Постанова № 20204147, 01.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/10877/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля», м. Добропілля

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року

№ 0001941540/0

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 16.03.2011р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Добропіллявугілля» заявлено позов до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0001941540/0 (з урахуванням ухвали про розєднання позовних вимог від 29 червня 2011 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивачем сплачувався податковий борг, який був стягнутий в судовому порядку, відповідно до строків сплати, встановлених судом в ухвалах про розстрочення виконання судових рішень, внаслідок чого у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Крім цього, позивач зазначає про відсутність факту віднесення відповідачем сплачених сум в порядку календарної черговості, з огляду на регулювання Податковим кодексом України тільки тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2011 року.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та посилається на право податкового органу, визначене Податковим кодексом України, в автоматичному режимі зараховувати отримані кошти в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості. У судові засідання 25 липня 2011 року та 1 серпня 2011 року представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань. Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів за відсутності суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32186934, знаходиться на податковому обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

З 8 по 22 квітня 2011 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 21 травня 2010 року по 22 квітня 2011 року, за наслідками якої складений акт від 22 квітня 2011 року № 192/15-1/32186934 (надалі акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки відповідачем 16 травня 2011 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001941540/0, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 1970 грн. 46 коп. за порушення граничного строку сплати до бюджету суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, передбаченого пунктом 250.1 статті 250, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 24 календарних дні граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобов'язання у розмірі 19704 грн. 56 коп.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначено, що зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 174740 грн. 94 коп., визначеного позивачем у розрахунку за 2010 рік, поданого до відповідача 31 січня 2011 року № 9006623911 (граничний строк сплати 20 лютого 2011 року) сплачене позивачем частково платіжними дорученнями від 15 березня 2011 року № 1169 в сумі 10961 грн. 33 коп., № 1170 в сумі 6113 грн. 85 коп., № 1171 в сумі 2629 грн. 38 коп. з порушенням граничного терміну на 24 календарних дні.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями від 15 березня 2011 року № 1169 в сумі 11096 грн. 55 коп., № 1170 в сумі 6113 грн. 85 коп., № 1171 в сумі 2629 грн. 38 коп. позивачем була сплачена заборгованість зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за судовими рішеннями про стягнення боргу відповідно до ухвал про розстрочення боргу: в адміністративній справі № 2-а-27764/10/0570 по строку сплати 15 березня 2011 року відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року; в адміністративній справі № 2-а-3943/10/0570 по строку сплати 15 березня 2011 року відповідно до Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року; в адміністративній справі № 2-а-601/10/0570 по строку сплати 15 березня 2011 року відповідно до Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року.

Судом також встановлено, що платіжним дорученням від 17 лютого 2011 року № 711 позивачем було сплачено грошове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 174740 грн. 94 коп., визначеного позивачем у розрахунку за 2010 рік, поданого до відповідача 31 січня 2011 року № 9006623911 (в межах граничного строку сплати 20 лютого 2011 року).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у якості обєкта застосування штрафу відповідачем сприйняті кошти, які сплачені позивачем відповідно до ухвал суду про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. Сплачені позивачем кошти спрямовані відповідачем на погашення грошового зобов'язання відповідно до розрахунку збору за 2010 рік, поданого позивачем 31 січня 2011 року, яке було фактично вже сплачене позивачем в межах граничного строку сплати.

Згідно з Прикінцевими положеннями Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, отже його норми регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування норм даної статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Правила цієї статті повністю кореспондують зі статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606). Згідно преамбули Закону № 606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

З аналізу зазначених норм вбачається, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та встановлені Податковим кодексом України, чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість. Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлює порядок погашення грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовуються податковим органом на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. Виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби також є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 32 Закону № 606, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на стадії виконання судового рішення, сторона у справі може добровільно виконувати судове рішення. В протилежному випадку, до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення виключно виконавчими органами, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не нормами Податкового кодексу України.

Проаналізувавши норми статті 126 Податкового кодексу України, суд зазначає, що штраф застосовується до платника податків у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що є відсутнім у даній справі, оскільки як зазначено у постанові суду вище, зобов'язання зі строком сплати до 20 лютого 2011 року, яке відповідач вважає податковим боргом, було своєчасно сплачене позивачем у строки, визначені Податковим кодексом України. Таким чином, спрямування коштів відповідачем в порядку календарної черговості виникнення заборгованості у даній справі також відсутнє. У спірних правовідносинах податковим органом узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена позивачем у встановлені Законом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного до 1 січня 2011 року) строки, була стягнута як податковий борг з позивача у судовому порядку. Судом було розстрочене виконання судових рішень про стягнення податкового боргу з позивача та відповідно встановлені інші строки сплати податкового боргу, відповідно до яких і сплачувався позивачем податковий борг вищенаведеними платіжними дорученнями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосований штраф, та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи, що дана адміністративна справа є відокремленим провадженням після розєднання позовних вимог витрати по сплаті судового збору не присуджуються позивачеві, оскільки сплачений первісно судовий збір вже був судом розподілений, а в межах даного відокремленого провадження судовий збір позивачем не сплачувався.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0001941540/0 задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 16 травня 2011 року № 0001941540/0, яким застосований штраф у розмірі 1970 грн. 46 коп. за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 5 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.