками.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 26.07.2011р. подала заяву до Горлівського міського центру зайнятості про надання статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю (а.с.15).

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_6 26.07.2011р. було надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю, яка виплачувалася з 26.07.2010р. по 25.04.2011р. (а.с.16-17) ОСОБА_6 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю, яка загалом склала 13136,18 грн. (а.с.18).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі № 2а-23115/10/0570, в тому числі, вирішено поновити ОСОБА_6 на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Горлівської обєднаної державної податкової інспекції; стягнути з Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2010р. по 13.04.2011р. в сумі 27538 грн. 56 коп. Вказана постанова обґрунтована відповідними нормами КЗпП України.

Дослідивши встановлені по справі обставини та спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача суми сплаченої допомоги по безробіттю з ОСОБА_6 з наступних підстав.

Згідно підпункту 1 п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до п. 6.14 зазначеного Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб безпосередньо визначені статтею 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (надалі Закон № 1533-III), згідно частині 2 якої, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення на надання соціальних послуг.

Відповідно ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

З огляду на наведені норми, оскільки ОСОБА_6 була присутня в судовому засіданні Донецького апеляційного адміністративного суду, за період з дати проголошення та набрання чинності 14.04.2011р. постанови по справі № 2а-23115/10/0570 про поновлення на роботі до дати фактичного припинення виплати допомоги по безробіттю 25.04.2011р., сума сплаченої допомоги підлягає стягненню з ОСОБА_6, яка не повідомила Горлівський міський центр зайнятості про поновлення на роботі безпосередньо після проголошення та набрання чинності постанови Донецького апеляційного адміністративного суду.

Водночас, згідно ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, на яку посилається позивач по справі, із роботодавця утримуються, в тому числі, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, між нормами ч. 3 ст. 36 та ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III вбачається наявність певної конкуренції при визначенні особи, зобовязаної відшкодувати Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму безпідставно сплаченої допомоги по безробіттю у разі поновлення безробітного на роботі. Тому, застосовуючи вищезазначені норми Закону № 1533-III до спірних правовідносин стосовно часу вимушеного прогулу ОСОБА_6, суд враховує встановлені по справі фактичні обставини.

Зокрема, судом встановлено, що за один і той же період з 26.07.2010р. по 13.04.2011р. ОСОБА_6 отримала як середній заробіток від свого роботодавця за судовим рішенням про поновлення на роботі, так і допомогу по безробіттю від Горлівського міського центру зайнятості.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993р. №3723-XII державні службовці мають право користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України. Згідно ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Отже, Кодекс законів про працю України регулює і відносини між відповідачами з приводу проходження ОСОБА_6 державної служби, що встановлено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-23115/10/0570.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, у разі, якщо працівник поновлюється на роботі за період, у якому він отримував інший заробіток, підлягає стягненню не середній заробіток працівника, а саме різниця в заробітку.

Через відсутність законодавчого визначення поняття “заробіток”, суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). За приписами частин 1 та 4 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в розумінні Закону № 1533-III, при застосуванні ч. 2 ст. 235 КЗпП України, до заробітку слід відносити також суму отриманої працівником за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю. Тому, за наявністю відомостей про виплату допомоги по безробіттю, при поновленні на роботі на користь ОСОБА_6 підлягала стягненню саме різниця між її середнім заробітком та сумою отриманої допомоги. З таким висновком ОСОБА_6 погодилася у судовому засіданні, проте, зазначила, що при розгляді Донецьким апеляційним адміністративним судом справи № 2а-23115/10/0570, вона не повідомляла суд про факт виплати їй допомоги по безробіттю і це питання судом не розглядалося.

Зі змісту постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі № 2а-23115/10/0570 вбачається, що питання отримання ОСОБА_6 допомоги по безробіттю за час вимушеного прогулу не було предметом судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Наданою з боку Горлівської ОДПІ довідкою (а.с.59) підтверджується виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі №2а-23115/10/0570 в частині виплати ОСОБА_6 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно ст. 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Отже, з наведених обставин випливає, що Горлівською ОДПІ сплачено на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, і сплачені суми не підлягають поверненню у разі перегляду судових рішень, тобто перейшли у власність відповідача-2. Водночас, на час виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_6 вже отримала грошові кошти від позивача у сумі виплаченої допомоги по безробіттю, підстави для виплати якої після поновлення на роботі відпали.

За правилами ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Тому чуд вважає, що, заявляючи позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, користуючись процесуальними правами позивача у справі №2а-23115/10/0570, з огляду на норму ч.2 ст. 235 КЗпП України, ОСОБА_6 зобовязана була повідомити суд про отримання під час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, але не зробила цього.

Проте, за змістом ч. 3 ст. 36 спеціального Закону № 1533-III, не допускається зловживання з боку застрахованої особи, а сума виплаченого забезпечення стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення. В даному випадку такими обставинами є стягнення у повному обсязі середнього заробітку за період, за який особа вже отримала допомогу по безробіттю. З наведеного випливає, що на користь позивача слід стягнути суми сплаченої допомоги по безробіттю саме з ОСОБА_6

Заперечення ОСОБА_6 стосовно утримання відповідачем-1 податку з суми середнього заробітку суд не приймає до уваги, оскільки такі заперечення стосуються лише питань виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі № 2а-23115/10/0570 і виходять за межі спірних правовідносин за участю позивача по цій справі.

Також, суд вважає, що утримання податку з доходів фізичних осіб із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не суперечить законодавству, оскільки за приписами як Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-IV, так і Податкового кодексу України, які діяли у відповідні періоди вимушеного прогулу відповідача-2, оподаткування середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відрізняється від оподаткування заробітної плати за той самий період.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому, враховуючи встановлені обставини та часткове визнання позову ОСОБА_6, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю з відповідача-2, оскільки з прийняттям постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі №2а-23115/10/0570, підстави для виплати допомоги по безробіттю відповідачу-2 відпали.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Горлівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, ОСОБА_6 про стягнення витрат за надані соціальні послуги в сумі 13136, 18 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ід.№НОМЕР_1) на користь Горлівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму виплаченої допомоги по безробіттю 13136 (тринадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 18 коп. на рахунок № 37178300901021, одержувач: Горлівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 22032986, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 06 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 12 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Чекменьов Г.А.