Постанова № 20199224, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2011 р. (14:53) Справа №2а-11206/11/0170/9 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Представники сторін:

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № 88 від 21.06.11р.;

представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 18/10-0 від 19.09.11р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0003122301 від 12.04.2011 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 165876,00 грн. та за штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Позов мотивовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення базуються на невірному трактуванні норм діючого законодавства України, а отже є хибними та такими, що не можуть бути підставою збільшено суму податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які зазначені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав наведених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.09.2004 р. за реєстраційним номером 18821020000000405, ідентифікаційний код юридичної особи 33131378 (а.с. 47).

На підставі наказу начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчук В.В. №1018 від 29.03.2011 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ок-Тан» (а.с. 23), з 29.03.2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу, відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольгою Святославівною було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 3800/23-4/33131378 від 05.04.2011 р., яким встановлено порушення п.п 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-V, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 р. на суму 165876,00 грн. (а.с. 8-19).

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополь АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 3800/23-4/33131378 від 05.04.2011 р., яким було нараховане суму грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 165876,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00грн. (а.с. 7).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, вказаними положеннями Кодексу встановлені обовязки податкових органів розглянути заперечення до акту перевірки та прийняти податкове повідомлення-рішення за наслідками та з урахуванням таких заперечень у вказані строки.

Як вбачається з матеріалів справи, після складання та підписання акту перевірки, позивач надіслав до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим заперечення до акту перевірки за №54 від 18.04.2011 р. (а.с. 25-26), які згідно вхідного штампу були отримані останнім 18.04.2011 р. (а.с. 25).

Відповідь на зазначене заперечення відповідачем було прийнято 22.04.2011 р., тобто через 10 днів після прийняття податкового повідомлення-рішення (а.с. 27-31).

Податкове повідомлення-рішення №0003122301 було прийнято 12.04.2011 р., тобто до розгляду заперечень на акт перевірки.

Таким чином, відповідач у порушення п. 86.7 Податкового кодексу України одночасно скерував на адресу позивача акт перевірки № 3800/23-4/33131378 від 05.04.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 3800/23-4/33131378 від 05.04.2011 р., отже діяв поза межами наданих йому законом повноважень.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл» податковий кредит не підтверджено документально. При цьому зроблено посилання на п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з яким не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми оплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Проте, у підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу листом за №51 від 06.04.2011 р. були надані податкові накладні та інші документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а також вказані податкові накладні містяться у Реєстрі податкових накладних, який був наданий позивачем своєчасно як додаток до відповідної декларації.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року) податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року за грудень 2010 року) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні позиції викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл» податкових накладних за №1 від 13.01.2011 р. на суму 248965,50 грн., у тому числі ПДВ 41494,25 грн., №2 від 14.01.2011 р. на суму 248661,42 грн., у тому числі ПДВ 41443,57 грн., №3 від 14.01.2011 р. на суму 248965,50 грн., у тому числі ПДВ 41494,25 грн., №4 від 15.01.2011 р. на суму 248661,42 грн., у тому числі ПДВ 41443,57 грн., які є належним чином оформленими.

Судом досліджено вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 74-75, 79-80) і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

До матеріалів справи також залучено договір поставки б/н від 30.11.2006 р.

Позивачем залучена до матеріалів справи копія договору поставки б/н від 30.11.2006 р. позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл», предметом якого є постачання та передання у власність нафтопродуктів окремими партіями.

В судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними №РН-0001017 від 13.01.2011 р., №РН-0001018 від 14.01.2011 р., №РН-0001019 від 14.01.2011 р., №РН-0001020 від 15.01.2011р.(а.с. 72-73, 77-78), та сплатив вартість товару, втому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку (а.с. 81-86).

Судом також встановлено, що позивач використав придбаний товар в своїй господарській діяльності, що підтверджується залученими до матеріалів справи договорами за №О-67-2009 від 05.01.2009 р., №О-94-2010 від 15.12.2010 р., №О-67-2009 р. (а.с. 89-97) та платіжними дорученнями та виписками банку (а.с. 81-86).

Незважаючи на вимоги суду, відповідач в порядку, передбаченому ст.71 КАС України , не надав будь-яких доказів , яки б спростовували надані платником податків відомості.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на підставі відсутності (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування.

На думку суду, чинним законодавством України передбачена єдина підстава, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При дослідженні первинних документів повністю підтверджено сплату податку на додану вартість у розмірі 165876,00 грн. у вартості товарів, придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл».

За таких обставин суд вважає доведеним те, що на час подання податкової декларації за січень 2011 р., позивач мав право включити суму податку на додану вартість у розмірі 165876,00 грн. сплаченого податку на додану вартість під час розрахунків за придбані товари (послуги) у попередніх податкових періодах.

Під час розгляду справи судом досліджено декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 р., та зясовано, що наведена декларація подана позивачем податковому органу у встановлений законом строк, складена без порушень, тобто містить всі необхідні обовязкові реквізити, підписана відповідною посадовою особою, скріплена печаткою.

З таких обставин суд дійшов висновку про помилковість висновків, що викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

У звязку з чим, податкове повідомлення-рішення № 3800/23-4/33131378 від 05.04.2011 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 165876,00 грн. та за штрафних санкцій у розмірі 1,00грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 19.12.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 19.12.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0003122301від 12.04.2011 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» податку на додану вартість у сумі 165876,00 грн. та за штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.