Постанова № 20199266, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 р. 09:59 Справа №2а-8438/11/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 24.10.2011 року;

ОСОБА_2, довіреність від 24.10.2011 року;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 17.10.2011 року №3747/9/10-209;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Компас"

до Державної податкової адміністрації в АР Крим

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в АР Крим про скасування рішення відповідача за вихідним номером ДПА в АРК №2314/10/23-622 від 17.06.2011 року на №44/05-2011-вих від 19.05.2011 р. повністю; визнати повністю задоволеним на користь позивача лист №44/05-2011-вих від 19.05.2011 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Бахчисарайському районі АРК, на обліку в якому знаходиться позивач, було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2011 року. Не погодившись зі змістом даного акту перевірки позивач направив до ДПІ в Бахчисарайському районі АРК заперечення на акт перевірки; ДПІ в Бахчисарайському районі АРК на адресу позивача було направлено відповідь на вказані заперечення від 10.05.2011 року, з якою позивач не погодився. Позивач зазначає, що ним 20.05.2011 року на адресу ДПА в АРК було направлено оскарження відповіді ДПІ в Бахчисарайському районі АРК на заперечення на акт перевірки. Позивач стверджує, що від ДПА в АРК на лист позивача відповідь була отримана лише 22.06.2011 року, яка датована 17.06.2011 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст.56.8 Податкового кодексу України порушено строк розгляду скарги, рішення за результатами її розгляду надіслано платнику податків позивачу не протягом 20 календарних днів. У звязку з викладеним, позивач вважає, що його скарга вважається такою, що є повністю задоволеною на користь платника податків позивача.

Заявою від 30.11.2011 року позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати повністю задоволеним на користь позивача лист №44/05-2011-вих від 19.05.2011 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяви та заяві про уточнення позовних вимог, та просили уточнений адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 27.10.2011 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач вважає, що відповідь ДПА в АРК від 17.06.2011 року на лист позивача не є рішенням податкового органу. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на вимоги пп.14.1.7 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, яким встановлено, що оскарження рішень податкового органу це оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобовязання або будь-якого рішення за процедурами адміністративного оскарження або в судовому порядку. Відповідач стверджує, що акт перевірки не може бути оскаржено, що підтверджується розясненнями Державної податкової адміністрації України та Вищого адміністративного суду України. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заперечень складається висновок, платнику податків направляється відповідь на заперечення та вказаний висновок і заперечення платника податків враховуються під час прийняття податкового повідомлення-рішення. З врахуванням викладеного відповідач стверджує, що відповідь ДПА в АРК від 17.06.2011 року не актом ненормативного характеру, що може бути оскаржено в судовому порядку, не породжує виникнення певних обовязків у платника податків; відповідно до вимог діючого законодавства такі обовязки породжує лише податкове повідомлення-рішення, у звязку з чим відповідач вважає, що провадження по справі слід закрити на підставі п.1 с.1 ст.157 КАС України.

Суд зазначає, що представником відповідача до суду 12.12.2011 року було надано клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України оскільки, на думку відповідача, дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 13.12.2011 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариств з обмеженою відповідальністю "Техно Компас" (код ЄДРПОУ 35948587, юридична адреса: 98433, АР Крим, м. Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, буд.21, кв.30) зареєстровано як юридична особа 13.08.2008 року Бахчисарайською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.17), Довідкою з ЄДРПОУ (а.с.18) та Статутом позивача (а.с.20-25). Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ в в Бахчисарайському районі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи. Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №100134698 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.08.208 року (а.с.19).

ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим 20.04.2011 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Техно Компас» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вимар-М» (код ЄДРПОУ 34766135) за вересень-жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №92/23/35948587 від 20.04.2011 року (а.с.26-30).

У висновках даного акту зазначено, що за результатами проведеної перевірки ДПІ в Бахчисарайському районі АРК дійшла наступних висновків:

1. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Техно Компас» при придбанні у ПП „Вітмар-М" та продажу наступному контрагенту послуг за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями);

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Техно Компас» при придбанні у ПП „Вітмар-М" та продажу наступному контрагенту послуг за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Позивач підтверджує отримання вказаного акту перевірки поштою, на підтвердження чого представником позивача надано копію конверта (а.с.31) з відміткою про відправлення поштою 21.04.2011 року, та стверджує, що вказаний акт перевірки був отриманий ним 26.04.2011 року.

Не погодившись з висновками вказаного акту перевірки від 20.04.2011 року позивач направив до ДПІ в Бахчисарайському районі АРК заперечення на вказаний акт перевірки від 04.05.2011 року за вих.№35/05-2011-исх, зазначивши, що вони направляються в порядку ст.86.7 Податкового кодексу України (а.с.32-33).

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Порядок застосування даної норми Податкового кодексу України також встановлено і Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772).

Згідно з вимогами пункту 6 вказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Платник податку (його уповноважена особа та/або законний представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта (довідки) перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податку про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 розділу II Кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Висновок підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які були залучені до розгляду заперечень, та затверджується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби, посадові (службові) особи якого проводили перевірку.

Висновок у день його затвердження реєструється в єдиному Спеціальному журналі реєстрації висновків органу державної податкової служби, що ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби. Номер висновку складається з порядкового номера у Спеціальному журналі реєстрації висновків, номера акта (довідки) перевірки та коду структурного підрозділу, відповідального за розгляд заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи запереченнях на акт перевірки, що завірені печаткою позивача (а.с.32-33), відсутня вимога (прохання) позивача щодо розгляду ДПІ в Бахчисарайському районі АРК вказаних заперечень на акт перевірки у присутності представника позивача.

Судом встановлено, що в порядку, встановленому Податковим кодексом України та зазначеним вище наказом ДПА України, ДПІ в Бахчисарайському районі АРК за результатами розгляду заперечень ТОВ «Техно Компас» була направлена відповідь на заперечення позивача по вказаному акту перевірки від 10.05.2011 року за вих.№1012/10-1/23 (а.с.34-35), відповідно до якої податковий орган наполягає на законності проведеної перевірки, дотриманні під час її проведення вимог діючого законодавства, ДПІ підтверджено встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, що на думку ДПІ в Бахчисарайському районі АРК мали місце. Як свідчать матеріали справи вказану відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК позивач отримав поштою 13.05.2011 року, що підтверджено позивачем в тексті позовної заяви.

Отримавши зазначену відповідь позивач склав та направив на адресу Державної податкової адміністрації в АР Крим лист від 19.05.2001 року №44/05-2011исх, зазначивши його назву як «Оскарження відповіді на «Заперечення по акту перевірки №92/23/35948587 від 20.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Техно Компас» з питання правових відносин з ПП «Вітмар-М», згідно ст.56.1, 56.2 ПК України» (а.с.36-38). Як свідчить прохальна частина вказаного листа позивача ТОВ «Техно Компас» просить скасувати акт перевірки №92/23/35948587 від 20.04.2011 року, визнати недійсним та скасувати відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК на заперечення по акту перевірки від 20.04.2011 року; притягти осіб, відповідальних за проведення перевірки, до дисциплінарної відповідальності.

У відповідь на зазначений лист позивача ДПА в АР Крим на адресу позивача було надіслано лист від 17.06.2011 року №2314/10/23-622 (а.с.39-40), в якому відповідачем зазначено, що заперечення позивача на акт перевірки було розглянуто ДПІ в Бахчисарайському районі АРК у межах діючого законодавства та у встановлений строк, відповідь на заперечення направлена на адресу позивача. Вказаний лист також був направлений на адресу позивача поштою та отриманий ним 22.06.2011 року, що підтверджено текстом позовної заяви.

Зазначену відповідь і просить скасувати позивач, а також визнати повністю задоволеним на користь позивача лист №44/05-2011-вих від 19.05.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Порядок адміністративного оскарження рішень податкового органу встановлений статтею 56 Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 р. №1001 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 р. за №10/18748).

Згідно з п.56.2-56.3 ст.56 Податкового кодексу у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.56.6 ст.56 ПК у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Відповідно до вимог п.56.7 ст.56 ПК у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п.56.9 ст.56 ПК керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п.56.10 статті 56 ПК).

Відповідно до вимог п.56.15 ст.15 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Пунктом 56.17 статті 56 ПК встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК платнику податків надано право з урахуванням строків давності оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.56.20 ст.56 Податкового кодексу України вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 р. №1001, було прийнято ДПА України в межах своїх повноважень та в порядку, встановленому діючим законодавством, на час розгляду справи не визнано протиправним та не скасовано.

Зазначене Положення (згідно з пунктом 1) визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби.

Органи державної податкової служби розглядають скарги платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони (пункт 2 Положення).

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.7 п.14.1 ст.14 ПК визначено поняття оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Згідно зі статтею 14 ПК:

- податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК);

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК).

Крім того, пунктом 53.3 статті 53 ПК України платнику податків надано право оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, платник податків відповідно до вимог Податкового кодексу України має право оскаржити податкового повідомлення-рішення, податкову консультацію контролюючого органу та інше рішення податкового органу, яке, на думку такого платника податків, суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту першого частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Згідно з Інформаційним листом розясненням Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. №781/11/13-10 юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Крім того, при вирішенні справи судами повинно бути з'ясовано, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені спірною постановою.

Суд зазначає, що відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК від 10.05.2011 року на заперечення позивача по акту перевірки не є рішенням податкового органу, адже зазначена відповідь не встановлює права та обовязки ТОВ «Техно Компас», не є юридичним волевиявленням суб'єкта владних повноважень, оскільки лише зазначає про висновки акту перевірки та вказує дані, що були раніше вже зазначені в акті перевірки позивача від 20.04.2011 року, не містить розв'язання конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; не призводить до виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, а лише підтверджує впевненість податкового органу в правильності висновків акту перевірки позивача від 20.04.2011 року.

Таким чином, вказана відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК від 10.05.2011 року не є рішенням податкового органу; не породжує у позивача прав та обовязків, не порушує права, законні інтереси та свободи позивача; Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, зокрема, прийнятими і ДПА України, не передбачено можливості та порядку її оскарження, зокрема, і до ДПА в АРК.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII Державна податкова адміністрація в АР Крим належить до системи органів державної податкової служби. Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону у разі коли Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції. Пунктом 17 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: надають відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, у Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим відповідно до зазначених вимог діючого законодавства наявне право на надання платникам податків відповідей на їх звернення.

На виконання зазначених нормативно-правових актів ДПА в АРК, розглянувши лист позивача від 19.05.2011 року, надала ТОВ «Техно Компас» відповідь листом від 17.06.2011 року. Суд зазначає, що вказаний лист теж не є рішенням податкового органу ДПА в АРК, не містить формулювання конкретних юридичних волевиявлень Державної податкової адміністрації в АРК; не містять розв'язання конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що стосуються платника податків - позивача; не спричиняють виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Тобто не можна вважати лист ДПА в АРК від 17.06.2011 року рішенням відповідача; зазначений лист також не порушує прав, законних інтересів і свобод позивача, не є обов'язковим для ТОВ "Техно Компас".

Аналогічним чином не є рішенням податкового органу і акт перевірки, оскільки відповідно до вимог пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт перевірки є документом, яким оформлюються результати документальних перевірок у разі встановлення під час перевірки порушень. Таким чином, акт перевірки не є формою рішення податкового органу і не породжує обовязків у платника податків позивача; такі обовязки не передбачені ані Податковим кодексом України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача і на те, що відповідно до вимог діючого законодавства надання до податкового органу заперечень на акт перевірки не є обовязком платника податків, хоча податковий орган і зобовязаний надати відповідь на заперечення; податкове повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки на підставі акту такої перевірки може бути прийнято і без наявності заперечень (в тому числі письмових) платника податків; зазначені заперечення та висновок лише враховуються при прийнятті податкового повідомлення-рішення та є частиною (додатком) до матеріалів перевірки.

Суд зазначає, що в поданому адміністративному позові позивач не оспорює дані акту перевірки, в матеріалах справи відсутні і відомості про прийняття за результатами проведеної перевірки і податкового повідомлення-рішення відносно позивача, у висновках акту перевірки не зазначено і про донарахування за результатами її проведення податків і зборів (обовязкових платежів).

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до вимог п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Суд зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані зазначеним Положенням не передбачено скасування акту перевірки та визнання недійсним і скасування відповіді на заперечення податкового органу, що провів таку перевірку.

Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з вимогами п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків, зокрема, має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення. Однак листи позивача не оскаржують рішення, дії (бездіяльність) податковим органів ДПА в АРК та ДПІ в Бахчисарайському районі АРК, надані вказаними органами роз'яснення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що лист ТОВ «Техно Компас» не є скаргою платника податку в порядку ст.56 Податкового кодексу України, оскільки ні акт перевірки, ні відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК не можуть бути скасовані та/або визнані недійсними за результатами розгляду такої скарги, ні акт перевірки, ні відповідь ДПІ в Бахчисарайському районі АРК не є формою рішення податкового органу.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд вважає необхідним зазначити, що встановивши, що лист ДПА в АРК від 17.06.2011 року не є рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим за результатами скарги позивача, у суду однак наявний обовязок щодо перевірки законності та обґрунтованості дій відповідача як податкового органу та субєкта владних повноважень.

Проаналізувавши зазначені вище норми діючого законодавства і дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку про те, що дії Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим є законними та обґрунтованими, відповідь на лист позивача від 19.05.2011 року була надана ДПА в АРК у встановленому діючим законодавством порядку.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач не надав суду доказів неправомірності дій Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та невідповідності вимогам діючого законодавства листа ДПА в АРК від 17.06.2011 року №2314/10/23-622, у звязку з чим в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час судового засідання, яке відбулось 13 грудня 2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 19 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.